Справа № 580/9836/23 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
05 серпня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Маринчак Н.Є., Штульман І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 1/ВЧ НОМЕР_2 ), військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2/ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 в частині неналежного розгляду рапорту позивача від 01 грудня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану;
- зобов'язати військової частини НОМЕР_2 у встановленому законом порядку розглянути рапорт позивача від 01 грудня 2022 року про звільнення його з військової служби на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану та прийняти одне з можливих рішень (шляхом видачі наказу про звільнення з військової служби або надання обґрунтованої відмови у задоволенні рапорту).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 28.11.2022 про звільнення з військової служби.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 28 листопада 2022 року про звільнення з військової служби, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Повернуто ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп., сплачений згідно з квитанцією № 0.0.3261954177.1 від 20 жовтня 2023 року.
19 квітня 2020 до суду першої інстанції від представника позивача - адвоката Слободянюка А.І. надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, яким стягнути судові витрати на правничу допомогу в сумі 35 200, 00 грн (тридцять п'ять тисяч двісті грн нуль копійок).
Додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року заяву представника позивача адвоката Слободянюка Андрія Ігоровича про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Не погоджуючись з зазначеним додатковим рішенням військова частини НОМЕР_1 в апеляційній скарзі просить його скасувати. Обґрунтовує скаргу тим, що оскільки основне судове рішення підлягає скасуванню в повному обсязі з зазначених апелянтом підстав, то підлягає до скасування і додаткове судове рішення, так як судові витрати сторін у справі покладаються на іншу сторону пропорційно до задоволених позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Слободянюк А.І. зазначив, що вимога про скасування додаткового судового рішення, яким вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу, не містить належного і достатнього обґрунтування для цього. В частині доводів про те, що при задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, то відшкодування витрат на професійну правничу (правову) допомогу покладаються виключно на військову частину НОМЕР_1 , оскільки саме остання допустила порушення прав позивача.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та їх правову оцінку, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вказана норма кореспондується з приписами частини третьої статті 143 КАС України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені умови представником позивача дотримані, оскільки 01 листопада 2023 року подано до суду першої інстанції заяву, в якій зазначено про те, що докази про розмір витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи будуть надані протягом 5-ти днів після ухвалення рішення, а відповідні докази подані протягом п'яти днів з дня прийняття рішення, а саме: 19 квітня 2024 року.
Згідно з положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною третьою статті 134 КАС України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Ця норма закону кореспондується з частиною сьомою статті 139 КАС України, згідно з якою розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо)
При цьому, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такий самий правовий підхід застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункту 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Про таке йдеться також в іншій практиці ЄСПЛ, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом даної справи в суді першої інстанції, представником позивача було надано копії документів, а саме: ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії СА № 1067410; договору про надання правничої (правової) допомоги від 21 серпня 2023 року № 71; додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 71 від 21 серпня 2023 року; акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) та понесених витрат від 17 квітня 2024 року; детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 17 квітня 2024 року; довідки про отримання коштів за надання професійної правничої (правової) допомоги.
Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі №640/16093/21 вказав, що в будь-якому випадку, суд зобов'язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, з огляду на положення частини четвертої статті 134 КАС України, згідно з якою для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, предмет спору, значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які він просить стягнути з відповідача, часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн, є справедливою та співмірною.
Щодо тверджень відповідача про те, що при задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, то колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої про те, що в цій справі відшкодування витрат на професійну правничу (правову) допомогу покладаються виключно на військову частину НОМЕР_1 , оскільки саме остання допустила порушення прав позивача.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Маринчак Н.Є.
Штульман І.В.