ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.08.2024Справа № 910/5726/24
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/5726/24
за позовом Фізичної особи-підприємця Гаргат Мар'яни Геннадіївни
до Акціонерного товариства "Укрпошта"
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
У травні 2024 року до Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця Гаргат Мар'яни Геннадіївни (позивач) надійшла позовна заява б/н від 15.04.2024 року до Акціонерного товариства "Укрпошта" (відповідач) про стягнення 85 411,91 грн., з них: основного боргу - 74 856,00 грн. (сімдесят чотири тисячі вісімсот п'ятдесят шість гривень), інфляційних втрат - 1725,94 грн. (одна тисяча сімсот двадцять п'ять гривень 94 копійки), 3% річних - 1690,17 грн. (одна тисяча шістсот дев'яносто гривень 17 копійок) та пені - 7139,80 грн. (сім тисяч сто тридцять дев'ять гривень 80 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про надання послуг № 291122-02Е від 29.11.2022 року, зокрема, у визначені договором строки в повному обсязі не здійснив оплату вартості наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/5726/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
13.06.2024 року через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства "Укрпошта" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що (1) АТ «Укрпошта» було прийнято та оплачено послуги за договором на загальну суму 1 440 000,00 грн.; (2) акт надання послуг за червень 2023 року на суму 240 000,00 грн. підписаний АТ «Укрпошта» помилково, тому правові підстави для прийняття та оплати послуг на суму 74 856,00 грн. відсутні; (3) у зв'язку з відсутністю обов'язку оплати послуг на суму 74 856,00 грн., відсутні і підстави для сплати нарахованих позивачем штрафних санкцій.
18.06.2024 року через систему «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Гаргат Мар'яни Геннадіївни надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що доводи викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, а долученими до відзиву доказами не було спростовано доводів викладених в позовній заяві з приводу невиконання обов'язку щодо оплати прийнятих послуг.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
29.11.2022 року між Фізичною особою-підприємцем Гаргат Мар'яною Геннадіївною (надалі - позивач, виконавець) та Акціонерним товариством "Укрпошта" (надалі - відповідач, замовник) укладено договір про надання послуг № 291122-02Е (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець за завданням замовника зобов'язується надавати в користування абонентські термінальні системи Starlink (обладнання) та забезпечувати підтримку працездатності обладнання, встановленого на об'єктах виконавця за адресами, наведеними у додатку № 1 до цього договору, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати належним чином надані послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 2.6. договору факт надання послуг підтверджується шляхом підписання актів приймання-передачі наданих послуг, що підписується сторонами щомісячно з дотриманням вимог п. 3.3. договору.
В п. 3.2. договору визначено, що звітний період за цим договором - один календарний місяць.
Відповідно до п. 3.3. договору до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, виконавець складає та направляє замовнику на підписання акт приймання-передачі послуг в двох примірниках. Замовник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання такого акту підписати його або направити виконавцю мотивовану відмову від підписання акту. У разі отримання виконавцем мотивованої відмови замовника від підписання акту, сторони врегульовують розбіжності шляхом переговорів, вносять необхідні зміни до акту та/або виконавець усуває недоліки в наданих послугах, після чого сторони підписують такий акт.
За умовами п. 3.4. договору оплата наданих послуг здійснюється замовником до 15 числа місяця, наступного за звітним, на підставі підписаного обома сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.
Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30.06.2023 року включно. Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою стороною зобов'язання за договором (п. 6.1. договору).
На виконання умов договору № 291122-02Е від 29.11.2022 року позивач у період з 30.11.2022 по 30.06.2023 року надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 1 514 856,00 грн., що підтверджується актами надання послуг № 2 від 30.11.2022 року на суму 528,00 грн., № 3 від 31.12.2022 року на суму 74 328,00 грн., № 1 від 31.01.2023 року на суму 240 000,00 грн., № 2 від 28.02.2023 року на суму 240 000,00 грн., № 3 від 31.03.2023 року на суму 240 000,00 грн., № 16 від 30.04.2023 року на суму 240 000,00 грн., № 18 від 31.05.2023 року на суму 240 000,00 грн., № 19 від 30.06.2023 року на суму 240 000,00 грн. Вказані акти підписані та скріплені печатками позивача та відповідача у сервісі «Вчасно».
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач у повному обсязі не здійснив оплату за надані послуги. Таким чином, заборгованість Акціонерного товариства «Укрпошта» перед позивачем становить 74 856,00 грн. Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Укрпошта» пеню у розмірі 7139,80 грн., 3% річних у розмірі 1690,17 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1725,94 грн.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Матеріали справи свідчать про те, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.
В силу вимог ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з вимогами статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору № 291122-02Е від 29.11.2022 року позивач у період з 30.11.2022 по 30.06.2023 року надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 1 514 856,00 грн., що підтверджується актами надання послуг № 2 від 30.11.2022 року на суму 528,00 грн., № 3 від 31.12.2022 року на суму 74 328,00 грн., № 1 від 31.01.2023 року на суму 240 000,00 грн., № 2 від 28.02.2023 року на суму 240 000,00 грн., № 3 від 31.03.2023 року на суму 240 000,00 грн., № 16 від 30.04.2023 року на суму 240 000,00 грн., № 18 від 31.05.2023 року на суму 240 000,00 грн., № 19 від 30.06.2023 року на суму 240 000,00 грн.
Вказані акти підписані та скріплені печатками позивача та відповідача у сервісі «Вчасно».
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 3.4. договору сторони погодили, що оплата наданих послуг здійснюється замовником до 15 числа місяця, наступного за звітним, на підставі підписаного обома сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.
Станом на момент звернення до суду з даним позовом у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 74 856,00 грн.
Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 74 856,00 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.
При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань щодо не здійснення оплати вартості наданих послуг, тоді як строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг настав.
Оскільки сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором у розмірі 74 856,00 грн. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач не надав документів, які свідчать про необґрунтованість чи фактичну відсутність наведеної заборгованості перед позивачем, яка існує на момент розгляду справи, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 7139,80 грн., 3% річних у розмірі 1690,17 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1725,94 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В п. 5.4. договору визначено, що у разі порушення строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 7037,26 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 102,54 грн. позивачу належить відмовити.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума інфляційний втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком позивача, становить 1725,94 грн.
Також здійснивши перевірку розрахунку 3% річних судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 1677,86 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 12,31 грн. позивачу належить відмовити.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 85 297,06 грн., з них: основного боргу - 74 856,00 грн. (сімдесят чотири тисячі вісімсот п'ятдесят шість гривень), інфляційних втрат - 1725,94 грн. (одна тисяча сімсот двадцять п'ять гривень 94 копійки), 3% річних - 1677,86 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят сім гривень 86 копійок) та пені - 7037,26 грн. (сім тисяч тридцять сім гривень 26 копійок).
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3023,93 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн. суд зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що 01.04.2024 року між Фізичною особою-підприємцем Гаргат Мар'яною Геннадіївною (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Бене Пактум» (адвокатське об'єднання) укладено договір про надання правової допомоги.
Згідно з п. 3.2. договору гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи на які узгоджені сторонами та зазначені в додатку до цього договору.
У додатку № 1 від 01.04.2024 року сторони узгодили, що вартість правової допомоги складає 20 000,00 грн.
Сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок адвокатського об'єднання (п. 3.2. додатку № 1).
15.04.2024 року між адвокатським об'єднанням та клієнтом складено та підписано акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому детально наведено перелік наданих послуг та визначено їх вартість.
Зі змісту вказаного акту вбачається, що адвокатське об'єднання надало клієнту наступну правову допомогу:
(1) зустріч з клієнтом, визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання клієнта, узгодження правової позиції - 4000,00 грн. (4 год);
(2) ознайомлення з матеріалами наданими клієнтом, що стосуються спору - 5000,00 грн. (5 год);
(3) вивчення та пошук судової практики в аналогічних справах - 3000,00 грн. (3 год);
(4) підготовка та складання позовної заяви - 8000,00 грн. (8 год).
Вартість наданої правової допомоги складає 20 000,00 грн.
Платіжною інструкцією № 624 від 02.05.2024 року ФОП Гаргат М.Г. здійснила оплату наданих послуг правової допомоги на суму 20 000,00 грн.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 (заява №58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 року у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 року у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 року у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17).
Вдаючись до правового аналізу послуг, що виразилися у «(1) зустрічі з клієнтом, визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання клієнта, узгодження правової позиції; (2) ознайомлення з матеріалами наданими клієнтом, що стосуються спору; (3) вивчення та пошук судової практики в аналогічних справах», можна дійти висновку, що такі за своїм логічним змістом є складовою (структурним елементом) послуги з «підготовки та складання позовної заяви». Тобто, такі послуги є першочерговим етапом (необхідною передумовою) для подання підготовки та складання позовної заяви, а тому виокремлення їх як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим, оскільки такі охоплюються діями адвоката з підготовки та складання позовної заяви, а отже мають бути виключені із загальної вартості наданих позивачу послуг правової допомоги.
З урахуванням предмету та підстав позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, з огляду на часткове задоволення позову, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22) на користь Фізичної особи-підприємця Гаргат Мар'яни Геннадіївни ( АДРЕСА_1 ) грошові кошти: основного боргу - 74 856,00 грн. (сімдесят чотири тисячі вісімсот п'ятдесят шість гривень), інфляційних втрат - 1725,94 грн. (одна тисяча сімсот двадцять п'ять гривень 94 копійки), 3% річних - 1677,86 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят сім гривень 86 копійок), пені - 7037,26 грн. (сім тисяч тридцять сім гривень 26 копійок), витрати на правову допомогу - 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень) та судовий збір - 3023,93 грн. (три тисячі двадцять три гривні 93 копійки).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 06.08.2024р.
Суддя О.В. Котков