Провадження № 11-кп/821/521/24 Справа № 712/4045/24 Категорія: ч.4 ст.185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
06 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Соснівського районного суду Черкаської області від 30 квітня 2024 року, яким
ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не маючий, інвалідом, депутатом, учасником бойових дій, не являється, офіційно не працюючий, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 07.12.2017 Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 187 КК України у вигляді позбавлення волі терміном на 3 роки.
Визнано ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у вигляді п'ять 5 ( п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 , звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ч.1 п.1,2 , ч.3 п.2 ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 , не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації (кримінально-виконавчої інспекції); періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації (кримінально-виконавчої інспекції); повідомляти уповноважений орган з питань пробації (кримінально-виконавчої інспекції) про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати у сумі 21961,12грн.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді цілодобового домашнього арешту змінений на нічний домашній арешт з 22-00 год. до 06-00год., з покладенням на нього наступних обов'язків:
1) не змінювати місце постійного проживання АДРЕСА_1 - без дозволу суду;
2) не залишати місце постійного проживання: АДРЕСА_1 з 22.00 год. по 06-00год. - без дозволу суду;
3) не виїзджати за межі Черкаської області без дозволу суду.
Вирішена доля речових доказів відповідно до ст.100 КПК України.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим і засуджений за те, що він в період часу з 18 год. 00 хв. 07.03.2024 по 07 год. 50 хв. 08.03.2024, більш точного часу під час досудового розслідування не встановлено, прибув до будинку АДРЕСА_2 , та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, маючи умисел, спрямований на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у житло, повторно, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, в подальшому неодноразово продовжений, зокрема Указом Президента України за №49/2024 від 05.02.2024, з 14.02.2024 строком на 90 діб, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, проник на територію приватного домоволодіння АДРЕСА_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , та підійшовши до вікна одноповерхового будинку, шляхом віджиму відчинив вікно та проник до даного будинку, звідки таємно, викрав майно, що належить потерпілому ОСОБА_10 , а саме: перфоратор ручний електричний «Зеніт» ЗПП-1200/2 DFR профі вартість якого відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-24/4162-ТВ від 29.03.2024 становить 2296,57 грн. та перфоратор «Масhts МRH-12505OS DFR» вартість якого відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-24/4162-ТВ від 29,03.2024 становить 2586,63 грн.
Після скоєння злочину ОСОБА_7 з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим було завдано потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 4883,20 грн.
Крім того, ОСОБА_7 , в період часу з 18 год. 00 хв. 11.03.2024 по 09 год. 15 хв. 12.03.2024, більш точного часу під час досудового розслідування не встановлено, прибув до будинку АДРЕСА_3 , та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, маючи умисел, спрямований на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у житло, повторно, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, в подальшому неодноразово продовжений, зокрема Указом Президента України за №49/2024 від 05.02.2024, з 14.02.2024 строком на 90 діб, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, проник на територію приватного домоволодіння АДРЕСА_3 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_11 та підійшовши до вікна одноповерхового будинку, шляхом віджиму відчинив вікно та проник до даного будинку, звідки таємно, викрав майно, що належить потерпілому ОСОБА_12 , а саме перфоратор марки «Bosch», моделі «26», вартість якого відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-24/4129-ТВ від 27.03.2024 становить 2833,33 грн.
Після скоєння злочину ОСОБА_7 з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим було завдано потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 2833,33 грн.
Крім того, ОСОБА_7 , 15.03.2024 більш точного часу в ході досудового розслідування не вдалося встановити, маючи умисел, спрямований на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), умисно, з корисливих мотивів, повторно, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, в подальшому неодноразово продовжений, зокрема Указом Президента України за №49/2024 від 05.02.2024, з 14.02.2024 строком на 90 діб, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, проник до приміщення недобудови по АДРЕСА_4 , звідки таємно, викрав майно, а само: сумку коричневого кольору, що належить потерпілому ОСОБА_13 , вартість якої відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-24/4121-ТВ від 28.03.2024 становить 509,81 грн; перфоратор марки «Dexter Power», що належить потерпілому ОСОБА_14 , вартість якої відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-24/4121-ТВ від 28.03.2024 становить 960,00 грн.; кутову шліфмашинку марки «Дніпро-М» моделі «GL-125S» вартість якої відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-24/4122-ТВ від 27.03.2024 становить 899,66 грн. та шуруповерт в кейсі марки «Metabo Power Махх BS» разом з зарядним пристроєм та акумулятором, упакований в зелений чохол зелено-чорного кольору з написом «metabo» вартість якого відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124- 24/4122-ТВ від 27.03.2024 становить 2323,33 грн., що належить потерпілому ОСОБА_15 . Таким чином потерпілому ОСОБА_13 завдано матеріальної шкоди на суму 509,81 грн. Таким чином потерпілому ОСОБА_14 , завдано матеріальної шкоди на загальну суму 960,00 грн. Таким чином потерпілому ОСОБА_15 , завдано матеріальної шкоди на загальну суму 3222,99 грн.
Він же, в подальшому продовжуючи свій злочинний умисел, 15.03.2024 у період часу із 07:12 год. по 07:29 год., усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, умисно, повторно, в умовах воєнного стану, шляхом використання здобутої, за вказаних вище обставинах, платіжної банківської (пластикової) картки № НОМЕР_1 , яку попередньо привласнив, викрав кошти ОСОБА_13 , шляхом зняття готівкових коштів в банкоматах, а саме:
- 15.03.2024 о 07:12 год. - зняття готівки в сумі 8319,86 грн. в банкоматі, АДРЕСА_5 ;
- 15.03.2024 о 07:13 год. - зняття готівки в сумі 8320, 00 грн. в банкоматі, АДРЕСА_5 ;
- 15.03.2024 о 07:18 год. - зняття готівки в сумі 4162, 00 грн. в банкоматі «ATM NCR5887 UGB 130/23», м. Черкаси;
- 15.03.2024 о 07:21 год. - зняття готівки в сумі 1872, 00 грн. в банкоматі «ATM NCR5887 UGB 130/23», м. Черкаси та здійснивши оплату товарів, а саме Енергетичний напій Non Stop, об'ємом 0,25 л. вартістю 54,00 грн. та Батончик шоколадний Twix, вартістю 34,00 грн. на суму 88,00 грн., заподіявши потерпілому ОСОБА_13 , матеріальних збитків на загальну суму 22 849,86 грн.
В апеляційній скарзі прокурор, порушує питання про скасування вироку суду в частині призначення покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Просить ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, без застосування ст. 75 КК України. У вступний частині вироку вказати на наявність непогашених та не знятих судимостей у ОСОБА_7 , а саме на його засудження:
- 06.12.2001 Канівським міським судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185, 44, ч. 1 ст. 89, 42 КК України, у вигляді позбавлення волі терміном 1 рік 6 місяців.
- 28.03.2005 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 2 ст. 296, ч. 3 ст. 153, 70 КК України у вигляді позбавлення волі терміном на 10 років.
- 07.12.2017 Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 187 КК України у вигляді позбавлення волі терміном на 3 роки. Звільнений 11.10.2019 умовно-достроково, невідбутий строк, 11 м.8д. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Обґрунтовуючи свій висновок про доцільність призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України суд послався на пом'якшуючі відповідальність ОСОБА_7 обставини, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Фактично обвинувачений ОСОБА_7 вину визнав та щиро покаявся перед судом з метою орієнтування суду на призначення більш м'якого покарання, при цьому показання про обставини вчинення злочину давав не чітко та без детального посилання на обставини вчинення ним злочину, тим самим демонструючи байдужість до вчиненого ним діяння.
Тим паче, ОСОБА_7 на момент вчинення вказаного кримінального правопорушення має 3 судимості, які на даний час не зняті і не погашені, тому вважати, що ОСОБА_7 щиро покаявся про вчинені ним злочини завчасно.
За таких обставин, пом'якшуюча обставина - щире каяття обвинуваченого ОСОБА_7 судом переоцінена в той час, як дані про його особу лише констатовані та належним чином не оцінені.
Судом першої інстанції не в повній мірі враховано особу засудженого ОСОБА_7 та характер його діяння. Не взято до уваги, той факт, що ОСОБА_7 неодноразово був засуджений за вчинення майнових злочинів.
Востаннє ОСОБА_7 звільнений від відбування покарання 11.10.2019 умовно - достроково, проте на шлях виправлення не став, а обрав для себе незаконний спосіб збагачення, шляхом вчинення крадіжок чужого майна та обернення виручених коштів на свою користь.
Вказані факти доводять помилкове сприйняття судом визнання вини ОСОБА_7 , як щире каяття та бажання останнього виправитися.
Крім того, не може залишитись без уваги і допущене судом першої інстанції істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства та постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 №5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку».
Дані щодо наявності в обвинуваченого всіх судимостей, які не знято та непогашено в установленому законом порядку, є даними, що характеризують його особу, та відносяться до відомостей, що мають значення для справи, зокрема для вирішення питання про обґрунтованість обвинувачення за інкримінованими злочинами та призначення відповідного виду та міри покарання.
Проте в порушення вказаних вимог кримінального процесуального закону та судової практики, під час ухвалення районним судом вироку стосовно ОСОБА_7 у його вступній частині не зазначено дані щодо незнятих та непогашених судимостей.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думку обвинуваченого та його захисника, які просили рішення суду залишити в силі, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст.370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги закону місцевим судом виконані не в повному обсязі.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковані вірно за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Враховуючи ту обставину, що в апеляційній скарзі прокурора не оскаржується кваліфікація дій ОСОБА_7 та висновок про доведеність винуватості, який вину визнав в повному обсязі, а висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наведеними у вироку доказами, які судом досліджені в порядку ч.3 ст.349 КПК України і не оспорюється в апеляційній скарзі прокурора, тому колегія суддів не проводить детальний їх аналіз в цій частині та відповідно до вимог ст.404 КПК України перевіряє вирок суду лише в межах апеляційної скарги.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого перевіркою матеріалів справи не виявлено.
Відповідно до вимог ст.413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Положення ст.414 КПК України передбачає, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Призначаючи ОСОБА_16 покарання за ч.4 ст.185 КК України із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши останнього від відбування покарання з іспитовим строком на три роки, суд першої інстанції послався на пом'якшуючі покарання обставини, зокрема щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, визнання вини. Обставина, що обтяжує покарання - рецидив злочину. При цьому місцевим судом також було враховано особу обвинуваченого, який раніше судимий.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім визначених у цій нормі випадків, при призначенні покарання у виді, серед інших, позбавлення волі на строк не більш як 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався вищевказаних вимог КК України та прийшов до неправильного висновку про звільнення ОСОБА_16 від відбування призначеного покарання з випробуванням. Формально підійшов до призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_16 , вважаючи, що наявність обставин, що пом'якшує покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, визнання вини, є достатніми для звільнення ОСОБА_16 від призначеного покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Відповідно до ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_16 вчинив злочин, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, за який передбачено покарання від 5 до 8 років позбавлення волі.
Крім того місцевий суд при призначенні покарання ОСОБА_16 недостатньо врахував дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий (3 рази) за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, за які відбував покарання у виді позбавлення волі, має непогашені та не зняті судимості, кількість епізодів злочинної діяльності (4 епізоди).
Враховуючи вищевикладене, рішення суду про звільнення ОСОБА_16 від покарання з випробуванням не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених статтями 50,65 КК України.
Колегія суддів звертає увагу, що розгляд даного кримінального провадження відбувся на підставі ч.3 ст.349 КПК України, встановлені фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікація дій ОСОБА_7 , доведеність його вини, а також вказані в обвинувальному акті пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції учасниками кримінального провадження не оспорювались. В суді першої інстанції прокурор підтримав встановлені в обвинувальному акті обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_16 - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_16 - рецидив злочину.
За таких обставин прокурор позбавлений можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, тому заперечення прокурора в апеляційній скарзі щодо встановлення пом'якшуючої покарання обставини - щире каяття, є безпідставним.
Виходячи з вимог п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 „Про практику призначення судами кримінального покарання" визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Призначаючи покарання ОСОБА_16 за ч.4 ст.185 КК України, колегія суддів у відповідності із вимогами ст.65, 66, 67 КК України враховує особу обвинуваченого ОСОБА_16 , який не працює, раніше неодноразово судимий, в період непогашених і незнятих судимостей (3 судимості) вчинив знову умисний, тяжкий, корисливий злочин проти власності, вчинив чотири епізоди злочинної діяльності, тяжкість вчиненого правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, вину визнав в повному обсязі, що свідчить про його відношення до скоєного, на спеціальних обліках не перебуває, наявність обставин, що пом'якшує покарання, колегія суддів визнає ті, які зазначені в обвинувальному акті: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочину.
Суд апеляційної інстанції враховує рівень його суспільної небезпечності, який неодноразово відбував покарання у виді позбавлення волі (3 рази), однак належних висновків для себе не зробив і під час незнятих та непогашених судимостей знову вчинив умисний тяжкий корисливий злочин. Це не призвело до позитивних змін в його особистості та не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що з метою запобігання вчинення злочину як обвинуваченим, так і іншими особами, йому слід призначити покарання в межах санкції ч.4 ст.185 КК України в мінімальному розмірі, але з реальним відбуттям покарання, без застосування положень ст.75 КК України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на
свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Відповідно до п.4 ч.2 ст.374 КПК України у вступній частині вироку судом зазначається прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи.
Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» до відомостей про особу підсудного, які мають значення для справи і які належить зазначати у вступній частині вироку, крім тих, що прямо передбачені у ст. 333 КПК України (ст. 374 чинного КПК України), належать, зокрема, й дані про непогашену і незняту судимість.
Дані щодо наявності в обвинуваченого всіх судимостей, які не знято та непогашено в установленому законом порядку, є даними, що характеризують його особу, та відносяться до відомостей, що мають значення для справи, зокрема для вирішення питання про обґрунтованість обвинувачення за інкримінованими злочинами та призначення відповідного виду та міри покарання.
Однак, місцевий суд порушив вищевказані вимоги під час ухвалення вироку щодо ОСОБА_16 , не зазначивши у вступній його частині всі дані щодо незнятих та непогашених судимостей, а лише вказано на останню судимість.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому покарання і ухвалення нового вироку на підставі положень ст.420 КПК України.
Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а вирок суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст.185 КК України - скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого внаслідок м'якості з постановленням нового вироку в цій частині.
Крім того колегія суддів вважає за необхідне зарахувати в строк відбутого покарання ОСОБА_16 , попереднє ув'язнення та цілодобовий домашній арешт.
Керуючись статтями 374, 404, 407, 409, 418, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 30 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити покарання за ч.4 ст.185 КК України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Зарахувати ОСОБА_7 в строк відбутого покарання період попереднього ув'язнення, із розрахунку 1 день тримання під вартою за 1 день позбавлення волі в період з 15.03.2024 по 17.03.2024 та цілодобовий домашній арешт в період з 18.03.2024 по 30.04.2024 із розрахунку - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
У вступній частині вироку Соснівського районного суду м.Черкаси від 30 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_7 вказати на наявність у ОСОБА_7 незнятих та непогашених судимостей, а саме про його засудження:
- - 06.12.2001 Канівським міським судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185, 44, ч. 1 ст. 89, 42 КК України, у вигляді позбавлення волі терміном 1 рік 6 місяців.
- - 28.03.2005 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 2 ст. 296, ч. 3 ст. 153, 70 КК України у вигляді позбавлення волі терміном на 10 років.
- 07.12.2017 Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 187 КК України у вигляді позбавлення волі терміном на 3 роки. Звільнений 11.10.2019 умовно-достроково, невідбутий строк, 11 м.8д.
В решті вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 30 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий - суддя -
Судді -