справа № 753/398/21
головуючий у суді І інстанції Гусак О.С.
провадження № 22-ц/824/4464/2024
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
05 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права спільної сумісної власності та визнання права власності на майно, -
У січні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , у якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 140-141 т. 1), просила суд:
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на автомобілі
MAN TGA 26.430, 10518 куб.см., 2006 р.в., НОМЕР_3
MERCEDES-BENZ 815, 4249 куб.см., 2004 р.в., НОМЕР_4
MERCEDES-BENZ ATEGO 1823, 6374 куб.см, 2005 р.в. НОМЕР_1 ,
MAN LE 18.220, 6871 куб.см., 2005 р.в., НОМЕР_2 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобілі:
MAN TGA 26.430, 10518 куб.см., 2006 р.в., НОМЕР_3
MERCEDES-BENZ ATEGO 1823, 6374 куб.см, 2005 р.в. НОМЕР_1 ,
Визнати за ОСОБА_1 визнати права власності на автомобілі:
MERCEDES-BENZ 815, 4249 куб.см., 2004 р.в., НОМЕР_4
MAN LE 18.220, 6871 куб.см., 2005 р.в., НОМЕР_2 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на
1/2 частини квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1 ;
1/2 частини майнових прав на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Позов обґрунтовано тим, що 20 грудня 2001 року сторони зареєстрували шлюб, під час якого за спільні кошти подружжя ними придбано:
автомобіль марки MAN TGA 26.430, 10518 куб.см., 2006 р.в., НОМЕР_3 ;
автомобіль марки MERCEDES-BENZ 815, 4249 куб.см., 2004 р.в., НОМЕР_4 ;
автомобіль марки MERCEDES-BENZ ATEGO 1823, 6374 куб.см., 2005 р.в., НОМЕР_1 ;
автомобіль марки MAN LE 18.220, 6871 куб.см, 2005 р.в, НОМЕР_2 ,
квартиру, що знаходиться у АДРЕСА_1 ,
майнові права на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Шлюб між сторонами розірваний 30 вересня 2020 року.
Посилаючись на те, що вищевказане майно придбано у шлюбі є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, позивач просить здійснити його поділ.
Оскільки автомобілі є неподільним майном і виділення частки кожного з подружжя у них є неможливим, позивач вважає за доцільне залишити по два автомобілі у власності кожного з подружжя, виходячи із їх вартості. При запропонованому позивачем поділі загальна вартість автомобілів кожного з подружжя буде максимально рівною.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобілі: MAN TGA 26.430, 10518 куб.см., 2006 р.в., НОМЕР_3 ; MERCEDES-BENZ ATEGO 1823, 6374 куб.см, 2005 р.в., НОМЕР_1 .
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобілі: MERCEDES-BENZ 815, 4249 куб.см., 2004 р.в., НОМЕР_4 ; MAN LE 18.220, 6871 куб.см., 2005 р.в., НОМЕР_2 .
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1 .
У порядку поділу спільного майна подружжя виділено у власність ОСОБА_2 1/2 частини майнових прав на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 , на підставі договору № 84631 від 13 січня 2018 року, укладеного між АТ АБ «Аркада» та ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виходячи з встановленого судом факту набуття спірного майна у період зареєстрованого шлюбу сторін та відсутність доказів, які б спростовували поширення на нього правового режиму спільного сумісного майна, це майно є їх спільною сумісною власністю та підлягає поділу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій він просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що 19 вересня 2022 року відбулось судове засідання у справі, закінчилося видалення суду до нарадчої кімнати. Разом з тим, оскаржуване рішення датовано 20 вересня 2022 року. матеріали справи не містять відомостей щодо оголошення перерви у судовому засіданні 19 вересня 2022 року та перенесення його на 20 вересня 2022 року, також відсутнє підтвердження повідомлення учасників справи про розгляд справи саме 20 вересня 2022 року.
Апелянт звертає увагу суду, що в оскаржуваному рішенні вказано, що воно ухвалено 20 вересня 2022 року. Повний текст рішення складено 03 жовтня 2022 року, тобто за межами строку визначеного законом (граничний термін мав би бути 30.09.2022 року), що є грубим порушенням норм цивільного процесуального законодавства.
Відповідач вказує, що судом першої інстанції безпідставно здійснено поділ майна без визнання такого майна без визнання такого спільним майном подружжя.
Зазначає, що матеріали позовної заяви не містять доказів щодо вартості спірного майна подружжя, як і доказів про дійсну вартість спірного рухомого та нерухомого майна на час подачі позову.
Апелянт вказує, що позивачем при подачі позову зазначено, що ціна позову сформована на основі загальнодоступного сайту з продажу авто AUTO.RIA та інших загальнодоступних сайтів, де вартість автомобілів та квартир визначена в іноземній, а не національній валюті, однак матеріали справи не містять документальне підтвердження офіційного курсу валюти, встановленого НБУ на момент подання позову для визначення правильного розміру судового збору. А відтак, держава та судова система недоотримала коштів у виді судового збору.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення щодо належності майна до спільної сумісної власності подружжя керувався лише фактом придбання його під час шлюбу, але не врахував спільну участь подружжя коштами або працею в набутті майна. Позивачем не надано докази того, що вона своїми коштами чи особистою працею прийняла участь у придбанні майна.
Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Позивачу необхідно було зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя коштами або працею в набутті спірного майна, що позивач не зробив, а суд мав врахувати цю обставину при ухваленні рішення.
Щодо поділу автомобільного транспорту скаржник вказує, що суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував чому саме ці авто (MAN TGA 26.430, 10518 куб.см., 2006 р.в., НОМЕР_3; MERCEDES-BENZ ATEGO 1823, 6374 куб.см, 2005 р.в., НОМЕР_5) мають належати дружині, а не інші. З чого виходив суд, здійснюючи поділ автомобілів, адже у власність відповідача перейшли авто, які зникли на окупованій території, про що зазначалося під час слухання справи, що, на думку апелянта, свідчить про упередженість суду до його особистості та суперечить нормам здійснення судочинства і правосуддя в цілому.
Також апелянт зазначає, що при розгляді питання щодо поділу іпотечного майна, суд першої інстанції мав залучити до розгляду справи іпотекодержателя, яким згідно витягу, який знаходиться в матеріалах справи є Східно-Українське регіональне відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Рождєствіної-Смук Г.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Вареник А.М. заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
З 20 грудня 2001 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року.
У період шлюбу сторони набули у власність автомобілі: MAN TGA 26.430, 10518 куб.см., 2006 р.в., НОМЕР_3 , зареєстрований за ОСОБА_1 31 липня 2005 року, MERCEDES-BENZ 815, 4249 куб.см., 2004 р.в. НОМЕР_4 , зареєстрований за ОСОБА_1 24 вересня 2013 року, MERCEDES-BENZ ATEGO 1823, 6374 куб.см., 2005 р.в., НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 6 серпня 2013 року, MAN LE 18.220, 6871 куб.см., 2005 р.в., НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_1 30 травня 2012 року (а.с. 15-16 т. 1), квартиру, що знаходиться у АДРЕСА_1 , що зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 23 березня 2005 року (а.с. 144 т. 1).
13 січня 2018 року між АТ АБ «Аркада» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу майнових прав, предметом якого є майнові права на квартиру АДРЕСА_2 . (а.с. 182-197 т. 1).
На виконання умов цього договору відповідно ОСОБА_1 внесено кошти у розмірі 1 142 276 грн 59 коп., що підтверджується договором про уступку майнових прав № 84631 від 08 лютого 2019 року та свідоцтвом про участь у ФФБ виду А «Патріотика» за програмою ТОВ «Будеволюція» (а.с. 195-197 т. 1).
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
У зв'язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем не доведена спільна участь подружжя (коштами або працею) у набутті спірного майна.
В основу поділу майна покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована одним із подружжя.
Апеляційний суд зауважує, що тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається відповідача, який її спростовує, і не може бути перекладений на позивача.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Однак, заперечуючи проти рівності часток майна подружжя, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, та фактично намагається перекласти тягар доведення таких обставин на позивача.
З матеріалів справи вбачається, що спірне майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбане під час їх зареєстрованого шлюбу з 20 грудня 2001 року по 30 вересня 2020 року, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано презумпцію спільності майна подружжя, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірні квартира, майнові права на квартиру та автомобілі належать колишньому подружжю на праві спільної сумісної власності.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно здійснено поділ майна без визнання такого спільним майном подружжя, апеляційний суд враховує таке.
При розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення.
Відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним.
Метою заявленого позивачем позову є поділ спільного сумісного майна, набутого за час перебування сторін у шлюбі.
Під час розгляду цієї справи, суд першої інстанції правильно встановив наявність належних, допустимих і достатніх доказів належності спірного майна до об'єктів спільної сумісної власності подружжя саме у мотивувальній частині судового рішення та дійшов правильного висновку про наявність підстав для вирішення питання про поділ такого майна.
Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що матеріали позовної заяви не містять доказів щодо вартості спірного майна подружжя, а ціна позову сформована на основі загальнодоступного сайту з продажу авто «AUTO.RIA», де вартість спірного майна визначена в іноземній, а не національній валюті.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зазначено, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
На підтвердження заявленої вартості спірного майна ОСОБА_2 до позовної заяви додано роздруківки із сайту «AUTO.RIA» з оголошеннями щодо продажу майна, яке є подібне до спірного.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції не погоджувався із розміром вартості спірних автомобілів та за його клопотанням судом першої інстанції було призначено авто товарознавчу експертизу.
Однак, від експертної установи, якій доручалося проведення експертизи, надійшло повідомлення про неможливість проведення судової експертизи у зв'язку із невиконанням клопотання експерта щодо безпосереднього дослідження об'єктів (транспортних засобів) або надання інформації щодо комплектності та укомплектованості, технічного стану, наявності пошкоджень складових частин кузова, дефектів, формації щодо раніше проведених ремонтно-відновлюваних робіт (а.с. 106-108 т. 1).
Оскільки встановлення дійсної (ринкової) вартості спірних автомобілів виявилося неможливим, суд першої інстанції правильно виходив із вартості майна подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) на час розгляду справи, яка вбачається із наданих позивачем роздруківок із сайту «AUTO.RIA» з оголошеннями щодо продажу майна, яке є подібне до спірного.
Відповідач не надав доказів, які б свідчили про іншу вартість спірного майна, що з урахуванням його незгоди з вартістю, яка зазначена позивачем, є його процесуальним обов'язком.
При цьому доводи апеляційної скарги вартість спірного майна визначена в іноземній, а не національній валюті, спростовуються наявними у матеріалах справи роздруківками із сайту «AUTO.RIA» з оголошеннями, у яких поряд із ціною у доларах США також визначена ціна у національній валюті.
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість судом першої інстанції поділу транспортних засобів між сторонами у здійсненій формі, за якою транспортні засоби, виділені у власність відповідача, зникли на окупованій території, апеляційний суд враховує таке.
Посилаючись на те, що частина спірних транспортних засобів залишилися на окупованій території, відповідачем не надано доказів його звернення до сервісного центру МВС для вибракування таких транспортних засобів.
Здійснюючи поділ належних сторонам транспортних засобів, суд першої інстанції визнав за ОСОБА_2 право власності на автомобілі: MAN TGA 26.430, 10518 куб.см., 2006 р.в., НОМЕР_3; MERCEDES-BENZ ATEGO 1823, 6374 куб.см, 2005 р.в., НОМЕР_1 , а за ОСОБА_1 визнав право власності на автомобілі: MERCEDES-BENZ 815, 4249 куб.см., 2004 р.в., НОМЕР_4 ; MAN LE 18.220, 6871 куб.см., 2005 р.в., НОМЕР_2.
Однак, судом першої інстанції не обґрунтовано застосування саме такого способу поділу спірного майна подружжя.
ОСОБА_2 у своєму позові посилалася на те, що при запропонованому нею поділі загальна вартість автомобілів кожного з подружжя буде максимально рівною.
Заперечуючи проти запропонованого ОСОБА_2 варіанту поділу спірного майна, ОСОБА_1 не запропонував свого варіанту поділу такого майна, який на його думку був би доцільним, та просив відмовити у задоволенні позову у цілому.
Однак, під час поділу майна, з урахуванням доводів відповідача про те, що вантажні спірні автомобілі використовуються ним для здійснення підприємницької діяльності, мають враховуватися й інші технічні характеристики автомобілів.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини 1, 2 статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина 2 статті 364 ЦК України).
Сторони не домовилися про порядок поділу майна, позивачем не заявлено вимоги про поділ неподільної речі шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ.
Загальними засадами цивільного законодавства є, в тому числі, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).
Рішення суду повинно бути не просто формально законним і обґрунтованим, а й справедливим за своєю суттю.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року в частині поділу транспортних засобів шляхом встановлення режиму спільної часткової власності замість встановлення режиму приватної власності на конкретну річ для кожного з подружжя (поділу в натурі).
Також апелянт посилається на те, що при розгляді питання щодо поділу іпотечного майна, суд першої інстанції мав залучити до розгляду справи іпотекодержателя, яким є Східно-Українське регіональне відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву.
Так, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів від 29 грудня 2021 року № 293179844 вбачається, що відносно спірної квартири АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_1 , 13 квітня 2005 року зареєстровано обтяження: іпотека, іпотекодержатель: Східно-Українське регіональне відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву.
Апеляційний суд враховує, що положеннями Закону України «Про іпотеку» не заборонено володіти та користуватися переданим в іпотеку майном.
При цьому, поділ спільного майна між подружжям, в тому числі іпотечного майна, не вважається розпорядженням ним, так як в момент його передачі в іпотеку воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності в силу закону.
Указаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 640/12604/16-ц, від 19 травня 2021 року у справі № 753/4368/13-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 2-4481/08, від 04 листопада 2020 року у справі № 304/260/19, від 03 червня 2020 року у справі № 201/6412/17, від 08 липня 2019 року у справі № 522/17048/15-ц.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 668/9978/15-ц Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України. Проведений аналіз норм законодавства свідчать про відсутність підстав для припинення договору іпотеки, передбачених статтею 17 Закону України «Про іпотеку», а відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.
У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 2-4481/08 (ЄДРСРУ № 93505324) викладено висновок про те, що рішенням про визнання права власності на 1/2 частину майна подружжя права та інтереси іпотекодержателя не порушено, оскільки банк не позбавлений можливості, пред'явити позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Враховуючи викладені обставини, зазначений довід апеляційної скарги відповідача є необґрунтованим.
Також апеляційний суд відхиляє довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції видалився до нарадчої кімнати 19 вересня 2022 року, а оскаржуване рішення датовано 20 вересня 2022 року, оскільки цивільним процесуальним законодавством не визначено обмежень у часі перебування суду у нарадчій кімнаті.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Будь-яких інших доводів апеляційної скарги відповідачем не наведено.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року в частині поділу транспортних засобів ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому рішення суду у цій частині підлягає зміні.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року змінити.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності частини:
автомобіля марки MAN TGA 26.430, 10518 куб.см., 2006 року випуску, НОМЕР_3 ;
автомобіля марки MERCEDES-BENZ ATEGO 1823, 6374 куб.см, 2005 року випуску, НОМЕР_1 ;
автомобіля марки MERCEDES-BENZ 815, 4249 куб.см., 2004 року випуску, НОМЕР_4 ;
автомобіля марки MAN LE 18.220, 6871 куб.см., 2005 року випуску, НОМЕР_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності частини:
автомобіля марки MAN TGA 26.430, 10518 куб.см., 2006 року випуску, НОМЕР_3 ;
автомобіля марки MERCEDES-BENZ ATEGO 1823, 6374 куб.см, 2005 року випуску, НОМЕР_1 ;
автомобіля марки MERCEDES-BENZ 815, 4249 куб.см., 2004 року випуску, НОМЕР_4 ;
автомобіля марки MAN LE 18.220, 6871 куб.см., 2005 року випуску, НОМЕР_2 .
В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 05 серпня 2024 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська