19 лютого 2024 року м. Київ
Справа № 370/2237/23
Провадження: № 33/824/705/2024
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Кузьміна Євгена Олександровича в інтересах ОСОБА_1
на постанову Макарівського районного суду Київської області від 10 листопада 2023 року, винесену під головуванням судді Косенко А.В.,
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ,
за ст.122-4 та ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Макарівського районного суду Київської області від 10 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,8 грн.
Не погодившись із таким судовим рішенням, 16 листопада 2023 року адвокат Кузьмін Є.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не дотримання вимог щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, просив скасувати постанову Макарівського районного суду Київської області від 10 листопада 2023 року та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КуПАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, адвокат Кузьмін Є.О. посилався на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом. Зауважував, що доказів на підтвердження керування транспортним засобом матеріали справи не містять, а протокол не може вважатись достовірним доказом. На відеозаписі, наявному в матеріалах справи зафіксовано транспортний засіб, однак ОСОБА_1 в момент прибуття працівників поліції біля автомобіля не було.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ААД № 318851, 26.08.2023 року о 19 год. 44 хв., в с. Колонщина по вул. Шевченка, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Peugeot 308, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу працівників поліції про зупинку, які були подані за допомогою світлової сигналізації синього та червоного кольору, звукової сигналізації. Був зупинений в с. Колонщина по вул. Шевченка, чим порушив вимоги п. 8.9 б, в ПДР України.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ААД № 318852, 26.08.2023 року о 19 год. 44 хв., в с. Колонщина по вул. Шевченка, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем Peugeot 308, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах з ротової порожнини, нечітка вимова, нестійка хода). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Суд першої інстанції визнав доведеним факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з даних зафіксованих у протоколах про адміністративне правопорушення серії ААД № 318852, серії ААД № 318851 від 26.08.2023 року, направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, акті огляду на стан алкогольного сп'яніння та з відеозапису з нагрудної камери поліцейського.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, в точній відповідності з законом.
Відповідно до п. 2.9.А ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Підстави та процедура проведення огляду на стан сп'яніння чітко регламентована ст. 266 КУпАП та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а в разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп'яніння. Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно з п. 7 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі за текстом Інструкція) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З вищевказаного слідує, що поліцейський зобов'язаний запропонувати водію транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, а у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, провести такий огляд в найближчому закладі охорони здоров'я.
У постанові Пленуму Верховного Суду України в Постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про адміністративні правопорушення на транспорті», роз'яснено, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров'я та Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 р. № 114/38/15-36-18). Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Як зазначено вище, суть адміністративного правопорушення у протоколах про адміністративне правопорушення серії ААД № 318852 та серії ААД № 318851, складених відносно ОСОБА_1 , стосується керування транспортним засобом.
В той же час, з наявного у матеріалах справи відеозапису не можливо встановити, що ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції під час керування автомобілем.
На відеозаписі не було зафіксовано ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом, після зупинки транспортного засобу ОСОБА_2 в автомобілі або ж поруч був відсутній.
В той же час, з відеозапису вбачається, що працівники поліції покинули місце зупинки транспортного засобу та повернулись на місце більше ніж через годину з моменту зупинки, де вже був присутній ОСОБА_2 , який заперечував факт керування транспортним засобом Peugeot 308, д.н.з. НОМЕР_1 .
Ураховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що матеріали справи про адміністративне правопорушення свідчать про відсутність факту керування ОСОБА_2 автомобілем Peugeot 308, д.н.з. НОМЕР_1 26.08.2023 року, та відповідно зупинки працівниками поліції даного транспортного засобу під час керування ним ОСОБА_2 .
Будь-які докази на підтвердження обставин щодо керування ОСОБА_2 транспортним засобом, в матеріалах справи відсутні.
Отже, працівником поліції, попри наявний обов'язок щодо збирання доказів, згідно вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, не долучено доказів, які б надавали можливість встановити факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом.
Оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом, у суду першої інстанції не було достатніх підстав вважати, що ОСОБА_2 порушив п. 8.9 б ПДР України, відповідальність за що передбачена ст.122-4 КУпАП, та п. 2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, вважаю, що доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_2 події і складу правопорушень, передбачених ст.122-4 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованими, а відтак постанова Макарівського районного суду Київської області від 10 листопада 2023 року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу адвоката Кузьміна Євгена Олександровича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Макарівського районного суду Київської області від 10 листопада 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушеннь, передбачених ст.122-4 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Невідома