Справа № 420/17394/24
06 серпня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі, Лєсогоров Дмитро Олександрович про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 04.06.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі, ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області що полягає в ненаданні відомостей на запит Державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса Лесогорова Дмитра Олександровича за № 1081/02-14 від 18.03.2024, про наявність у виплаті недоотриманої пенсії на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , із зазначенням грошової суми недоотриманої пенсії та якщо були нараховані відсотки, із визначенням їх розміру;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати відомості на запит Державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса Лесогорова Дмитра Олександровича за № 1081/02-14 від 18.03.2024, про наявність у виплаті недоотриманої пенсії на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , із зазначенням грошової суми недоотриманої пенсії та якщо були нараховані відсотки, із визначенням їх розміру.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вона являється рідною сестрою померлого пенсіонера ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та який на час смерті проживав на тимчасово окупованій території за адресою: АДРЕСА_1 . За заявою позивачки про прийняття спадщини, в установленому законом порядку, Київською державною нотаріальною конторою у м. Одесі 15.04.2021 була заведена спадкова справа після смерті мого брата ОСОБА_4 за № 67511389, що підтверджується інформаційним листом від 10.05.2024 за № 2018/02-14 та витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 10.05.2024 за № 76910202. 13.12.2023 поштою звернулась до відповідача із заявою, в якій просила надати довідку з розрахунком розміру недоотриманою при житті моїм померлим братом пенсії. Листом від 17.01.2024 за № 2003-337/K-02/8-1500/24 відповідач надав позивачу розрахунок, згідно до якого, розмір недоотриманої її братом пенсії за період з 01.09.2014 по 31.12.2019 складає 133387,57 грн. Для оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом, за моїм проханням третя особа звернулась до відповідача із відповідним листом від 18.03.2024 за № 1081/02- 14, в якому просила повідомити про наявність у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_3 та вказати грошову суму недоотриманої пенсії та якщо було нараховані відсотки, визначити їх розмір. Проте відповідач, своїм листом від 04.04.2024 за № 1500-0501-8/51291 повідомив, що враховуючи вимоги ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне державне страхування», та те, що запит третьої особи надійшов 26.03.2024, відповідно недоотримана пенсія померлого пенсіонера на момент надання інформації відсутня. Вважає протиправною бездіяльність відповідача, а свої права порушеними.
10.06.2024 ухвалою судді у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, відмовлено та позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків шляхом надання до суду доказів про сплату судового збору у сумі 1211,20 грн.
13.06.2024 на адресу суду надійшла заява позивача (вхід.№23298/24), про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали судді від 10.06.2024 та надано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.
18.06.2024 ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у адміністративній справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
02.07.2024 до суду (вх.№ЕС/26990/24) від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що на момент отримання запиту від нотаріуса, враховуючи приписи ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійний орган дав інформацію, яка є дійсною, а саме про відсутність недоотриманої пенсії ОСОБА_3 .
11.07.2024 до суду (вх.№28296/24) від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач підкреслює, що застосування у даному випадку приписів ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є правомірним.
Розглянувши наявні по суті справи докази на обґрунтування заявлених вимог, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до листа Державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі Лєсогорова Дмитра Олександровича від 10.05.2024 №2018/02-14 (а.с.25), витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі (а.с.26), за заявою ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем за законом, 15.04.2021 заведена спадкова справа №381/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
13.12.2023 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із листом (а.с.29), у якому просила надати довідку з розрахунком розміру недоотриманої при житті пенсіонером ОСОБА_3 пенсії за період з 01.10.2014 по 20.12.2019.
На вказане звернення від 13.12.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало відповідь від 17.01.2024 №2003-337/К-02/8-1500/24 (а.с.30) з розрахунком неотриманої ОСОБА_3 пенсії за період з 01.10.2014 по 20.12.2019 (а.с.31-32), сума якої складає 133387,57 грн.
18.03.2024 Державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі, ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із листом №1081/02-14 (а.с.27) у якому, з посиланням на ст.46 Закону України «Про нотаріат», просив повідомити про наявність у виплаті недоотриманої пенсії на ім'я ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та вказати грошову суму недоотриманої пенсії та якщо були нараховані відсотки, визначити їх розмір. У заяві нотаріус вказав, що вказане необхідно для видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
На лист від 18.03.2024 №1081/02-14 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало відповідь від 04.04.2024 №1500-0501-8/51291 (а.с.28) у якій зазначило, що ОСОБА_3 перебував на обліку та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Враховуючи вимоги ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та оскільки запит від 18.03.2024 №1081/02-14 надійшов 26.03.2024, Головне управління повідомляє, що недоотримана пенсія померлого пенсіонера на момент надання інформації відсутня.
07.04.2024 Державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі, ОСОБА_2 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із листом №1446/02-14 (а.с.33) про наявність у виплаті недоотриманої пенсії на ім'я ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та вказати грошову суму недоотриманої пенсії та якщо були нараховані відсотки, визначити їх розмір. У заяві нотаріус вказав, що вказане необхідно для видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , на що відповідач скерував лист від 14.04.2024 №1500-0501-8/45306 (а.с.34) від відсутність недоотриманої пенсії ОСОБА_3 .
Матеріали справи містять листи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на адресу Державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі, Лєсогоров Дмитро Олександрович від 30.06.2021 №0500-1804-/26264 (а.с.37) та від 10.11.2021 №1500-0401-8/140836 (а.с.36).
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернулася із захистом своїх прав та законних інтересів до суду.
Вирішуючи дану справу, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
На підставі статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Згідно частини першої статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною першою статті 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини першої статті 1227 Цивільного кодексу України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
На підставі пункту 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.
Непрацездатними членами сім'ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.
Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерел формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
За приписами статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Стаття 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час: нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрат.
Підстави припинення та поновлення виплати пенсії врегульовано статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Матеріали справи свідчать, що відповідач фактично визнає ту обставину, що пенсійні кошти померлого за спірний період нараховані та обліковані в органі Пенсійного фонду України, як заборгованість по виплаті пенсії, однак наполягає на тому, що виплату таких коштів спадкоємцям можливий тільки в межах трирічного строку відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Правомірних підстав для припинення виплати пенсії за життя померлого, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачем не наведено.
Положеннями статей 9 та 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, зокрема, що пенсія за віком призначається та виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Суд зазначає, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Жодних змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з приводу особливостей виплати пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, заборгованості по пенсії Верховною Радою не приймалось.
Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.
При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Таким чином, заборгованість пенсійних виплат померлого за життя, сталася з вини пенсійного органу, тому нарахована заборгованість по її пенсії повинна бути визначена в довідці без обмеження будь-яким строком.
Зазначене обумовлює висновок, що відповідачем при визначені суми заборгованості по пенсії, протиправно застосовано трирічний строк виплати пенсії до моменту смерті.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 8 серпня 2019 року у справі №127/2-а-11792/11.
Таким чином, права ОСОБА_3 на отримання пенсійних виплат, станом на дату смерті, в повній мірі перейшли до спадкоємців, а тому дії органу, що наділений обов'язком нарахування та виплати пенсії щодо відмови у наданні довідки про розмір недоотриманої пенсії є протиправними, а порушені права позивача підлягають поновленню шляхом зобов'язання відповідача видати позивачу довідку про розмір нарахованої, але неотриманої пенсії ОСОБА_3 , по день смерті, а саме до 20.12.2019.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 13.06.2024 (а.с.76).
Відтак, суд, керуючись ст.139 КАС України, вважає за необхідне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі Лєсогоров Дмитро Олександрович про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладені у листі від 04.04.2024 №1500-0501-8/51291, щодо відмови Державному нотаріусу Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі Лєсогорову Дмитру Олександровичу надати довідку про розмір пенсії, яка була нарахована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , але не була одержана ним.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати Державному нотаріусу Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі Лєсогорову Дмитру Олександровичу довідку про розмір пенсії, яка була нарахована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , але не була одержана ним, за весь період по день смерті, а саме до 20.12.2019, без застосування трирічного строку виплати пенсії до моменту смерті.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі Лєсогоров Дмитро Олександрович (65080, м. Одеса, вул. Космонавтів, буд.11).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА