Справа № 752/11485/24
Провадження № 2/752/5328/24
іменем України
23.07.2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Данілової Т.М.
з участю секретаря Солодовник Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , Деснянський відділ реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання недійсним усиновлення, -
у травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом про визнання недійсним усиновлення.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві та її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які перебували у шлюбі до 05.11.1992 року. 01.06.1995 р. ОСОБА_3 одружилася з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Ватутінського районного суду м. Києва від 06.07.2000 року ОСОБА_4 був позбавлений батьківських прав відносно позивача. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01.11.2002 року ОСОБА_2 був визнаний батьком позивача та зобов'язано відділ реєстрації актів громадянського стану Деснянського районного управління юстиції м. Києва внести зміни в актовий запис №813 від 27.02.1987 р. про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказавши її прізвище « ОСОБА_6 », по батьковівказати « ОСОБА_7 », батьком вказати « ОСОБА_2 ». 10.03.2003 р. біологічний батько позивача ОСОБА_4 внаслідок гострого лейкозу неуточненого клітинного типу. На даний час позивач є повнолітньою і для неї є важливим визнання недійсним усиновлення, здійсненого, на думку позивача, без повідомлення її біологічного батька та поза його волею. Позивач вважає, що правові наслідки позбавлення батьківських прав поширюються і на правовідносини, які виникають після досягнення дитиною повноліття з метою реалізації захисту свого порушеного права щодо біологічного батька, тому вона звернулася до суду з даним позовом для відновлення справедливості.
Просить визнати удочеріння ОСОБА_1 , яке проведено на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21.11.2002 року, усиновлювачем за яким є ОСОБА_2 , недійсним. Анулювати запис про ОСОБА_2 як батька ОСОБА_1 в актовому записі про народження від 27.02.1987 року №813, вчиненому Дніпровським відділом РАГС м. Києва, поновити запис про ОСОБА_4 як батька ОСОБА_1 у вказаному актовому записі про народження, змінивши прізвище позивача з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_8 », по батькові з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_9 », вказати батьком « ОСОБА_4 ».
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 04 червня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі. (а.с. 75)
08 липня 2024 року відповідач ОСОБА_2 надіслав до суду відзив на позовну заяву. Відповідач визнав позовні вимоги та не заперечував проти їх задоволення.
08 липня 2024 року третя особа ОСОБА_3 надіслала до суду письмові пояснення, в яких вона також просить задовольнити позов.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні визнала позовні вимоги та не заперечувала проти їх задоволення.
Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні також просила задовольнити позов.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві та її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 27 лютого 1987 року. (а.с. 18)
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі до 05.11.1992 року.
01.06.1995 р. ОСОБА_3 одружилася з відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується даними свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 01.06.1995 року, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Московського району м. Києва. (а.с. 32)
Рішенням Ватутінського районного суду м. Києва від 06.07.2000 року ОСОБА_4 був позбавлений батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі ст. 70 КпШС України. (а.с. 49)
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01.11.2002 року ОСОБА_2 був визнаний батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зобов'язано відділ реєстрації актів громадянського стану Деснянського районного управління юстиції м. Києва внести зміни в актовий запис №813 від 27.02.1987 р. про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказавши її прізвище « ОСОБА_6 », по батькові вказати « ОСОБА_7 », батьком вказати « ОСОБА_2 ». (а.с. 39)
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 11.03.2003 року, виданого відділом реєстрації смерті у м. Києві, ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 помер внаслідок гострого лейкозу неуточненого клітинного типу. (а.с. 32)
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до змісту статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Зазначені положення закріплені в статті 207 СК України.
Завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, тому, насамперед, стабільними, незмінними повинні бути самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення. Припинення таких відносин може тяжко травмувати дитину та істотно відобразитися на її інтересах. З метою недопущення порушення інтересів дитини частиною першою статті 238 СК України визначено виключений перелік підстав, за наявності яких суд може скасувати усиновлення.
У частині першій статті 238 СК України визначено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.
В контексті положень про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов'язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.
Згідно із статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Статтею 5 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім'ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.
Відповідно до частини першої, четвертої статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ратифіковано Законом № 3017-VІ(3017-17) від 15 лютого 2011 року із застереженням та заявою) усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року № 3 усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
За змістом пункту 13 вказаної постанови усиновлення може бути скасоване, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; між усиновлювачем і дитиною незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов'язків.
Основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім'ї усиновлювача та інших обставин, що негативно впливають на емоційний стан дитини.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись у суд з даним позовом, ОСОБА_1 зазначає, що вона на даний часє повнолітньою і для неї є важливим визнання недійсним усиновлення, здійсненого, на її думку, без повідомлення її біологічного батька та поза його волею.
Позивач вважає, що правові наслідки позбавлення батьківських прав поширюються і на правовідносини, які виникають після досягнення дитиною повноліття з метою реалізації захисту свого порушеного права щодо біологічного батька, тому вона звернулася до суду з даним позовом для відновлення справедливості.
Зазначає, що відносини та правовий зв'язок між батьками та дитиною не припиняються протягом усього життя, між ними існують взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки, які є чинними за життя, а окремі з них - навіть після смерті одного з них.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов.
Відповідач визнав позовні вимоги та не заперечував проти їх задоволення, зазначивши це у відзиві на позовну заву.
В судовому засіданні представник відповідача визнала позовні вимоги та не заперечувала проти їх задоволення.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених частиною першою статті 236СК України, для визнання недійсним усиновлення, згідно якої якщо воно було здійснено без згоди дитини і батьків, яка була необхідна, або якщо усиновлювач не бажає настання прав та обов'язків, що виникають внаслідок усиновлення.
Згідно ч. 5 ст. 237 СК України у разі визнання усиновлення недійсним відновлюються прізвище, ім'я та по батькові дитини, які вона мала до усиновлення.
Керуючисьстаттями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПКУкраїни, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , Деснянський відділ реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання недійсним усиновлення- задовольнити.
Визнати недійсним удочеріння ОСОБА_1 , яке здійснене на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21.11.2002 року у справі №2-4480)02, усиновлювачем за яким є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Армавір Краснодарського краю, громадянина України.
Анулювати запис про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Армавір Краснодарського краю, громадянина України, як батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в актовому записі про народження від 27.02.1987 року №813, вчиненому Дніпровським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Києва.
Поновити запис про ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у актовому записі про народження №813 від 27.02.1987 року, вчиненому Дніпровським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Києва, змінивши в актовому записі прізвище позивача з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_8 », по батькові з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_9 », вказати батьком « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України».
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: