ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.07.2024Справа № 910/3005/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Поповича Павла Івановича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур стіл інтернешнл"
про розірвання договору та стягнення грошових коштів за Договором поставки № ОСІ 0530-1 від 30.05.2023 в розмірі 397 428,40 грн.
Представники сторін:
від позивача: Скрибка І.Ю., ордер серія АО № 1125570;
від відповідача: не з'явився.
Фізична особа-підприємець Попович Павло Іванович звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур стіл інтернешнл» про розірвання договору та стягнення грошових коштів за Договором поставки № ОСІ 0530-1 від 30.05.2023 в розмірі 397 428,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № ОСІ 0530-1 від 30.05.2023, в частині поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.
28.03.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 13.05.2024.
15.04.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, який у відповідності до ч. 10 ст. 165 ГПК України, з огляду на не реєстрацію відповідачем електронного кабінету і не наведення поважних причин невиконання такого обов'язку, судом до уваги не приймається.
01.05.2024 представником позивача подано відповідь на відзив.
У судове засідання 13.05.2024 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.06.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судове засідання 10.06.2024 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.
Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судове засідання 01.07.2024 представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 розгляд справи відкладено на 29.07.2024.
У судове засідання 29.07.2024 представник позивача з'явився та подав письмові пояснення, представник відповідача не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 29.07.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
30 травня 2023 року між Фізичною особою-підприємцем Поповичем Павлом Івановичем (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Онур стіл інтернешнл» (далі - продавець, відповідач) укладено Договір поставки № ОСІ 0530-1 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному Договорі, металопрокат (далі - товар), сортамент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах, оформлених як додатки до даного Договору, які є його невід'ємними частинами.
Якість товару, що поставляється, повинна відповідати нормативно-технічним характеристикам, вказаним у супровідних документах на товар (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 2.2 Договору кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в рахунках-фактурах до Договору. З моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами.
У пункті 2.3 Договору сторони погодили не вважати недопоставкою товару розбіжність у вазі товару, якщо така розбіжність між обсягом товару, визначеним у рахунку-фактурі, та обсягом фактично поставленого товару складає не більше семи відсотків.
Згідно з п. 3.1 та п. 3.2 Договору ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах. Ціна на товар може змінюватись в залежності від коливань середньо ринкових цін на металопрокат.
Загальна сума Договору визначається на підставі сплачених рахунків.
За умовами п. 3.4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 03.01.2024) оплата товару (металопрокату), вказаного у рахунку з доставкою до покупця здійснюється шляхом попередньої оплати в розмірі 80% протягом 2-х банківських днів з дати підписання Додаткової угоди № 1 від 03.01.2024 до Договору та отримання рахунку покупцем. Залишок суми 20% - протягом 2-х банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності із ст. 201 Податкового кодексу України. Оплата за товар покупцем свідчить про його згоду з асортиментом та кількістю (вага, штуки) вказаними постачальником у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв'язком.
У відповідності до пунктів 4.1-4.4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 03.01.2024) поставка товару здійснюється відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс-2020 на умовах DDP.
Строк поставки товару - протягом 10 робочих днів після 80% передоплати.
Право власності на товар, а також усі пов'язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцю.
Датою поставки товару вважається дата отримання товару та підписання видаткової накладної покупцем за адресою: вул. Індустріальна, 3-Г, м. Ватутіне, Черкаської області або за необхідністю за іншою адресою, зазначеною в листі - повідомлення покупця.
Згідно з п. 5.1 Договору товар приймається покупцем відповідно до видаткової накладної. Покупець зобов'язаний надати довіреність на отримання матеріальних цінностей. Постачальник не відповідає за недостачу товару, яка виникла після передачі товару покупцю.
Відповідно до п. 5.2 Договору сторони дають згоду на здійснення приймання товару:
- за кількістю в порядку, передбаченому інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженою Постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6, в частині, що не суперечить умовам даного Договору;
- за якістю порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітража при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, в частині, що не суперечить умова даного Договору.
Пунктом 6.1.1 Договору узгоджено, що постачальник зобов'язаний передати покупцю товар, погоджений сторонами, в строк та на умовах, передбачених даним Договором.
Згідно з п. 7.7 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 03.01.2024) в разі порушення термінів поставки постачальник зобов'язується на 11 день від дати перерахування 80% попередньої оплати сплатити штраф у розмірі 30% від отриманої суми попередньої оплати на рахунок покупця. За кожний послідуючий календарний день не поставки або недопоставки товару - 0,25% від суми передоплати.
У відповідності до п. 8.1 Договору у випадку виявлення недостачі (недотримання умов Договору щодо кількості товару) або дефектів (недотримання умов щодо якості, асортименту товару) письмовий виклик поштою представника постачальника для участі в прийманні є обов'язковим. У випадку, якщо постачальник не надасть письмової відповіді на виклик, або дасть письмову відповідь про неможливість надсилання свого представника для участі в прийманні, приймання товару проводиться за участю експерта узгодженої сторонами експертної організації.
Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2024, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.
У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про намір розірвати даний Договір за 10 календарних днів до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах (п. 10.1 та п. 10.2 Договору).
На виконання досягнутих домовленостей, відповідачем виставлено позивачу рахунки на оплату № О-1780 від 04.01.2024 на суму 792 768,44 грн. та № О-1787 від 15.01.2024 на суму 107 964,50 грн., які оплачено позивачем згідно платіжних інструкцій № 6 від 04.01.2024 на суму 634 215,00 грн. та № 32 від 15.01.2024 на суму 86 371,60 грн.
На виконання умов Договору відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар згідно видаткової накладної № О-1501-001 від 15.01.2024 на суму 47 646,38 грн.
30 січня 2024 року позивач звернувся до відповідача із Листом вих. № 14 від 30.01.2024 про повернення коштів у розмірі 278 160,30 грн., на яку відповідач надав Відповідь вих. № 31-12в від 31.01.2024 зазначивши про необхідність проведення перевірки, після якої буде проведено повернення коштів.
15 лютого 2024 року позивач звернувся до відповідача із Претензією вих. № 24 від 15.02.2024 у якій вимагав повернути кошти за непоставлений товар у сумі 278 160,30 грн. та сплатити штрафні санкції у розмірі 101 376,10 грн., яка отримана відповідачем 26.02.2024, однак залишена без відповіді та задоволення.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що оскільки відповідач товар не поставив, кошти сплачені позивачем не повернув, позивач просить розірвати Договір, стягнути з відповідача передоплату в розмірі 278 160,30 грн., а також штраф у розмірі 83 448,09 грн. та пеню у розмірі 35 820,01 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 6 ст. 265 ГК України встановлено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Як було зазначено вище, у позовній заяві позивач зазначає, що на виконання укладеного сторонами Договору, а саме п. 3.4 позивачем сплачено на користь відповідача грошові кошти в якості передоплати за товар, однак товар від відповідача отримав лише частково, в зв'язку з чим, непоставленим залишається товар на суму попередньої оплати в розмірі 278 160,30 грн.
При цьому, судом визначено правову природу сплаченої позивачем суми коштів у розмірі 278 160,30 грн. саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов'язань.
Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.
Питання щодо повернення попередньої оплати у випадку непоставки товару врегульовано статтею 693 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З аналізу вищевказаних положень чинного законодавства вбачається, що умовою застосування положень статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, тобто в установлений строк. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, з моменту направлення позивачем вимоги про повернення суми попередньої оплати у відповідача виникають грошові зобов'язання з повернення суми передплати, які замінюють зобов'язання з поставки товару, котрі не були виконані вчасно.
Проте, передумовою застосування статті 693 ЦК України, в будь-якому разі є не виконання обов'язку продавцем з поставки (передачі) товару у передбачений (домовлений) строк, та саме позивач має довести суду, що строк поставки (передачі) товару є таким, що настав та прострочений відповідачем.
Водночас статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
При цьому, як вже зазначено судом, у відповідності до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
За умовами п. 3.4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 03.01.2024) оплата товару (металопрокату), вказаного у рахунку з доставкою до покупця здійснюється шляхом попередньої оплати в розмірі 80% протягом 2-х банківських днів з дати підписання Додаткової угоди № 1 від 03.01.2024 до Договору та отримання рахунку покупцем. Залишок суми 20% - протягом 2-х банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності із ст. 201 Податкового кодексу України. Оплата за товар покупцем свідчить про його згоду з асортиментом та кількістю (вага, штуки) вказаними постачальником у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв'язком.
На виконання досягнутих домовленостей, відповідачем виставлено позивачу рахунки на оплату № О-1780 від 04.01.2024 на суму 792 768,44 грн. та № О-1787 від 15.01.2024 на суму 107 964,50 грн., які оплачено позивачем згідно платіжних інструкцій № 6 від 04.01.2024 на суму 634 215,00 грн. та № 32 від 15.01.2024 на суму 86 371,60 грн.
Таким чином, як вбачаться з матеріалів справи, позивачем виконано вимоги п. 3.4 Договору та сплачено попередню оплату в розмірі 80% від сум, зазначених у рахунках, а отже відповідно до п. 4.2 Договору відповідач зобов'язаний був поставити товар протягом 10 робочих днів.
На виконання умов Договору відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар згідно видаткової накладної № О-1501-001 від 15.01.2024 на суму 47 646,38 грн., а також як зазначає позивач згідно товарно-транспортних накладних.
30 січня 2024 року позивач звернувся до відповідача із Листом вих. № 14 від 30.01.2024 про повернення коштів у розмірі 278 160,30 грн., на яку відповідач надав Відповідь вих. № 31-12в від 31.01.2024 зазначивши про необхідність проведення перевірки, після якої буде проведено повернення коштів.
15 лютого 2024 року позивач звернувся до відповідача із Претензією вих. № 24 від 15.02.2024 у якій вимагав повернути кошти за непоставлений товар у сумі 278 160,30 грн. та сплатити штрафні санкцій у розмірі 101 376,10 грн., яка отримана відповідачем 26.02.2024, однак залишена без відповіді та задоволення.
Доказів на підтвердження здійснення відповідачем поставки позивачу обумовленого товару на всю суму попередньої оплати, як і доказів повернення попередньої оплати у розмірі 278 160,30 грн., матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 278 160,30 грн. згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказаний обов'язок не спростований, доказів поставки товару або повернення попередньої оплати не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
З огляду на викладене вище, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині поставки товару вартістю 278 160,30 грн., господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем покупцю передоплати у розмірі 278 160,30 грн.
У зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивачем також заявлено до стягнення штраф у розмірі 83 448,09 грн. та пеню у розмірі 35 820,01 грн.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Згідно з п. 7.7 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 03.01.2024) в разі порушення термінів поставки постачальник зобов'язується на 11 день від дати перерахування 80% попередньої оплати сплатити штраф у розмірі 30% від отриманої суми попередньої оплати на рахунок покупця. За кожний послідуючий календарний день не поставки або недопоставки товару - 0,25% від суми передоплати.
В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.
Таким чином, оскільки доказів поставки товару на суму попередньої оплати у розмірі 278 160,30 грн., матеріали справи не містять, а відповідачем не надано, судом встановлено, що позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 83 448,09 грн.
В свою чергу, оскільки умовами Договору узгоджено строк поставки саме протягом 10 робочих днів після 80% передоплати, а не 10 календарних днів, як помилково рахує позивач, судом встановлено, що позивачем невірно визначено період прострочення відповідача, в зв'язку з чим, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 33 733,82 грн.
Щодо вимоги позивача про розірвання Договору з посиланням на ч. 2 ст. 651 ЦК України суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 188 ГПК України, розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 липня 2019 року у справі №916/1684/18 дійшла висновку, що за загальним правилом розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін у порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов'язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.
Отже, за змістом наведених норм, розірвання договору поставки в односторонньому порядку з ініціативи покупця не допускається. Однак таке розірвання можливе у разі істотного порушення договору (в порядку ст. 188 ГК України та ст. 651 ЦК України), яке сторона має довести в розумінні ст.74, 76-80, 86 ГПК України.
Тобто, підставою для розірвання Договору може бути невиконання однією із сторін своїх обов'язків за договором. Відтак, встановленню при вирішенні спору у даній справі в частині вимог стосовно розірвання Договору підлягають обставини виконання відповідачем своїх обов'язків за договором, та, у зв'язку з цим, наявності або відсутності підстав для розірвання договору.
Надаючи оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір. Проте йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Тобто суди повинні встановити, чи є насправді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2020 року справі № 910/13436/19, 08 вересня 2022 року у справі № 910/277/21.
Як встановлено судом вище, матеріали справи містять не містять доказів виконання обов'язку продавцем щодо передачі товару на суму попередньої оплати в розмірі 278 160,30 грн., як і доказів повернення передоплати в розмірі 278 160,30 грн., в зв'язку з чим, судом зроблено висновок, що наведені обставини у розумінні положень ч. 2 ст. 651 ЦК України можуть вважатися істотним порушенням відповідачем умов Договору та можуть бути підставою для розірвання Договору.
Отже, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам договору та врахувавши положення законодавства, які регулюють порядок розірвання договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, судом встановлено обставин, які передбачають можливість розірвання Договору з підстав, заявлених у позові, та свідчать про істотність порушення відповідачем умов договору (у розумінні положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України), в зв'язку з чим, вимоги про розірвання Договору підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання взятих на себе зобов'язань за Договором.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Розірвати Договір поставки № ОСІ 0530-1 від 30.05.2023, укладений між Фізичною особою-підприємцем Поповичем Павлом Івановичем ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Онур стіл інтернешнл" (03127, м. Київ, вул. Сєченова, буд. 3; ідентифікаційний код: 45088588).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур стіл інтернешнл" (03127, м. Київ, вул. Сєченова, буд. 3; ідентифікаційний код: 45088588) на користь Фізичної особи-підприємця Поповича Павла Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ) передоплату в розмірі 278 160 (двісті сімдесят вісім тисяч сто шістдесят) грн. 30 коп., штраф у розмірі 83 448 (вісімдесят три тисячі чотириста сорок вісім) грн. 09 коп., пеню у розмірі 33 733 (тридцять три тисячі сімсот тридцять три) грн. 82 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 958 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 14 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 06.08.2024.
Суддя О.А. Грєхова