Дата документу 31.07.2024Справа № 545/43/24
Провадження № 2/554/3045/2024
31 липня 2024 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді - Сініцина Е.М.,
за участю секретаря - Лазоренко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 07 лютого 2023 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №7388696, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно вказаного договору, позикодавець зобов'язався надати позичальникові позику на суму 10 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути позику та сплатити плату від позики, нараховані згідно умов вказаного Договору.
Однак відповідачем не виконано зобов'язання у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість.
В подальшому, між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу №01.02-36/23 від 11.07.2023 року, відповідно до якого право вимоги, у тому числі за вищезгаданим кредитним договором, перейшло до ТОВ «Росвен Інвест Україна».
Враховуючи викладене, ТОВ «Росвен Інвест Україна» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором позики №7388696 від 07 лютого 2023 року у розмірі: 40 000,00 грн., з яких 10 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 30 000,00 грн. - заборгованість по відсотках, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
12 лютого 2024 року ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Представник позивача про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, у позовній заяві просив суд розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, направив до суду відзив, у якому зазначив про часткове визнання позову, а саме визнав суму заборгованості у розмірі 10 000,00 грн. та проценти за користування кредитом, відповідно до п.2 та п.5.2 договору позики, оскільки строк дії позики становив 30 днів, та встановлена дата повернення кредиту - 09.03.2023 року. Відносно іншої часини позову - нарахованої заборгованості по відсоткам заперечував, із посиланням на правові висновки Верховного Суду.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позивачем наданий Договір позики №7388696від 07 лютого 2023 року, укладений між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 ..
Сторонами не оскаржувалось порядок укладання договору, його умови.
Крім того, відповідачем ОСОБА_1 не оскаржувалось отримання коштів за Договором позики у розмірі 10 000,00 грн..
При укладанні Договору позики №7388696від 07 лютого 2023 року, сторони - ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 узгодили умови: сума позики - 10 000,00 грн.; строк позики 30 днів; базова процента ставка за перший день 25,96%; базова процента ставка з наступного дня користування позикою 2,50%; знижена процентна ставка з другого дня користування позикою 0,01% до дня повернення позики; дата повернення позики 09.03.2023; орієнтовна загальна вартість позики 12 625,00 грн.; а також встановлені - процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70% в день та пеня 2,70% в день.
Відповідальність позичальника ОСОБА_1 викладена в пунктах 15,17,18 Договору позики, згідно до умов яких - у разі якщо позичальник не дотримується умов то знижена процентна ставка, визначена в п.2 Договору припиняє свою дію та застосовується базова процентна ставка, визначена в п.3 Договору. В такому разі проценти, нараховані за зниженою процентною ставкою, підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою та сплачується позичальником в повному обсязі за весь період строку позики.
Якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1. п. 2 Договору не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування Позикою понад встановлений договором строк Позикодавець має право, у випадку невиконання Позичальником умов цього договору,
нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (зокрема щодо незастосування в період карантинних обмежень).
Якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1. п. 2 Договору перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понаднормове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (зокрема щодо незастосування в період карантинних обмежень).
Суд вважає, що оскільки ОСОБА_1 отримав позику у розмірі 10 000,00 грн., що ним не оспорювалось, але не повернув кошти до дати повернення позики - 09.03.2023 року, то ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» правильно застосувало підвищені проценти у разі невиконання позичальником умов Договору для нарахування заборгованості.
Розрахунком заборгованості з дати отримання позики - 07.02.2023 року по 11.07.2023 року підтверджується, що заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №7388696 від 07 лютого 2023 року, дорівнює 40 000,00 грн., з яких 10 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 30 000,00 грн. - заборгованість по відсотках.
Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивачем наданий Договір факторингу укладений 11.07.2023 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» № 01.02-36/23 згідно умов якого ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуває право грошової вимоги до Відповідача в сумі 40 000,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості по основному боргу; 30 000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, про що наданий Витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-36/23 від 11.07.2023 року.
З Розрахунку заборгованості вбачається, що він вирахуваний з дати отримання позики - 07.02.2023 року по 11.07.2023 року, тобто до дати передання прав.
Відповідно, ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передало 11.07.2023 року ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 40 000,00 грн., що відповідає розрахунку заборгованості та вимогст.514 ЦК України, оскільки до нового кредитора перейшли права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача - ТОВ «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики №7388696 від 07 лютого 2023 року, були доведені належними, допустимими доказами, тому позов підлягає задоволенню.
Відповідач, посилаючись на правову позицію, викладену у Постанові Великої палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19), вказує, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Однак, суд не може погодитись із вказаними висновками відповідача, оскільки в ч.1 ст.629 ЦК України закріплено - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в Постанові від 08.07.2020 року у справі №754/17518/15-ц зазначено - у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору.
Суд вважає, що умови договору, в яких визначено порядок його виконання, а також наслідки у разі неналежного виконання, превалює над іншими положеннями законодавства.
Крім того, суд зазначає, що відповідальність позичальника за ч.2 ст.625 ЦК України настає лише у разі не зазначення розміру процентів у договорі. Якщо в договорі позики чи кредитному договорі встановлено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, застосовується розмір підвищеної ставки встановлений в договорі, а не положення ч.2 ст.625 ЦК України.
Також суд зазначає, що відповідач вказує на свою відповідальність, що виникла на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, однак не надає розрахунку заборгованості і не визнає позов навіть за положеннями вказаної статті.
Суд вважає, що доводи відповідача про неправомірне нарахування відсотків за користування позикою та нарахування підвищених процентів за невиконання зобов'язання спростовані положеннями Договору позики.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача - ТОВ «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики № 7388696 від 07 лютого 2023 року в сумі 40 000,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості по основному боргу; 30 000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі частини першої статті 141 ЦПК України, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
На підставі ст.ст.207,512,514,626,628, 1047,1048 ЦК України, керуючись ст.ст. 12,13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованість за договором позики №7388696 від 07 лютого 2023 року у розмірі: 40 000,00 грн., з яких 10 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 30 000,00 грн. - заборгованість по відсотках.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» суму судового збору у розмірі 2 684,00 гривень.
Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», адреса - 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 6, код ЄДРПОУ 37616221.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Суддя Е.М. Сініцин.