Справа № 320/43126/23 Головуючий у 1-й інстанції: Жукова Є.О.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
05 серпня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Штульман І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Соларіті Україна» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
У листопаді 2023 року ТОВ «Соларіті Україна» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці (далі - відповідач/апелянт/митниця) про визнання протиправними та скасування рішень, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100390/2023/000030/2 від 17 жовтня 2023 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100390/2023/000506.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на протиправність спірного рішення та висновків, викладених в ньому, оскільки при митному оформленні товару за митною декларацією, який ввозився на митну територію України, визначено його митну вартість за основним методом-ціною договору (контракту), про що надано митному органу документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товару, містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару. Окрім того, аргументи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості та електронному повідомленні, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в наданих документах відсутні розбіжності, що впливають на митну вартість, або явні ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. На думку позивача, митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Соларіті Україна» задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 17 жовтня 2023 року № UA100390/2023/000030/2.
Визнано протиправним та скасовано картку відмови Київської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100390/2023/000506.
Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Соларіті Україна» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати по сплаті судового збору у сумі 5 368, 00 грн (п'ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 коп).
Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Соларіті Україна» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у сумі 8 000 грн (вісім тисяч гривень 00 коп.).
В апеляційній скарзі Київська митниця, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт вказав, що позивачем заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а надані документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів не містять всіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті). Заявлені митниці відомості про витрати транспортування партії оцінюваних товарів до ввезення на митну територію України не підтверджені документально у повному обсязі, а надані документи не містять всіх відомостей про числові значення всіх витрат про транспортування, навантаження/вивантаження та які пов'язані з транспортуванням партії оцінюваних товарів до ввезення на митну територію України, які є обов'язковими складовими митної вартості та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені. Тому апелянт вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим, а підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ТОВ «Соларіті Україна» (місцезнаходження: 03115, місто Київ, вулиця Святошинська, будинок 6, квартира 234, ідентифікаційний код 41958197) зареєстровано в якості юридичної особи 22 лютого 2018 року, про що свідчать дані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (запис № 10721020000038614).
13 червня 2018 року між ТОВ «Соларіті Україна», як покупцем, та Компанією «SOLARITY S.R.О.», як постачальником, було укладено договір поставки товару № 006/18, відповідно до умов якого Компанія «SOLARITY S.R.О.», приймає на себе зобов'язання протягом терміну дії даного договору забезпечити поставку і передачу у власність ТОВ «Соларіті Україна» товару в асортименті, кількості, комплектності, якості і на умовах, передбачених даним договором, а ТОВ «Соларіті Україна» бере на себе зобов'язання своєчасно приймати такий товар та оплачувати його вартість на умовах, передбачених договором.
Асортимент і загальна кількість товару передбачається сторонами у інвойсах. В рамках вказаного договору поставки компанія «SOLARITY S.R.О.» здійснила поставку товару: cонячні фотогальванічні елементи зібрані у модулі для отримання електричної енергії (сонячні панелі), без додаткового обладнання, фотоелектричний модуль 425W Тіgеr Nео загально-промислового призначення, нові: N-Tуре Вlаск Frаmе Моnо [JКМ425N-54НL4-V], кат. номер 100-123, к-ть 612 шт; вартість за одиницю - 75,5801ЕUR, сумарна вартість - 46 255,00 ЕUR (інвойс № 1032300198 від 09 жовтня 2023 року).
Загальна вартість продукції, відповідно до проформ-інвойсу № 1032300198 від 09 жовтня 2023 року склала 46 255 (сорок шість тисяч двісті п'ятдесят п'ять) Євро 00 євроцентів.
Умови поставки - FСА СZ Кlаdnо (країна Чехія, місто Кладно).
Вказана продукція була запакована та підготовлена компанією для доставки на адресу ТОВ «Соларіті Україна» згідно з митною декларацією № 23UА100390715374U3 від 16 жовтня 2023 року.
Організацією доставки продукції з країни Чехія, міста Кладно до м. Києва (Україна) займалось ТОВ «Компанія Траст Груп», яке діяло як експедитор відповідно до умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполучені від 01 серпня 2022 року № 01/08/22, укладеного з ТОВ «Соларіті Україна», як клієнтом (замовником).
Перевезення вантажу було здійснено на підставі заявки на перевезення вантажу № 202 від 06 жовтня 2023 року, передбаченою договором про надання транспортно-експедиційних послуг.
Згідно із пунктом 6.1 зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 13 червня 2018 року № 006/18, місцем відвантаження товару є склад постачальника, який знаходиться А.Р. Моllеr Маеrsк Logistics VGР logistics раrк Кlаdnо Кrocehlavska street 1040 Dubi. 272 01 Кladno, а за пунктом 6.2. цього ж контракту умови поставки детально передбачені в інвойсі. Про місце відвантаження також свідчить інформація з СМR від 12.10.2023 № б/н, у графі 4, а саме: Кladno.
Поставка продукції здійснювалась вантажним транспортним засобом, яким здійснювалось перевезення, а саме автомобілем з причіпом д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 згідно із автотранспортною накладною СМR від 12 жовтня 2023 року № б/н.
Після прибуття вказаної продукції до м. Києва, з метою її митного оформлення уповноваженою особою позивача, товариством з обмеженою відповідальністю «Тентіон» 16 жовтня 2023 року подано до Київської митниці вантажну митну декларацію № 23UA100390715374U3 від 16 жовтня 2023 року та інші документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України для цілей визначення митної вартості за першим методом (ціна договору), а саме: скан-копію договору поставки товару від 13 червня 2018 року № 006/18; скан-копію додаткової угоди № 1.1 від 01 січня 2021 року; скан-копію додаткової угоди № 4 від 01 липня 2023 року; скан-копію додаткової угоди № 5 від 01 серпня 2023 року; скан-копію рахунку-фактури (інвойсу) № 1032300198 від 09 жовтня 2023 року; скан-копію договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 01/08/22 від 01 серпня 2022 року; скан-копію договору про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному та регіональному сполученні № 01 від 10 жовтня 2023 року; скан-копію рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 220 від 12 жовтня 2023 року; скан-копію заявки на перевезення вантажу № 202 від 06 жовтня 2023 року; скан-копію автотранспортної накладної СМR від 12 жовтня 2023 року № б/н; скан-копію довідки про транспортні витрати № 12/10/4 від 12 жовтня 2023 року; скан-копію Договору про надання послуг митного брокера Т200521 від 20 травня 2021 року; скан-копію митної декларації № 23UA100390715374U3 від 16 жовтня 2023 року.
Митна вартість продукції визначена за першим, основним, методом визначення митної вартості - ціною договору, а саме: згідно з інвойсом № 1032300198 від 09 жовтня 2023 року.
Вартість продукції 46 255 (сорок шість тисяч двісті п'ятдесят п'ять) Євро 00 євроцентів, що за курсом гривні до Євро (38,2782 за 1 Євро) складало 1 808 558, 14 грн. За вказаних обставин сума ПДВ, яке підлягало сплаті ТОВ «Соларіті Україна», становить - 361 711,63 грн ПДВ.
17 жовтня 2023 року ТОВ «Соларіті Україна» листом (заявою) № 1710-715374 у відповідь на запит про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів по декларації № 23UA100390715374U3 від 16 жовтня 2023 року звернулась до Київської митниці, в якій повідомило, що ТОВ «Соларіті Україна» надано вичерпний перелік документів відповідно до норм Митного Кодексу України щодо підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення та згідно з наданими документами можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди.
17 жовтня 2023 року Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UА100390/2023/000030/2.
В результаті коригування митна вартість продукції збільшилась з 47 247, 73 євро (з доставкою) до 66 839, 34 євро (з доставкою). Розмір митних платежів, що мав бути сплачений ТОВ «Соларіті Україна» збільшився на 149 996,14 грн ПДВ.
Також, відповідачем прийнято картку відмови у прийняти митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100390/2023/000506, відповідно до якої були задекларовані митні платежі спочатку.
Позивач, вважаючи протиправним рішення від 17 жовтня 2023 № UА100390/2023/000030/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийняти митної декларації № UA100390/2023/000506, звернувся з позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України).
За визначенням, що міститься у статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, який переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
На виконання частин першої, другої, четвертої, восьмої, дев'ятої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
За приписами частин першої-четвертої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію).
Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс.
Частиною дванадцятою статті 264 МК України встановлено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
За приписами частин першої, сьомої, восьмої, дев'ятої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Відповідно до приписів статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
За змістом частин четвертої, п'ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11 вересня 2015 року № 689.
За приписами пунктів 6 та 7 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.
Системний аналіз наведених вище норм МК України дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
Верховний Суд у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 804/4365/16 вказав, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як підтверджено матеріалами справи, 16 жовтня 2023 року митницею направлено до декларанта електронне повідомлення, у якому зобов'язано декларанта надати додаткові документи.
У даному повідомленні також вказано, що документи, які надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складових митної вартості.
Виходячи з аналізу зазначеного повідомлення, колегія суддів зауважує, що відповідач у вказаному повідомленні не навів жодних підстав для витребування додаткових документів та доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За умови необґрунтування митним органом обставин того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості
Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2021 року у справі № 808/1402/18 зазначив, що митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість».
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що документи містять всі відомості щодо заявленої митної вартості та її складових, не мають розбіжностей чи ознак підробки в розумінні положень МК України, а з наданих до митного оформлення документів відповідач мав об'єктивну можливість встановити умови поставки товару, пункт його розвантаження та, відповідно, географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.
Із змісту оскаржуваного рішення видно, що митну вартість товару, який імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене.
Проте, як правильно зазначено судом першої інстанції, оскаржуване рішення не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Однак, у спірному рішенні відповідачем цього не зроблено.
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.
Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішення на те, що інвойс, який надано для митного оформлення, від 15 вересня 2020 року № 52052858 не містить відміток митних органів, то судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що документи були подані до митного оформлення в електронному вигляді, що унеможливлює проставлення відповідних відміток і свідчить про відсутність порушень позивачем вимог щодо оформлення митних документів.
При цьому, в контексті вказаного, слід зауважити, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, заборонено (стаття 53).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17, від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені частиною другою статті 53 МК України. При цьому, подані документи містять достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту (за основним методом).
В той же час, митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що має бути сплачена за ці товари, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Твердження апелянта про надання позивачем до суду документів, які не надавались митному органу при митному оформленні, є необґрунтованими, оскільки на їх підтвердження не надано жодних допустимих та належних доказів.
Окрім того, наявними в матеріалах справи документами, які надавались митному органу при митному оформленні, спростовуються доводи апелянта про неможливість встановлення витрат на навантаження, вивантаження товарів.
Відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Поряд з цим, вартість перевезення як складову задекларованої митної вартості товару позивач підтвердив довідкою про транспортні витрати від 12 жовтня 2023 року, яка містить інформацію щодо вартості перевезення на маршруті перевезення, в тому числі, до кордону України, а також інформацію щодо включення до вартості перевезення вартості навантажувальних і розвантажувальних робіт.
Дані вказаної довідки підтверджуються також рахунком-фактурою № 220 від 12 жовтня 2023 року та актом № 220 здачі-приймання виконаних робіт від 18 жовтня 2023 року.
Окрім того, підтвердженням здійснення перевезення товару також служать Договір про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 01 серпня 2022 року № 01/08/22, який укладено між позивачем та ТОВ «Компанія Траст Груп».
У постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Така правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 07 травня 2020 року у справі № 400/2922/18 та від 07 липня 2023 року у справі № 803/718/17.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржених актів та наявність підстав для скасування спірних рішень про коригування митної вартості товарів і картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000, 00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частинами третьою і четвертою статті 134 КАС України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Ця норма закону кореспондується з частиною сьомою статті 139 КАС України, згідно з якою розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо)
При цьому, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такий самий правовий підхід застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункту 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Про таке йдеться також в іншій практиці ЄСПЛ, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду, 07 листопада 2023 року між позивачем (далі - Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Летрадо» (далі - Адвокатське об'єднання) укладено договір про надання правової допомоги № 07/11, відповідно до предмету якого Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу з погоджених правових питань та у погоджених обсягах згідно з пунктом 5.1 цього Договору. Клієнт зобов'язується прийняти надану правову допомогу та оплатити гонорар за її надання на умовах та в порядку, який визначений цим Договором.
Згідно з пунктом 5.1 договору Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання з надання наступної правової допомоги:
- підпункт 5.1.1. здійснення аналізу законодавства, судової практики та документів. наданих Клієнтом, в тому числі за запитом Адвокатського об'єднання, збір доказів по справі, в тому числі надсилання адвокатських запитів та отримання відповідей на них, підготовка та подання позовної заяви, за позовом Клієнта до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 17 жовтня 2023 року № UA100390/2023/000030/2 та картки відмови № UA100390/2023/000506.
Пунктом 3.1 договору визначено, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар у наступному розмірі та у такі строки:
- підпункт 3.1.1. за здійснення аналізу законодавства, судової практики та документів. наданих Клієнтом, в тому числі за запитом Адвокатського об'єднання, підготовку та подання позовної заяви, у випадку необхідності за підготовку до участі та/або участь у судових засіданні суду першої інстанції від імені та в інтересах Клієнта по справі за позовом Клієнта до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 17 жовтня 2023 року № UA100390/2023/000030/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100390/2023/000506, Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень протягом 3 (трьох) робочих днів з дати укладення цього Договору.
Представником позивача на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн надано до суду першої інстанції наступні документи: копію договору про надання правової допомоги від 07 листопада 2023 року № 07/11; копію акту приймання-передачі наданих послуг від 10 листопада 2023 року; копію рахунку на оплату № 07/11 від 07 листопада 2023 року; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1493163 від 07 листопада 2023 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000471; копію рахунку на оплату № 07/11 від 07 листопада 2023 року; копію платіжної інструкції від 08 листопада 2023 року № 827.
З доданого до заяви акту виконаних робіт (надання послуг) вбачається, що Адвокатським об'єднання надані Клієнту наступні послуги:
- написання адміністративного позову про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 17 жовтня 2023 року № UA100390/2023/000030/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100390/2023/000506Київської митниці Держмитслужби - 9 годин;
- роздруківка адміністративного позову з додатками (їх формування) - прошивання та подача до Окружного адміністративного суду м. Києва - 1 година.
Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 вказав, що в будь-якому випадку, суд зобов'язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, з огляду на положення частини четвертої статті 134 КАС України, згідно з якою для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи (частина п'ята статті 134 КАС України).
Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, предмет спору, значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які він просить стягнути з відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн, є справедливою та співмірною.
Такий висновок повністю відповідає принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу згідно з вимогами частини дев'ятої статті 139 КАС України.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Вівдиченко Т.Р.
Штульман І.В.