Справа № 420/13939/24
06 серпня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України в Херсонській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивачка звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Пенсійного фонду України в Херсонській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 29 березня 2024 року за № 213050038041;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з дати подання заяви, а саме з 22 березня 2024 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначає, що їй протиправно відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2. На момент звернення до пенсійного органу позивачка досягла відповідного віку згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін в частині збільшення пенсійного віку з 50 до 55 років, мала і загальний і пільговий страховий стаж для призначення пенсії. Відмова базується на недосягненні позивачкою пенсійного віку, із чим остання не погоджується. Позовні вимоги просить задовольнити.
За змістом відзиву, ГУ ПФУ в Миколаївській області позовні вимоги не визнає та у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що позивачка не має права на призначення пільгової пенсії на підставі ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки не досягла віку 55 років. Посилання на норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» є безпідставними, на думку відповідача, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є основним у цьому спорі.
За змістом відзиву, ГУ ПФУ в Херсонській області позовні вимоги не визнає та у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що позивачка не має права на призначення пільгової пенсії на підставі ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки не досягла віку 55 років. Стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосуванню не підлягає, оскільки з 11.10.2017 року порядок призначення пенсій за віком на пільгових умовах регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд установив таке.
22 березня 2024 року позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та надала, передбачені законодавством документи.
На виконання вимог п.4.2 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженим постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 р. № 22-1 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (зі змінами) (далі - Порядок № 22-1), для розгляду вказаної заяви за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що приймає рішення про призначення або перерахунок пенсії.
За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення від 29 березня 2024 року за № 213050038041 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв?язку з недосягненням необхідного віку для призначення такого виду пенсії.
??За результатами розгляду заяви встановлено:
- вік позивачки на момент звернення із заявою про призначення пенсії - 51 рік 7 місяців;
- ??страховий стаж - 37 років 05 місяців 04 дні; ??
- пільговий стаж за Списком № 2 - 25 років 08 місяців 24 дні.
Згідно із записами трудової книжки позивачки (а.с. 15-16) вона з 09.02.2001 року працює на посаді молодшої медичної сестри палатної у Комунальному закладі «Херсонська обласна психіатрична лікарня» Херсонської обласної ради, що дає право на призначення пенсії за Списком № 2.
З огляду на те, що спірним питанням у цьому спорі є досягнення позивачкою пенсійного віку, суд не розглядає питання щодо страхового стажу, як загального так і пільгового, оскільки його обрахунок позивачка не оскаржує.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України № 1788-XII від 05.11.1991 р. “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України № 1058-IV від 09.07.2003 р. “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV).
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Разом із тим, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Виходячи із викладеного, Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що застосуванню підлягають відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20 у Постанові від 03.11.2021 р.
Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20, викладений у Постанові від 03.11.2021 р., на підставі ч. 3 ст. 291 КАС України.
Посилання відповідачів на неможливість застосування норм ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» суд відхиляє, оскільки позивачка має стаж роботи до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у цій нормі.
Враховуючи, що на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії позивачка досягла віку 51 рік з необхідних 50, пенсійний орган протиправно зазначив таку підставу для відмови у призначенні пенсії.
Виходячи із того, що позивачка досягла пенсійного віку, має необхідну кількість страхового та пільгового стажу за Списком № 2, позовні вимоги в частині скасування рішення та зобов'язання призначити пенсію підлягають задоволенню.
Водночас суд зазначає, що вимоги в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області призначити пенсію задоволенню не підлягають, оскільки питання щодо призначення пенсії позивачці розглядало ГУ ПФУ в Миколаївській області, оскаржуване рішення також приймало це Управління, тому відповідальним за призначення позивачці пенсії є саме цей територіальний орган Пенсійного фонду України.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір розподілено відповідно до ст. 139 КАС України. Часткове задоволення позову, у даному випадку, не впливає на розмір судового збору, який підлягає стягненню з ГУ ПФУ в Миколаївській області, оскільки кількість заявлених вимог, за які сплачувався судовий збір, не відрізняється від кількості задоволених.
Керуючись статтями 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 29 березня 2024 року за № 213050038041.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати подання заяви, а саме: з 22 березня 2024 року.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159, 54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 968,96 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.Ф. Попов