Справа №:755/10407/24
Провадження №: 4-с/755/91/24
"31" липня 2024 р. м.Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Коваленко І.В.,
при секретарі Назаровій І.В.,
за участі:
скаржника - ОСОБА_1 ,
представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвоката Євсюкова Ф.Б.,
приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу №755/10407/24 за скаргою ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , Приватний виконавець: Жаботинський Іван Володимирович на дії/бездіяльність органу примусового виконання, -
ОСОБА_1 , звертаючись до суду зі скаргою на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича, просив:
1. Визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича від 16 листопада 2023 року, якою відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 755/5120/22 від 15 червня 2023 року виданого Дніпровським районним судом міста Києва на виконання додаткової постанови Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року, якою стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу 25 000 грн.
Скаргу обґрунтовує тим, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича від 16 листопада 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 755/5120/22 від 15 червня 2023 року виданого Дніпровським районним судом міста Києва на виконання постанови Київського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, якою стягнуто з мене на користь ОСОБА_2 250 000 грн., судового збору 8 731 грн., з них за подачу позовної заяви 3 492 грн. 40 коп. та за подачу апеляційної скарги 5 338 грн. 60 коп.
На зазначеному виконавчому листі (на зворотньому боці) міститься примітка головного державного виконавця у відповідній графі про повернення виконавчого документа стягувачу за пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у відповідності до якого виконавчий документ повертався стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. З цього вбачається, що головний державний виконавець слід вважати Дніпровського відділу Державної виконавчої служби міста Києва виявився куди більш сумліннішим за приватного виконавця Жаботинського І.В.
Постановою цього ж виконавця від 16 листопада 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 755/5120/22 від 15 червня 2023 року виданого Дніпровським районним судом міста Києва на виконання додаткової постанови Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року, якою стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу 25 000 грн.
Оскаржуються зазначені постанови про відкриття виконавчих проваджень № № НОМЕР_2, НОМЕР_1, винесені приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Жаботинським І.В. від 16 листопада 2023 року з підстав порушення виконавцем пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Скаржник вказує, що про винесення виконавцем оскаржуваних постанов та, взагалі, про примусове виконання судових рішень він дізнався 05 червня 2024 року після ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень №№ НОМЕР_2, НОМЕР_1 в офісі приватного виконавця. Всупереч вимог ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», оскаржувані постанови про відкриття виконавчих проваджень рекомендованим поштовим відправленням йому не надсилались. Виконавець надав для ознайомлення список ф. 103 складений для пересилання згрупованих поштових відправлень, в якому зазначається про надсилання 17 листопада 2023 року на адресу боржника рекомендованого поштового відправлення № 0505128885832. Проте, дані про відправлення з таким номером не зареєстровані та відсутні в системі відстеження поштових відправлень на сайті ukrposhta.ua.
Виконавець відкрив виконавчі провадження та розпочав примусове виконання судових рішень за заявами про примусове виконання рішення, які до нього надійшли від адвоката Євсюкова Федора Борисовича, який самовільно, без жодних законних підстав, назвав себе представником стягувача - ОСОБА_2 . На підтвердження своїх повноважень Євсюков Ф.Б. надав виконавцю ордер серії АР № 1086082 від 18 лютого 2022 року, в якому в графі «назва органу, у якому надається правова допомога», зазначено: у всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, державних установах, в правоохоронних органах України, судових органах всіх інстанцій.
Посилаючись на визначення термінів «організація», «установа», «підприємство», «приватний виконавець», відображених у положеннях ст. 83 ЦК України, ст.62 ГК України, ч.ч.1, 2 ст. 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», скаржник вказував, що приватний виконавець Жаботинський І.В. це громадянин, який уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом, тобто, це орган державної влади, а не підприємство, установа, організація, чи то державна установа, тим більше, не правоохоронний або судовий орган, яких зазначив адвокат Євсюков Ф.Б. в своєму «недоордері» серії АР № 1086082 від 18 лютого 2022 року.
Відповідно до п. 2 ч.4 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження», ордер виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є одним з тих документів, яким може підтверджуватись повноваження адвоката як представника. Пункт 3 ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» також відносить ордер до числа тих письмових документів, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги. За ч.2 ст. 26 цього ж Закону, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
В пункті 12.4. Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджено Рішенням Ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, одним з реквізитів, які повинен містити ордер, є назва органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
Пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі назви груп органів: - суди, - органи державної влади, - органи місцевого самоврядування; - підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, - громадські об'єднання, - громадяни, - посадові і службові особи, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Крім того, «недоордер» адвоката Євсюкова Ф.Б. від 18.01.2022 № 1086082 містить посилання на договір про надання правової допомоги № 17/02/22 від 17 лютого 2022 року. Цей договір в копії подавався Євсюковим Ф.Б. до Київського апеляційного суду разом з заявою щодо вирішення питання про судові витрати та ухвалення додатковою рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 10 березня 2023 року. Ця заява та копія договору про надання правової допомоги повинні бути в матеріалах справи № 755/5120/22.
Пунктом 7.1. договору про надання правової допомоги № 17/02/22 від 17 лютого 2022 року визначено, що усі зміни та доповнення до даного Договору здійснюються шляхом укладання та підписання Сторонами додаткових угод, які є невід'ємною частиною цього Договору. До заяви Євсюкова Ф.Б. від 10 березня 2023 року додавалась додаткова угода без номера від 12 серпня 2022 року, яка не надає повноважень адвокату здійснювати представництво клієнта - ОСОБА_2 , у органах державної влади, зокрема, у органах та перед особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів в межах виконавчого провадження.
Окрім посилань на недотримання вимог п.4 ч.1 ст. 1; ч.1, ч.4 ст. 26; ч.ч.1, 3, 4 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», скаржник додатково звертав увагу на дату видачі ордеру адвокатом Євсюковим Ф.Б. - 18 лютого 2022 року, тобто, наступного дня після укладення договору про надання правової допомоги № 17/02/22 від 17 лютого 2022 року та задовго до дати ухвалення судових рішень, які адвокат Євсюков Ф.Б. пред'явив до примусового виконання виконавцю.
Станом на 18 лютого 2022 року адвокат Євсюков Ф.Б. не міг повідомити клієнту про наявність у нього наналежної кваліфікації для надання професійної правничої допомоги у конкретній справі; повідомити про відомі йому обставини, що можуть вплинути на можливе виникнення конфлікту інтересів; з'ясувати всі необхідні конкретні обставини конкретної справи та таке інше.
22 липня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва прийнято скаргу ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , Приватний виконавець: Жаботинський Іван Володимирович на дії/бездіяльність органу примусового виконання та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва на «31» липня 2023 року.
31 липня 2024 року заявник у судовому засіданні вимоги скарги підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі.
Суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жаботинський Іван Володимирович у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, вважав її необґрунтованою та направленою на уникнення від примусового виконання рішення суду з підстав, викладених ним у письмових запереченнях. Додатково пояснив, що в повноваженнях адвоката Євсюкова Ф.Б., який звернувся із заявою про примусове виконання рішення суду та діяв в інтересах стягувача ОСОБА_2 у нього не було сумнівів, оскільки адвокат, окрім ордеру, надав йому договір про надання правової допомоги №17/02/22 від 17.02.2022 року.
Представник заінтересованої особи - стягувача ОСОБА_2 - адвокат Євсюков Ф.Б. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 , у зв'язку з її необґрунтованістю з підстав, викладених ним у письмових запереченнях. Окрім того, у судовому засіданні надав для огляду оригінал договору про надання правової допомоги №17/02/22 від 17.02.2022 року.
Вислухавши скаржника, суб'єкта оскарження, представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини, надаючи тлумачення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Case of Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом, а виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися, як складова частина суду. Таким чином, остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, повинно бути виконаним, що відповідає принципу верховенства права, який договірні сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи вказану Конвенцію.
Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, чітко визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження».
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводиться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
В порядку розділу VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень", ст. 447 ЦПК України, передбачене право сторін виконавчого провадження на звернення до суду із скаргою в разі, якщо вони вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «ОСОБА_8 проти Італії» (Case of Immobiliare Saffi v. Italy) наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з приписами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За правилами ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Судом встановлено, що 16 листопада 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Жаботинським Іваном Володимировичем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП НОМЕР_1) про примусове виконання виконавчого листа №755/5120/22, виданого 15.06.2023 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
За правилами статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Згідно із частиною 1 статті 28 ЗУ "Про виконавче провадження" боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
З матеріалів скарги вбачається та не заперечується сторонами, що наступного дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, 17.11.2023 року копію постанови про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець направив сторонам виконавчого провадження, у тому числі й боржнику ОСОБА_1 - для відома та виконання за наступною адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого в матеріалах виконавчого провадження наявний список згрупованих відправлень та квитанція про оплату такого відправлення.
Натомість, суд не може погодитись з тим, що дані докази ж належним повідомленням боржника про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження, виходячи з наступного.
Так, абзацом 28 п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою КМУ №270 від 05.03.2009 визначено, що розрахунковий документ - це документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Пунктами 19, 59 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 року № 270 (далі - Правила) встановлено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою. Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.
Також пунктом 61 Правил визначено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Основною метою використання опису вкладення є одержання відправником офіційних доказів направлення адресату конкретного переліку документів.
Листування з описом вкладення на відміну від інших відправлень (в тому числі рекомендованим листом) підтверджує вміст конверту, у якому направляється звернення, а тому заповнений у двох примірниках бланк опису вкладення є обов'язковим додатком.
Таким чином, доказами на виконання вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» є оригінали/копії чеку (квитанції) та опису вкладення, що в сукупності підтверджують факт оплати відправником та надання відділенням зв'язку послуг з пересиланням листів з описів вкладення і перевірку працівником поштового зв'язку відповідності вкладення опису.
Натомість, приватним виконавцем не підтверджено належними та допустими доказами надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника листом з описом вкладення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження за НОМЕР_1 від 16.11.2023 року з номером поштового відправлення.
Через відсутність опису вкладення відправлень, з доданого списку згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів неможливо встановити, чи було взагалі приватним виконавцем відправлено вказані документи адресату та яку саме кореспонденцію йому було надіслано.
Такі висновки відповідають правовому висновку, сформованому у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 року у справі № 914/1955/17, відповідно до якого саме опис вкладення є офіційним підтвердженням наявності у відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником.
З огляду на викладене, за відсутності опису вкладення відправленої приватним виконавцем кореспонденції, у суду відсутні підстави вважати, що приватний виконавець дійсно направив саме примірник постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику ОСОБА_4 , а тому суд вважає, що ОСОБА_4 , як боржник у виконавчому провадженні НОМЕР_1, не був належним чином повідомлений про початок примусового виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15.06.2023 року.
Таким чином, суд, приймаючи до уваги, що боржник ОСОБА_4 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження лише 05.06.2024 року, вважає, що ОСОБА_4 не пропущений десятиденний строк для звернення із даною скаргою до суду.
Перевіряючи правомірність дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 листопада 2023 року та наявність або відсутність порушення при цьому прав ОСОБА_1 , суд приходить до наступного висновку.
ОСОБА_1 оскаржується постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, винесена приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Жаботинським І.В. від 16 листопада 2023 року з підстав порушення виконавцем пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, як убачається зі змісту положень пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За визначенням ч.ч.1, 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», с торонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
За правилами частини 1 статті 16 Закону України «Про виконавче провадження», с торони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто.
Згідно п.2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст.16 Закону України «Про виконавче провадження», п овноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Частиною 4 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до п. 4, 5, 14, 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 36, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням. В Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України.
Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об'єднання (бюро) зобов'язані вказати на звороті ордера.
Ордер містить наступні реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги / доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; прізвище, ім'я, по батькові адвоката, який надає правову допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (повне найменування адвокатського бюро / адвокатського об'єднання та його місцезнаходження); адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро / адвокатського об'єднання, яке видає ордер; дату видачі ордера; підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»); підпис адвоката, який правову допомогу, якщо ордер виданий адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (у графі «Адвокат»); підпис керівника адвокатського бюро / адвокатського об'єднання, відтиск печатки адвокатського бюро / адвокатського об'єднання у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро / адвокатським об'єднанням.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника стягувача у виконавчому провадженні, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру, виданого відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», довіреністю або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу". По-друге, ордер на відміну від довіреності не вказує на обсяг повноважень, наданих адвокату.
Слід також зазначити, що повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку подання заяви від імені та в інтересах стягувача про примусове виконання рішення суду, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об'єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 811/1507/18, від 29 травня 2019 року у справі № 202/5348/18.
Як убачається з матеріалів скарги, заява про відкриття виконавчого провадження підписана та подана приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Жаботинському І.В. адвокатом Євсюковим Федіром Борисовичем, на підтвердження повноважень на підписання заяви, адвокатом надано Ордер та копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Як убачається з Ордеру Серії АР №1086082, вказаний документ містить такі необхідні реквізити, як: серію, порядковий номер; прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога: « ОСОБА_2 »; посилання на договір про надання правової допомоги, а саме: на договір №17/02/22 від 17.02.2022 року.
Враховуючи те, що свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю підтверджує правовий статус адвоката, однак не надає йому безумовного права підпису в інтересах та від імені стягувача, а ордер не є підтвердженням наявності повноважень адвоката на підпис та звернення до приватного виконавця із заявою про примусове виконання рішення суду від імені та в інтересах стягувача, оскільки ордер не вказує на обсяг повноважень, наданих адвокату, у судовому засіданні адвокатом Євсюковим Ф.Б. було надано для огляду оригінал договору №17/02/22 від 17.02.2022 року, копія якого була подана скаржником ОСОБА_1 разом із скаргою на дії приватного виконавця.
Згідно вимог п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги це - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як убачається зі змісту оглянутого у судовому засіданні договору про надання правової допомоги №17/02/22 від 17.02.2022 року, вказаний договір укладений між адвокатом Євсюковим Федіром Борисовичем та клієнтом ОСОБА_2 .
Згідно п.1.1. предметом даного договору є здійснення адвокатом захисту клієнта та надання адвокатом інших видів правової допомоги клієнту усіма законними методами та способами у відносинах, що виникають у зв'язку з представництвом клієнта у всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, державних установах, в правоохоронних органах України, судових органах всіх інстанцій, органах державної виконавчої служби та у приватних виконавців, з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі у позовному провадженні; заявнику, боржнику у наказному провадженні; заявнику, заінтересованій особі у справах окремого провадження; стороні у виконавчому провадженні; учаснику третейського розгляду; учаснику у справах про банкрутство, окрім того, з усіма правами наданим потерпілому, цивільному позивачу/відповідачу, особи щодо якої здійснюються процесуальні дії у кримінальному провадженні, тощо, зокрема, але не виключно: в органах державної виконавчої служби та у приватних виконавців, зокрема: право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця.
Таким чином, в договорі про надання правової допомоги №17/02/22 від 17.02.2022 року, на підставі якого був виданий адвокатом Євсюковим Ф.Б. Ордер Серії АР №1086082, сторони за домовленістю визначили обсяг прав та обов'язків адвоката Євсюкова Ф.Б. при наданні правової допомоги із представництва та захисту законних прав та інтересів клієнта ОСОБА_2 , а тому у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича були відсутні правові підстави для вчинення дій, пов'язаних з відмовою у відкритті виконавчого провадження.
Отже, аналіз наведених норм чинного законодавств та досліджені фактичні обставини справи спростовують твердження боржника, що при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 листопада 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Жаботинським Іваном Володимировичем порушено вимоги п.6 ч.4 ст.4, ст.ст.16, 26 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки останній діяв виключно в межах повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що при зверненні зі скаргою на дії приватного виконавця, вчинені на стадії відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 755/5120/22 від 15 червня 2023 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва на виконання додаткової постанови Київського апеляційного суду від 23.05.2023 року, якою стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн., обов'язковим є подання належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості скарги в контексті заявлених вимог, що не було зроблено скаржником, тому суд відмовляє у задоволенні скарги ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , Приватний виконавець: Жаботинський Іван Володимирович на дії/бездіяльність органу примусового виконання.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1, 3, 15, 16, 26, 35, 57, 74 Закону України «Про виконавче провадження» ст.ст. 12, 81, 447, 453 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , Приватний виконавець: Жаботинський Іван Володимирович на дії/бездіяльність органу примусового виконання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали буде складений протягом п'яти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини ухвали.
Повний текст ухвали складений 05 серпня 2024 року.
Суддя: І.В.Коваленко