Справа № 552/6010/23 Номер провадження 11-кп/814/1482/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
29 липня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023175430000368 за апеляційною скарг ою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 28 лютого 2024 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Давидівка, Пирятинського району, Полтавської області, вірменина, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , неодноразово судимого, останній раз:
16.05.2018 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч.2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, відбув покарання та звільнився з місць позбавлення волі 26.05.2023,
засуджено за:
- ч.1 ст. 357 КК України на 1 рік обмеження волі;
- ч.4 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі;
- ч.2 ст.15, ч.4 ст. 186 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі.
У відповідності до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу та речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
13.07.2023 приблизно о 13:00 год. (точного часу не встановлено) ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу магазину “Маркетопт”, за адресою: м. Полтава, вул. Балакіна, 8, умисно, з метою подальшого заволодіння належними ОСОБА_9 грошовими коштами шляхом шахрайства, а саме під приводом одержання з метою придбання тютюнових виробів, без наміру подальшого повернення, заволодів належній останній банківською пластиковою карткою № НОМЕР_1 , емітованою АТ “Креді Агріколь”, яку ОСОБА_9 , будучи введеною в оману, передала ОСОБА_8 та повідомила ПІН-код доступу до неї. Після цього ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився вказаною карткою на власний розсуд.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 13.07.2023, в період часу з 14:33 год. по 14:35 год., ОСОБА_8 , маючи не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості за вчинення корисливих злочинів проти власності, умисно, повторно, в умовах воєнного стану, використовуючи банківську картку АТ «Креді Агріколь» № НОМЕР_1 , яка належала потерпілій ОСОБА_9 , за допомогою банкомату АТ КБ «ПриватБанк» «CAPL9578», розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 28, шляхом введення пін-коду таємно викрав (зняв) грошові кошти в сумі 15000 грн., якими розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальних збитків на вказану суму.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 02.08.2023 приблизно о 17:44 год., ОСОБА_8 , перебуваючи на законних підставах в приміщенні магазину «Продукти», за адресою: АДРЕСА_3 , маючи не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості за вчинення корисливих злочинів проти власності, умисно, повторно, в умовах воєнного стану, користуючись тимчасовою відсутністю власниці магазину ОСОБА_10 , відчинив дерев'яну шухляду (касу) у столі, яка використовувалась власницею магазину як сховище для постійного зберігання в ній грошових коштів, та яка, задля уникнення доступу до неї сторонніх осіб, розташована у частині приміщення магазину, що відокремлена прилавком (стійкою), після чого дістав з неї грошові кошти в сумі 105 грн., які поклав до кишені одягнених на нього джинсів, намагаючись ними незаконно заволодіти, однак в цей час протиправні дії ОСОБА_8 були виявлені ОСОБА_10 . Разом з тим, ОСОБА_8 , розуміючи, що його протиправні дії у вигляді заволодіння майном ОСОБА_10 були викриті останньою, не реагуючи на зауваження потерпілої, утримуючи при собі викрадені грошові кошти в сумі 105 грн., намагався залишити приміщення магазину. Тобто ОСОБА_8 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, проте злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_8 під час виходу з приміщення магазину був зупинений ОСОБА_10 та перехожими громадянами.
На вирок суду обвинувачений подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок суду змінити та призначити йому більш м'яке покарання із застосуванням ст. 69 КК України, а саме за ч.1 ст. 357 КК України 1 рік обмеження волі, за ч.4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 3 роки позбавлення волі, за ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 3 роки 6 місяців позбавлення волі та остаточно визначити йому покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що під час судового засідання фактичні обставини справи він не оспорював, свою вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень. Суд не врахував його молодий вік, думку потерпілої ОСОБА_9 , яка не просила суворого покарання, відсутність наслідків вчиненого кримінального правопорушення за епізодом від 02.08.2023.
Також вказує, що він усвідомлює протиправність своїх дій та має намір стати на шлях виправлення.
Тому вважає, що призначене судом покарання занадто суворим та йому може бути призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника в підтримку апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 186 КК України, за обставин, встановлених судом та кваліфікація кримінальних правопорушень, є правильними, учасниками провадження не оскаржується та судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Окрім того, оскільки обвинувачений визнав вину у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин висунутого обвинувачення, суд першої інстанції визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, тому і з цих підстав апеляційна інстанція вказані обставини не перевіряє.
Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вимоги закону, передбачені ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень відповідно до ст.12 КК України, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема і щодо злочинів проти власності, наявність обставин, які пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Також суд врахував встановлені обставини та думку потерпілої ОСОБА_9 , яка просила суворо не карати, молодий вік обвинуваченого, відсутність наслідків у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 186 КК України 02.08.2023, тому суд дійшов висновку що обвинуваченому при призначенні покарання за ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 186 КК України може бути визначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
Разом з цим обвинувачений не наводить переконливих доводів того, що за вчинення вказаного злочину йому може бути призначено більш м'яке, аніж визначено судом, покарання, оскільки ОСОБА_8 будучи неодноразово судимим за вчинення кримінальних правопорушень, зокрема за вчинення корисливих злочинів, менш як через два місяці після звільнення з місць позбавлення волі за попереднім вироком, вчинив нові злочини, що вказує на схильність обвинуваченого до злочинної діяльності та відсутність критичного ставлення до свої дій.
Також, враховуючи викладене та суму викрадених грошових коштів в потерпілої ОСОБА_9 , відсутність доказів відшкодування завданої потерпілій шкоди, колегія суддів не вбачає підстави для призначення обвинуваченому нижчого від найнижчої межі покарання і за ч.4 ст. 185 КК України.
Не наводять обвинувачений та його захисник переконливих доводів про виправлення ОСОБА_8 , зокрема повернення коштів потерпілій та про наявність обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і під час апеляційного розгляду справи.
Відсутність претензій з боку обвинуваченої є недостатнім для пом'якшення покарання.
Відповідно до норм ст. 69 КК України, застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Однак, враховуючи тяжкість злочинів, кількість та періодичність судимостей за вчинення кримінальних правопорушень, наявність не знятих і не погашених судимостей, суму викраденого та дії обвинуваченого під час вчинення кримінальних правопорушень, таких обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого у цьому кримінальному провадженні за епізодом вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, колегією суддів не встановлено.
Таким чином, призначене ОСОБА_8 покарання в повній мірі відповідає вимогам кримінального законодавства, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
З огляду на викладене вище, підстав, передбачених ст.409 КПК України, для зміни ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає. Отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Полтави від 28 лютого 2024 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4