Справа № 420/22604/24
06 серпня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за результатом якого позивач просить:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , щодообчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з01.01.2019 року по 16.10.2020 року включно та у період з 02.12.2020 по 27.07.2021року включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2019,2020,2021 рік,матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019,2020,2021без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогоЗаконом України про Державний бюджет на перше січня 2019 року, перше січня2020 року, перше січня 2021 року, відповідно.
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунокгрошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2019 року по31.12.2019 року включно, грошову допомогу на оздоровлення за 2019 рік,матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік зурахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеногошляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб,встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік"станом на 01.01.2019 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Прогрошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу тадеяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум ізодночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичнихосіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та іншихвиплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядовогоначальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунокгрошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2020 року по16.10.2020 року включно, та з 02.12.2020 по 31.12.2020 року включно а такожгрошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішеннясоціально-побутових питань за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладуза військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожитковогомінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державнийбюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифнийкоефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осібрядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату зурахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку здоходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошовоїкомпенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошовогозабезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержанихвійськовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунокгрошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2021 року по27.07.2021 року включно, грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік,матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік зурахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеногошляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб,встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Прогрошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу тадеяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум ізодночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичнихосіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та іншихвиплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядовогоначальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку зпорушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року№ 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку зпорушенням строків їх виплати" за період з 01.03.2019 року по дату фактичноївиплати грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходівфізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошовоїкомпенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошовогозабезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержанихвійськовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу»,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він з 16.04.2018 року по 27.07.2021 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 27.07.2021 року позивача було звільнено з військової служби.
У період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося у заниженому розмірі, а саме: у період з 01.01.2019 року по 16.10.2020 року включно та у період з 02.12.2020 по 27.07.2021 року позивачу виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховуються виходячи з грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (станом на 01.01.2019, 2020, 2021).
Ухвалою суду від 23 липня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
Від військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача зазначає, що доводи та аргументи позивача є безпідставним, такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а позов відповідно таким, що не підлягає задоволенню.
В обґрунтування правової позиції представник відповідача зазначив, що враховуючи положення п.4 Постанови №704, можемо зробити висновок, про помилкове уявлення позивача про здійснення перерахунку грошового забезпечення з 01.01.2019 року по 16.10.2020 року включно та у період з 02.12.2020 по 27.07.2021 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», оскільки пунктом 4 Постанови №704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Тобто, на період проходження служби позивача, був встановлений прожитковий мінімум станом на 1 січня 2018 року.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовійчастині НОМЕР_1 , в період16.04.2018 року по 27.07.2021 року.
18.04.2024 позивачем було подано запит до військової частини НОМЕР_1 з проханнямвиплатити з врахуванням, перерахунку розмірів посадового окладу та окладу завійськовим званням з урахуванням п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошовезабезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деякихінших осіб" виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати,встановленого законом на 1 січня календарного року, шляхом множення розмірупрожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на рікперерахунку (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати,встановленого законом на відповідний календарний рік), на відповідний тарифнийкоефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів Українивід 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового іначальницького складу та деяких інших осіб».
Листом №386 ФЕСвід 31.05.2024 року військова частина НОМЕР_1 повідомила позивачу, що на момент зарахування до військової частини НОМЕР_2 колишнього військовослужбовця ОСОБА_3 діяла редакція Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із змінами 24.02.2018 року в якій п.4 зазначено :
Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Постановою Верховного суду від 20.10.2022 року 826/6453/18 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 - без змін.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». До п.4 Постанови №704 від 30.08.2017 зміни не вносились, а саме перерахунку посадових окладів та окладів за військове звання не стосується.
Позивач вважає, що у період проходження військової служби нарахування грошового забезпеченнявідповідачами здійснювалося у заниженому розмірі, а саме: у період з 01.01.2019року по 27.07.2021 позивачу виплачувались посадові оклади, оклади за військовимзванням, які не обраховувались із застосуванням прожиткового мінімуму дляпрацездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року(станом на 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021), що слугувало підставою звернення до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 40 Закону №2232-XII визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Зокрема, ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ст.9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За правилом ч.4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2008 розміри грошового забезпечення військовослужбовців були установлені постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294.
30.08.2017 з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців КМУ було прийнято постанову №704 (далі за текстом постанова КМУ 704).
Згідно з п.10 постанови КМУ 704 згадане нормативне рішення набирало чинності з 01.01.2018р.
Пунктом 4 постанови КМУ було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Отже, Урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Постановою КМУ від 27.12.2017 №1052 до п.10 Постанови КМУ 704 були внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено з 01.01.2018 на 01.01.2019.
Таким чином, станом на 01.01.2018р. постанова КМУ 704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було регламентовано постановою КМУ від 07.11.2007 №1294.
Постановою КМУ від 21.02.2018 №103 до п.10 Постанови КМУ 704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено на 01.03.2018.
При цьому, п.4 Постанови КМУ 704 у редакції постанови КМУ від 21.02.2018 №103 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 01.03.2018 Урядом України було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Пункт 4 Постанови КМУ 704 у редакції постанови КМУ від 21.02.2018 №103 діяв до моменту скасування п.6 постанови КМУ від 21.02.2018 №103 у межах справи №826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020), тобто до 29.01.2020.
З 29.01.2020 була відновлені юридична дія п.4 Постанови КМУ 704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Отже, з 29.01.2020 знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Проте, згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.
Відтак, під час розв'язання колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ та п.4 постанови КМУ №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Водночас із цим, з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Звідси слідує, що 29.01.2020 настала подія підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб'єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов'язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
З 01.10.2020 набула чинності постанова КМУ від 28.10.2020 №1038, котра також внесла зміни до порядку обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Статтею 7 Закону України від 07.12.2017р. №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" визначено, що станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762,00 грн.
Разом з тим, згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що станом на 01.01.2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2 102,00 грн., та згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що станом на 01.01.2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2 270,00 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у період з 29.01.2020 року по 16.10.2020 року та з 02.12.2020 по 31.12.2020 року включно грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року за Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", а 01.01.2021 року по 27.07.2021 року включно грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 року за Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
З огляду на вищезазначене підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 16.10.2020 року та з 02.12.2020 по 31.12.2020 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року та за період з 01.01.2021 року по 27.07.2021 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року.
Також суд вважає за необхідне зобов'язати Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 забезпечення за період з 29.01.2020 року по 16.10.2020 року та з 02.12.2020 по 31.12.2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з 01.01.2021 року по 27.07.2021 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.
Щодо наявності права позивача на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, суд зазначає наступне.
Згідно п.168.5 ст.168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.
Як видно з матеріалів цієї справи та не заперечується сторонами, індексація грошового забезпечення позивача за спірний період з урахуванням належного базового місяця ще не нараховувалась.
При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження відмови відповідача щодо нарахування компенсації втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення.
Відтак, на даний час права позивача у цій частині не є порушеними.
На сьогодні відсутні обґрунтовані підстави вважати, що під час здійснення нарахування суми індексації грошового забезпечення позивача за спірний період, відповідачем не буде враховано компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з урахуванням вищенаведених висновків суду.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір», у зв'язку з чим підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 16.10.2020 року та з 02.12.2020 по 31.12.2020 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року та за період з 01.01.2021 року по 27.07.2021 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року.
Зобов'язати Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 16.10.2020 року та з 02.12.2020 по 31.12.2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з 01.01.2021 року по 27.07.2021 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, », та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше проведених виплат.
В решті позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко