П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 серпня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4346/24
Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М. Дата і місце ухвалення: 10.06.2024р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства оборони України та Одеського квартирно-експлуатаційного управління, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо скасування 01.08.2023р. державної реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в Державному земельному кадастрі, що полягають у вжитті заходів щодо перенесення земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:46:002:0116 до архівного шару програмного забезпечення Державного земельного кадастру;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області поновити у Державному земельному кадастрі та у Поземельній книзі запис про державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5110136900:46:002:0116, та відновити скасований кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:46:002:0116.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що в березні 2017 року вона отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_1 , виготовила відповідний проект землеустрою, який в лютому 2018 року подала на затвердження до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вказаною адресою Департаментом не розглянуто, в т.ч. після його доопрацювання. В жовтні 2023 року ОСОБА_1 стало відомо про скасування 01.08.2023р. Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:46:002:0116 та перенесення її до архівного шару програмного забезпечення Державного земельного кадастру, у зв'язку з нездійсненням з вини позивача реєстрації речового права на земельну ділянку протягом року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки. Крім того, відповідач виходив з того, що на земельну ділянку у 1990 році видано державний акт на право користування землею серії Б №056875 на користь Міністерства оборони України. Такі дії відповідача ОСОБА_1 вважає незаконними та зазначає, що при наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою згідно наявних у позивача документів спірна земельна ділянка знаходилася у комунальній власності територіальної громади м.Одеси. Відповідний проект землеустрою було погоджено Квартирно-експлуатаційним відділом м.Одеси Міноборони, який не заперечив щодо приватизації земельної ділянки. До того ж, ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачає скасування державної реєстрації земельної ділянки якщо протягом одного року з дня здійснення відповідної реєстрації речове право на земельну ділянку не було зареєстровано з вини заявника. ОСОБА_1 стверджувала, що вона добросовісно розраховувала на відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , здійснила всі залежні від неї дії для державної реєстрації речового права, яка не відбулася у зв'язку із бездіяльністю відповідних компетентних органів, затягуванням розгляду її заяв про затвердження проекту землеустрою.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2024р. позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01.08.2023р. щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в Державному земельному кадастрі, шляхом вжиття заходів щодо перенесення земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:46:002:0116 до архівного шару програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області вчинити дії щодо відновлення державної реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5110136900:46:002:0116 в Державному земельному кадастрі, шляхом: поновлення у Поземельній книзі запису щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:46:002:0116, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його поновлення, а також вилучення з архівного шару даних Державного земельного кадастру відомостей (запису) про земельну ділянку з кадастровим 5110136900:46:002:0116.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення від 10.06.2024р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки відбулося в результаті виправлення помилки, що виникла під час державної реєстрації земельної ділянки, а при оформленні протоколу виправлення помилки Головне управління порушило вимоги щодо його форми та змісту. Реєстрація спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:46:002:0116 проведена в Державному земельному кадастрі 18.10.2017р., однак до 01.08.2023р. на Державного земельного кадастру не надійшла інформація про зареєстроване речове право на неї. Таким чином, оскільки речове право на спірну земельну ділянку не було зареєстровано протягом більше п'яти років, тому у Головного управління виникли, передбачені ч.13 ст.79-1 Земельного кодексу України та ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що жодних помилок Головним управлінням в Державному земельному кадастрі щодо вказаної земельної ділянки не виправлялося. Однак, програмним забезпеченням ведення Державного земельного кадастру передбачена можливість скасування реєстрації земельної ділянки лише шляхом формування заяви про виправлення помилки. За таких обставин, що спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Порядку щодо оформлення протоколу про виправлення помилки. До того ж, спірна земельна ділянка сформована в межах земельної ділянки земель оборони, з порушенням вимог законодавства змінено її цільове призначення (із земель оборони на землі індивідуального дачного будівництва).
Також, апелянт посилається на необґрунтованість висновку суду першої інстанції, що речове право на спірну земельну ділянку не було зареєстроване не з вини заявника. Проект землеустрою протягом декількох років перебував на розгляді у Департаменті комунальної власності Одеської міської ради, однак ОСОБА_1 допустила бездіяльність та незацікавленість щодо результатів його розгляду. Вина заявника, як кваліфікаційна ознака, може бути у формі дії та бездіяльності, тобто передбачати активну чи пасивну поведінку особи.
Посилається апелянт і на те, що судом першої інстанції не враховано, що ані чинним законодавством, ані програмним забезпеченням ведення Державного земельного кадастру не передбачено можливості поновлення відомостей про земельну ділянку, поновлення записів в поземельній книзі щодо земельних ділянок, реєстрація яких була скасована та які перенесено до архівного шару Державного земельного кадастру.
Міністерство оборони України також подало апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2024р., обґрунтовану посиланням на не правильне застосування судом норм матеріального права, що у відповідності до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, є підставою для скасування рішення та ухвалення по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення порушує права Міноборони України, оскільки відповідно до Державного акту про право користування землею серії Б №056875 (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №7-б-90 від 1990 року), виконавчим комітетом Овідіопольської районної ради народних депутатів надано квартирно-експлуатаційній частині Херсонського району УРСР для державних потреб у безстрокове і безоплатне користування земельну ділянку загальною площею 286 га, на якій розташоване військове містечко «Чорноморка - 237». Відповідна земельна ділянка відноситься до земель оборони та може перебувати лише у державній власності. Незважаючи на це, 15.03.2017р. Одеська міська рада прийняла рішення №1786-VII «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким незаконно створила передумови для вилучення з державної власності та передачі громадянам у приватну власність земель, які можуть перебувати лише у державній власності. Як наслідок, 18.10.2017р. в межах відповідної земельної ділянки земель оборони сформована земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:46:002:0116.
За наведених обставин, Міністерство оборони України стверджує про правомірність дій Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо скасування 01.08.2023р. державної реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в Державному земельному кадастрі та перенесення земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:46:002:0116 до архівного шару програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
ОСОБА_1 подала письмовий відзив на апеляційні скарги, в яких просить скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Міністерства оборони України залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що в її діях відсутня вина щодо нездійснення протягом року державної реєстрації речового права на земельну ділянку, що зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Зазначене стало наслідком затягування розгляду, бездіяльності відповідних компетентних органів. ОСОБА_1 неодноразово зверталася до органів місцевого самоврядування для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність і бажала зареєструвати своє речове право на земельну ділянку. Також, позивач зазначає, що норми Закону України «Про державний земельний кадастр» не містять заборони на поновлення запису у Поземельній книзі. Форма Поземельної книги та порядок її ведення визначаються Порядком ведення державного земельного кадастру, затвердженим постановою КМУ від 17.10.2012р. №1051, яким передбачено внесення до Поземельної книги всіх змін, що відбуваються із земельною ділянкою - як скасування кадастрового номеру, так і його поновлення.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням Одеської міської ради від 15.03.2017р. №1786-VIII «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , для індивідуального дачного будівництва площею 0,0800 га.
04.04.2017р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Земельне кадастрове бюро» укладено договір на виконання землевпорядних робіт №068 щодо розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з даними Державного земельного кадастру 18.10.2017р. у Державному земельному кадастрі зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:46:002:0116, загальною площею 0,0800 га, категорія - землі рекреаційного призначення, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Державна реєстрація здійснена на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, який розроблено ТОВ «Земельне кадастрове бюро».
15.02.2018р. ОСОБА_1 звернулася до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , для індивідуального дачного будівництва, загальною площею 0,08 га, та передачу її у приватну власність.
У зв'язку з не розглядом Департаментом комунальної власності Одеської міської ради поданого проекту землеустрою, 25.06.2021р. ОСОБА_1 повторно звернулася з цього питання з відповідною заявою до Департаменту.
16.08.2021р. позивач отримала відмову Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради у затвердженні проекту землеустрою, мотивовану необхідністю його доопрацювання.
Після доопрацювання землевпорядником проекту землеустрою 01.09.2021р. ОСОБА_1 повторно подала до Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Відповіді на вказане звернення позивач не отримала.
06.07.2023р. ОСОБА_1 вкотре звернулася до Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, загальною площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Не отримавши жодної відповіді, 27.09.2023р. представник позивача - адвокат Мельник М.М. звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з адвокатським запитом №1-60ДТ, в якому просив надати інформацію чи приймались будь-які рішення та/або розпорядження та/або накази, тощо Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , призначеної для індивідуального дачного будівництва, загальною площею 0,08 га, кадастровий номер 5110136900:46:002:0116.
Листом від 04.10.2023р. Головне управління Держгеокадастру в Одеській області на вказаний запит повідомило, що до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру надійшов лист Головного управління земель оборони та фондів Міністерства оборони України від 30.05.2023р. №407/1302 стосовно скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 5110136900:46:002:0117, 5110136900:46:002:0116. До вказаного листа додано державний акт на право користування землею серії Б №056875, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №7-6-90 в 1990 році, виданий Квартирно-експлуатаційній частині Херсонського району на площу 2860 га. Також, з 18.10.2017р. в порядку інформаційного обміну від органу державної реєстрації прав не надходили відомості про реєстрацію права власності (користування) на вище зазначені земельні ділянки. Враховуючи вищенаведене, вжиті заходи щодо перенесення земельних ділянок з кадастровими номерами 5110136900:46:002:0117, 5110136900:46:002:0116 до архівного шару програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру.
10.10.2023р. представником позивача - адвокатом Мельник М.М. до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області подано адвокатський запит №2-60ДТ щодо надання інформації на підставі якого документа (розпорядження, рішення, наказу тощо) було вжито заходи щодо перенесення земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:46:002:0116 до архівного шару програмного забезпечення ведення Державного земельного реєстру, та вказати дату, коли були здійсненні дії (заходи) щодо перенесення земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:46:002:0116 до архівного шару програмного забезпечення ведення Державного земельного реєстру.
Листом від 16.10.2023р. Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повідомило, що з 18.10.2017р. в порядку інформаційного обміну від органу державної реєстрації прав не надходили відомості про реєстрацію права власності (користування) на вище зазначені земельні ділянки. Враховуючи вищенаведене, 01.08.2023р. вжиті заходи щодо перенесення земельних ділянок з кадастровими номерами 5110136900:46:002:0117, 5110136900:46:002:0116 до архівного шару програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру.
Не погоджуючись з правомірністю дій Головного управління щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в Державному земельному кадастрі, що полягають у вжитті заходів щодо перенесення земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:46:002:0116 до архівного шару програмного забезпечення Державного земельного кадастру, ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 , дійшов висновку, що при формуванні Протоколу №8490449 про виправлення помилки та перенесення земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:46:002:0116 до архівного шару програмного забезпечення Державного земельного кадастру, Головне управління Держгеокадастру у Одеській області діяло протиправно, за відсутності підстав, визначених ст.ст.78, 79-1 Земельного кодексу України, статтями 24, 37 Закону України «Про державний земельний кадастр», та всупереч процедурі та вимогам щодо ведення Державного земельного кадастру, визначених Порядком №1051.
Суд визнав необґрунтованими доводи Головного управління Держгеокадастру у Одеській області про те, що позивачем не було зареєстровано своєчасно речове право на спірну земельну ділянку з її вини, зазначивши, що позивач неодноразово зверталася до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:46:002:0116 у власність для індивідуального дачного будівництва, однак останні не затвердили відповідний проект та не відмовили у такому затвердженні. А відтак, за висновками суду, речове право на спірну земельну ділянку не було зареєстровано протягом року, як того вимагають відповідні законодавчі положення, у жодному разі не з вини ОСОБА_1 , оскільки нею вчинялися усі залежні від неї дії/ намагання у цьому напрямку.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та їх задоволення виходячи з наступного.
Згідно частин 1, 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
За змістом ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі:
поділу або об'єднання земельних ділянок;
скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації;
якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.
Процедура й підстави внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру врегульовані Законом України «Про Державний земельний кадастр» №3613-VI від 07.07.2011р. (далі - Закон №3613-VI) та Порядком ведення Державного земельного кадастру, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (далі - Порядок №1051).
За визначеннями, наведеними у ст.1 Закону №3613-VI:
державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;
державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера;
кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Частиною 5 статті 5 Закону №3613-VI встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр».
Статтею 9 Закону №3613-VI встановлено, що державний кадастровий реєстратор зокрема, здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі. Державний кадастровий реєстратор має посвідчення Державного кадастрового реєстратора та власну печатку. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.
Таким чином, законодавство передбачає широкий обсяг повноважень та можливостей державний кадастрових реєстраторів, які входять до складу Держгеокадастру та його територіальних органів.
У статті 16 Закону №3613-VI передбачено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.24 Закону №3613-VI державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
За приписами ч.10 ст.24 Закону №3613-VI державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:
- поділу чи об'єднання земельних ділянок;
- якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;
- ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених в абзацах третьому і четвертому частини десятої, державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб'єктів таких прав.
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №3613-VI поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Вказаній нормі кореспондують положення пункту 114 Порядку №1051.
Пунктом 114 Порядку №1051, також, передбачено, що відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації: набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.
Також, пунктами 57, 114 Порядку №1051 встановлено, що поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156-2 цього Порядку.
Таким чином, положеннями ст.79-1 Земельного кодексу України, ч.10 ст.24 Закону №3613-VI та п.114 Порядку №1051 передбачено скасування Державним кадастровим реєстратором державної реєстрації земельної ділянки у разі якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.
Скасування державної реєстрації земельної ділянки з цієї підстави має на меті припинення існування земельної ділянки як об'єкту, речові права на який відсутні.
Сторонами у справі не заперечується, що саме з вказаної підстави Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 01.08.2023р. було скасовано державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: м.Одеса, вул.Ткачова, 15 в Державному земельному кадастрі та перенесено земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:46:002:0116 до архівного шару програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:46:002:0116 проведена у Державному земельному кадастрі 18.10.2017р. та станом на 01.08.2023р. речове право ОСОБА_1 не зареєстровано у встановленому законом порядку.
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що положення ст.79-1 Земельного кодексу України, ч.10 ст.24 Закону №3613-VI та п.114 Порядку №1051 пов'язують можливість скасування державної реєстрації земельної не лише зі спливом одного року для реєстрації речового права на таку ділянку, а, передусім, з тим, що речове право протягом цього строку не було зареєстровано саме з вини заявника.
У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі №809/1493/17 зроблено правовий висновок про те, що обов'язок скасування державної реєстрації земельної ділянки виникає у Державного кадастрового реєстратора, який здійснює таку реєстрацію, за наявності сукупності таких умов:
- з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки минуло не менше одного року;
- у цей період часу речове право на таку земельну ділянку не зареєстровано;
- відсутність реєстрації речових прав на земельну ділянку обумовлена наявністю вини з боку саме заявника, тобто особи, яка звернулась за здійсненням державної реєстрації земельної ділянки і якій за рішенням, зокрема, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.
Закон №3613-VI та Порядок №1051 не розкривають значення терміну «вина», вжитого у цих актах законодавства, однак загальнотеоретичне значення вини, як правової категорії, юридичною наукою охарактеризовано як психічне ставлення особи до своїх протиправних дій або до бездіяльності та їхніх наслідків у формі умислу чи необережності.
Водночас, як вже зазначалося колегією суддів, з наявних у справі письмових доказів вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, з метою затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, загальною площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5110136900:46:002:0116.
Так, первинно ОСОБА_1 звернулася до Департаменту щодо затвердження проекту землеустрою 15.02.2018р., однак відповідне звернення позивача розглянуто не було.
25.06.2021р. ОСОБА_1 повторно звернулася з цього питання з відповідною заявою до Департаменту, на що 16.08.2021р. отримала відповідь про необхідність доопрацювання проекту землеустрою.
Після доопрацювання землевпорядником проекту землеустрою 01.09.2021р. ОСОБА_1 повторно подала до Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Відповіді на вказане звернення позивач не отримала.
06.07.2023р. ОСОБА_1 вкотре звернулася до Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, загальною площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_1 . Знову відповідь в матеріалах справи відсутня.
Не отримавши жодної відповіді, 27.09.2023р. представник позивача - адвокат Мельник М.М. звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з адвокатським запитом №1-60ДТ, на який отримав відповідь про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Зазначене дає підстави колегії суддів для висновку, що речове право на спірну земельну ділянку не було зареєстровано протягом року, як того вимагають відповідні законодавчі положення, у жодному разі не з вини ОСОБА_1 , а у зв'язку із зволіканням та бездіяльністю уповноважених державних органів щодо розгляду поданого нею на затвердження проекту землеустрою.
Відповідач не дослідив та не надав належної правової оцінки діям позивача, як особи, зацікавленої у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність.
У п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини легітимні очікування є, головним чином, предметом захисту в аспекті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача щодо скасування 01.08.2023р. державної реєстрації земельної ділянки кадастровим номером 5110136900:46:002:0116 за адресою: АДРЕСА_1 в Державному земельному кадастрі, з підстави не реєстрації протягом одного року з вини ОСОБА_1 речового права на земельну ділянку.
До того ж, колегія суддів наголошує, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 у законодавчо встановленому порядку було повідомлено державним кадастровим реєстратором щодо факту скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:46:002:0116.
Апелянти посилаються на те, що відповідно до Державного акту про право користування землею серії Б №056875 (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №7-б-90 від 1990 року), виконавчим комітетом Овідіопольської районної ради народних депутатів надано квартирно-експлуатаційній частині Херсонського району УРСР для державних потреб у безстрокове і безоплатне користування земельну ділянку загальною площею 286 га, на якій розташоване військове містечко «Чорноморка - 237». Відповідна земельна ділянка відноситься до земель оборони та може перебувати лише у державній власності. Незважаючи на це, 15.03.2017р. Одеська міська рада прийняла рішення №1786-VII «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким незаконно створила передумови для вилучення з державної власності та передачі громадянам у приватну власність земель, які можуть перебувати лише у державній власності. Як наслідок, 18.10.2017р. в межах відповідної земельної ділянки земель оборони сформована земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:46:002:0116.
Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянтів, оскільки, по-перше, рішення Одеської міської ради від 15.03.2017р. №1786-VII наразі є чинним, та, по-друге, положення ст.79-1 Земельного кодексу України, ч.10 ст.24 Закону №3613-VI та п.114 Порядку №1051 встановлюють вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки, серед якого відсутня така підстава як «наявність у третіх осіб права користування на вказану земельну ділянку».
А відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що скасовуючи реєстрацію земельної ділянки відповідач вийшов за межі своїх повноважень.
Крім цього, при вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що згідно наявного в матеріалах справи протоколу №8490449 від 01.08.2023р. «Про виправлення помилки, що виникла під час державної реєстрації земельної ділянки з порушенням вимог Порядку ведення Державного земельного кадастру або внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, які не були зареєстровані в державному реєстрі земель» Державним кадастровим реєстратором Відділ №5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області здійснено виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру, допущеної під час державної реєстрації земельної ділянки. Зазначено, що на підставі виявлених помилок та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру відомості про Поземельну книгу за номером 5110136900460020116 закрито (за необхідності).
Дослідивши вказаний протокол колегією суддів встановлено, що він взагалі не містить відомостей про документ, в якому виявлено технічну помилку, суть виявлених помилок, дані про об'єкт Державного земельного кадастру, у відомостях щодо якого виявлено технічну помилку, як того вимагають положення п.145 Порядку №1051.
Апелянт зазначає, що фактично Головним управлінням здійснювалось скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:46:002:0116, однак, програмним забезпеченням ведення Державного земельного кадастру передбачена можливість скасування реєстрації земельної ділянки лише шляхом формування заяви про виправлення помилки. Таким чином, враховуючи, що в даному випадку не відбувалось виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру не підлягають застосуванню норми Порядку щодо оформлення протоколу про виправлення помилки.
Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки недоліки програмного забезпечення не позбавляють суб'єкта владних повноважень обов'язку діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Також, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянтів на те, що ані чинним законодавством, ані програмним забезпеченням ведення Державного земельного кадастру, не передбачено можливості поновлення державної реєстрації, поновлення відомостей про земельну ділянку у Державному земельному кадастрі, поновлення записів у поземельній книзі щодо земельних ділянок, реєстрація яких була скасована та які перенесені до архівного шару Державного земельного кадастру, позаяк будь-яка прогалина у нормативному механізмі не може бути перешкодою у можливості реалізації особою на відновлення її порушеного права.
Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, як суб'єктом владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України, не доведено належними, достатніми, юридично спроможними доказами правомірність вчинення дій щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в Державному земельному кадастрі, та, як наслідок, перенесення земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:46:002:0116 до архівного шару програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
А відтак, висновок суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі є правильним.
Доводи апеляційних скарг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Міністерства оборони України не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення скарг та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Міністерства оборони України залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 06 серпня 2024 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук