Номер провадження 2-а/754/147/24
Справа №754/10017/24
Іменем України
06 серпня 2024 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коваленко І.І. розглянув у письмовому провадженні справу ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Стислий виклад позиції позивача
1.06 липня 2024 року позивач засобами поштового зв'язку надіслав до суду позовну заяву, яка підписана представницею - адвокаткою Домітращук І.М. Позивач просить суд:
1)скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною другою статті 210-1 КУпАП (вчинене порушення в особливий період) №489 від 27.06.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн;
2)провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 210-1 КУпАП закрити.
2.Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, не обґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з таких підстав:
- у постанові відсутнє посилання на чинні норми законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, які порушив позивач;
- позивач був позбавлений можливості скористатися правом на правову допомогу адвоката, ознайомитися з матеріалами справи про адміністративне правопорушення та підготуватися до її розгляду.
-відсутні докази, що 27 березня 2024 року працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що позивач дійсно відмовився від повістки або що його ідентифікували належним чином;
- позивача не повідомили його про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення;
- 27 червня 2024 року позивачу не була надана копії постанови з мотивів відсутністю начальника на місці, що підтверджує непроведення в цей день розгляду справи у присутності ОСОБА_1 ;
- справа розглядалася вже після закінчення встановленого законом строку для притягнення до відповідальності, що встановлені у частині першій статті КУпАП.
Рух справи, заяви, клопотання учасників справи
3.16 липня 2024 року позовна заява надійшла до суду. 17 липня 2024 року згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовну заяву передано головуючому судді І. Коваленко.
4.23 липня 2024 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі.
5.Ця ухвала була надіслана для оприлюднення: 23 липня 2024 року. Забезпечено надання загального доступу в ЄДРСР: 25 липня 2024 року https://reyestr.court.gov.ua/Review/120548947.
6.Розгляд справи було призначено на 01 серпня 2024 року об 11:30, про що суд негайно повідомив відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки за відомими суду номером телефону, електронною поштою у порядку, передбаченому частиною першою статті 268 КАС України.
7.Учасники справи в судове засідання 01 серпня 2024 року не з'явилися, представниця позивача заявила клопотання про розгляд справи без її участі, просила позов задовольнити.
8.Відповідач в судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не подав. Відповідач отримав 23 липня 2024 року о 17:49 на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, проте правом на подачу відзиву на позов не скористався.
9.Відповідно до частини першої статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
10.Відповідно до частини другої статті 268 КАС України учасники справи вважаються повідомленими належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Згідно з частиною третьою цієї статті неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
11.Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
12.Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).
13.З огляду на те, що всі учасники справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не з'явилися у судове засідання, і ця справа відносить до термінових адміністративних справ, що розглядається протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
14.Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження, тому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
15.Відповідно до частини п'ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
16.Відповідно до Витягу № 493893-20062024 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 20 червня 2024 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовозобов'язаний, не заброньований, не має права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, не перебуває у розшуку.
17.27 червня 2024 року уповноважена посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_5 (надалі - підтримки ОСОБА_2 склала протокол № 489 про адміністративне правопорушення.
18.Відповідно до протоколу ОСОБА_1 не прибув 28 березня 2024 року за викликом ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк, зазначений у повістці, від отримання якої відмовився, що підтверджується актом від 27 березня 2024 року, чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію: абзац другий частини першої та абзац восьмий частини третьої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII, вчинив правопорушення, передбачене частиною другою статті 210-1 КУпАП.
19.Відповідно до протоколу позивачу було роз'яснено положення статті 63 Конституції України, його права та обов'язки передбачені статті 268 КУпАП, а атакож повідомлено, що розгляд справи відбудеться о 10 год. 45 хв. 27 червня 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 .
20. ОСОБА_1 підписав протокол з застереженням "не згідний".
21.У графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено, що до протоколу додаються письмові пояснення.
22.27 червня 2024 року постановою № 489 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 установлено, що громадянин ОСОБА_1 не прибув 28 березня 2024 року за викликом ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк, зазначений у повістці, від отримання якої відмовився, що підтверджується актом від 27 березня 2024 року, а саме: абзац другий частини першої та абзац восьмий частини третьої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII.
23.Такі дії ОСОБА_1 були кваліфіковані, як вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 210 КУпАП, за яке накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 5100,00 грн.
24.Ухвалою від 23 липня 2024 року суд витребував від ІНФОРМАЦІЯ_1 докази:
-належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для винесення ІНФОРМАЦІЯ_6 постанови від 27 червня 2024 року №489 відносно ОСОБА_1 ;
-належним чином засвідчену копію постанови від 27 червня 2024 року №489 щодо ОСОБА_1 .
25.Також суд роз'яснив, що у разі неможливості подати доказ у встановлені строки, відповідач зобов'язаний повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами (частина дев'ята статті 80 КАС України).
26.Відповідач в судове засідання не з'явився, витребувані документи не подав, про причини невиконання вимог ухвали суд не повідомив.
Оцінка суду
27.Згідно зі статтею 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
28.Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
29.Частиною другою статті 58 Конституції України встановлено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
30.Станом на 27 березня 2024 року стаття 210-1 КУпАП встановлювала, що:
"порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період -
тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
31.19 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 9 травня 2024 року № 3696-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію".Згідно з цим Законом стаття 210-1 КУпАП викладено у новій редакції:
"Стаття 210-1. Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
32.З огляду на положення статті 8 КУпАП, статті 58 Конституції України положення Закону України від 9 травня 2024 року № 3696-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не застосовується до спірних правовідносин.
33.Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 210-1 КУпАП, у редакції, що діяла до набрання Законом України від 9 травня 2024 року № 3696-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме: за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
34.Із змісту протоколу та постанови встановлено, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення абзацу другого частини першої та абзацу восьмого частини третьої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
35.Абзац другий частини першої статті 22 цього Закону, у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", встановлював, що "громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_8 (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період".
36.Станом на 28 березня 2024 року абзац восьмий частини третьої статті 22, на який є посилання і протоколі та постанові, у Законі був відсутній.
37.Цим абзацом, у редакції Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", що набрав чинності 18 травня 2024 року, встановлено, що "у разі отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_8 громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк".
38.Водночас частина третя статті 22 цього Закону, у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", встановлювала, що "під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти ІНФОРМАЦІЯ_8 у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників ІНФОРМАЦІЯ_9), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту)".
39.Отже обов'язок громадян з'явитися, зокрема, на збірні пункти ІНФОРМАЦІЯ_8 у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників ІНФОРМАЦІЯ_9) був встановлений також у частині третій статті 22 цього Закону, у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX.
40.Суд враховує, що норма стаття 210-1 КУпАП носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи. Водночас суд вважає, що помилкове посилання у постанові, що оскаржується, на абзац восьмий частині третій статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", який набрав чинності пізніше, не впливає на законність оскаржуваної постанови. Таке порушення є несуттєвим для розгляду даної справи, зважаючи на те, що це не виключає, що у діях особи наявний складу правопорушення, коли встановлено, що було порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію відповідно до закону, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення.
41.Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
42.Для кваліфікації діяння як адміністративного правопорушення необхідна сукупність чотирьох елементів його складу: об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
43.Тут і надалі, суд, вирішуючи питання правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, виходячи з положень частини другої статті 210-1 КУпАП, що діяла станом на 28 березня 2024 року.
44.Склад адміністративно караного порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - формальний, тобто адміністративне правопорушення, що регламентоване ст. 210-1 КУпАП не передбачає настання внаслідок вчинення адміністративного проступку якого-небудь суспільно небезпечного та шкідливого наслідку, який би мав причинний зв'язок з відповідним протиправним діянням військовозобов'язаних або посадових осіб.
45.Об'єктом адміністративно караного порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію є суспільні відносини, що регулюються спеціальним Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і загальними нормативно-правовими актами, на які посягає конкретний проступок та яким завдається шкода, чи які перебувають в умовах реальної безпеки.
46.Об'єктивна сторона правопорушення, що передбачене частиною другою статті 210-1 КУпАП полягає у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Основною і обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є протиправне діяння, відсутність якого виключає склад будь-якого адміністративного правопорушення. До факультативних ознак об'єктивної сторони адміністративно караного порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію відносять час та місце вчинення адміністративного правопорушення.
47.Адміністративно порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію можуть виражатися не тільки в активних діях, але й у бездіяльності. При цьому важливим є момент, коли ця бездіяльність стає протиправною. Якщо закон встановлює певний строк для виконання обов'язку, то пропуск цього строку без поважних причин буде розцінюватися як адміністративне правопорушення.
48.Отже, для того, щоб особу притягнути до відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, потрібно чітко довести, що її дії або бездіяльність відповідають опису конкретного правопорушення, передбаченого законом. При цьому важливо встановити конкретний термін, до якого вона повинна була виконати свої обов'язки.
49.Згідно з статтею 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
50.Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, позивача притягнули до адміністративної відповідальності, оскільки він не прибув за викликом до районного ІНФОРМАЦІЯ_7 28 березня 2024 року - у строк, який був вказаний в повістці, від отримання якої позивач відмовився, про що був складений акт.
51.Позивач заперечує факт отримання повістки про необхідність прибути до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_8, а також факт складання акту про відмову від отримання повістки у присутності свідків.
52.У матеріалах справи відсутні повістка, що вручалась позивачу, а також відсутні будь-які докази того, що позивач одержував повістку, яка б зобов'язувала його з'явитися 28 березня 2024 року до районного ІНФОРМАЦІЯ_7 . Так само відсутні докази, які б підтверджували, що позивач ухилявся від її отримання або підпису.
53.Приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
54.З метою встановлення цієї обставини, що є предметом доказування, ухвалою суду у відповідача було витребувано відповідні докази. Проте, відповідач не виконав цю ухвалу, не надав витребувані докази і не повідомив суд про причини невиконання.
55.Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
56.При цьому, відповідно до частини дев?ятої статті 80 цього Кодексу у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
57.У зв'язку з невиконанням відповідачем процесуальних обов'язків щодо надання доказів вручення позивачу повістки та відмови від її отримання, а також з огляду на заперечення позивача обставин отримання повістки, суд, застосовуючи наслідки невиконання ухвали суду про витребування доказів, передбачені частиною дев'ятою статті 80 КАС України, вважає недоведеним факт виникнення у позивача обов'язку з'явитися за викликом та його ухилення від виконання цього обов'язку.
58.За таких обставин, оскільки основною і обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є протиправне діяння, відсутність якого виключає склад будь-якого адміністративного правопорушення, суд виходить з недоведеності обставин, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 210-1 КУпАП. Відповідач не виконав свій обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.
59.Наведені вище обставини є підставою для визнання протиправною постанови про накладення адміністративного відносно позивача справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 210-1 КУпАП та її скасування, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
60.Суд не розглядає інші процедурні порушення розгляду адміністративної справи, на які посилається, позивач, оскільки відсутність складу адміністративного правопорушення є достатньою підставою для закриття провадження у справі.
61.Водночас суд вважає за доцільне окремо розглянути також вагомі аргументи позивача щодо спливу строку для накладення адміністративного стягнення.
62.Законом України від 9 травня 2024 року № 3696-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію", що набрав чинності 19 травня 2024 року, внесено зміни до статті 38 КУпАП, зокрема, частину шосту доповнено новою частиною такого змісту:
"Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення".
63.З огляду на положення статті 58 Конституції України цей Закон застосовується до правопорушень, вчинених після набрання чинності цим Законом.
64.До набрання чинності Законом України від 9 травня 2024 року № 3696-IX стаття 38 КУпАП, що регулює строки накладення адміністративного стягнення, не встановлювала особливий порядок обчислення строків для правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу.
65.Це питання було врегульоване у частині першій статті 38 КУпАП, яка встановлює, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
66.Зі змісту статті 38 КУпАП у редакції станом на 28 березня 2024 року вбачається, що початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.
67.Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 210-1 КУпАП з підстав його неявки 28 березня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 за персональною повісткою, від отримання якої він відмовився.
68.Отже, за твердженням відповідача, ОСОБА_1 не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 28 березня 2024 року.
69.Вказане дає підстави для висновку, що для цілей встановлення строку накладення адміністративного стягнення 28 березня 2024 року є датою вчинення адміністративного правопорушення та датою його виявлення. У цій справі відсутні підстави для висновку, що правопорушення, яке інкримінується позивачу, мало триваючий характер (аналогічна позиція щодо строків накладення адміністративного стягнення викладена у постановах судів апеляційної інстанції від 19 червня 2024 року у справах № 712/178/24; від 17 січня 2024 року у справі № 573/2140/23, від 20 лютого 2024 року № 352/1967/23). Наведений висновок узгоджуються з висновком Верховного Суду, зробленими в постанові від 17.07.2019 року в справі №601/952/16.
70.Висновки судів апеляційної інстанції не є обов'язковими, але враховуються судом з огляду на загальний принцип рівності громадян перед законом, визначений у частині першій статті 24 Конституції України. „Гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає конечність забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У державі, керованій правовладдям, звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а додержання загальних принципів рівності громадян перед законом та заборони дискримінації, що їх визначено приписами частин першої, другої статті 24 Конституції України, є неодмінним складником реалізації права на судовий захист" (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 6 квітня 2022 року № 2-р(IІ)/2022). Застосування судом різних способів обчислення строків накладення адміністративного стягнення за одне й те саме правопорушення становите порушення загального принципу рівності громадян перед законом.
71.Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
72.З огляду на те, що не виконав свій обов'язок щодо доказування складу адміністративного правопорушення та правомірності оскаржуваного рішення, суд вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, винесена щодо позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 210-1 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 гривень, без додержання законності та підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення - варто закрити за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Розподіл судових витрат
73.Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
74.При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями частини першої статті 139 КАС України, яка передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
75.Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 605,00 грн.
Керуючись статтями 139, 246, 255, 268, 286, КАС України
1.Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання (перебування) АДРЕСА_2 ; фактично проживає АДРЕСА_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.
2.Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №489 від 27 червня 2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною другою ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 (п'ять тисяч сто) грн.
3.Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною другою статті 210-1 КУпАП закрити.
4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання (перебування) АДРЕСА_2 ; фактично проживає АДРЕСА_3 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 (шістдесят) коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суд підписав рішення без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення (дата складення повного судового рішення) є 06 серпня 2024 року.
Суддя Інна КОВАЛЕНКО