Справа № 382/1428/24
Провадження №2-о/382/52/24
Іменем України
05.08.2024 Суддя Яготинського районного суду Київської області Кисіль О. А. ознайомившись із поданою заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення,
Заявниця ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернулася в суд із заявою, в якій просить установити факт належності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПО: НОМЕР_1 «Трудової книжки колгоспника» № б/н, заповнення якої здійснене 25.05.1985, у якій в рядку, призначеному для зазначення по батькові працівника записано « ОСОБА_3 » замість вірного « ОСОБА_4 », а у рядку, призначеному для зазначення дати народження записано «1961» замість вірного « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Установити факт належності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПО: НОМЕР_1 трудового (страхового) стажу, щодо якого Яготинським міським трудовим архівом видана Архівна довідка від 27.09.2021 за №04-03/283.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 15.11.2021 ОСОБА_1 (далі - Заявник) звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України (Відділ обслуговування громадян (сервісний центр) № 14, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Яготин, вул. Незалежності, буд. 106). 18.11.2021 за наслідками розгляду указаної заяви було прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії за № С 104850004727. Підставою відмови було указано неможливість зарахування до загального страхового стажу наступних періодів роботи заявниці: з 1984 по 1987 (відсутнє повне ім'я та по батькові заявниці у трудовій книжці колгоспника б/н від 25.05.1985); з 1993 по 2000 (відсутнє повне ім'я та по батькові заявниці у трудовій книжці колгоспника б/н від 25.05.1985); з 17.10.2005 по 11.10.2006 (період отримання допомоги по безробіттю додатково має бути підтверджений довідкою про отримання допомоги по безробіттю).
У вказаному рішенні про відмову у призначенні пенсії заявниці було рекомендовано в частині підтвердження страхового стажу з 1984 по 1987 та з 1993 по 2000 надати документи про період роботи заявниці у колгоспі, які підтверджують належність заявниці довідки № 04-03/283 від 27.09.2021, оскільки і вказаній довідці відсутнє повне ім'я та по батькові заявниці.
Довідка № 04-03/283 від 27.09.2021 містить у собі інформацію, засновану на даних книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспника архівного фонду № 52 СТОВ «Схід» щодо заробітної плати та встановлених та відпрацьованих людино-днів на особу що зазначена як ОСОБА_1 1961 року народження за 1984-1987, 1993- 2000 роки.
З наведеного вище убачається, що орган, який здійснює призначення пенсії не зараховує до страхового (трудового) стажу заявниці періоди її роботи у колгоспі з 1984 по 1987 та з 1993 по 2000 роки.
Вказана обставина (належність заявниці страхового стажу за визначений період) за своїм змістом складає юридичний факт, від настання (доведеності) якого у заявниці виникає право на пенсійне забезпечення.
Надання уточнюючих довідок підприємствами, установами, організаціями необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або відсутності необхідних записів у ній.
Записи, що містяться у «Трудовій книжці колгоспника» № б/н, заповнення якої здійснене 25.05.1985 в колгоспі «Шлях Леніна» Сотниківської сільради Яготинського району Київської області стосуються особи, прізвище якої зазначене як « ОСОБА_5 », ім'я « ОСОБА_6 » по батькові « ОСОБА_3 » Також зазначено рік народження особи, щодо якої заповнена дана трудова книжка колгоспника : «1961».
Таким чином відомості, що містяться у довідці № 04-03/283 від 27.09.2021 та відомості що містяться у трудовій книжці колгоспника № б/н, заповнення якої здійснене 25.05.1985 стосуються однієї особи - ОСОБА_7 .
Факт зазначення по батькові заявниці не у повному форматі, як « ОСОБА_4 » а у скороченому виді шляхом написання літери « ОСОБА_3 » створює перешкоди для заявниці у частині реалізації нею права на отримання пенсійного забезпечення.
Вказана обставина (належність заявниці трудової книжки) за своїм змістом складає юридичний факт, від настання (доведеності) якого у заявниці виникає право на пенсійне забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
На час заповнення трудової книжки колгоспника, що належить заявниці (25.05.1985)? ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях визначався Інструкцією (далі - Інструкція № 162), затвердженою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 за № 162, яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за № 58.
Якщо порівняти відповідність заповнення «Трудової книжки колгоспника» № б/н, заповнення якої здійснене 25.05.1985 в колгоспі «Шлях Леніна» Сотниківської сільради Яготинського району Київської області, то убачається що в частині заповнення відомостей про працівника, її заповнення не відповідає вимогам, що установлені Інструкцією № 162 - не зазначено по батькові працівника, так як вказано « ОСОБА_3 » замість вірного « ОСОБА_4 » та не указано дату народження, так як указано лише рік «1961» замість вірного « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Згідно з п. 4 постанови КМУ «Про трудові книжки» від 27.04.1993 за № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Заявниця, як працівник, не може нести відповідальність за правильність та повноту ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства (колгоспу) хоча на даний час ця обставина позбавляє заявницю конституційного права на соціальний захист.
Про неправильність заповнення трудової книжки заявниця дізналася лише під час оформлення права на пенсію, так як під час набуття трудового стажу трудова книжка зберігалася у працедавця.
На даний час юридична особа, що здійснювала заповнення трудової книжки заявниці припинила свою діяльність шляхом визнання банкрутом 09.01.2013.
За наведених обставин відсутня можливість для заявниці внесення відповідних відомостей до «Трудової книжки колгоспника» № б/н, заповнення якої здійснене 25.05.1985 в частині зазначення її повного по батькові « ОСОБА_4 » замість невірного « ОСОБА_3 » та дати народження « ІНФОРМАЦІЯ_2 » замість невірного «1961».
Ці дві помилки у заповненні «Трудової книжки колгоспника» № б/н, заповнення якої здійснене 25.05.1985 є тими персональними ідентифікаторами, згідно яких можливо установити належність указаного документу (трудової книжки). У випадку вірного заповнення указаної трудової книжки, у заявниці не було б потреби установлювати належність їй трудової книжки та належність саме їй трудового (страхового) стажу періоди її роботи у колгоспі з 1984 по 1987 та з 1993 по 2000 роки, що зазначений у довідці № 04-03/283 від 27.09.2021, оскільки указана довідка сформована згідно персональних даних, що були зазначені у «Трудової книжки колгоспника» № б/н, заповнення якої здійснене 25.05.1985.
Заявниця безперервно жила та працювала у АДРЕСА_1 , що посвідчується відповідними правовстановлюючими документами.
Факт трудової діяльності заявниці на посаді няні дитячого садочку, про що зроблено відповідні записи у «Трудової книжки колгоспника» № б/н, заповнення якої здійснене 25.05.1985 можуть посвідчити свідки: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , яких Факт належності заявниці «Трудової книжки колгоспника» № б/н, заповнення якої здійснене 25.05.1985 посвідчується зокрема тим, що у її розпорядженні знаходиться оригінал указаної книжки, а підпис власника даної трудової книжки відповідає підпису, що містися у паспорті заявниці.
Ознайомившись із поданою заявою, перевіривши та оглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Згідно з частинами першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням статей 55 та 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Керуючись статтями 2, 264 ЦПК України, суд зауважує, що вирішуючи спір, отже, і під час ухвалення рішення, суд має вирішити зокрема питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін виникають із встановлених обставин.
Відповідно до статті 49 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнювальні довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Звертаючись до суду із заявою ОСОБА_1 просила установити факт належності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПО: НОМЕР_1 трудового (страхового) стажу, щодо якого Яготинським міським трудовим архівом видана Архівна довідка від 27.09.2021 за № 04-03/283.
У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 161/4728/19 викладено висновок про те, що «встановлений законом порядок призначення пенсії на пільгових умовах передбачає також встановлення органом Пенсійного фонду України факту наявності відповідного трудового стажу, а рішення вказаного органу щодо призначення чи не призначення такої пенсії підлягає оскарженню у встановленому законом порядку».
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати івирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року у справі № 214/1309/21 зазначено, що:«до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції вцьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити зі змісту права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі».
Суд встановив, що ОСОБА_1 зверталася до територіальних органів Пенсійного фонду України (Відділ обслуговування громадян (сервісний центр) № 14, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Яготин, вул. Незалежності, буд. 106). 18.11.2021 за наслідками розгляду указаної заяви було прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії за № С 104850004727. Підставою відмови було указано неможливість зарахування до загального страхового стажу наступних періодів роботи заявниці: з 1984 по 1987 (відсутнє повне ім'я та по батькові заявниці у трудовій книжці колгоспника б/н від 25.05.1985); з 1993 по 2000 (відсутнє повне ім'я та по батькові заявниці у трудовій книжці колгоспника б/н від 25.05.1985); з 17.10.2005 по 11.10.2006 (період отримання допомоги по безробіттю додатково має бути підтверджений довідкою про отримання допомоги по безробіттю).
У вказаному рішенні про відмову у призначенні пенсії заявниці було рекомендовано в частині підтвердження страхового стажу з 1984 по 1987 та з 1993 по 2000 надати документи про період роботи заявниці у колгоспі, які підтверджують належність заявниці довідки № 04-03/283 від 27.09.2021, оскільки і вказаній довідці відсутнє повне ім'я та по батькові заявниці.
Верховний Суд у постанові від 29 березня 2023 року у справі № 638/5047/21 зазначив, що «спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсій та інших соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства… Тому суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що між сторонами має місце публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу, а отже такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства».
У постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 336/1272/19 зазначено, що «порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачає можливість лише встановлення судом факту належності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо зазначені в ньому прізвище, ім'я та по батькові не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові особи за паспортом або свідоцтвом про народження. В усіх інших випадках підтвердження наявного трудового стажу здійснюється підрозділами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, яке (рішення) може бути предметом оскарження у встановленому законом порядку. Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду».
Верховний Суд у постанові від 25 травня 2022 року у справі № 363/1099/21 вказував, що «у судовому порядку не може бути встановлений факт наявності трудового стажу, оскільки встановлення такого факту здійснюється органами Пенсійного фонду України в позасудовому порядку, відмова цього органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.
У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2021 року у справі № 947/14019/20 викладено висновок про те, що «встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, а рішення вказаного органу щодо її призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку. Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду. З урахуванням наведеного питання встановлення факту наявності трудового стажу не підлягає судовому розгляду. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18 (провадження № 14-369цс19), та відповідає практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови: від 10 березня 2020 року у справі № 556/132/18 (провадження № 61-44101св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 559/2652/16-ц (провадження № 61-28244св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 401/2020/17-ц (провадження № 61-3570св19), від 24 жовтня 2019 року у справі № 523/30/17 (провадження № 61-12771св18) та від 10 червня 2020 року у справі № 347/576/18 (провадження № 61-45995св18). За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що в окремому провадженні не може бути встановлений факт наявності трудового стажу, оскільки встановлення такого факту здійснюється органами Пенсійного фонду України, а не в судовому порядку».
Отже, заява про встановлення факту трудового стажу для призначення пенсії не може розглядатися у порядку цивільного судочинства.
Викладене узгоджується з правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 589/2794/16-ц.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За вказаних обставин, суддя вважає, що слід відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки дана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі наведеного, керуючись статтями 186, 260, 261, 293, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення,
Роз'яснити заявнику, що спір заявника з приводу наявності підстав для призначення пенсії за віком і встановлення необхідних для призначення пенсії юридичних фактів належить до юрисдикції адміністративного суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів, з дня її проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали суду.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя О.А. Кисіль