Справа № 761/25727/24
Провадження №1-кп/761/3458/2024
іменем України
30 липня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Києва матеріали кримінального провадження №62022100130000844 відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.11.2022 року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Таборівка, Вознесенского району, Миколаївської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , оператора 3 протитанкового відділення 1 протитанкового взводу протитанкової артилерійської батареї 3 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого:
- 03.03.2021 року вироком Вільнянського районного суду Запорізької області за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн., ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 09.11.2021 року покарання у виді штрафу замінено на громадські роботи тривалістю 50 годин,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 407 КК України,
20.03.2022 ОСОБА_5 призвано на військову службу під час мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_2 обл.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №63 від 20.03.2022 солдат ОСОБА_5 вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов?язків за посадою - оператор 3 протитанкового відділення 1 протитанкового взводу протитанкової артилерійської батареї 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
13.07.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № НОМЕР_3 солдата ОСОБА_5 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини.
ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов?язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, бути готовим до виконання завдань, пов?язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов?язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків.
Так, ОСОБА_5 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин та в умовах воєнного стану, 02.07.2022 року солдат ОСОБА_5 самовільно залишив місце служби - військову частину НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням службових обов'язків і не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини до 27.05.2024, тобто до моменту його затримання у порядку ст. 208 КПК України у приміщенні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві за адресою: м. Київ вул. Олени Теліги, 8.
Вищевказаними діями, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 CT. 407 KK України, а саме самовільне залишення військової частини, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, визнав повністю та повідомив всі обставини скоєного.
Так, ОСОБА_5 пояснив, що дійсно проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та через особистий конфлікт з командиром самовільно залишив вказану частину. Точної дати та часу коли ним було вчинено кримінальне правопорушення не пам?ятає. Крім того, вказав, що поки не перебував на території військової частини розпоряджався вільним часом на власний розсуд. Разом з тим, повідомив, що щиро кається у вчиненому та бажає проходити службу у лавах Збройних Сил України.
Так, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, які на думку суду правильно розуміють зміст обставин по справі і не оспорюють їх, та немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів
щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і визначив обсяг доказів, що підлягає дослідженню в судовому засіданні, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_5 показання, якого відповідають які відповідають фактичним обставинам справи та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом було роз'яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Аналізуючи в сукупності надані прокурором та перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, суд за вказаних обставин вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, яке слід кваліфікувати, як самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем
Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини вчинення злочину який відносяться до категорії тяжкого злочину, умисний винний протиправний характер діяння, форму й ступінь вини, мотивацію вчиненого кримінального правопорушення, дані про його особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують обвинуваченому покарання. Зокрема, судом враховано, особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який військовослужбовцем у званні «солдат», під наглядом лікаря-нарколога та психіатра » не перебуває, посередньо характеризується за місцем проживання та проходження служби, раніше неодноразово судимий.
Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом?якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає його щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами. 3 урахуванням наведеного, конкретних обставин скоєння кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його віку та стану здоров?я, суд вважає необхідним і достатнім покаранням для його виправлення й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, покарання у виді позбавлення волі в межах, передбаченого санкцією ч. 5 ст. 407 КК України, за яким визнає його винним.
Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність пом?якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання на переконання суду, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Між тим, суд не знаходить підстав для застосування положень ст.69, 75 КК України при призначенні покарання.
Крім того, ОСОБА_5 був 03.03.2021 року був засуджений вироком Вільнянського районного суду Запорізької області за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн. Разом з тим, ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 09.11.2021 року останньому, замінено несплачену суму штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, покаранням у вигляді 50 годин громадських робіт.
Відповідно до частини 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність призначення остаточного покарання за вказаним вироком у відповідності з ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Цивільний позов в даному кримінальному провадженню не заявлявся.
Відповідно до ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Разом з тим, даних щодо наявності речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні прокурором не надано. Керуючись ст. ст. 349, 369-371, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п?яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень покарання визначене ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області 09.11.2021року у виді громадських робіт поглинути більш суворим покаранням призначеним даним вироком та призначити остаточно до відбуття засудженому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п?ять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відраховувати з дня оголошення вироку.
Зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання за правилами ст. 72 КК України, строк попереднього ув?язнення з 27 травня 2024 року по 29 липня 2024 року.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до вступу вироку в законну силу, залишити без змін.
Вирок суду першої інстанції, в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині, може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення, до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляції до Шевченківського районного суду м. Києва.
Вирок суду першої інстанції, в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині, може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення, до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляції до Шевченківського районного суду м. Києва.
Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Шевченківського
районного суду м. Києва ОСОБА_1