Справа № 712/9017/24
Провадження № 1-кп/712/699/24
06 серпня 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого: судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю: прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у закритому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження №62022240010000292 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красносілля, Черкаського р-ну, Черкаської обл., українця, громадянина України, на момент вчинення правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді старшого сапера взводу загороджень інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «старший солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаюч ого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
ОСОБА_4 , проходячи військову службу за контрактом у військовому звані «старший солдат» 01.11.2022 біля 15 год. 00 хв. діючи з прямим умислом, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження самовільно залишив місце служби військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього, поки 26.07.2024, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, добровільно та з власної ініціативи прибув до Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкасткій області, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , і заявив про себе та вчинений злочин у зв'язку із чим кримінальне правопорушення закінчено.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби, вчинене в умовах воєнного стану, особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби).
У судовому засіданні ОСОБА_4 вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав в повному обсязі та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій. ОСОБА_4 суду пояснив, що в зв*язку з негативним відношенням командира частини, він 01.11.2022 року залишив військову частину, яка була розташована в АДРЕСА_3 та поїхав до свого місця проживання в АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 зазначив, що він щиро розкаюється у вчиненому, та показав, що має намір продовжити проходження військової служби в лавах Збройних Сил України, просив суворо не карати та врахувати, що злочин вчинив до вступу в дію Закону України від 13.12.2022 №2839-IX
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч.3 ст.349 КПК України роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції. В порядку ч.3 ст.349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 . Суд роз'яснив учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Вивчивши обвинувальний акт та додані матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, а саме: самовільне залишення місця служби, вчинене в умовах воєнного стану, особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби).
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується положеннями ст.ст.65-67 КК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обираючи вид та міру покарання суд, керуючись ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд приймає до уваги, що скоєний злочин, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
ОСОБА_4 раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем служби характеризується посередньо.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст.66 КК України, суд визнає з'явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини п'ятої статті 407 КК України, та застосувати положення ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
При цьому, суд врахував, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, 01.11.2022 року.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України (в редакції чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Суд враховує, що Законом України від 13.12.2022 №2839-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці», який набрав чинності 27.01.2023, внесено зміни до ч.1 ст.75 КК України, а саме: перелік кримінальних правопорушень, за якими виключається можливість застосування положень ст.75 (звільнення від відбування покарання з випробуванням), доповнено кримінальними правопорушеннями, передбаченими статтями 403, 405, 407, 408, 429 КК України, вчиненими в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Відповідно до ч.2 ст.4, ч.2 ст.5 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Суд вважає, що призначене покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного, і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ч.4 ст.76 КК України нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.
Майнова шкода кримінальним правопорушенням не завдана.
Цивільний позов по кримінальному провадженню заявлено не було.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався та підстави його визначення на цьому етапі відсутні.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст.349, 368-370, 374, 394 КПК України, суд,-
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Призначити покарання ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 407 КК України у вигляді 5 ( п'яти ) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на 2 ( два ) роки, зобов'язавши у відповідності до ст. 76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На вирок протягом 30 діб може бути подана апеляція до Черкаського апеляційного суду.
Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.
Головуючий: