КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/2183/24
Провадження № 2-о/552/159/24
05.08.2024 року Київський районний суд м. Полтава в складі:
Головуючого судді - Турченко Т.В.
При секретарі - Цимбалюк І.О.,
розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні,-
11.04.2024 року до Київського районного суду м.Полтави звернувся ОСОБА_1 з заявою про встановлення факту перебування на утриманні. В заяві вказував на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько ОСОБА_2 трагічно загинув захищаючи Батьківщину. За життя він проживав разом з батьком за однією адресою, ними велося спільне господарство, мали спільний бюджет. Заробітна плата батька була основним джерелом доходу їхньої сім'ї. він був повністю на утриманні батька. Після смерті батька, він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оформлення державної виплати за смерть військовослужбовця, однак виявилося, що йому крім інших документів необхідно надати рішення суду, яким буде встановлено факт його перебування на утриманні батька. Встановлення факту перебування на утриманні батька необхідне йому для належного оформлення та отримання державної виплати після смерті військовослужбовця. В зв'язку з чим, просив суд встановити факт його перебування на утриманні його батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 15.04.2024 року відкрито провадження по справі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримав в повному обсязі та прсив задовольнити.
Заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_3 будучи належним чином повідомленими в судове засідання свого представника не направила, причини неявки суду не відомі, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за їх відсутності на адресу суду не надходило.
Враховуючи згоду заявника ОСОБА_1 та наявність у справі достатніх доказів, суд приходить до висновку про розгляд справи за відсутності заінтересованої особи.
Суд, заслухавши заявника ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які в судовому засіданні підтвердили факт перебування заявника на утриманні батька ОСОБА_2 , вивчивши та дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з п. 5 ч. 2ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Курахове, Покровського району, Донецької області помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.09.2023 року, актовий запис №948.
Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є сином померлого, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 31.08.1998 року народження, актовий запис №578.
Крім того, в судовому засіданні знайшло підтвердження те, що заявник ОСОБА_1 перебував на утриманні свого батька ОСОБА_2 , що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи та показами свідків.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 31.03.2020 у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).
Відповідно до Хартії прав сім'ї, сім'я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов'язковими умовами для визнання особи членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Згідно з п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено гарантії та заходи соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України. Статтею 10 зазначеного Закону визначено коло членів сімей загиблих військовослужбовців та інших осіб. Порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність цього Закону, особам, зазначеним в абзацах п'ятому - восьмому пункту 1 статті 10 цього Закону, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 № 740. При цьому до членів сімей загиблих військовослужбовців та інших осіб, зазначених у цій статті, належать утриманці загиблого, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки та один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні. Таким особам відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
Статтею 15 даного Закону передбачено ряд пільг сім'ям загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
У справі № 287/167/18-ц, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33-35 зазначеної постанови від 30 січня 2020 року зазначила про таке: «33. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. 34. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній».
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
У своїй постанові у справі № 560/17953/21 (провадження №11-150апп23) від 18 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Також, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що є неефективним підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.
Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту перебування на утриманні, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.
Встановлення даного юридичного факту в достатній мірі захистить інтереси заявниці та відповідатиме завданням цивільного судочинства, визначеним у ст.2 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що встановлення факту перебування на утриманні батька заявнику необхідно для оформлення та отримання державної виплати після смерті військовослужбовця.
Таким чином, враховуючи, що відсутність підтвердження вищевказаного факту є перешкодою для оформлення статусу члена сім'ї загиблого (полеглого) ветерана війни, призначення пільг передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оформлення пільг та виплати соціальних допомог, оформлення виплати грошового забезпечення померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , та заява не пов'язана з наступним вирішенням спору про право, зважаючи, що іншого способу встановлення вищевказаного факту у заявника, крім судового - немає, вважаю, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-83, 141, 293 ЦПК України,суд, -
Заяву задовольнити.
Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утриманні його батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони по справі:
Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Зацікавлена особа - ІНФОРМАЦІЯ_3 , юридична адреса: АДРЕСА_2 .
Головуючий суддя Т.В.Турченко