Справа № 524/1126/23
Провадження №2/524/239/24
02.08.2024 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі: - секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., - позивача ОСОБА_1 , розглянув у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, -
У лютому 2023 року до суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.
В обґрунтування позову зазначав, що 08 грудня 2021 року о 07 год. 40 хв. поблизу в'їзду до території ліцею АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з хуліганських мотивів став перешкоджати руху автотранспорту, після вчинення зауваження почав стукати руками по капоту на належний йому позивачеві автомобіля Форд д.н.з. НОМЕР_1 , а потім руками відірвав дзеркало заднього виду, завдавши матеріальних збитків разом з пошкодженням капоту та дзеркала на загальну суму 17 545,13 грн., що складає 13 496,25 грн. вартість відновлювального ремонту автомобіля та 4 408,88 грн. вартість матеріального збитку.
22 січня 2022 року СВ Кременчуцького РУП в Полтавській області було внесено до ЄРДР відомості за № 120221175500000123 про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 296 КК України по факту хуліганських дій ОСОБА_2 . У подальшому, постановою дізнавача СД Кременчуцького РУП від 30.12.2022 року кримінальне провадження було закрите у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.
Просив стягнути з відповідача на його користь 17 545,13 грн. спричиненої матеріальної шкоди та судові витрати.
Ухвалою судді Гончаренка О.В. від 24 березня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, визначено сторін по справі (а.с. 49).
09 квітня 2023 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, в якій зазначив про незгоду з позовом, вказуючи, що жодних дій не вчиняв, автомобіль позивача не пошкоджував (а.с. 52).
06 червня 2023 року до суду надійшла відповідь позивача ОСОБА_1 на відзив позивача, яка є за своїм змістом повністю тотожною позовній заяві (а.с. 62-63).
Розпорядженням керівника апарату суду за № 87 від 06.06.2023 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2023 року визначено головуючого суддю Семенову Л.М. (а.с. 64-65).
Ухвалою судді ОСОБА_3 від 07.06.2023 року справу прийнято до провадження, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 66).
Розпорядженням керівника апарату суду за № 144 від 12.01.2024 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2024 року визначено головуючого - суддю Нестеренка С.Г. (а.с. 100-101).
19 вересня 2024 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву в якому відповідач просив не враховувати як доказ висновок експерта від 28.12.2022 року.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлений позов підтримав, просив задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені в ньому.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні 10 квітня 2024 року з позовом не погодився, посилаючись на обставини, які він зазначив у відзиві на позов та доповненні до нього. У поданій до суду заяві від 08.05.2024 року просив продовжити розгляд справи за його відсутності.
Суд, вислухавши пояснення позивача та відповідача, свідчення свідків, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Із постанови дізнавача сектору дізнання Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області Наріжної В.Г. від 30 грудня 2022 року про закриття кримінального провадження зареєстрованого в ЄРДР за № 12022175500000123 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, постає, що 08 грудня 2021 року близько 07 год. 40 хв. у АДРЕСА_1 , біля входу на територію Кременчуцького ліцею № 5 ім. Т.Г. Шевченка, ОСОБА_2 , грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю, пошкодив автомобіль потерпілого ОСОБА_1 марки «Форд Транзит» д.н.з. НОМЕР_1 .
У даному кримінальному провадженні Донецьким НДЕКЦ була проведена судова транспортно-товарознавча експертиза, за результатами якої 28.12.2022 року експертом ОСОБА_4 зроблено висновок експерта № СЕ-19/105-22/3446-АВ, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Форд Транзит» д.н.з. НОМЕР_1 , вантажний малотонажний, вантажопасажирський, станом на момент пошкодження 08.12.2021 року, складала 13 496,25 грн., вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок пошкодження автомобіля марки «Форд Транзит» д.н. НОМЕР_1 , вантажний малотонажний, вантажопасажирський, при пошкоджені внаслідок хуліганства, станом на момент пошкодження 08.12.2021 року, складала 4 048,88 грн.
Оскільки, матеріальна шкода, завдана внаслідок правопорушення є малозначною, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12022175500000123 від 22.01.2022 року закрито у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення. Однак, як постає із тексту постанови про закриття кримінального провадження, формально, в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 194 КК України
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У зв'язку з цим, суд вважає, що встановлені дізнавачем обставини події за часом та місцем, які були зазначені у постанові дізнавача, в силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України не потребують повторного дослідження та встановлення під час розгляду цивільної справи.
Крім того суд приймає до уваги свідчення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які у судовому засіданні 02 серпня 2024 року підтвердили факт події, на яку вказує позивач, щодо пошкодження відповідачем належного позивачу автомобіля внаслідок дій відповідача за обставин зазначених у постанові дізнавача.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Як визначено у п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суд бере до уваги, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Частиною 2 ст. 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Спосіб відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, визначає суд за вибором потерпілого (ч. 1 ст. 1192 ЦК України) і може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Таким чином, судом достовірно встановлено, що автомобіль позивача отримав механічні ушкодження з вини відповідача, який не подав суду належні і допустимі докази на спростування його вини у заподіянні матеріальної шкоди позивачеві у вигляді механічних пошкоджень автомобіля позивача. Отже, дії відповідача, що полягали у заподіянні механічних пошкоджень автомобіля позивача, перебувають у причинному зв'язку з наслідками.
Розмір шкоди, який є предметом даного позову, підлягає доведенню у межах розгляду даної справи.
На підтвердження вимог позову, позивач надав висновок експерта Донецького НДЕКЦ Забийворота В.В. за № СЕ-19/105-22/3446-АВ від 28.12.2022 року, відповідно до якого, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Форд Транзит» д.н. НОМЕР_1 , станом на момент пошкодження 08.12.2021 року, складала 13 496,25 грн. При цьому, така вартість відновлювального ремонту була обрахована експертом без урахування експлуатаційного зносу деталей та наявних експлуатаційних пошкоджень автомобіля, тобто без втрати товарної вартості автомобіля, а з врахуванням фізичного зносу деталей вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок пошкодження цього автомобіля, станом на момент пошкодження 08.12.2021 року, склала за висновком експерта 4 048,88 грн. (а.с. 13-41).
Відповідач, заперечуючи у відзиві на позовну заяву заподіяння матеріальної шкоди, не спростував викладені висновки експерта щодо розміру матеріальної шкоди.
Клопотань щодо призначення та проведення судової автотоварознавчої експертизи сторони не заявляли, не зважаючи на роз'яснення судом такого права.
З огляду на викладене, суд визнає наданий позивачем висновок експерта Донецького НДЕКЦ Забийворота В.В. за № СЕ-19/105-22/3446-АВ від 28.12.2022 року належним та допустимим доказом та дійшов висновку, що до стягнення підлягає 4 048,88 грн. визначених експертом вартості матеріального збитку, заподіяного внаслідок пошкодження автомобіля позивача.
При цьому суд враховує пояснення позивача наданих у судовому засіданні 02 серпня 2024 р. щодо того, що автомобіль не було відремонтовано у повному обсязі, лише здійснено заміну дзеркала, але не може позивач надати документ на підтвердження факту придбання дзеркала та його вартості. Надані позивачем копії рахунків за 16.12.2021 року, 23.12.2021 року та 16.11.2023 року (а.с. 92-94) суд до уваги не бере, оскільки такі рахунки не місять доказів здійснення оплат.
Крім того, суд також враховує презумпцію винності заподіювача шкоди та не доведення відповідачем, що шкоди завдано не з його вини. Тому, у справі встановлена вина відповідача у заподіянні шкоди позивачу, а отже і встановлено всі обов'язкові елементи деліктної відповідальності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову. Слід стягнути з відповідача на користь позивача 4048,88 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, відмовивши останньому у стягнення з відповідача такої шкоди в розмірі 13 496,25 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приймає до уваги наступне.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1073,80 грн. Позов судом задоволено на 23,08% ((4048,88 грн. : 17545,13 грн.) х 100%).
З огляду на викладені норми процесуального закону, з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам, підлягає стягненню 247,79 грн. судового збору (23,08% від 1073,60 грн.).
Сторони не заявляли про понесення ними інших судових витрат.
Справа розглянута в межах заявлених вимог та наданих сторонами у справі доказів.
Керуючись ст. 15, 16, 22, 1166, 1192 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76 - 83, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 4048,88 грн. та кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 247,79 грн.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 13 496,25 грн. та коштів у повернення сплаченого судового збору у розмірі 825,81 грн.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення суду виготовлено 06 серпня 2024 року.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Рішення набирає законної сили, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: