05.08.2024 Справа №607/9014/24 Провадження №3/607/4195/2024
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Делікатна Л.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
15 квітня 2024 року о 17 год. 14 хв. на автомобільній дорозі М-19 «Доманове - Тереблече» 331 км. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Sharan» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло. Від проходження огляду в КНП «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» ТОР водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав та вказав, що їхав з дружиною та дитиною з м. Івано - Франківськ, а тому не міг їх залишити та проїхати в медичний заклад, однак неодноразово повідомляв працівникам поліції, що не вживав наркотичних засобів.
Захисник - адвокат Колодовський О.В. в судовому засіданні просив закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП посилаючись на наступне. Так, адвокат вказує, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом без ознак наркотичного сп'яніння, поводив себе адекватно і такі ознаки сп'яніння були названі працівниками поліції ОСОБА_1 не відразу. Крім цього, адвокат вказав, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у зв'язку із перебуванням у стані крайньої необхідності, оскільки не міг залишити дружину та дитину наодинці. Також, адвокат звертає увагу на не безперервність долученого працівниками поліції відеозапису і зазначив про неможливість врахування рапорту поліцейського як доказу у справі, оскільки свідчення інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об'єктивним доказом у справі, адже така особа є представником суб'єкта владних повноважень та рапорт виражає лише думку особи, яка його склала. У зв'язку із вище наведеним, провадження у справі підлягає закриттю, у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Колодовського О.В., суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена наступними належними та допустимими доказами, а саме:
- даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №039744 від 15 квітня 2024 року;
- відеозаписом із нагрудної камери працівників поліції який міститься на оптичному носії інформації - DVD-R диску, на якому зафіксовано факт зупинки 15 квітня 2024 о 17 год. 14 хв. на автомобільній дорозі М-19 «Доманове - Тереблече» 331 км., транспортного засобу марки ««Volkswagen Sharan» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , у зв'язку із порушенням ним правил дорожнього руху, про що водія було проінформовано. При спілкуванні у водія виявлено та повідомлено останньому про наявність у нього явних ознак наркотичного сп'яніння, у зв'язку із чим ОСОБА_1 запропоновано проїхати для проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння в заклад охорони здоров'я. Також, на відеозаписі зафіксовано, що останній, відмовився від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння в медичному закладі КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР.
Отже, із переглянутого відеозапису судом встановлено, що працівники поліції, на місці зупинки автомобіля, яким керував водій ОСОБА_1 , пропонували останньому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, що відповідає вимогам ст.266 КУпАП. Крім цього, працівниками поліції було виявлено у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, а також озвучено їх.
Суд зазначає, що відеозапис є повним та вичерпно інформативним, носить безсторонній характер, позбавлений упередження та суб'єктивного ставлення і надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини адміністративного правопорушення, детально відновити послідовність подій, а тому суд вважає наданий диск в частині фіксації на ньому саме відеозапису - належним доказом в розумінні ст. 251 КУпАП.
Крім того, щодо позиції адвоката про те, що на місці зупинки не вбачається жодних наявних ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 при пропозиції пройти огляд, у зв'язку з чим такий огляд було запропоновано пройти без належних на те підстав, суд зазначає, що чинною Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» правом виявляти у водія ознаки наркотичного сп'яніння наділений саме поліцейський, в не хтось інший. Як вбачається із досліджених судом доказів, ознаки наркотичного сп'яніння, виявлені поліцейським у ОСОБА_1 , були йому повідомлені та відображені у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР.
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в КПН «ТОМЦСНЗ» ТОР від 15 квітня 2024 року, згідно якого у ОСОБА_1 поліцейським виявлено ознаки сп'яніння: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло;
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №728179 від 15 квітня 2024 року, зі змісту якої слідує, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу;
- рапортом інспектора взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП лейтенанта поліції Фірманюк Г. від 15 квітня 2024 року, зміст якого узгоджується з відомостями викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення.
Захисник - адвокат Колодовський О.В. вказує, що рапорт поліцейських не може бути доказом у справі, оскільки є суб'єктивним викладом подій. Проте, відповідно до практики Верховного суду, рапорт працівника поліції не може бути єдиним доказом винуватості особи, однак підлягає оцінці судом в сукупності із іншими доказами.
Щодо пояснень захисника - адвоката Колодовського О.В., про те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто, для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Так, в постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 Верховний Суд зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто, засобами не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте, визначальним має бути об'єктивний критерій.
Доводи захисника - адвоката Колодовського О.В., про те, що адміністративне правопорушення було вчинене ОСОБА_1 в стані крайньої необхідності, що в силу ст. 17 КУпАП є обставиною, яка виключає адміністративну відповідальність, на думку суду, не є обґрунтованими.
Суд не вважає, що ОСОБА_1 діяв в умовах крайньої необхідності, оскільки міг безперешкодно здійснити свою поїздку на засобі громадського транспорту чи скористатися одним із сервісів таксі для того, щоб доїхати до потрібної йому адреси.
Отож, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 помилково вважав, що діяв в умовах крайньої необхідності, і така його поведінка за відсутності відвернутої шкоди, є адміністративним правопорушенням.
Таким чином, в судовому засіданні повністю доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Volkswagen Sharan» д.н.з. НОМЕР_1 , 15 квітня 2024 року, а також його відмову від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння, за наявності ознак сп'яніння, що є порушенням п. 2.5 ПДР.
За таких обставин, оглянувши матеріали справи, якими підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, вважаю, що в діях останнього наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, і тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.
При накладенні адміністративного стягнення, суд бере до уваги характер вчиненого правопорушення, обставини справи, ступінь вини, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, його майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення та вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами.
Також, враховуючи вимоги ст. 40-1 КУпАП, суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 130, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн (тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок) в дохід держави та витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяЛ. В. Делікатна