Справа № 703/2082/24
2/703/955/24
05 серпня 2024 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Криви Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тернівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її свекор ОСОБА_2 .. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить домоволодіння АДРЕСА_1 , що згідно технічного паспорта складається із: житлового будинку з прибудовою - під літерами «А-1, а» (загальною площею 50,9 кв.м. та житловою площею - 41,3 кв.м.), ганку, літньої кухні - під літерою «Б», сараю, гаража - під літерою «В», сараїв - під літерами «Г», «Д», «Е», погреба з шийкою - під літерою «З», убиральні - під літерою «Ж», огорожі - під №1,3,4, воріт - під №2 та колонки - під №5.
Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв його син та, відповідно, чоловік позивача - ОСОБА_3 , шляхом подачі державному нотаріусу у встановлений законом шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини, тобто в порядку ст.1269 ЦК України. На підставі заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_2 державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори Терещенко М.Є. було заведено спадкову справу №70/2007. Інший син ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , вчасно подав нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті батька.
ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік позивача - ОСОБА_3 загинув, захищаючи суверенітет та незалежність України в зоні проведення АТО. Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, в тому числі на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке він прийняв, однак нотаріально не оформив після смерті батька - ОСОБА_2 .
Позивач вказує, що вона у встановлений законом строк та спосіб звернулась до державного нотаріуса Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 . На підставі її заяви була заведена спадкова справа №376/2016. Ніхто інший заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 нотаріусу не подав. За життя ОСОБА_3 заповіту не складав.
Водночас, постановою державного нотаріуса Смілянської державної нотаріальної контори від 26 липня 2017 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом на спадкове майно, що лишилось після смерті ОСОБА_3 , титульним власником якого лишається ОСОБА_2 , з підстав того, що нею не надано правовстановлюючого документа на спадкове майно, а згідно відповіді Смілянського відділку КП «ЧООБТІ» №1237-0 від 03.11.2016 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстроване за спадкодавцем.
На підставі викладених обставин позивач звернулася до суду з даною позовною заявою про визнання за нею права власності на вказане спадкове домоволодіння, оскільки позбавлена можливості в нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.
Ухвалою судді від 06 травня 2024 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Відповідачу роз'яснено право на подання відзиву на позовну заяву, позивачу - для надання відповіді на відзив.
Правом на подачу відзиву відповідач не скористався.
В підготовче судове засідання позивач не з'явилася, однак подала до суду заяву в якій просила підготовче судове засідання проводити без її участі. Водночас, позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просила в разі визнання стороною відповідача позовних вимог, позов задовольнити.
Представник відповідача в підготовче судове засідання також не з'явився, однак від сільського голови Тернівської сільської ради Черкаського району Черкаської області надійшла заява з клопотанням про розгляд справи без його участі та відсутність заперечень проти задоволення позову.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно ч.1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає доцільним ухвалити рішення по справі.
За ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились то фіксація судового засідання не здійснювалась.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та враховуючи визнання позову відповідачем, ухвалити рішення в підготовчому судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
У відповідності з ч.1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 22 серпня 2006 року Тернівською сільською радою Смілянського району у Черкаській області (а.с.7).
Як вбачається з довідки виконавчого комітету Тернівської сільської ради №183 від 01 травня 2024 року ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно запису в по господарській книзі № 4 за 2021-2025 роки, номер об'єкта по господарського обліку 0310, є власником домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.19).
Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв син останнього - ОСОБА_3 , що об'єктивно підтверджується наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 червня 2007 року, посвідченого державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори, Терещенко М.Є., зареєстрованого в реєстрі за № 1634, виданого на ім'я ОСОБА_3 . Із вказаного свідоцтва вбачається, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є син померлого - ОСОБА_3 та успадкував після смерті батька земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,31 га, розташовану в адмінмежах Тернівської сільської ради Смілянського району Черкаської області.
Окрім того, згідно довідки виконавчого комітету Тернівської сільської ради №189 від 02 травня 2024 року ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником домоволодіння АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_2 за вказаною адресою був зареєстрований та проживав його син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 20).
На підтвердження того, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_2 , до позовної заяви додано копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , виданого 04 листопада 1969 року, у графі «батько» якого вказано « ОСОБА_2 » (а.с.8).
Відтак з матеріалами справи підтверджується обставина, що ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 , оскільки є спадкоємцем першої черги по закону, на час смерті спадкодавця постійно проживав разом із ним за вищевказаною адресою та у встановлений законом шестимісячний строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 29 грудня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Смілянському району Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області (а.с.10).
Із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого повторно 10 серпня 2016 року Смілянським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Черкаській області, вбачається, що позивач по справі - ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_3 (а.с. 9).
У статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Стаття 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За життя ОСОБА_3 заповіту не складав, а тому спадкування належного йому майна повинно відбуватися за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.
Як передбачено ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Стаття 1270 ЦК України визначено для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
При цьому прийняття спадщини на підставі цієї норми вимагає наявність саме фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Такий висновок щодо застосування ч.3 ст. 1268 ЦК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 18 листопада 2020 року в справі № 523/19010/15-ц, від 02 квітня 2021 року в справі № 191/1808/19, від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19, від 21 вересня 2021 року в справі №352/313/18.
Як вбачається з листа завідувача Смілянської державної нотаріальної контори № 641/02-14 від 18 травня 2024 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 до Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 , на підставі поданої заяви була заведена спадкова справа №376/2015. Окрім того, 26 липня 2017 року на ім'я ОСОБА_1 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом №№ 394, 395, 396 (а.с.34).
Відтак, суд прийшов до висновку, що позивач є спадкоємцем першої черги по закону після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як є дружиною останнього та прийняла спадщину, шляхом звернення у встановлений законом строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Водночас, згідно постанови нотаріуса Смілянської державної нотаріальної контори Компанієць О.Г. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26 липня 2017 року, розглянувши заяву ОСОБА_5 , яка діяла від імені ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на домоволодіння АДРЕСА_1 , нотаріусом зазначено, що вказана нотаріальна дія не може бути вчинена з підстав того, що із матеріалів спадкової справи не вбачається доведеність факту реєстрації права власності за спадкодавцем ОСОБА_3 на вказане домоволодіння як об'єкт цивільного права та правовстановлюючий документ на нього відсутній. Відтак, за вказаних обставин неможливо видати свідоцтво про право на спадщину на вказане спадкове майно (а.с. 23).
Так, відповідно до ст. 68 Закону України «Про нотаріат», нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину, згідно підпункту 4.12 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за №296/5 (надалі - Порядок), свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. У відповідності до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV, право власності на нерухомість підлягає обов'язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна, в тому числі видача свідоцтва про право на спадщину, вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
На підставі п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», а саме п.3.1 державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 та зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Додатками №32 та №33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на житловий будинок.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року №105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалося рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56 передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
З письмових доказів наявних в матеріалах справи, вбачається що спадкодавець ОСОБА_3 набув право власності на спірне будинковолодіння АДРЕСА_1 , титульним власником якого є ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інших доказів на спростування факту належності спадкодавцю ОСОБА_3 спірного домоволодіння матеріали справи не містять.
Однак відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно та державної реєстрації права власності на нього позбавляє права спадкоємця ОСОБА_1 оформити спадщину у нотаріуса після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловіка - ОСОБА_3 , відтак його звернення до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим.
Відповідно до листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті всого чоловіка - ОСОБА_3 , однак у вчиненні вказаної нотаріальної дії їй відмовлено, оскільки нею не надано правовстановлюючих документів на спадкове майно померлого.
Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.
Відповідно до ст.82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав позов та не заперечує проти його задоволення, за таких обставин суд вважає, його таким, що ґрунтується на вимогах закону, відтак підлягає до задоволення, а невизнане право позивача захисту в судовому порядку, шляхом визнання права власності на спадкове майно.
Враховуючи визнання позову відповідачем та норми ч.3 ст.200 ЦПК України, згідно якої за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем, суд знаходить можливим розглянути справу по суті та ухвалює рішення по справі на підставі наявних у справі доказів, оскільки визнання позову відповідачем не порушує прав третіх осіб.
На стягненні із відповідача понесених судових витрат позивач не наполягала.
На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 15, 16, 181, 182, 334, 392,1217, 1218, 1223, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 76, 81, 82, 89, 200, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Тернівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та складається із: житлового будинку з прибудовою - під літерами «А-1, а» (загальною площею 50,9 кв.м. та житловою площею - 41,3 кв.м.), ганку, літньої кухні - під літерою «Б», сараю, гаража - під літерою «В», сараїв - під літерами «Г», «Д», «Е», погреба з шийкою - під літерою «З», убиральні - під літерою «Ж», огорожі - під №1,3,4, воріт - під №2 та колонки - під №5.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 . адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Тернівська сільська рада Черкаського району Черкаської області, юридична адреса: вул. Центральна, буд. 35, с. Тернівка, Черкаський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ- 26358259.
Головуючий: Ю. В. Крива