Справа № 580/3156/24 Суддя (судді) першої інстанції: Тимошенко В.П.
05 серпня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в якому просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, щодо відмови у призначенні позивачу з 08 лютого 2024 року пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні з якої сплачено страхові внески за останні 3 роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком(2021,2022,2023) з урахуванням 18 років понаднормового стажу згідно п.4.1 Прикінцевих положень Закону№1058;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області призначити позивачу з 8 лютого 2024 року пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні з якої сплачено страхові внески за останні 3 роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком(2021,2022,2023) з урахуванням 18 років понаднормового стажу згідно п. 4.1 Прикінцевих положень Закону№1058.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 24 квітня 2024 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 30 квітня 2024 року про виправлення описки в рішенні суду, позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не прийняття рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні з якої сплачено страхові внески за останні 3 роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком (2021, 2022, 2023). Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 08.02.2024 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні з якої сплачено страхові внески за останні 3 роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком (2021, 2022, 2023). У задоволенні іншої частини вимог відмовив.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обгрунтування скарги апелянт зазначив, що позивачкою не було дотримано вимоги чинного законодавства, а саме надіслано заяву до Пенсійного фонду в довільній формі, яка не відповідає нормам Закону.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за вислугу років.
04.03.2024 позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії, в якій просила призначити та виплачувати пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні з якої сплачено страхові внески за останні 3 роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком (2021, 2022 та 2023).
Листом від 21.03.2024 №424-3459/П-02/8-2300/24 відповідач повідомив позивача, що відповідно до п. 3 ст. 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду та рекомендовано звернутися з відповідною заявою та документами у зручний для неї час.
Вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з 20.09.2011 позивачці призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а 04.03.2024 позивачка подала заяву щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, у спірному випадку має місце саме призначення пенсії, тому підлягає врахуванню показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення пенсії, як того вимагає частина друга статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: за 2021, 2022 та 2023 роки. При цьому враховуючи те, що відповідачем за результатом розгляду заяви позивачки не було прийнято жодного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не прийняття рішення про призначення позивачеві пенсії відповідно до Закону № 1058-IV та зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачу з 08.02.2024 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні з якої сплачено страхові внески за останні 3 роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком (2021, 2022, 2023).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону №1788-XII визначені види пенсій, зокрема: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-ІV) встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відтак, аналіз наведених правових норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії на інший, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника). Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним.
Як свідчать матеріали справи вперше позивачці було призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону №1788
За призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-IV позивачка звернулась вперше 04.03.2024.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному спірному випадку має місце саме призначення пенсії, відтак підлягає врахуванню показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення пенсії, як того вимагає частина друга статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: за 2021,2022,2023 роки.
Відтак, застосування у спірних відносинах норм частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV є безпідставним.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 22 грудня 2015 року у справі № 21-4071а15 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Верховним Судом у постановах від 05 липня 2018 року у справі № 565/645/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 317/4184/16, від 31 травня 2019 року у справі № 344/7053/17 та № 263/16495/16-а та ін.
Крім того, як вірно наголошено судом першої інстанції, відповідно до частини 5 статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд заяви про призначення або перерахунок пенсії повинно прийматися у формі рішення (протоколу). Чинне законодавство не наділяє суб'єкта владних повноважень приймати нормативні та інші акти у формі листів, в іншому випадку направлення листа кваліфікується як протиправна бездіяльність щодо неприйняття рішення про призначення (перерахунок) пенсії чи про відмову.
Як свідчать матеріали справи, позивачка звернулась до Головного управління із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак відповідачем не прийнято жодного рішення, передбаченого частиною 5 статті 45 Закону № 1058-IV, а лише надіслано на адресу позивача лист від 21.03.2024, який має інформаційний характер, отже належним способом захисту порушеного права позивача є, крім того, визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не прийняття рішення про призначення позивачеві пенсії відповідно до Закону № 1058-IV.
Згідно частини першої статті 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких