Справа № 466/2965/21
Провадження № 2/466/110/24
“21 “ червня 2024 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:
головуючої - судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.
учасники справи
секретар ПОПЕНКО І.І.
представник позивача ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом приватного підприємства «Техкомплект» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди,
У квітні 2021 року ПП «Техкомплект» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 15 жовтня 2019 р. о 10.30 год. у м. Львові на вул. Б. Хмельницького, 275 мала місце . дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля «Пежо» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу ПП «Техкомплект» відповідно до свідоцтва про реєстрацію № НОМЕР_2 , яким керував директор підприємства ОСОБА_4 , та з участю гр. ОСОБА_3 , який керував автомобілем «Шкода» д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого автомобіль «Пежо» д.н.з. НОМЕР_1 отримав пошкодження.
Відносно водія ОСОБА_4 поліцейським взводу 1 роти 4 бат. № 3 УНПУ у Л/о ДПП ОСОБА_5 було складено протокол про адміністративного правопорушення серії ОБ № 212871 від 15 жовтня 2019 р. за ст. 124 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2019 р. в справі № 466/8747/19 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 провадження в справі закрито, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративної правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Дана постанова залишена без змін судом апеляційної інстанції.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 28 жовтня 2020 року в справі № 462/5373/20 встановлено, що винуватцем ДТП є відповідач ОСОБА_3 , але провадження в справі про адміністративної правопорушення відносно нього закрито за спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, заподіяна позивачу в вищевказаній ДТП матеріальна шкода мала місце з вини відповідача ОСОБА_3 ..
Цивільна відповідальність водія автомобіля «Шкода» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_3 була застрахована, згідно страхового поліса А037184Ю, виданого страховиком - ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.».
Відповідно до ремонтної калькуляції, розрахунку страхового відшкодування, повідомлення щодо виплати страхового відшкодування № 51-7686 від 09.12.2020 р., страховиком - ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 13 873,92 грн. з врахуванням ПДВ. Факт такого страхового відшкодування підтверджується банківською випискою позивача.
Позивачем було відремонтовано автомобіль «Пежо» д.н.з. НОМЕР_1 в ФОП ОСОБА_6 .
Згідно акта про виконання робіт від 25 січня 2021 р., вартість ремонту автомобіля «Пежо» д.н.з. НОМЕР_1 становить 23 790,00 грн.
Оплата за виконані роботи в сумі 23 790,00 грн. проведена позивачем, згідно платіжного доручення № 1285 від 29 січня 2021 р..
Таким чином, різниця між фактичними збитками у вигляді витрат на ремонт автомобіля та виплаченим страховим відшкодуванням становить 9916,08 грн.
На підставі викладеного, просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Львова Кавацюка В.І. від 07.04.2021р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач ОСОБА_3 подав письмові пояснення на позовну заяву, в яких проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позову. Пояснив, що дійсно 15 жовтня 2019 р. о 10.30 год. у м. Львові на вул. Б. Хмельницького, 275 мала місце дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля «Пежо» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_4 , та з його участю, який керував автомобілем «Шкода» д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого автомобіль «Пежо» д.н.з. НОМЕР_1 та його автомобіль «Шкода» д.н.з. НОМЕР_3 отримали пошкодження.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2019 р. в справі № 466/8747/19 про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_4 провадження в справі закрито, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Дана постанова залишена без змін судом апеляційної інстанції. З даною постановою він не згідний.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 28 жовтня 2020 року в справі № 462/5373/20 встановлено, що винуватцем ДТП є відповідач ОСОБА_3 , але провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрито за спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності. Свій транспортний засіб він відремонтував.
Цивільна відповідальність його автомобіля марки «Шкода» д.н.з. НОМЕР_3 була застрахована, згідно страхового поліса А037184Ю, виданого страховиком - ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.».
Відповідно до ремонтної калькуляції, розрахунку страхового відшкодування, повідомлення щодо виплати страхового відшкодування №51-7686 від 09.12.2020, страховиком ТДВ «Ю.ЕС.АЙ.» позивачу виплачено страхове відшкодування в розмірі 13 873,92грн. з врахуванням ПДВ.
Згідно висновку експертного товарознавчого дослідження №57 від 05.04.2021 року, який складений експертом Галамаєм Б.І., ТзОВ фірма «Експертиза», визначила розмір матеріальної шкоди із застосуванням середніх розцінок ремонтно-відновлювальних робіт, внаслідок пошкодження автомобіля в сумі 19 651,25грн. та проводилась на підставі наданих страховою компанією ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ» документів та фотознімків, оскільки автомобіль на час проведення експертизи вже був відремонтований.
Зазначає, що транспортний засіб потрібно зберегти в тому самому стані, як на момент після потрапляння в аварію. Представники компанії повинні самі доставити автотранспорт для оцінки і провести її за власний рахунок, який не входить до суми компенсації. Тільки після проведеної експертизи і винесеної оцінки за відповідним письмовим актом страхової компанії можна починати ремонт транспортного засобу. Якщо протягом 7 робочих днів компанія не провела експертизу, слід було звернутись до незалежного експерта і отримати письмові результати огляду, а не ремонтувати без проведення експертизи та без досягненої згоди із страховою компанією ТДВ СК «Ю.Ес.Ай».
Відповідно до закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У свою чергу, страховою сумою є сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Отже, у разі настання ДТП, страхова компанія винуватця несе відповідальність за заподіяну третім особам шкоду в межах ліміту страхових сум, які зазначені у страховому полісі.
Зазначив, що незадовільне фінансове становище страхової компанії не є підставою для відмови у здійсненні страхових виплат. Але, якщо так сталось, що страховик - банкрут, необхідно звернутись до МТСБУ за виплатами. Проте, слід зауважити, що у разі укладення договору добровільного страхування автомобіля, МТСБУ компенсує лише ту частину шкоди, яка не виплачена за укладеним договором.
Також зазначив, що з 30 листопада 2021 року справи страхової компанії ТДВ СК «Ю.Ес.Ай» та прийом документів за страховими випадками здійснює асистуюча компанія ТОВ "Фінанс-Лайн" (на підставі договору доручення № 22-11).
Зазначив, що за відшкодування шкоди ОСОБА_4 несе відповідальність страховик, відтак, просить у позові відмовити.
Позивач ПП «Техкомплект» в особі директора Кравця О.М. подало письмові пояснення та заперечення щодо пояснень відповідача, в яких позов підтримав, з відстав викладених в позовній заяві.
Згідно розпорядження № 56 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 15.01.2024 року та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 року матеріали вищевказаної цивільної справи передано для розгляду судді Луців-Шумській Н.Л.
Ухвалою від 16.01.2024 вказану справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судовому засіданні представник позивача ПП «Техкомплект» - адвокат Телішевський І.Д., позовні вимог підтримав, покликаючись на обставини, які викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечив, зіславшись на доводи, які викладені в долучених до справи письмових поясненнях та запереченнях.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 15.10.2019 року о 10 год. 30 хв. в м. Львові, на вул.Б.Хмельницького, 257 у м.Львові, мала місце дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля «Пежо» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу ПП «Техкомплект» відповідно до свідоцтва про реєстрацію № НОМЕР_2 , яким керував директор підприємства ОСОБА_4 , та з участю відповідача ОСОБА_3 , який керував автомобілем «Шкода» д.н.з. НОМЕР_3 .
Транспортні засоби отримали пошкодження.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2019 р. в справі № 466/8747/19 про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_4 провадження в справі закрито, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Дана постанова залишена без змін судом апеляційної інстанції.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 28 жовтня 2020 року в справі № 462/5373/20 справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ст.124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.
Цивільна відповідальність водія автомобіля «Шкода» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_3 була застрахована, згідно страхового поліса А037184Ю, виданого страховиком - ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.».
Відповідно до ремонтної калькуляції, розрахунку страхового відшкодування, повідомлення щодо виплати страхового відшкодування № 51-7686 від 09.12.2020 р., страховиком - ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 13 873,92 грн. з врахуванням ПДВ. Факт такого страхового відшкодування підтверджується банківською випискою позивача.
Позивачем було відремонтовано автомобіль «Пежо» д.н.з. НОМЕР_1 в ФОП ОСОБА_6 .
Згідно акта про виконання робіт від 25 січня 2021 р., вартість ремонту автомобіля «Пежо» д.н.з. НОМЕР_1 становить 23 790,00 грн..
Оплата за виконані роботи в сумі 23 790,00 грн. проведена позивачем, згідно платіжного доручення № 1285 від 29 січня 2021р.
Крім цього, відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження №57 від 05.04.2021 року, який складений експертом ОСОБА_7 за зверненням ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ» в ТзОВ «Експертиза», вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля марки «Peugeot 307 1,6 5dr 5MT» ідентифікаційний номер НОМЕР_4 реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкоджень у ДТП 15.10.2019 року, з врахуванням (включення) ПДВ у вартості нових складових (запчастин), без врахування (включення) ПДВ у вартості матеріалів та із середньостатистичною регіональною вартістю ремонтно-відновлювальних робіт становить 19 143,58грн.
Вказаним висновком визначено розмір матеріальної шкоди із застосуванням середніх розцінок ремонтно-відновлювальних робіт, внаслідок пошкодження автомобіля на підставі наданих страховою компанією ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ» документів та фотознімків, оскільки автомобіль марки «Peugeot 307» д.н.з. НОМЕР_1 на час проведення експертизи вже був відремонтований.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1187 ПК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Проте, крім загального правила, є спеціальні, винятки, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ПК України тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст.980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них п 9 4 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-ІV.
Згідно зі ст.999 ЦК України до відносин, що випливають з обов'язкового страхування застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961- ІV.
Законом від 01.07.2004 № 1961- ІV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.
Відповідно до статті 5 указаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до положень п. 22.1 ст. 22 Закону України від 01.07.2004 № 1961- ІV (у редакції, чинній на момент вчинення ДТП) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже. уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (правовий висновок у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-и (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-н (провадження № 14-316цс18) та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону України від 01.07.2004 № 1961- ІV (у редакції, чинній на момент вчинення ДТП).
Отже, законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик заподіювана шкоди.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплата (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961- ІV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між Фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961- ІV).
Вищевказаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176 цс 18) та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21).
Водночас у Законі від 01.07.2004 № 1961- ІV зазначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто цей Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 цього Закону).
Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Положення зазначених норм права свідчить про зобов'язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи прав інших осіб, у спосіб, передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов'язки.
Так, відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20.01.2016 року у справі № 6-2808цс15, згідно з яким право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, навіть, якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961- IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ) у межах ліміту відповідальності.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ППК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22 лютого 2022 року у справі №201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176 4С 18) та від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-4 з урахуванням постанови від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначає, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Отже, враховуючи вище наведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 22 лютого 2022 року у справі №201/16373/16-4 (провадження № 14-27пс21), від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-4 (провадження № 14-176 де 18) та від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-4 з урахуванням постанови від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Лише у разі недостатності ліміту цивільно-правової відповідальності страховика, решту завданої і доведеної шкоди зобов'язана відшкодувати особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (стаття 1194 ЦК України). Тобто, якщо позивачу недостатньо страхового відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 22 лютого 2022 року у справі №201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176 цс 18) та від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц з урахуванням постанови від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17).
Відтак, обов'язок з відшкодування шкоди у межах ліміту страхового відшкодування покладається на страховика, а не відповідача.
Разом з тим, враховуючи, що виплати страхового відшкодування або регламентної виплати буде достатньо для повного відшкодування завданої шкоди, то з відповідача, як особи, яка завдала шкоду, не підлягає стягнення на користь позивача різниця між завданим розміром шкоди і страховим відшкодуванням/регламентною виплатою.
Крім цього, правовідносини страховика та МТСБУ врегульовано розділом IV Закону від 01.07.2004 № 1961- ІV.
Статтею 39 Закону № 1961- ІV передбачено, що моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності
Разом з тим, враховуючи, що виплати страхового відшкодування або регламентної виплати буде достатньо для повного відшкодування завданої шкоди то з відповідача, як особи, яка завдала шкоду, не підлягає стягнення на користь позивача різниці між завданим розміром шкоди і страховим відшкодуванням/регламентною виплатою.
Наявність статусу члена МТСБУ надає можливість страховій компанії як юридичній особі здійснювати страхову діяльність, яка насамперед полягає у взятті на себе відповідальності за іншу особу за спричинену шкоду за наслідками ДТП.
У випадку укладення страховою компанією договору зі страхувальником після виключення із членства в МТСБУ відповідальність за спричинену шкоду у ДТП за цим страховим договором має нести винна особа. Особа, яка укладає договір зі страховою компанією, має діяти обачливо, з огляду на доступність інформації на сайті МТСБУ, та з'ясувати, чи має така страхова компанія членство в МТСБУ.
Таким чином, у випадку нездійснення страхової діяльності, позбавлення ліцензії та/або виключення страховика зі складу МСТБУ він зобов'язаний виконати всі договірні зобов'язання з відшкодування шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності, укладеними до цього.
Як організація, що створена задля відшкодування шкоди, МТСБУ зобов'язане відшкодувати шкоду, спричинену потерпілим, за певних умов, зокрема, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (підпункт «ґ» частини першої статті 413акону № 1961-IV), а за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ у таких самих випадках (підпункт «а» пункту 41.2 статті 41 Закону № 1961-IV).
Обов'язок з виконання договору обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи.
Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що МТСБУ має зобов'язання на відшкодування шкоди замість страховика лише у випадку визнання його банкрутом та/або ліквідації. При цьому немає значення, чи це було підставою для його виключення із числа членів МТСБУ та/або позбавлення його повного членства.
Одночасно у випадку припинення членства страховика в МТСБУ (виключення з числа членів та/або позбавлення повного членства) у зв'язку з банкрутством та ліквідацією, МТСБУ зобов'язане здійснити регламентні виплати на підставі переданих до нього матеріалів усіх укладених договорів обов'язкового страхування у випадку недостатності коштів і майна страховика для здійснення страхових виплат.
Відтак відповідно до зазначеного Закону з моменту визнання судом страховика банкрутом та введення ліквідаційної процедури передбачено обов'язкові умови для проведення МТСБУ регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, а саме: підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов'язань страховика за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов'язань за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.
Належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми є страховик.
Зазначене має важливе правове значення, оскільки відповідач як особа, відповідальна за шкоду, в разі недостатності ліміту цивільно-правової відповідальності страховика зобов'язана відшкодувати позивачу лише різницю між розміром завданої шкоди та страховим відшкодуванням (стаття 1194 ЦК України).
Належним є відповідач, який є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не повинна і не може відповідати за пред'явленим позовом.
У разі якщо за змістом норми матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, учасником спірних відносин та зобов'язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред'явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.ст. 5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Техкомплект» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 9916грн. 08коп. - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 12 липня 2024р.
Суддя Н. Л. Луців-Шумська