03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 359/4824/24 Головуючий у суді першої інстанції - Кабанячий Ю.В.
Номер провадження № 33/824/3807/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
05 серпня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді Яворського М.А., за участю секретаря судового засідання Сукач О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану захисником Новоселецькою Оксаною Анатоліївною, на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2024 року щодо притягнення :
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання (перебування) - АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №204627, 07 травня 2024 року о 20 год. 50 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювала образи, погрози, принижував честь та гідність доньки, хапала останню за плечі та одяг, чим вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною в скоєні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн на користь державного бюджету України.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - Новоселецька О.А. подала апеляційну скаргу, відповідно до якої вказує, що суд першої інстанції, в порушення вимог закону, належним чином не повідомив ОСОБА_1 про розгляд справи в суді першої інстанції, що позбавило особу надавати свої пояснення та докази, заявляти клопотання. Вказано, що матеріали справи не містять доказів направлення судової повістки ОСОБА_1 за адресою її місця проживання.
Так, доводами апеляційної скарги є те, що в матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_2 , проте у поясненнях не зазначено в якості кого він надає такі пояснення. Апелянт звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення також не містить відомостей про свідків.
Захисник Новоселецька О.А. посилається на те, що ОСОБА_1 стверджує, що саме вона є потерпілою особою від домашнього насильства, вчиненого щодо неї ОСОБА_2 та їх донькою ОСОБА_3 . Зазначено, що 26 квітня 2024 року виник конфлікт в родині щодо коштів, які ОСОБА_1 відклала на особисті потреби, ОСОБА_2 почав принижувати ОСОБА_1 , бив її, тягнучи за волосся об підлогу та стіну, наносив удари по голові. В апеляційній скарзі також зазначено, що їхня донька ОСОБА_3 забрала у ОСОБА_1 телефон і почала шукати кошти, які знаходяться у кімнаті. Апелянт зазначає, що донька разом із ОСОБА_2 знайшли і привласнили грошові кошти ОСОБА_1 у розмірі 6800 доларів США та 4000 грн, а також забрали ключі від автомобіля ОСОБА_1 . Після вказаних дій донька та чоловік ОСОБА_1 повернули особі телефон та викликали поліцію.
На підтвердження нанесених побоїв апелянтом надається висновок експертного обстеження №34 від 09 травня 2024 року, згідно з яким у ОСОБА_1 виявлено наступні ушкодження: синці в області правої стопи, синці в області правого гомілкоступного суглобу, забій м'яких тканин та синець в області правової кисті, гематома потиличної ділянки, гематома в ділянці верхньої губи, синці на правому передпліччі та нижній лівій кінцівці. Також апелянтом надається копія медичної картки амбулаторного хворого №32462 та висновок щодо психологічного стану та сімейної ситуації від 02 червня 2024 року, згідно з яким враховуючи перенесене домашнє насильство (психологічне, фізичне та економічне) на момент обстеження тестуються ознаки післятравматичного синдрому розладів, як наслідок дистресу.
Доводами апеляційної скарги також є те, що після заподіяних побоїв ОСОБА_4 , що мали місце 26 квітня 2024 року, її стан був дуже тяжким, при цьому донька та чоловік почали провокувати конфлікти та викликати наряд поліції, надаючи неправдиві свідчення. Вказано, що ОСОБА_1 у зв'язку із поганим самопочуттям відмовлялась надавати пояснення, оскільки не вважала себе винною.
Захисник Новоселецька О.А. звертає увагу апеляційного суду на те, що матеріали справи не містять доказів, що свідчать про вчинення ОСОБА_1 конкретних дій, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої особи. Зазначено, що сама по собі конфліктна ситуація, яка склалась між ОСОБА_1 та її донькою, а також висловлювання нецензурною лайкою, за відсутності доказів на підтвердження завдання або можливості завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої особи не охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Враховуючи наведене, захисник ОСОБА_1 - Новоселецька О.А. просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Крім того, в апеляційній скарзі захисник Новоселецька О.А. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки такий пропущено з поважних причин, адже ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом, а також копію постанови було отримано лише 05 липня 2024 року.
При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити.
При апеляційному розгляді справи ОСОБА_3 заперечила щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі та просила залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, які з'явились на апеляційний розгляд, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, доводи апелянта про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2024 року, на думку апеляційного суду, є обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що 03 червня 2024 року було винесено оскаржувану постанову (а.с.14-15).
Із тексту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 не була присутня на розгляді даної справи в суді першої інстанції.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про дату судового засідання.
Апеляційну скаргу було подано 11 липня 2024 року безпосередньо до суду першої інстанції (а.с.17-36).
Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2024 року як такий, що пропущений з поважних причин.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова судді суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Об'єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Тобто, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов'язаний був при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало психологічне насильство, а також вказати яка шкода заподіяна або могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров'ю, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов'язковим.
Відповідно до положень Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» насильство в сім'ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.
Згідно зі статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п.17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків», за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. У будь-якому випадку правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за правилами кримінального правопорушення за яке призначене покарання (стягнення), за яким особа позбавляється волі. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України», «Швидка проти України» та інших.
Аналіз диспозиції та санкції ч.1 ст.173-2 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію «кола адресатів» та критерію «мети та тяжкості наслідків». Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства. У зв'язку із цим, при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питання про законність та обґрунтованість судового рішення суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Забезпечення доведеності вини є складовою частиною однієї із засад кримінального провадження відповідно до п.10 ч.1 ст.7, ст. 17 КПК України та однією із засад судочинства відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Конституції України.
Згідно зі ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №204627, 07 травня 2024 року о 20 год. 50 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювала образи, погрози, принижував честь та гідність доньки, хапала останню за плечі та одяг, чим вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с.1).
Апеляційний суд також враховує рапорт інспектора СПДН ВП Бориспільського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції Зюзько Павла від 07 травня 2024 року, відповідно до якого вбачається, що 07 травня 2024 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №204627 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що о 20 год. 50 хв. 07 травня 2024 року остання вичинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру до доньки. Вказано, що з усіма учасниками події було проведено профілактичну бесіду про недопущення повторних фактів вчинення домашнього насильства (а.с.3).
В матеріалах справи міститься також протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 07 травня 2024 року, згідно якого ОСОБА_3 просила притягнути до адміністративної відповідальності її мати ОСОБА_1 , 1977 року народження, яка 07 травня 2024 року о 20 год. 50 хв. вчинила відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, а саме висловлювала у її бік образи, погрози, хапала за плечі (а.с.5).
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_3 від 07 травня 2024 року вбачається, що вона мешкає разом із батьком та матір'ю ОСОБА_1 , яка постійно вчиняє відносно неї домашнє насильство психологічного та фізичного характеру. Вказано, що 07 травня 2024 року о 20 год. 50 хв. її мати влаштувала конфлікт, висловлювала в бік ОСОБА_3 образи, принижувала її честь та гідність, хапала за руки. Конфлікти з матір'ю виникають постійно (а.с.6).
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 від 07 травня 2024 року вбачається, що він мешкає разом із дружиною ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_3 . Вказано, що в ОСОБА_2 постійно виникають конфлікти з його дружиною, яка постійно намагається його спровокувати. Зазначено, що 07 травня 2024 року близько 21 год. він знаходився вдома, а його жінка почала вчиняти сварку з донькою ОСОБА_6 . Вказано, що дружина висловлювалась в бік доньки грубою нецензурною лайкою, принижувала її честь та гідність, хапала за руку. ОСОБА_2 зазначив, що дружина постійно провокує членів родини на конфлікт, постійно вчиняє домашнє насильство відносно нього та доньки (а.с.7).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 07 травня 2024 року стосовно ОСОБА_1 було видано терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №463065 у зв'язку із тим, що остання вчинила фізичне та психологічне насильство відносно ОСОБА_3 (а.с.8).
При вирішенні питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, апеляційний суд зважає на те, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Так, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, який передбачений ч.1 ст.173-2 КУпАП, зокрема вчинення нею психологічного насильства по відношенню до своєї доньки ОСОБА_3 .
Вказане підтверджується, зокрема: даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №204627 від 07 травня 2024 року (а.с.1); протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується (а.с.5); письмовим поясненням потерпілої (а.с.6); терміновим заборонним приписом стосовно кривдника (а.с.8).
Апеляційний суд також враховує, що ОСОБА_3 при апеляційному розгляді справи підтвердила обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
При апеляційному розгляді ОСОБА_1 вказаних обставин не спростувала, а також суд враховує, що особа не подавала свої пояснення і заперечення в день події, а саме 07 травня 2024 року щодо суті правопорушення.
Апеляційний суд критично оцінює посилання апелянта на обставини того, що 26 квітня 2024 року виник конфлікт в родині щодо коштів, які ОСОБА_1 відклала на особисті потреби, у зв'язку із чим остання отримала тілесні ушкодження, на підтвердження чого нею надано медичні висновки, оскільки вказані обставини не охоплюються періодом вчинення адміністративного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 07 травня 2024 року.
Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2024 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Керуючись положеннями статті 247, 284, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, -
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Новоселецькою Оксаною Анатоліївною, залишити без задоволення.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду М.А.Яворський