справа №380/30336/23
05 серпня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Позивач звернувся з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить стягнути з відповідача до бюджету податковий борг у сумі 54045,29 грн.
Ухвалою судді від 28.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Посилається на те, що відповідач включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на обліку в органах доходів і зборів та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України. Станом на 25.04.2024 року податковий борг відповідача становить 54045,29 грн і такий, як зазначив позивач, виник у зв'язку із несплатою у встановлений законом строк узгоджених грошових зобов'язань по податку на нерухоме майно. Вказав, що контролюючим органом вживалися заходи для його погашення, проте податковий борг відповідачем не сплачено, що слугувало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження вручення відповідачу податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг. У зв'язку із цим, зазначив, що відсутні підстави вважати, що наведені позивачем податкові зобов'язання є узгодженими та можуть кваліфікуватись як податковий борг, що підлягає стягненню. Крім того, вказав, що відповідачем неправильно розраховано суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Враховуючи викладене, вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому в їх задоволенні належить відмовити повністю.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом п.41.2 ст.41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Відповідно до п.41.1 цієї статті, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Згідно з підп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець, 09.01.2007 року, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Як видно з облікової картки платника ФО-П ОСОБА_1 станом на 25.04.2024 року, податковий борг відповідача по платежах до бюджету становить 54045,29 грн.
На підставі долучених до позову документів суд встановив, що податкова заборгованість на вказану вище суму виникла у зв'язку із несплатою у встановлений законом строк узгоджених грошових зобов'язань по податку на нерухоме майно, зокрема:
1) по Львівській ТГ - 12556,09 грн, в тому числі:
- згідно податкового повідомлення-рішення №0909754-2407-1303 від 08.06.2021 року, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 7400,94 грн;
- згідно податкового повідомлення-рішення №0909733-2407-1303 від 08.06.2021 року, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 5155,15 грн;
2) по Жовтанецькій ТГ - 38021,58 грн, в тому числі:
- згідно податкового повідомлення-рішення №0909728-2407-1303 від 08.06.2021 року, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 330,61 грн;
- згідно податкового повідомлення-рішення №0909747-2407-1303 від 08.06.2021 року, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 333,92 грн;
- згідно податкового повідомлення-рішення №0909737-2407-1303 від 08.06.2021 року, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 336,28 грн;
- згідно податкового повідомлення-рішення №0909745-2407-1303 від 08.06.2021 року, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 342,89 грн;
- згідно податкового повідомлення-рішення №0909779-2407-1303 від 08.06.2021 року, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 35003,10 грн;
- згідно податкового повідомлення-рішення №0909734-2407-1303 від 08.06.2021 року, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 331,55 грн;
- згідно податкового повідомлення-рішення №0909741-2407-1303 від 08.06.2021 року, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 327,78 грн;
- згідно податкового повідомлення-рішення №0909742-2407-1303 від 08.06.2021 року, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 338,64 грн;
- згідно податкового повідомлення-рішення №0909743-2407-1303 від 08.06.2021 року, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 338,17 грн;
- згідно податкового повідомлення-рішення №0909777-2407-1303 від 08.06.2021 року, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 338,64 грн;
3) по Новояричівській ТГ - 3467,62 грн, в тому числі:
- згідно податкового повідомлення-рішення №0909731-2407-1303 від 08.06.2021 року, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 703,11 грн;
- згідно податкового повідомлення-рішення №0909729-2407-1303 від 08.06.2021 року, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 764,51 грн.
Суд встановив, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких у відповідача виник борг, в адміністративному або судовому порядку не оскаржувались.
Відтак, суми грошових зобов'язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу у відповідності до підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган, у відповідності до вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Проте, у разі зміни суми податкового боргу нормами Податкового кодексу України не передбачено обов'язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу. Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постановах від 12.06.2018 року (справа №810/2533/16), від 19.02.2019 року (справа №818/1117/16), від 04.03.2019 року (справа №2а-6053/11/1070), від 25.02.2020 року (справа №1340/5767/18).
На виконання вказаного положення Податкового кодексу України позивач надіслав на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ф» від 31.12.2021 року №0100187-1303-1305, відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків становить 7400,94 грн.
Зазначена податкова вимога вручена відповідачеві, підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, де він власноручно підписався.
Між тим, суд враховує, що з моменту виставлення податкової вимоги, податковий борг ФО-П ОСОБА_1 не був погашений у повному обсязі.
Щодо посилань відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ним отримувались податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, суд враховує наступне.
Відповідно до п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
При цьому у п.42.3 ст.42 Податкового кодексу України міститься застереження, що якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
За правилами п.42.5 ст.42 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
Згідно п.п.45.1, 45.2 ст.45 Податкового кодексу України, платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Пунктом 10 ч.2 ст.9 Закону України від 15.05.2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (тут і далі - Закон №755-IV; у редакції, чинній на час надіслання податкових повідомлень-рішень) встановлено, що до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, належить, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.10 Закону №755-IV, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
За змістом ст.9 Закону №755-IV, відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою, і така інформація має бути достовірною.
Системний аналіз зазначених положень свідчить про те, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. Податковий борг може бути стягнутий у судовому порядку за зверненням податкового органу. Стягнення податкового боргу у судовому порядку передбачає, що податковим органом виконано законодавчі приписи щодо порядку формування та направлення вимоги про стягнення податкового боргу.
Поряд з тим, податкова вимога повинна бути надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Додаткових вимог до надсилання податкової вимоги (зокрема, зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається) податкове законодавство не містить.
Здійснюючи аналіз Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, судом встановлено, що зазначені правила не встановлюють вимог до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення в частині зазначення реквізитів документа, що надсилається.
При цьому, як зазначено у п.8 цих Правил, оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю. Пунктом 11 Правил визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Згідно з п.19 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Із системного аналізу зазначених норм слідує, що Правилами визначено окремі категорії поштових відправлень: рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю; з описом вкладення можуть бути лише листи з оголошеною цінністю; до інших видів листів опис вкладення не передбачений.
Повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача (п.2 Правил).
Відповідно до п.62 Правил, у разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Суд враховує, що Податковий кодекс України, як і Порядок направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, чітко визначив категорію поштового відправлення (рекомендований лист), якою контролюючий орган має підтвердити надіслання платнику податків податкової вимоги (податкового повідомлення-рішення).
Разом з тим, позивачем долучено до матеріалів справи список згрупованих рекомендованих відправлень від 30.09.2021 року, зі змісту якого видно, що податкові повідомлення-рішення, зокрема від 08.06.2021 року, надсилались на зареєстровану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження платника податків.
Крім того, суд враховує, що при вирішенні спорів щодо стягнення боргу, зокрема якщо предметом спору є факт надсилання податкових повідомлень-рішень, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що податковим органом надіслано податкові повідомлення-рішення в порядку, встановленому законом, платник податків має спростовувати ці доводи.
Втім, відповідачем не спростовано доводи податкового органу стосовно надіслання податкових повідомлень-рішень в порядку, встановленому законом.
Верховний Суд уже неодноразово вирішував подібні спори та сформував усталений підхід, згідно якого добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Вказані висновку суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.01.2024 року (справа №140/12235/21) та від 11.07.2024 року (справа №380/16242/22).
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про неправильний розрахунок сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, адже відповідно до ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема: факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, в т.ч. і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Суд наголошує, що в межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, що визначені (нараховані) платнику податковими повідомленнями-рішеннями. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження податкових повідомлень-рішень, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.
Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 16.04.2024 року у справі №640/17763/21.
Досліджуючи обставини щодо наявності податкового боргу з податку на нерухоме майно, суд врахував наявні в матеріалах справи докази: прийняття та направлення контролюючим органом на адресу відповідача податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, дані інтегрованої картки платника податку та довідку податкового органу про наявність податкового боргу. Наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності свідчать про наявність податкового боргу в сумі 54045,29 грн та дотримання контролюючим органом порядку направлення та вручення актів індивідуальної дії. Докази оскарження податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку суду не надано.
Згідно з п.п.95.1, 95.2 ст.95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Враховуючи, що заборгованість у розмірі 54045,29 ФОП ОСОБА_1 у встановлені законом строки не сплачено, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду справи не надано, суд приходить висновку, що позов слід задовольнити повністю, стягнувши з відповідача в користь бюджету кошти в сумі 54045,29 грн.
Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь бюджету податковий борг у сумі 54045 (п'ятдесят чотири тисячі сорок п'ять) гривень 29 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.