Справа №:755/12298/24
Провадження №: 1-кс/755/2425/24
"01" серпня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, клопотання т.в.о. начальника 1 відділу слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_3 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023011000000266 від 22.12.2023 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Усольє - Сибірське, Іркутської області РФ, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, -
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Т.в.о. начальника 1 відділу слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_11 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_4 , яке погоджено з прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки та процесуального керівництва і публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Автономної Республіки Крим та міста ОСОБА_7 .
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_11 під процесуальним керівництвом прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023011000000266 від 22.12.2023 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, тобто у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, у ході якого встановлено, що на момент окупації Автономної Республіки Крим, а саме станом на 20.02.2014, ОСОБА_4 обіймала посаду начальника Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим, яка відповідно до ст.25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (діючого станом на 20.02.2014) та додатку №24 до Постанови Кабінету Міністрів від 14.08.2013 №703 (діючої станом на 20.02.2014) відносилась до п'ятої категорії класифікації посад державної служби.
Під час окупації РФ Автономної Республіки Крим 20.02.2014 громадянка України ОСОБА_4 , перебуваючи у м. Сімферополь АР Крим, будучи проросійськи налаштованою та маючи негативне ставлення до діючої на той час влади України, обіймаючи посаду державного службовця у органі виконавчої влади України в АР Крим, прийняла рішення щодо надання допомоги Російській Федерації в проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові та територіальної цілісності України, тобто вчинити державну зраду.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення державної зради, громадянка України ОСОБА_4 , діючи умисно в інтересах Російської Федерації на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України, перебуваючи 20.02.2014 в приміщенні Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим за адресою: м. Сімферополь АР Крим, вул. Київська, буд. 125 б , використовуючи матеріально-технічну базу вказаного управління, власні теоретичні знання і практичні навички, за погодженням з представниками РФ, розпочала виконання функцій представника окупаційних органів влади з вироблення та реалізації державної політики РФ на окупованій території.
Після початку діяльності на окупованій території України АР Крим незаконно створеного РФ - так званого «Департамент труда и социальной защиты населения Администрации города Симферополя», який розташовувався за адресою: м. Сімферополь АР Крим, вул. Горького, буд. 27 (після 24.12.2016 відбулась зміна юридичної адреси на м. Сімферополь АР Крим, бульвар І. Франка, буд. 25 ), громадянка України ОСОБА_4 , не відмовляючись від свого злочинного умислу, спрямованого на надання представникам РФ допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України та забезпечення подальшої окупації території АР Крим, добровільно погодилась на пропозицію представників держави окупанта очолити вищевказаний орган і 09.12.2014 була призначена останніми на посаду «начальника Департамента труда и социальной защиты населения Администрации города Симферополя».
Надалі, усвідомлюючи свою протиправну діяльність та не відмовляючись від неї, громадянка України ОСОБА_4 , перебуваючи 13.02.2017 у м. Сімферополь АР Крим, на підставі власного волевиявлення, була призначена представниками РФ на посаду «Заместителя министра труда и социальной защиты Республики Крым» у так званому «Министерство труда и социальной защиты Республики Крым», яке розташовується за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Крилова, буд. 7 .
У подальшому, 12.02.2018 громадянка України ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на надання РФ допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, перебуваючи у м. Сімферополь АР Крим, погодилась на пропозицію представників окупаційної влади на подальшу співпрацю та була призначена останніми на посаду «Первого заместителя министра труда и социальной защиты Республики Крым», де вона перебуває по сьогоднішній день, продовжуючи надавати допомогу РФ у здійсненні підривної діяльності на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.
Таким чином, громадянка України ОСОБА_4 знаходячись у м. Сімферополь АР Крим, з 20.02.2014 і до теперішнього часу, діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України надає допомогу РФ у проведенні підривної діяльності проти України, яка виражається у підриві національних інтересів України, створення і утвердження на території України незаконних органів держави окупанта, сприяння РФ у завданні якомога більшої шкоди державній безпеці України, суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості України.
13.12.2023 у кримінальному провадженні №42015010000000098 від 26.05.2015 складено письмове повідомлення про підозру громадянці України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
15.12.2023 у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, письмове повідомлення про підозру було їй вручене у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, тобто шляхом опублікування повідомлення про підозру в газеті «Урядовий кур'єр» № 251 ( 7649 ) від 15.12.2023), на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а також шляхом надсилання копії повідомлення про підозру та повістки про виклик на електронні поштові адреси ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які перебувають у користуванні ОСОБА_4 .
05.12.2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
22.12.2023 постановою прокурора відділу прокуратури АР Крим та м. Севастополя з кримінального провадження №42015010000000098 від 26.05.2015 виділено матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_4 у кримінальне провадження №22023011000000266.
25.12.2023 постановою слідчого, підозрювану ОСОБА_4 оголошено у розшук, у зв'язку з тим, що вона перебуває на тимчасово окупованій території України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого.
На даний час встановлено, що підозрювана ОСОБА_4 переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території АР Крим, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що підтверджується матеріалами оперативного підрозділу.
Ці факти вказують на наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, те, що у випадку не застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, існує ризик продовження нею кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється.
Викладені обставини та повідомлена ОСОБА_4 підозра підтверджується сукупністю доказів, отриманих під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, у тому числі: протоколом огляду Інтернет-сайту https://mtrud.rk.gov.ru від 22.11.2023, яким підтверджується факт призначення ОСОБА_4 на посади в незаконних органах, ТОТ АР Крим, а також призначення на посади «заместителя министра» та «Первого заместителя министра»; протоколом огляду Інтернет-ресурсу https://checko.ru/ від 29.11.2023, яким підтверджується факт перебування ОСОБА_4 з 09.12.2014 по 07.03.2017 на посаді «начальника Департамента труда и социальной защиты населения Администрации города Симферополя»; протоколом огляду Інтернет-ресурсу http://simadm.ru від 07.12.2023, відповідно до якого ОСОБА_4 з виконувала службові обов'язки перебуваючи на посаді «начальника Департамента труда и социальной защиты населения Администрации города Симферополя »; протоколом огляду Інтернет-сайту https://mtrud.rk.gov.ru від 10.11.2023, яким підтверджується факт перебування ОСОБА_4 на посаді «Первого заместителя министра»; протоколом огляду Інтернет-ресурсу http://opendatabot.ua від 16.01.2024, відповідно до якого ОСОБА_4 на момент окупації Автономної Республіки Крим, а саме станом на 20.02.2014, обіймала посаду начальника Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим ; висновком експерта №39 від 27.03.2024 за результатами проведення судової портретної експертизи, відповідно до якого на фотознімках, виявлених під час проведення оглядів мережі Інтернет, зображена громадянка України ОСОБА_4 ; витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №32833943 яким підтверджується факт перебування ОСОБА_4 на посаді посаду начальника Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим ; відповіддю Державної прикордонної служби України №91-57925/18/23-Вих від 23.11.2023 на запит слідчого, про відсутність відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями громадянкою України ОСОБА_4 ; відповіддю Офісу Президента України № 43-01/1151 від 23.11.2023 на запит слідчого, про те, що матеріали стосовно припинення громадянства України ОСОБА_4 на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства у встановленому порядку не надходили; іншими матеріалами кримінального провадження.
Згідно з ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до абз.2 ч.4 ст.183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави не визначається.
Вищенаведені обставини, а також те, що ОСОБА_4 підозрюється у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України (злочин, який, відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким, та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої), перебуває на тимчасово окупованій території України, що підтверджується рядом доказів, свідчать про те, що вона переховується від органів досудового розслідування та суду, органи досудового розслідування не можуть впливати на її процесуальну поведінку та вона продовжує вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Із урахуванням неможливості запобігання вищенаведеним ризикам у інший спосіб, ніж обрання стосовно підозрюваній ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу стосовно підозрюваної ОСОБА_4 не вбачається.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав у повному обсязі, прохав його задовольнити з підстав, викладених у ньому, зокрема, зазначив, що на даний час, підозрювана ОСОБА_4 перебуває на окупованій території АР Крим, на виклики до слідчого не з'являється, хоча викликалася належним чином, відповідно до норм КПК України. Крім того, ОСОБА_4 оголошено в розшук.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечив проти задоволення вказаного клопотання.
Слідчий суддя, вивчивши надані матеріали, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступного.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, місцезнаходження відокремленого підрозділу слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_11 за адресою: АДРЕСА_5 .
13.12.2023 року ОСОБА_4 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
15.12.2023 у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, письмове повідомлення про підозру було їй вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, тобто шляхом опублікування повідомлення про підозру в газеті «Урядовий кур'єр» № 251 ( 7649 ) від 15.12.2023), на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а також шляхом надсилання копії повідомлення про підозру та повістки про виклик на електронні поштові адреси ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які перебувають у користуванні ОСОБА_4
25.12.2023 року, постановою слідчого, у зв'язку з тим, що підозрювана ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, її оголошено у розшук.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов?язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри, оскільки останні підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити ці правопорушення.
Зазначене прямо узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об?єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Із метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення, в КПК передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, у тому числі відносяться право на судовий захист та право на оскарження.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)права на справедливий суд.
Статтею 5 Конвенції гарантовано кожному право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Пунктом 4 цієї статті гарантовано право кожному, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Згідно з ч.6 ст.193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20 вказує, що рішення слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу, прийняте в порядку ч.6 ст.193 КПК, за своїм правовими наслідками підпадає під поняття «постанова про утримання під вартою» в розумінні ст.25 Європейської конвенції про видачу правопорушників.
За загальним правилом розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, що відповідає зазначеним вимогам Конвенції та іншим міжнародно-правовим актам.
Процедура, передбачена ч.6 ст.193 КПК, є випадком, який дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
При аналізі питання наявності зазначених прокурором ризиків, слідчий суддя прийшов до висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_4 , яка будучи громадянкою України, добровільно з 20.02.2014 і до теперішнього часу, діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України надає допомогу РФ у проведенні підривної діяльності проти України, яка виражається у підриві національних інтересів України, створення і утвердження на території України незаконних органів держави окупанта, сприяння РФ у завданні якомога більшої шкоди державній безпеці України, суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості України, та не з?явилася на виклики слідчого, що є достатньою підставою вважати, що ОСОБА_4 переховується на вказаній території від органів досудового розслідування та суду, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, яке може бути призначене підозрюваній у разі визнання її винуватою, а усвідомлення підозрюваною цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу учасників провадження, що у даному випадку обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності підозрюваної, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак, виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17 серпня2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5). Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч.1, п.1 ч.2 ст.575 КПК). Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження.
Згідно з ч.4 ст.197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу, строк дії такої ухвали не зазначається.
При цьому, час затримання такої особи фактично може перевищувати 30 днів - тримання під вартою за ст.59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 днів - тимчасовий арешт заст.16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 днів - строк дії ухвали про тримання під вартою за ч.1 ст.197 КПК.
Тобто, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч.6 ст.193 КПК, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження. Таку ж позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20.
Відповідно до абзацу 2 ч.4 ст.183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в порядку ч.6 ст.193 КПК України, відносно підозрюваної ОСОБА_4 .
При цьому слідчий суддя роз'яснює, що ч.6 ст.193 КПК України передбачено, що після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Керуючись вимогами ст.ст.177, 178, 183, 186, 193, 197, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання т.в.о. начальника 1 відділу слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваної - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Усольє - Сибірське, Іркутської області РФ, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» МЮУ.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою у той же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_8