58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua
05 серпня 2024 року Справа № 926/1850/24
За позовом Управління освіти Чернівецької міської ради
до відповідача Кучеренко Юлії Ігорівни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області
про стягнення пені та штрафу в сумі 41 402,03 грн
Суддя Проскурняк О.Г.
Секретар судового засідання Гончар А.Ю.
Представники сторін:
Від позивача - Филипчук А.В.
Від відповідача - не з'явився.
Від третьої особи - Андріюк К.Г.
СУТЬ СПОРУ: Управління освіти Чернівецької міської ради звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Кучеренко Юлії Ігорівни про стягнення пені та штрафу в сумі 41 402,03 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 25 серпня 2021 року, на виконання рішення тендерного комітету від 13 серпня 2021 року № UA-2021-07-21-003603-b Управління освіти Чернівецької міської ради уклало договір з ФОП Кучеренко Юлією Ігорівною про закупівлю товару за державні кошти № 212.
Згідно умов вказаного Договору, відповідач взяла на себе зобов'язання поставити управлінню освіти Чернівецької міської ради Навчальні засоби для Нової української школи. Ціна цього Договору становить 394 305,00 грн. без ПДВ. Строк поставки товару: до 24 вересня 2021 року.
Далі позивач стверджує, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання в частині вчасної поставки товару. Натомість, товар поставлено 29 жовтня 2021 року.
В подальшому, Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області відповідно до пункту 7.2.1.1. "Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на І квартал 2023 року" проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління освіти Чернівецької міської ради за період від 01 червня 2019 року по 31 грудня 2022 року, під час якої встановлено, що управлінням освіти не нараховано та не стягнуто з ФОП Кучеренко Ю.І. пеню та штрафні санкції за несвоєчасну поставку товару.
Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф в сумі 41 402,03 грн за порушення строків поставки товару, що і стало підставою для звернення до суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 липня 2024 року, судову справу № 926/1850/24 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05 серпня 2024 року; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області.
02 серпня 2024 року до суду через систему "Електронний суд" надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
Згідно змісту вказаного відзиву, відповідач вказує, що ФОП Кучеренко Юлією Ігорівною вчинялись дії, щодо продовження строку поставки товару, погоджені із відповідальними особами позивача в телефонному режимі. Так, на переконання відповідача, останньою підписувались додаткові угоди на продовження строку поставки товарів, які в подальшому надсилались поштою представнику позивача. При цьому, свої екземпляри додаткових угод та договору (підписаних замовником), відповідач так і не отримав.
Востаннє, строк поставки товарів продовжено до 29 жовтня 2021 року. Відповідач зазначає, що всі товари за договором згідно накладних були доставлені 29 жовтня 2021 року за адресами згідно договору, а тому вважає безпідставними посилання позивача на факт порушення Договору з її сторони.
Разом з тим, у випадку, якщо судом буде встановлено порушення умов Договору, відповідач просить суд зменшити суму пені та штрафу на 90%, що обґрунтовується припиненням підприємницької діяльності та проживанням в прифронтовому місті, а відтак сума, заявлена до стягнення може вплинути на фінансове становище.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, письмовий відзив відповідача, суд дійшов висновку про необхідність направлення матеріалів справи до Господарського суду Запорізької області за встановленою законом підсудністю.
Вказаний висновок суду обґрунтовується наступним.
Частиною 1 статті 41 ГПК України встановлено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Як вбачається із пояснень сторін, відповідач - ФОП Кучеренко Юлія Ігорівна припинила підприємницьку діяльність - 01 квітня 2022 року на підставі власного рішення.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності.
При цьому, за змістом статей 51, 52, 598 Цивільного кодексу України, статті 202 Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП, господарські зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки фізична особа не перестає існувати та відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім майном. Відтак, оскільки на момент укладення договору № 212 від 25 серпня 2021 року, Кучеренко Юлія Ігорівна перебувала у статусі фізичної особи, вказаний спір повинен розглядатись за правилами господарського судочинства.
Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно частини 4 статті 10 вищезазначеного Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Як вбачається із інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, останнім місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Кучеренко Юлії Ігорівни є: АДРЕСА_1 .
Отже, враховуючи те, що останнім місцезнаходженням відповідача - Фізичної особи-підприємця Кучеренко Юлії Ігорівни , є місто Запоріжжя згідно витягу ЄДР, тому дана справа не підсудна господарському суду Чернівецької області, у зв'язку з чим суд дійшов висновку матеріали справи надіслати за встановленою підсудністю господарському суду Запорізької області.
Стосовно посилання представника позивача на частину 5 статті 29 ГПК України, суд вказує наступне.
Згідно норм статті 29 ГПК України передбачена підсудність справ за вибором позивача. Так, зокрема, частиною 1 статті 29 ГПК України визначено право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 29 ГПК України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
При цьому, суд зазначає, що предметом спору у даній справі є вимога про стягнення коштів (штрафних санкцій), яка не стосується виконання сторонами зобов'язань по договору.
Таким чином, суд вважає, що у позивача відсутні підстави для застосування положення частини 5 статті 29 ГПК України, щодо вибору підсудності справи, а відтак, в даному випадку застосовуються загальні правила підсудності, визначені у статті 27 ГПК України.
Згідно частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом, при цьому обов'язковим є дотримання правил юрисдикції (підсудності), визначених в параграфі 3 глави 2 ГПК України.
Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява N32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Також Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви N 29458/04, N 29465/04) зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Така ж позиція наведена Європейським судом з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria", де крім цього вказано, що поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.
При цьому, суд наголошує на тому, що розгляд справи судом, яка йому не підсудна є безумовною підставою для скасування судового рішення прийнятого за результатами вирішення судового спору, а також може розцінюватись як перевищення повноважень, компетенції, прийняття завідомо неправосудного рішення, тощо.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно частини 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Керуючись статтями 4, 20, 27, 31, 41, 45, 176, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
Господарську справу № 926/1850/24 за позовом Управління освіти Чернівецької міської ради до відповідача Кучеренко Юлії Ігорівни за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області про стягнення пені та штрафу в сумі 41 402,03 грн направити за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області (69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Повний текст ухвали складено та підписано - 06 серпня 2024 року.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 ГПК України.
Суддя О.Г. Проскурняк