вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.08.2024 м. Дніпро Справа № 904/2225/24
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ХАРКІВГАЗ", м. Харків
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ", м. Дніпро
про стягнення
Суддя Ярошенко В.І.
Секретар судового засідання Бублич А.В.
Представники:
від позивача: Батракова О.Ю.;
від відповідача: Рудницький Е.С.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про стягнення 6 907 191, 79 грн, з яких: 6 419 312, 51 грн сума основного боргу, 413 045, 93 грн пеня, 42 736, 79 грн 3 % річних та 32 096, 56 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 13S490-20916-20 від 25.03.2020 в частині передачі товару в обумовлені строки, що призвело до прострочення поставки товару.
Ухвалою суду від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 06.06.2024.
31.05.2024 Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" надіслало клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 03.06.2024 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
06.06.2024 від представника Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з неможливістю безпосередньої участі представника позивача в судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів
Ухвалою суду від 06.06.2024 клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/2225/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та відкладено підготовче засідання до 17.06.2024.
17.06.2024 від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" надійшов відзив на позовну заяву.
Протокольною ухвалою від 17.06.2024 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 23.07.2024.
25.06.2024 від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" надійшла відповідь на відзив.
22.07.2024 від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" надійшли заперечення на відповідь на відзив.
23.07.2024 від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження у зв'язку з направленням адвокатського запиту від 22.07.2024 щодо надання належним чином завірених копій (сканованих копій) письмових заявок на поставку товарів на суму 6 419 312, 51 грн, а також доказів направлення цих заявок на електронну пошту АТ "Дніпропетровськгаз".
Ухвалою суду від 23.07.2024 закрито підготовче провадження. Справу призначити до розгляду в засіданні на 05.08.2024.
31.07.2024 від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" надійшло клопотання про витребування доказів, а саме витребувати в Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ХАРКІВГАЗ" докази надсилання на електронну пошту АТ «Дніпропетровськгаз» письмових заявок на поставку товарів на суму 6 419 312, 51 грн.
В судове засідання 05.08.2024 з'явилися представники сторін.
Розглянувши в судовому засіданні подане раніше відповідачем клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами 3-4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, право на подання заяв, клопотань може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
Згідно зі ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Отже, зміст наведених норм свідчить про те, що право сторони на вчинення процесуальних дій (в даному випадку витребування доказів) обумовлені наявністю певних обмежень та умов, визначених Господарським процесуальним кодексом України.
Однак, як вбачається з поданого клопотання стороною не надано до суду жодних обґрунтованих письмових пояснень щодо неможливості подання такого клопотання у встановлений судом строк або про намір подання такого клопотання.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідач звернувся з клопотанням про витребування доказів з пропуском встановленого законом строку та без належного обґрунтування такого пропуску, дана заява підлягає залишенню без розгляду.
В ході судового засідання 05.08.2024 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.
В судовому засіданні 05.08.2024 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.
Позиція позивача викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 13S490-20916-20 від 25.03.2020 в частині своєчасної поставки товару.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву та запереченнях
Відповідач зазначає, що уклавши договір поставки, сторони визначили, що строки поставки товару відповідачем товару обумовлюється сторонами в Специфікаціях до цього договору, але в будь якому разі не можуть перевищувати 60 робочих днів. Докази, які б підтверджували звернення позивача до відповідача з письмовою заявкою на відвантаження товару або з вимогою поставити товар, у матеріалах справи відсутні.
Тому на думку відповідача, оскільки строк виконання зобов'язання відповідачем щодо поставки недопоставленого товару ще не настав, то на час пред'явлення позову позивач мав право вимагати від відповідача поставку товару, а не повернення грошових коштів, бо ст. 693 ЦК України, на яку посилається позивач, передбачає правові наслідки порушення умов договору поставки щодо встановленого строку передачі товару.
Також відповідач просить зменшити розмір пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Заява обґрунтована тим, що AT «Дніпропетровськгаз» є збитковим підприємством, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2023 рік, відповідно до якого збиток за 2023 рік складає - 737 976 грн (код рядка 2355).
Станом на 01.07.2024 сума дебіторської заборгованості, яка обліковується у бухгалтерському обліку AT «Дніпропетровськгаз» становить більше 927 161 грн.
Крім того, AT «Дніпропетрвоськгаз» звертає увагу суду на те, що на території ведення ліцензійної діяльності AT «Дніпропетровськгаз» на час виникнення спірних правовідносин та на теперішній час ведуться бойові дії.
Позиція позивача викладена у відповіді на відзив
Позивач зазначає, що AT «Харківгаз» неодноразово зверталось до AT «Дніпропетровськгаз» з метою врегулювання питання щодо існуючої переплати, а саме: 25.07.2023 було направлено лист вих. № 2618 про погашення дебіторської заборгованості в сумі 6 462 672, 58 грн шляхом повернення коштів за реквізитами AT «Харківгаз» та 28.08.2023 було направлено лист вих. № 2862 про відвантаження в рахунок погашення дебіторської заборгованості іншої продукції замість газорегуляторних пунктів шафових (ШГРП).
15.02.2024 AT «Харківгаз» звернулось до AT «Дніпропетровськгаз» із вимогою № 201 від 09.02.2024 про повернення коштів, сплачених в якості попередньої оплати за договором.
AT «Дніпропетровськгаз» визнало факт наявності заборгованості за Договором в Акті звіряння взаємних розрахунків від 07.09.2023.
Таким чином, AT «Харківгаз» зазначає, що твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не узгоджуються із нормами чинного законодавства, не спростовують фактів, викладених позивачем у позовній заяві.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
25.03.2020 між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (далі - позивач, AT «Харківгаз», Покупець) та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (далі - відповідач, AT «Дніпропетровськгаз», Постачальник) було укладено Договір поставки № 13S490-20916-20 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору предметом Договору є передача у встановлений строк (строки) товару у власність Покупця, а саме: газорегуляторного пункту шафового (ШГРП) та комплектуючих для його використання у господарській діяльності, які Покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначену у відповідності до умов Договору суму коштів.
Згідно з пунктом 2.1 договору, загальна вартість Договору становить 100 000 000, 00 грн з ПДВ.
Ціна кожної окремої одиниці товару визначається в специфікаціях (пункт 2.2 договору).
Пунктом 2.3 договору встановлено, що Покупець здійснює оплату за кожну партію одержаного товару згідно наданого Постачальником рахунка-фактури у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових кошів на поточний рахунок, вказаний у цьому Договорі, протягом 30 банківських днів з дати поставки відповідної партії товару. Покупець залишає за собою право здійснювати попередню оплату товару.
Підготовка товару до відвантаження Покупцю здійснюється на підставі письмових заявок Покупця. Заявки направляються Постачальнику електронною поштою на електронну адресу постачальника, зазначену в цьому договорі, до 20 числа поточного місяця на наступний місяць (пункт 3.1 договору).
Датою отримання письмової заявки вважається дата відправлення електронного листа (пункт 3.3 договору).
Відповідно до пункту 3.4 договору строк поставки товару обумовлюється сторонами в Специфікації до цього договору, але в будь-якому випадку не може перевищувати 60 робочих днів. При замовленні до постачання товарів, які виготовляються під замовлення з додатковими технічними вимогами, строки поставки узгоджуються сторонами додатково в специфікаціях.
Згідно з пунком 3.5 договору поставка товару здійснюється окремими партіями. При цьому, партією товару вважається кількість товару, зазначеного в одній специфікації.
Згідно з пунктом 3.11 договору, приймання товару за кількістю, якістю та комплектністю здійснюється Покупцем на підставі товаросупровідних документів, видаткової накладної, документації на товар, державних стандартів України тощо.
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2025 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання, (пункт 8.1 договору).
Постачальник отримав кошти в якості попередньої оплати товару, проте не виконав своїх зобов'язань за Договором в частині постачання замовленого та передплаченого товару.
З метою досудового врегулювання 25.07.2023 було направлено лист вих № 2618 про погашення дебіторської заборгованості в сумі 6 462 672, 58 грн шляхом повернення коштів за реквізитами AT «Харківгаз», лист від 28.08.2023 вих № 2862 про відвантаження в рахунок погашення дебіторської заборгованості іншої продукції замість газорегуляторних пунктів шафових (ШГРП) та вимогу № 201 від 09.01.2024 про повернення попередньої оплати в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
15.02.2024 AT «Харківгаз» звернулось до AT «Дніпропетровськгаз» із вимогою № 201 від 09.02.2024 про повернення коштів, сплачених в якості попередньої оплати за договором.
Станом на момент подачі позову в AT «Харківгаз» існує переплата за Договором в сумі 6 419 312, 51 грн, зобов'язання за якою AT «Дніпропетровськгаз» не виконані, про що між сторонами було підписано Акт звіряння за липень 2023 року від 07.09.2023.
Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату в розмірі 6 907 191, 79 грн, з яких: 6 419 312, 51 грн попередня оплата, 32 096, 56 грн інфляційні втрати, 42 736, 79 грн 3% річних, 413 045, 93 грн пеня.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Щодо суми попередньої оплати
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством (частина 2 статті 267 Господарського кодексу України).
Відповідно до пункту 3.4 договору строк поставки товару обумовлюється сторонами в Специфікації до цього договору, але в будь-якому випадку не може перевищувати 60 робочих днів. При замовленні до постачання товарів, які виготовляються під замовлення з додатковими технічними вимогами, строки поставки узгоджуються сторонами додатково в специфікаціях.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справ, а саме оборотно-сальдової відомості по рахунку № 361 за січень 2020 року - вересень 2023 року АТ «Дніпропетровськгаз» отримало від АТ «Харківгаз» 17 303 671, 72 грн, а поставило товару на суму 10 840 999, 14 грн. Сума переплати становить 6 462 672, 58 грн.
Господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази існування іншого договору укладеного між сторонами, а також докази надсилання АТ «Харківгаз» письмових заявок на відвантаження товару на решту сплачених коштів АТ «Дніпропетровськгаз», доказів підписання Специфікацій, видаткових накладних та інших документів, які передбачені пп. 3.3-3.5, 3.11 договору.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 та ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями частин першої та третьої цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Також, надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Наявність переплати в розмірі 6 419 312, 51 грн також підтверджується підписаним 07.09.2023 сторонами Актом звіряння взаємних розрахунків за липень 2023 року.
25.07.2023 позивач звернувся до відповідача листом № 2618 про повернення суми переплати у розмірі 6 462 672, 58 грн.
28.08.2023 Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" надіслало Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" лист № 2862 з пропозицією про розгляд варіанту в рахунок погашення дебіторської заборгованості про відвантаження іншої продукції, яка може бути використана в господарській діяльності ОГС.
Також, 09.02.2024 Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" надіслало на адресу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" вимогу № 201 про повернення переплати за договором в порядку передбаченому ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою. (п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Як вбачається з витягу з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення № 6110911082472 було вручено одержувачу 21.02.2024
Відповідно строк повернення попередньої оплати у розмірі 6 419 312, 51 грн є таким, що настав 28.02.2024 (включно).
Відтак, у відповідача виник обов'язок повернути суму попередньої оплати.
Станом на час розгляду справи доказів повернення суми попередньої оплати від представників сторін не надійшло.
Отже, усі інші доводи, посилання та обґрунтування учасників справи судом враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду щодо спірних правовідносин учасників справи, і судом надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи, і за результатами чого ухвалюється рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України
Відтак, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 6 419 312, 51 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо суми пені
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Матеріали справи не містять доказів внесення змін до договору та/або укладення додаткових угод в частині відповідальності сторін, в тому числі нарахування пені.
Тому, вимоги в частині стягнення з відповідача суми 413 045, 93 грн пені, нарахованої позивачем на вказану суму, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічні приписи містяться у частині 2 статті 343 Господарського кодексу України.
Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Із наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на договірну і законодавчо встановлену. Тобто, необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується та її розмір.
Приписами частини 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено порядок визначення розміру пені, а саме: у відсотковому співвідношенні від подвійної облікової ставки НБУ. Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено обмеження розміру пені, яка може бути стягнута за певний період, а не її розмір. Конкретний розмір пені (відсоток) у будь-якому разі повинен бути встановлений за згодою сторін.
Тому, саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.
Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань щодо повернення грошових коштів, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному та не встановленому законом порядку.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 413 045, 93 грн задоволенню не підлягає.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару позивачем нараховано 3% річних у розмірі 42 736, 79 грн за період з 16.02.2024 по 06.05.2024 та інфляційні втрати в розмірі 32 096, 56 грн за березень-квітень 2024 року.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.
Дослідивши наданий розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що заявлена до стягнення сума у розмірі 32 096, 56 грн грн є вірною.
Здійсненням перевірки розрахунку 3% річних судом встановлено, що він виконаний неправильно, а саме при розрахунку позивачем використано неправильну початкову дату періоду нарахування на заборгованість за поставлений товар.
Позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних не враховано дату отримання відповідачем вимоги та дату настання зобов'язання, у зв'язку з чим помилково визначено кінцеві дати виконання відповідачем грошових зобов'язань та початкові дати періодів нарахування 3% річних на заборгованість за поставлений товар.
Після здійсненого судом перерахунку 3% річних за період з 29.02.2024 по 06.05.2024 (оскільки останнім днем строку оплати є 28.02.2024) складають 35 779, 77 грн. Таким чином, позовні вимоги в цій частині позову підлягають частковому задоволенню в розмірі 35 779, 77 грн. У позовних вимогах про стягнення 3% річних у розмірі 6 957, 02 грн слід відмовити.
Щодо зменшення 3 % річних та інфляційних втрат
Вирішуючи спір про наявність підстав для звільнення від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, в період дії форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України), слід враховувати таке.
За змістом положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Водночас згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.
За змістом наведеної норми закону нараховані 3 % річних та інфляційні втрати на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки вони є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними коштами, що належать до сплати кредиторові.
З правового аналізу положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України випливає, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, передбаченої статтею 625 цього Кодексу.
При цьому статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, тоді як норми статті 625 ЦК України, які визначають відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що порушення відповідачем умов договору щодо поставки товару є підставою для нарахування визначених статтею 625 ЦК України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним коштами. Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1195гс16 (№ 9/5014/969/2012(5/65/2011) (див. постанову ВСУ від 12.04.2017 у справі № 913/869/14).
Крім того, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів неможливості повернути попередню оплату, про яку відповідачу було відомо ще з 2023 року.
Також позивач, як і відповідач, знаходяться на територіях, які періодично піддаються ворожим обстрілам, тому безумовно воєнний стан в країні впливає і на його господарську діяльність.
Щодо вимоги позивача про нарахування 3 % річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зазначає таке.
Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Правовий аналіз наведених вище норми чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов'язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу. Крім того, саме на суд покладено обов'язок встановлення правильності нарахованих платежів, пов'язаних з несвоєчасним виконанням зобов'язання, тому, враховуючи встановлені обставини справи, керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд не вбачає підстав для застосування положень ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, якщо рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/2225/24 не буде виконуватися відповідачем належним чином у Акціонерного товариства ""Оператор газорозподільної системи "ХАРКІВГАЗ" є право на звернення до суду з окремим позовом про стягнення 3 % річних з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Також, суд зазначає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про зазначення в рішенні про нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, яке регулює таке нарахування, оскільки положеннями ч. 10 ст. 238 ГПК України не передбачено право суду зазначати в рішенні про нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 97 307, 84 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2; ідентифікаційний код 03340920) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» суму попередньої оплати в розмірі 6 419 312, 51 грн, 3 % річних у розмірі 35 779, 77 грн, інфляційні втрати в розмірі 32 096, 56 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 97 307, 84 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 06.08.2024
Суддя В.І. Ярошенко