Справа №760/4514/24 2-н/760/189/24
30 травня 2024 року суддя Солом'янського районного суду міста Києва Ішуніна Л. М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Вивчивши матеріали заяви та дослідивши надані докази в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Виконуючи вимоги частини п'ятої, частини сьомої статті 165 ЦПК України, суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської РДА, боржник ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 26 вересня 2006 року по 08 березня 2022 року.
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 21 травня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до частини другої статті 42 ЦПК України при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.
Згідно зі статтею 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Відповідно до частини першої статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Із положень частини першої та другої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу, а усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Проте, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Частиною четвертою статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Цивільне-процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.
Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв'язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже процесуальне правонаступництво тісно пов'язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.
Отже, із системного аналізу зазначених норм права випливає, що чинним законодавством України не передбачено можливості розгляду заяви про видачу судового наказу щодо особи, яка на час такого звернення стягувача до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог частини четвертої статті 25 ЦК України припинилася. Нормами цивільного права передбачено в таких випадках право кредитора на пред'явлення вимоги про стягнення боргу в порядку цивільного судочинства безпосередньо до спадкоємців боржника, які несуть відповідальність за зобов'язаннями спадкодавця в межах вартості майна, одержаного в спадщину.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу у зв'язку з тим, що боржник помер і спірні правовідносини в наказному провадженні не допускають правонаступництва.
Частиною другою статті 166 ЦПК України визначено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі викладеного та керуючись статтями 163, 165, 166, 168, 260, 352-355 ЦПК України, суддя
У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л. М. Ішуніна