справа № 761/9960/23
головуючий у суді І інстанції Романишена І.П.
провадження № 22-ц/824/2963/2024
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
19 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виключення квартири з числа службових та визнання права постійного користування житловим приміщенням, -
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просила суд зобов'язати відповідача виключити з числа службових квартиру АДРЕСА_1 , а також визнати за позивачем та її донькою ОСОБА_4 право постійного користування вказаною квартирою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказану квартиру у 2002 році отримала мати позивача ОСОБА_2 як службову від ВАТ «Київський мотоциклетний завод», в якому вона працювала 10 років.
На сьогодні у квартирі зареєстровані та проживають позивач, її донька ОСОБА_4 , мати позивача ОСОБА_2 , брат позивача ОСОБА_3 .
Так, вказаною квартирою позивач разом з сім'єю володіє та користується понад двадцяти років, яка є також єдиним постійним місцем проживання сім'ї, оскільки зареєстрованого на праві власності нерухомого майна жодний з членів сім'ї позивача не має.
У січні 2023 року позивач отримала від відповідача лист за №109-109/Д-1363 від 09 грудня 2022 року, відповідно до якого їй було відмовлено у наданні квартири АДРЕСА_1 в постійне користування, оскільки розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 26 березня 2002 року №496 квартиру було включено до числа службових житлових приміщень ВАТ «Київський мотоциклетний завод» і клопотання від останнього про виключення квартири з числа службових приміщень до адміністрації не надходило. Вказану відмову позивач вважає протиправною та такою, що порушує її право та членів її сім?ї на належний соціальних захист.
Позивач зауважує, що ПАТ «Київський мотоциклетний завод» не є повноваженим органом управління житловим фондом, зокрема, і спірною квартирою, що підтверджено листом №М13-16 від 13 січня 2020 року та №109-3568 від 19 серпня 2022 року.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що беручи до уваги встановлені в результаті розгляду фактичні обставини справи, здійснивши оцінку та правовий аналіз аргументів, доказів учасників судового розгляду наданих до суду на обґрунтування відповідних обставин спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність порушення прав та інтересів позивача.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що третя особа у справі, ОСОБА_2 , якій безпосередньо ВАТ «Київський мотоциклетний завод» (перейменована назва ПрАТ «Київський мотоциклетний завод») надавалося службове приміщення не зверталася з клопотанням про виключення з числа службових приміщень спірної квартири, оскільки не додано її звернення до відповідача.
Проте до позовної заяви було додано відповідь на звернення ОСОБА_2 , а саме лист ПрАТ «Київський мотоциклетний завод» №М3-16 від 13 січня 2020 року. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що службова квартира була надана матері апелянта не відповідачем, а ВАТ «Київський мотоциклетний завод» (перейменована назва ПрАТ «Київський мотоциклетний завод»), тому саме до цього товариства і зверталася ОСОБА_2 .
Позивач в суді першої інстанції наголошувала, що відповідно до п. 11 Постанови Кабміну від 06 листопада 1995 року № 891 «Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій», службове житло, що передається у комунальну власність, рішенням держадміністрації або виконкому відповідної ради закріплюється за відповідними організаціями.
Відповідач, приймаючи у комунальну власність будинок АДРЕСА_2 , всупереч вимогам законодавства, спірне службове житлове приміщення, не закріпив за відповідною організацією, що підтверджується рішенням Київської міської ради від 02 грудня 2010 року №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» та таблиці 6 додатку 10 «Перелік об?єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі. Житлове господарство».
Проте суд першої інстанції не дав правової оцінки викладеним обставинам.
Представник позивача - адвокат Близнюк Н.В. у судовому засіданні заявила клопотання про долучення до матеріалів справи нового доказу, а саме листа відповідача № 109.109/опп/С.1103 від 16 липня 2020 року, який доданий до апеляційної скарги. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що позивачу стало відомо після ознайомлення її матері з оскаржуваним рішенням суду, що ОСОБА_2 також зверталася і до відповідача з проханням виключити квартиру із службового житлового фонду, що підтверджується листом відповідача № 109.109/опп/С.1103 від 16 липня 2020 року.
Розглянувши подане клопотання, колегія апеляційного відмовила у його задоволенні з огляду на те, що вказаний доказ не досліджувався в суді першої інстанції, а причини не подання його до суду першої інстанції, що наведені представником позивача, є неповажними.
Представник позивача - адвокат Близнюк Н.В. у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Інші учасники, повідомлені належним чином, у визначений ухвалою суду строк не скористалися процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили, в судове засідання не з'явилися.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, встановила таке.
ОСОБА_2 , третя особа у справі, починаючи з 04 листопада 1991 року по 01 липня 2001 року працювала робочою з комплексного прибирання та утримання домоволодінь на Київському мотоциклетному заводі (після перейменування ВАТ «Київський мотоциклетний завод», ПАТ «Київський мотоциклетний завод», ПрАТ «Київський мотоциклетний завод»), що підтверджується архівною довідкою ПрАТ «Київський мотоциклетний завод» №90 від 08 вересня 2021 року (а.с. 48 т. 1).
Відповідно до пункту 4 розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації №496 від 26 березня 2002 року «Про надання жилої площі, розгляд звернень громадян та організацій, підприємств і установ району» вирішено включити до числа службових житлових приміщень та закріпити за ВАТ «Київський мотоциклетний завод» згідно з листа від 28 лютого 2002 року №14 двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 200 т. 1).
Згідно з рішення адміністрації ВАТ «Київський мотоциклетний завод» №11 від 04 березня 2002 року за ОСОБА_2 на родину з трьох осіб (вона - 1961 р.н., дочка ОСОБА_5 , 1982 р.н., син ОСОБА_3 , 1988 р.н.), було надано службове житлове приміщення, а саме: ізольовану двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 площею 29.2 кв.м. у буд. АДРЕСА_2 на першому поверсі (а.с. 44,45 т. 1).
ОСОБА_2 , сім'я якої складається з 3 осіб, Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією було видано ордер про право зайняття службового жилого приміщення № 3263 від 27 травня 2002 року, на право зайняття двох кімнат у квартирі АДРЕСА_1 . Ордер видано на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 07 травня 2002 року (а.с. 46 т. 1).
Відповідно до відмітки в паспорті 26 лютого 2005 року зареєстрований шлюб між ОСОБА_5 . ОСОБА_6 (а.с. 14-16 т. 1).
Позивач перебуває на квартирному обліку з 28 листопада 2013 року у складі сім'ї з трьох осіб (позивач ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ), загальна черга забезпечення житлом, що підтверджується довідкою відділу обліку та розподілу житлової площі Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації №212 від 16 вересня 2022 року (а.с. 27 т. 1).
Станом на день звернення до суду з цим позовом, у квартирі зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , що підтверджується Витягами з реєстру територіальної громади (а.с. 35-38).
Рішенням Київської міської ради «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» №284/5096 від 02 грудня 2010 року житловий будинок АДРЕСА_2 включено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва (Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі, а.с. 207-211 т. 1).
Зі змісту відповіді Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації №109-3568 від 19 серпня 2022 року наданої на запит адвоката Близнюк Н. вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_2 включено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з рішенням Київської міської ради «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» №284/5096 від 02 грудня 2010 року та Переліком об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі.
На виконання рішення Київської міської ради №183/4995 від 28 жовтня 2010 року «Про окремі питання організації управління районами в м. Києві» відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1112 від 10 грудня 2010 року «Про питання організації управління районами в місті Києві» зазначений будинок віднесено до сфери управління Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації.
Розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації №89 від 09 лютого 2011 року «Про закріплення майна за КП «Керуюча дирекція» житловий будинок АДРЕСА_2 закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (а.с. 26 т. 1).
Зі змісту відповіді Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації №109-5606 від 19 вересня 2023 року наданої на запит адвоката Близнюк Н. вбачається, що розпорядження про виключення квартири АДРЕСА_1 , Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією не приймалося. За інформацією наданою КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» вказаний житловий будинок передано та закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча дирекція», відповідно до рішення Шевченківської районної у м. Києві ради № 187 від 19 лютого 2007 року «Про вдосконалення системи управління житлово-комунальним господарством Шевченківського району» (а.с. 205 т. 1).
Третя особа у справі, ОСОБА_2 зверталася до ПрАТ «Київський мотоциклетний завод» з заявою про зняття зі спірної службової квартири статусу службової, що підтверджується відповіддю ПрАТ «Київський мотоциклетний завод» №М3-16 від 13 січня 2020 року.
У вказаній відповіді на звернення ОСОБА_2 , ПрАТ «Київський мотоциклетний завод» повідомив, що з 2003 року вказаний будинок був переданий ПрАТ «Київський мотоциклетний завод» у власність територіальної громади м. Києва. Також, із будинком була передана уся наявна документація по будинку. ПрАТ «Київський мотоциклетний завод» ні до будинку по АДРЕСА_2 , ні до квартир у цьому будинку відношення не має. Ні у власності, ні в управлінні та на утриманні ПрАТ «Київський мотоциклетний завод» не має жодної квартири, в тому числі із статусом службової (а.с. 25 т. 1).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 зверталася до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації та отримала відповідь у листі №109-109/Д-1363 від 09 грудня 2022 року.
Зі змісту вказаного листа вбачається, що заступник голови Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації повідомив позивачу, що службова квартира АДРЕСА_1 , надавалася родині ОСОБА_1 . ВАТ «Київський мотоциклетний завод».
Розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації №496 від 26 березня 2002 року вказана квартира включена до числа службових житлових приміщень ВАТ «Київський мотоциклетний завод».
А також, повідомлено, що клопотання від ВАТ «Київський мотоциклетний завод» про виключення квартири з числа службових житлових приміщень до адміністрації району не надходило.
Враховуючи, викладене, адміністрація району не має правових підстав для надання спірної квартири в постійне користування (а.с. 24 т. 1).
Звертаючись з позовом, позивач переконана, що вказана відмова є протиправною та такою, що порушує її право та членів її родини на соціальний захист, оскільки скористатися правом на приватизацію спірної квартири можливо виключно у випадку виключення квартири з числа службових та визнання права користування житлом на умовах житлового найму.
Спірні правовідносини у цій справі пов'язані із захистом житлових прав, які на думку позивача порушені протиправною відмовою відповідача щодо надання квартири в постійне користування, тому має вирішуватися судами за правилами ЦПК України (висновки, викладені у постановах ВП ВС у справах №806/104/16 від 18 квітня 2018 року, №815/2551/15 від 20 вересня 2018 року, №826/19681/16 від 13 лютого 2019 року, №1306/9031/2012 від 03 липня 2019 року, №826/7399/18 від 19 червня 2019 року).
Колегія апеляційного суду враховує таке.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Нормативно-правовими актами, які визначають правовий статус службового житла, є Житловий кодекс УРСР та Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37.
У положеннях чинного житлового законодавства відсутнє визначення поняття «службового житла» або «службового житлового приміщення», яке б враховувало усі його істотні ознаки. У законах та підзаконних нормативно-правових актах здебільшого фрагментарно зосереджено увагу на видах службового житла або на окремих його ознаках, наприклад, на меті надання службових жилих приміщень.
Зі змісту норм зазначених нормативно-правових актів, під службовим житловим приміщенням треба розуміти житлове приміщення, що перебуває у державній чи комунальній власності, а в окремих випадках і в приватній власності (але крім житлових приміщень, що перебувають у приватній власності фізичних осіб), яке у зв'язку з характером трудових відносин призначене для проживання працівників.
Службові жилі приміщення призначені для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього (пункт 2 розділ I «Загальні положення» Положення). Через це зазначені приміщення повинні знаходитись у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).
Згідно з частиною 1 статті 118 ЖК України, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Порядок надання службових жилих приміщень передбачений статтями 121, 122 ЖК України, згідно яких службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, на підставі якого виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для заселення у надане службове жиле приміщення.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації квартири, визнані у встановленому порядку службовими житловими приміщеннями.
У зв'язку з цим для того, щоб житло можна було приватизувати, першим кроком має бути його виведення з числа службових. Відповідно до Положення №37 підставами для виключення квартири з числа службових є: відсутність потреби у подальшому використанні житла у якості службового; виключення у встановленому порядку житла з числа службових.
Виключення житла з числа службових здійснюється за клопотанням адміністрації органу, закладу, установи, підприємства.
Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Отже, першим кроком особи, яка бажає приватизувати службове житло має бути звернення до керівництва підприємства, установи чи організації, яке надавало службове приміщення, з проханням виключити житло із службового житлового фонду у зв'язку з відсутністю потреби в його використанні в статусі службового.
Відповідно до частини 1 статті 123 ЖК України порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.
Відповідно до пункту 2 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).
Пунктом 3 Положення визначено, що жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації.
Згідно з пунктом 6 Положення жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.
Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.
Зі змісту вказаних положень виходить, що вирішення питання про виключення житлового приміщення із числа службових можливо лише при наявності клопотання адміністрації підприємства, яке використовує вказане житлове приміщення як службове.
Як вбачається з матеріалів справи,
- розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації №496 від 26 березня 2002 року квартира АДРЕСА_1 включена до числа службових житлових приміщень ВАТ «Київський мотоциклетний завод»;
- вказане службове житлове приміщення надано ОСОБА_2 на родину з трьох осіб (вона, дочка ОСОБА_5 , син ОСОБА_3 ),
- рішенням Київської міської ради №284/5096 від 02 грудня 2010 року житловий будинок АДРЕСА_2 включено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, але квартира АДРЕСА_4 у цьому будинку з числа службових не виключена,
- службове житлове приміщення надавалося ОСОБА_2 безпосередньо ВАТ «Київський мотоциклетний завод» (перейменована назва ПрАТ «Київський мотоциклетний завод»), відповідних відомостей про звернення вказаної юридичної особи до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації з клопотанням про виключення з числа службових приміщень квартири АДРЕСА_4 , матеріали справи не містять,
- на сьогодні ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_8 разом з дочкою ОСОБА_4 , син ОСОБА_3 проживають та зареєстровані в ній.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що: виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради; чинним законодавством не передбачені правові норми, які зобов'язували б власника житлового приміщення, яке належить до службового житлового фонду, виключити його із цього фонду; сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників, які припинили трудові відносини з підприємством, - не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. У зв'язку з чим позовні вимоги про виключення квартири з числа службових - правомірно не задоволені судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 6 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.
Статтею 122 ЖК України передбачено, що на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.
Згідно зі статтею 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
Без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років (пункт 2 частини першої статті 125 ЖК України).
Відповідно до пункту 6 розділу I Положення №47 жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.
Як вбачається з матеріалів справи, ордер №3263 на право зайняття службового житлового приміщення було видано безпосередньо на ім'я ОСОБА_2 , на час її роботи у ВАТ «Київський мотоциклетний завод» (перейменована назва ПрАТ «Київський мотоциклетний завод»), в якому вона припинила працювати 01 липня 2021 року.
Відповідно до положень частин 1,2 статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності -відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер. Типовий договір найму жилого приміщення, правила користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У даному випадку, позивачем відповідний договір найму жилого приміщення не укладався, а ордер №3263 на право користування службовим житловим приміщенням видавався на ім'я матері позивача, ОСОБА_2 , третій особі у справі.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що права ініціатора позову ОСОБА_1 та її доньки ОСОБА_4 на користування службовим житлом не порушені, оскільки спірне житлове приміщення має особливий статус, згідно з якого право користування ним є похідне від трудового договору, трудовий договір був укладений з третьою особою у справі ОСОБА_2 , позивач та її донька зареєстровані, проживають та користується службовою квартирою як члени сім'ї особи, якій було надано службову квартиру, доказів того, що відповідач звертався до них з вимогою про виселення чи оспорювання права їх проживання у квартирі, матеріали справи не містять. З огляду на це, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог про визнання за позивачем та її донькою ОСОБА_4 права постійного користування вказаною квартирою.
Щодо доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд встановив таке.
Лист ПрАТ «Київський мотоциклетний завод» №М3-16 від 13 січня 2020 року, адресований третій особі у справі, ОСОБА_2 не спростовує висновків суду першої інстанції про те, що остання не зверталася до відповідача у справі з огляду на те, що позивач визначив відповідачем у справі Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію.
Рішення Київської міської ради від 02 грудня 2010 року №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» та таблиці 6 додатку 10 «Перелік об?єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі. Житлове господарство» є індивідуальним актом, який стосується прав або інтересів визначених в акті осіб та дія якого вичерпується його виконанням, не оскаржене і є чинним.
Ухвалюючи судове рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.
Так приписами частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами частин 1,6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність порушення прав та інтересів позивача та її доньки щодо службової квартири АДРЕСА_1 , що є підставою для відмови у позові.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 05 серпня 2024 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська