Справа № 420/21531/24
05 серпня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження питання про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Акціонерне товариство «Сенс Банк» про визнання протиправними та скасування постанов, -
До Одеського окружного адміністративного суду 08 липня 2024 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Акціонерне товариство «Сенс Банк», в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.03.2024 про стягнення виконавчого збору винесену в рамках виконавчого провадження №54400221;
- визнати протиправною та скасувати постанову Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження від 4.03.20204 року ВП №74457820;
- стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, за окремою категорію термінових адміністративних справ передбачених статтею 287 КАС України.
10 липня 2024 року від Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли заперечення щодо доводів представника позивача про можливість відкриття провадження у справі, обґрунтовані тим, що 27.03.2024 року ОСОБА_1 було особисто отримано поштове відправлення № 0600901571705 з постановою про відкриття виконавчого провадження від 14.03.20204 року ВП №74457820 (з ідентифікатором доступу до всіх документів виконавчого провадження, розміщених/відсканованих в АСВП, в тому числі, виконавчого документу, постанови про стягнення виконавчого збору №54400221 - Scan-1710420379041-.PDF).
Отже, процесуальний строк на оскарження постанов Відділу від 14.03.2024 року про стягнення виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження розпочав свій відлік 28.03.2024 року та сплив станом на момент звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом у даній справі.
Розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 24 липня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Акціонерне товариство «Сенс Банк» про визнання протиправними та скасування постанов - залишено без руху. Надано позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
В ухвалі суду від 24 липня 2024 року зазначено, що виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску строку звернення до суду та надати належні докази.
На виконання ухвали суду представником позивача 29 липня 2024 року до суду подано заяву про усунення недоліків (вхід. № ЕС/31064/24), в якій заявник просить суд поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду за позовом до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов від 14.03.2024 року про відкриття виконавчого провадження №74457820 та від 14.03.2024 року про стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження №54400221.
Вказана заява обґрунтована тим, що позивач фізично не міг отримати постанову про відкриття виконавчого провадження через проживання з початку війни поза межами Одеської області; позивач дізнався про існування виконавчого провадження 02.05.2024 року про що свідчить скріншот з кабінету банку, після чого отримав довідку про те, що рахунок пенсійний, та звернувся до адвоката з питання надання правової допомоги (10.05.2024 року направлений адвокатський запит). Тобто позивач після того, як дізнався про існування виконавчого провадження не гаяв часу, а вжив заходи щодо отримання документів виконавчого провадження.
02 серпня 2024 року від відповідача до суду надійшли заперечення щодо доводів позивача про підстави поновлення строків звернення до суду (вхід. № ЕС/31869/24).
05 серпня 2024 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вхід. № ЕС/32111/24).
Оцінюючи доводи та пояснення позивача, наведені у позові, заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду та у додаткових поясненнях, у запереченнях відповідача на заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд виходить з наступного.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Згідно з частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.118, ч.1 ст.119, ч.1, ч.2 ст.122 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені ст.287 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України встановлено, що позовна заява може бути подана до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Позивач оскаржує постанови Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.03.2024 року про стягнення виконавчого збору винесену в рамках виконавчого провадження №54400221 та про відкриття виконавчого провадження від 14.03.2024 року ВП №74457820.
Судом встановлено, що 27.03.2024 року ОСОБА_1 було особисто отримано поштове відправлення № 0600901571705 з постановою про відкриття виконавчого провадження від 14.03.20204 року ВП №74457820 (з ідентифікатором доступу до всіх документів виконавчого провадження, розміщених/відсканованих в АСВП, в тому числі, виконавчого документу, постанови про стягнення виконавчого збору №54400221 - Scan-1710420379041-.PDF).
При цьому представник позивача посилається на те, що відповідач в якості підтвердження вручення постанови про відкриття виконавчого провадження надає копію квитанції без опису вкладення поштового відправлення, що свідчить про те, що вказана квитанція не може бути належним доказом направлення позивачу вищевказаної постанови.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження… які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Згідно трекінгу відправлення зазначену постанову вручено адресату 27.03.2024 року.
Також представник позивача посилається на те, що відповідач стверджує про направлення тільки однієї постанови, однак по справі оскаржена не тільки постанова про відкриття виконавчого провадження, а також і постанова про стягнення виконавчого збору, докази направлення якої відповідач не заперечує.
Представник відповідача зазначив, що відповідна квитанція міститься в матеріалах справи (у складі наданих суду копій матеріалів виконавчого провадження № 54400221).
Згідно трекінгу відправлення вручено адресату 18.03.2024 року.
З метою підтвердження інформації вищезазначених трекінгів рекомендованих відправлень Відділом 16.07.2024р. спрямовано відповідний запит до АТ «Укрпошта».
Крім того, представник відповідача зазначає, що у Відділу відсутня інформація про надходження адвокатського запиту про отримання оскаржуваних постанов.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв'язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.
Відносно доводів представника позивача, що після початку війни позивач переїхав до села Грабів у Оржицькій селищній громаді Лубенського району Полтавської області, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані, зокрема, письмово повідомити виконавцю про зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Вищевказаного обов'язку ОСОБА_1 дотримано не було, окрім того, суд звертає увагу на те, що з доданого до «заяви про усунення недоліків» рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2023р. № 420/18408/23 (на останній сторінці) зазначається адреса позивача - АДРЕСА_1 .
Також судом не приймаються до уваги доводи представника позивача відносно того, що, зокрема, в січні та лютому 2024 року позивач проходив обстеження та лікування у Оржицькій лікарні, оскільки як встановлено судом, оскаржувані постанови були отримані позивачем у відділенні АТ «Украпошта» 18 та 27 березня 2024 року.
Щодо доводів представника позивача, що 03.05.2024 року позивач отримав в Полтавській обласній філії АТ "Ощадбанк" довідку щодо його пенсійного рахунку, таким чином, станом на момент відкриття провадження так і на 27.03.2024 року позивач перебував за межами Одеської області і фізично не міг отримати поштове відправлення, вони не приймаються судом до уваги, оскільки вказаний факт не спростовує обставин отримання поштової кореспонденції у березні 2024 року. Як вбачається з наданих позивачем документів підтверджено його перебування за межами м. Одеси у січні, лютому та травні 2024 року, при цьому щодо березня 2024 року (коли виносились та направлялись поштою оскаржувані постанови) - ОСОБА_1 та його представником доказів не надано.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано
судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з
такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною
підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в
кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
В Постанові від 08 грудня 2022 року по справі № 990/102/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Так, у Постанові Верховного Суду від 14.02.2024 року по справі №686/22156/23 зазначено, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне
місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній
близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані
з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне
звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними
доказами.
Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні, обстріли, перебої в енергопостачанні, евакуація звітності та інші зазначені у клопотанні обставини, не є підставою для поновлення процесуального строку, оскільки не призводять до неможливості виконання учасником судового процесу процесуальних дій по своєчасному зверненню до суду з позовом.
Отже, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач подав адміністративний позов з пропуском строку звернення до суду та у суду відсутні підстави вважати пропуск позивача строку на звернення до суду таким, що було пропущений з поважних причин.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, заявник зобов'язаний демонструвати свою готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у її розгляді, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури судового розгляду.
При цьому, позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Жодних об'єктивних причин пропущення строку на звернення до суду позивачем у заяві про поновлення процесуального строку не наведено.
Натомість сторона позивача просить нівелювати взагалі інститут строку на звернення до суду з позовом, надавши перевагу в такий спосіб позивачу.
Таке правозастосування не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, а є дотриманням принципу «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, в світлі якого і запроваджено обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача, вчинених на звернення позивача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного:
1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частинами 13-15 статті 171 КАС України встановлено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку, що наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст.123, 171, 205, 240, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Акціонерне товариство «Сенс Банк» про визнання протиправними та скасування постанов - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.О. Стефанов