справа № 753/6447/24
провадження № 2-зз/753/62/24
"06" серпня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Скобіола О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову вжитих судом до пред'явлення позову, суд -
ОСОБА_3 , діюча в інтересах ОСОБА_1 , засобами електронного зв'язку звернулась до суду із клопотанням (заявою) від 23.07.2024 року про скасування заходів забезпечення позову вжитих судом до пред'явлення позову.
Заява мотивована тим, що 02.04.2024 року ухвалою Дарницького районного суду м.Києва задоволено заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову до пред'явлення позову до суду.
Вказана ухвала виконана, арешт на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 накладений.
В ухвалі судом роз'яснено положення ч.4 ст.152 ЦПК України про обов'язок заявника ОСОБА_4 подати до Дарницького райоонного суду м.Києва позов, проте станом на 23.07.2024 року ОСОБА_4 позов до суду, де відповідачем є ОСОБА_1 , із підстав, які зазначені в заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви, не подано, що порушує законні права ОСОБА_1 на розпорядження своїм майном, та є наслідком для скасування заходів забезпечення позову вжитих судом до пред'явлення позову.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
В судовому засіданні ОСОБА_4 клопотання не визнав, просив відмовити у його задоволенні з підстав необгрунтованості, недоведеності й безпідставності, й ним подано заперечення на клопотання (а.с.142-143). Вважає, що доводи клопотання містять неправдиву інформацію, таку, що вводить в оману. Ним на виконання закону про обов'язок подати позов до суду у десятиденний строк, поданий позов до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, й такий позов прийнятий до провадження Голосіївським районним судом м.Києва, наразі справа перебуває на стадії розгляду, й про провадження у такій справі заявник обізнаний, про що подана його заява до такого суду про вступ у справу у якості представника. Звертає увагу, що ним при зверненні до суду у заяві про забезпечення позову до його пред'явлення до суду, зазначалось, що має намір подати позов саме до Голосіївського районного суду м.Києва, а не Дарницького районного суду м.Києва, як зазначено заявником, й таке зазначено в ухвалі Дарницького районного суду м.Києва від 02.04.2024 року, якою його заяву задоволено, накладено арешт на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Заявник в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду даного питання - рекомендованою поштою з повідомлення про вручення, розміщеним повідомленням на офіційному сайті судової влади (суду), смс-повідомленням, проте неявка такої особи не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову з огляду на ч.2 ст.158 ЦПК України.
Так, питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Їх неявка не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову (ч.2 ст.158 ЦПК України).
Оскільки неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову, суд вважає за можливе розглянути зазначене процесуальне питання за їх відсутності на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
Наведені обставини свідчать, що заявник, заінтересовані особи завчасно повідомлені про розгляд клопотання судом.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Суд, вислухавши ОСОБА_4 , вивчивши клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, його обґрунтування, дослідивши матеріали заяви, у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується клопотання, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для його розгляду і вирішення по суті, враховуючи положення до ч.ч.9, 10 ст 158 ЦПК України, те, що провадження по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди триває, з метою забезпечення якого й застосований судом ухвалою від 02.04.2024 року вказаний захід забезпечення позову, потреба у дії вжитих судом за заявою ОСОБА_4 заходів забезпечення позову не відпала, наявні підстави для відмови у поданому клопотанні.
Так, ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 02.04.2024 року заява ОСОБА_4 про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволена, накладено арешт на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (112-115).
Відповідно до ч.4 ст.152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом.
За матеріалами заяви ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_4 у поданій заяві вказував, що ним буде подана позовна заява до Голосіївського районного суду м.Києва протягом 10 днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (а.с.1-11).
Відповідно до інформації, розміщеної на сайті Голосіївського районного суду м.Києва, у провадженні такого суду перебуває справа ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення збитків та відшкодування шкоди, розгляд справи призначено на 04.11.2024 року 12.00 год. (а.с.150), й про обізнаність про відкрите провадження по вказаній справі представником ОСОБА_1 підтверджується заявою такої особи від 16.07.2024 року про вступ у справу у якості представника відповідача (а.с.151-152).
Згідно ч.ч.9, 10 ст 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Відповідно, ОСОБА_4 дотримано вимоги ч.4 ст.152 ЦПК України, до суду пред'явлено позов протягом десяти днів, провадження по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди триває, з метою забезпечення якого й застосований судом ухвалою від 02.04.2024 року вказаний захід забезпечення позову, потреба у дії вжитих судом за заявою ОСОБА_4 заходів забезпечення позову не відпала, відтак заява ОСОБА_1 є необґрунтованою й задоволенню не підлягає.
Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову (ч.6 ст.158 ЦПК України).
На підставі вищевикладеного, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та, керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст. ст. ч.4 ст.152, ст.158 ЦПК України, суд -
У клопотанні ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову вжитих судом до пред'явлення позову, - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцять днів з дня її проголошення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Копію ухвали надіслати заінтересованим особам невідкладно після її оголошення для відому та заявнику для звернення до виконання.