06 серпня 2024 року м.Суми
Справа №585/3795/23
Номер провадження 22-ц/816/907/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 09 січня 2024 року у складі судді Кузьмінського О.В., ухвалене в селищі Липова Долина Сумської області, повний текст рішення складено 12 січня 2024 року,
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Роменська міська рада Сумської області, Липоводолинська селищна рада, про встановлення факту, що має юридичне значення,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Хоменко О.М. звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить визнати його єдиною особою, яка здійснює догляд за його рідною бабусею по лінії матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що має встановлену першу групу інвалідності, що підтверджується довідкою медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААВ № 663836 та довідкою ЛКК б/н протокол № 96/2 від 09 травня 2023 року.
Заяву мотивовано тим, що його рідна баба ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має проблеми зі здоров'ям, не здатна до самообслуговування, потребує постійного стороннього догляду. За результатами медичного лікування та огляду їй було встановлено першу групу інвалідності, починаючи з 24 березня 2023 року. З кожним днем стан здоров'я ОСОБА_2 не покращується, з метою належного оформлення документів рідний онук ОСОБА_1 звернувся із заявою до органів соціального захисту з метою обстеження матеріально- побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи, за результатами огляду якого було складено довідку від 24 квітня 2023 року, якою було підтверджено фактичне спільне проживання.
Встановлення факту постійного догляду ОСОБА_1 за його рідною бабою ОСОБА_2 має пріоритетне значення, оскільки наразі вона не може отримувати достатнього та належного догляду і лікування, так як її онук проходить військову служби у лавах Збройних Сил України. Факт здійснення заявником постійного догляду за бабою по лінії матері має юридичне значення, оскільки підтверджує виникнення прав та обов'язків заявника щодо отримання соціальних пільг та виникнення прав та обов'язків, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме права на звільнення з військової служби.
Посилаючись на вказані обставини, просить заяву задовольнити.
Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 09 січня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне встановлення судом обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким його заяву задовольнити в повному обсязі. Крім того, просить апеляційну скаргу розглядати без його участі.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом неправильно застосовано норми Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме суд застосував абз. 7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 цього Закону, оскільки підлягали застосуванню положення абз. 6 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 вказаного Закону, так як його баба ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи та потребує стороннього догляду. Тому вважає, що він не повинен доводити факт того, що його баба не має інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до законодавства її утримувати, та не повинен доводити відсутність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Вважає, що він не може бути внесений до реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, оскільки його заробітна плата перевищує середньомісячний дохід.
На думку скаржника, суд не повинен був застосувати висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.
Крім того, зазначає, що місцевий суд не роз'яснив його представнику про необхідність залучення до участі у справі інших заінтересованих осіб, а саме військової частини, сам не залучив її до участі у справі, а лише зазначив про це в оскаржуваному рішенні.
Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 18).
Відповідно до свідоцтва про народження батьками ОСОБА_5 (мова оригіналу) є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 17).
Відповідно до витягу №493/К-01-11/04.2023 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб та довідки № 561/К-05-12/04.2023 ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з бабою ОСОБА_2 (а.с. 14, 15, 16).
З висновку лікарсько-консультативної комісії закладу при «КНП Липоводолинський ЦПМСД» № 96/2 від 9 травня 2023 року ОСОБА_2 , 1928 року народження за станом здоров'я не здатна до самообслуговування та самостійного пересування, потребує постійного стороннього догляду (а.с. 20).
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 24 березня 2023 року ОСОБА_2 встановлена перша група інвалідності безстроково. Потребує постійного стороннього догляду (а.с. 21).
З копії рапорту вбачається, що старший стрілець ОСОБА_8 31 липня 2023 року звертався до командира 2 КВ 2 МБ з проханням звільнити його з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту Г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з тим, що має бабу ОСОБА_2 , яка є інвалідом 1 групи (а.с. 37).
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки порядок встановлення факту здійснення фізичною особою догляду за особою з інвалідністю І групи, яка потребує стороннього догляду, визначений відповідним законодавством, а саме нормами Закону України «Про соціальні послуги», тому відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні цивільного судочинства. З урахуванням того, що заявник не подав суду доказів, які б підтверджували причини неможливості одержання документів відповідного компетентного органу соціального захисту, що посвідчує факт надання ним постійного догляду за ОСОБА_2 за відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, не надав документів про те, що він є надавачем соціальних послуг та, або витягу з реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, не надано доказів того, що ОСОБА_2 не має інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до законодавства її утримувати, та не доведено відсутність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, тому подана заява про встановлення юридичного факту є необґрунтованою. Крім того, суд вказав, що військова частина, в якій проходить службу заявник, не була залучена до участі у справі в якості заінтересованої особи.
Проте повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна, так як суд дійшов їх з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною першою статті 315 ЦПК України, який не є вичерпним.
Так, згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов:
- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 18 січня 2024 року № 560/17953/21.
Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок.
Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16-ц, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21).
Суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18.
Таким чином, судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.
У справі, що переглядається, з метою звільнення з військової служби, заявник просить встановити факт, що він є єдиною особою, яка зайнята постійним доглядом за його рідною бабою, яка є особою з інвалідністю першої групи.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у редакції, чинній на час звернення заявника до суду) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільнюються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причин, зокрема як необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами, що потребують постійного стороннього догляду, визначено Законом України «Про соціальні послуги», Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1040, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859, Порядком організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587.
Вказані нормативно-правові акти визначають порядок та підстави отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру.
За змістом пунктів 6, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг (автоматизованої інформаційно-телекомунікаційна системи, призначеної для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг).
Згідно з пунктами 1, 3 частини шостої статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є особами з інвалідністю I групи; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями.
Згідно із частиною шостою статті 15 Закону України «Про соціальні послуги» формування Реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг.
Таким чином, для засвідчення відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг можуть отримати витяг з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який призначений для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг, визначених законодавством.
Отже, для отримання підтвердження факту здійснення догляду за особою з інвалідністю надавач соціальної послуги з догляду вдома має бути включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який на місцевому рівні ведуть виконавчі органи місцевих рад та за заявою особи підтверджують такий статус шляхом видачі протягом 30 днів безкоштовної довідки про здійснення догляду за особою з інвалідністю.
Доводи скаржника, що він не може бути внесений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, оскільки його заробітна плата перевищує середньомісячний дохід, спростовуються наведеним законодавством, за яким незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні, для отримання відповідного статусу надавач та отримувач соціальних послуг включаються до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.
Таким чином, законодавством визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка за станом здоров'я потребує соціальної послуги з догляду, про встановлення якого просить заявник, у зв'язку з чим такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства.
Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 283/1199/23 (провадження № 61-12851св23).
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні в цивільному судочинства.
Статтею 255 ЦПК України встановлено підстави закриття провадження у справі. Відповідно до пункту 1 частини першої зазначеної статті, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч.1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 ЦПК України
З урахуванням викладеного, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом справу було розглянуто по суті, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367;374 ч.1 п. 4; 377; 381 - 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 09 січня 2024 року скасувати.
Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Роменська міська рада Сумської області, Липоводолинська селищна рада, про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов