Справа № 580/9836/23 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
05 серпня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Маринчак Н.Є., Штульман І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 1/ВЧ НОМЕР_2 ), військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2/ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 в частині неналежного розгляду рапорту позивача від 01 грудня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 у встановленому законом порядку розглянути рапорт позивача від 01 грудня 2022 року про звільнення його з військової служби на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану та прийняти одне з можливих рішень (шляхом видачі наказу про звільнення з військової служби або надання обґрунтованої відмови у задоволенні рапорту).
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано бездіяльністю командира військової частини щодо розгляду рапорту про його звільнення з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: видачі наказу про звільнення з військової служби або надання обґрунтованої відмови у задоволенні рапорту.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 28.11.2022 про звільнення з військової служби.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 28 листопада 2022 року про звільнення з військової служби, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Повернуто ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп., сплачений згідно з квитанцією № 0.0.3261954177.1 від 20 жовтня 2023 року.
В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Скарга обґрунтована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначив, що військовими частинами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у встановленому порядку розглянутий рапорт позивача та додані до нього документи, але за результатами розгляду прийнято рішення про відмову у задоволенні рапорту та вирішено залишити його без подальшої реалізації, що не суперечить чинному законодавству, яким врегульовано спірні правовідносини.
Представник ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зазначив, що залишення рапорту позивача без реалізації не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, уповноважений орган повинен був прийняти або наказ по особовому складу про звільнення з військової служби, або відмову у задоволенні рапорту. Втім, такого зроблено не було, що свідчить про наявність протиправної бездіяльності щодо розгляду поданого позивачем рапорту.
Також, представником ОСОБА_1 подано заперечення про відкриття апеляційного провадження за скаргою, поданою ВЧ НОМЕР_1 , з підстав відсутності доказів сплати судового збору, однак такі твердження є безпідставними, оскільки при відкритті апеляційного провадження судом апеляційної інстанції перевірено та встановлено сплату судового збору у визначеному законом розмірі, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 25 квітня 2024 року № 5839.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_2 призваний на військову службу під час мобілізації та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 24 лютого 2022 року № 33 солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено на посаду стрільця 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 .
28 листопада 2022 року ОСОБА_2 подав по команді командиру військової частини НОМЕР_2 рапорт (вх. № 3885) про звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 2 групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
До зазначеного рапорту ОСОБА_1 додано наступні документи: нотаріально завірена копія договору довічного утримання (догляду) від 27 березня 2009 року; нотаріально завірена копія зміни набувача за договором довічного утримання (догляду) від 04 липня 2022 року; нотаріально завірена копія довідки № 96 засідання ЛКК КНП «ЦПСМД м. Ватутіне Черкаської області» від 04 липня 2022 року; нотаріально завірена копія довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії ААВ № 857844 про набуття 2 групи інвалідності від 01 квітня 2014 року; копія паспорта ОСОБА_1 ; копія паспорту ОСОБА_3 ; нотаріально завірена копія ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 , нотаріально завірена копія ідентифікаційного номеру ОСОБА_3 , акт депутата Ватутінської міської ради VIII скликання ОСОБА_4 від 24 жовтня 2022 року; довідка про склад сім'ї № 201 від 27 січня 2017 року.
Листом № 1932нт від 30 листопада 2022 командир військової частини НОМЕР_2 направив поданий позивачем рапорт та додані документи командиру військової частини НОМЕР_1 .
Листом № 264 від 16 січня 2023 року за підписом командира військової частини НОМЕР_1 повідомлено командиру військової частини НОМЕР_2 про повернення поданих документів без реалізації у зв'язку з тим, що на підставі наданих документів не доведено, у зв'язку з чим виникла необхідність здійснення постійного догляду за громадянином ОСОБА_3 та на яких підставах виникли обставини щодо заміни набувача за договором довічного утримання.
Доказів повідомлення позивача про результати розгляду його рапорту від 28 листопада 2022 року відповідачі не надали.
У відповідь на адвокатський запит адвоката Слободянюка А.І. від 06 жовтня 2023 року № 170 військова частина НОМЕР_2 листом № 3132 від 10 жовтня 2023 року повідомила, що ОСОБА_1 з рапортом від 01 грудня 2022 року про звільнення з військової служби до військової частини НОМЕР_2 не звертався, однак даний військовослужбовець подав рапорт щодо звільнення з військової служби у запас від 28 листопада 2022 року (вх.№ 2885 від 28 листопада 2022 року), який залишено без реалізації, оскільки на підставі наданих документів не доведено, у зв'язку з чим виникла необхідність здійснення постійного догляду за громадянином ОСОБА_3 та на яких підставах виникли обставини щодо заміни набувача за договором довічного утримання.
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10 жовтня 2023 року №102-РС, ОСОБА_2 призначено на посаду оператора відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та корегування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 та згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 29 листопада 2023 року № 347, вважається таким, що справи і посаду здав та вибув до нового місця служби АДРЕСА_3 .
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неприйняття рішення за поданим ним рапортом, звернувся до суду з позовом.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача - військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) з підстав того, що розгляд рапорту позивача про звільнення з військової служби здійснювався військовою частиною НОМЕР_1 .
Приймаючи рішення про часткове задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з встановлення факту не розгляду рапорту позивача від 28 листопада 2022 про звільнення з військової служби. Втім, таке порушення допустила військова частина НОМЕР_1 , а не військова частини НОМЕР_2 , бездіяльність якої позивач просив визнати у своїх позовних вимогах. Тому, оскільки під час розгляду справи встановлено факт бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту позивача, то належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача від 28 листопада 2022 року про звільнення з військової служби.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до пункту 4 зазначеного Указу призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно із частинами першою та другою статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Згідно із пунктом 2 Положення № 1153/2008 громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до підпунктів 233, 234, 241, 242 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Суд першої інстанції обґрунтовано акцентував увагу, що подання рапорту «по команді», як то передбачено пунктом 233 Положення № 1153/2008, означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення.
Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Заперечення військовослужбовців щодо розрахунку вислуги років військової служби розглядаються командирами (начальниками) військових частин перед оформленням документів для звільнення з військової служби. Спірні питання щодо заліку вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсії розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Пунктом 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до вимог абзацу 2 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10 квітня 2009 року № 170 (далі - Інструкція № 170), звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Згідно з абзацом 13 пункту 14.10 Розділу ХІV Інструкції № 170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини, здійснюється ними шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення.
Наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту.
Вищенаведене узгоджується із пунктом 117 Закону України «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 551-XIV, за яким пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Тобто, наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду, ОСОБА_1 неодноразово, а саме: 28 листопада 2022 року та 01 грудня 2022 року, звертався до військової частини НОМЕР_2 із рапортами щодо його звільнення з військової служби з додаванням визначеного законом переліку документів.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що лист військової частини НОМЕР_1 від 16 січня 2023 року № 264 не містить відомостей про наявність або відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби, натомість вказано про залишення рапорту позивача без реалізації.
ВЧ НОМЕР_1 у своїй апеляційній скарзі зазначила, що отримавши подання на звільнення позивача з військової служби від 28 листопада 2022 року, направлене командиром ВЧ НОМЕР_2 , його було розглянуто належним чином та в межах компетенції і за відсутності підстав відмолено у його задоволенні шляхом повідомлення командира ВЧ НОМЕР_2 листом від 16 січня 2023 року № 264 з формулюванням залишити без подальшої реалізації.
Втім слід зауважити, що наслідком подання та розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту, тоді як залишення його без реалізації не може трактуватись судом як рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки таке чинним законодавством не передбачено.
Належні та допустимі докази того, що рапорт позивача розглянуто відповідно до вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та за наслідками розгляду його прийнято відповідне рішення, в матеріалах справи відсутні.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 342/158/17 зазначив, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
З огляду на встановлення обставин, які не заперечується сторонами та визнані військовою частиною НОМЕР_1 у поданих до суду процесуальних документах, питання про звільнення позивача з військової служби повинно вирішуватись командиром військової частини НОМЕР_1 як командиром бригади, до складу якої входить військова частина НОМЕР_2 .
Відтак, ВЧ НОМЕР_1 у спірних правовідносинах допущено протиправну бездіяльність у зв'язку з не прийняттям мотивованого рішення за наслідками подання рапорту позивача про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, що є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.
Частиною четвертою статті 245 КАС України регламентовано, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновок суду першої інстанції про необхідність зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 28 листопада 2022 року про звільнення з військової служби, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Маринчак Н.Є.
Штульман І.В.