Номер провадження: 22-ц/813/2712/24
Справа № 521/16972/23
Головуючий у першій інстанції Леонов О.С.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія 27
05.08.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника АТ КБ «ПриватБанк» - Ніколаєнко Олени Миколаївни на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2023 року в цивільній справі за позовною заявою АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ КБ «ПриватБанк» подали до Малиновського районного суду м. Одеси позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначив, що відповідно до укладеного договору №б/н від 03 жовтня 2005 року відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 33000 грн. 14 червня 2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (ПАТ КБ «ПриватБанк») на Акціонерне товариство «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк»). Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві, копії Витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витягу з «Тарифів Банку». У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 22 травня 2023 року має заборгованість у розмірі - 40401,16 грн, яка складається з наступного: 33050,10 грн - заборгованість за кредитом, 7351,06 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Оскільки відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав та має заборгованість, позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду.
14 вересня 2023 року заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси вирішено позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково; стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в розмірі 33050 гривень 10 копійок та судовий збір у розмірі 2200,88 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовити.
13 жовтня 2023 року засобами поштового зв'язку представник АТ КБ «ПриватБанк» - Ніколаєнко Олена Миколаївна направила до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2023 року. Представник апелянта не погоджується із оскаржуваним заочним рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, вважає його в цій частині необґрунтованим та незаконним, прийнятим без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Так, представник апелянта вказує на те, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона лише може приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту представник апелянта зазначає, що банк керувався п.п. 3.2, п. 3.3 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. При цьому, представник апелянта повідомив, що кредитна картка відповідача була перевипущена та відповідач отримав нові картки з продовженим строком дії та здійснив дії щодо проведення їх активації, користувався перевипущеними картками та отримував кредитні кошти. Також, представник апелянта вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваному заочному рішенні не навів жодних правових підстав в існуванні у відповідача права на користування коштами банку без сплати відсотків. Тому, представник апелянта просить скасувати заочне рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків у сумі 7351,06 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог, а також судові витрати покласти на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційне провадження за скаргою представника АТ КБ «ПриватБанк» - Ніколаєнко Олени Миколаївни на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2023 року в цивільній справі за позовною заявою АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, було відкрито в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Приймаючи оскаржуване заочне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд першої інстанції вирішив, що АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а саме заборгованість за тілом кредиту в розмірі 33050,10 гривень (а.с. 80).
Апеляційний суд, відхиляючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Так, заочне рішення переглядається лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом.
Оцінка апеляційного суду.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Із копії Заяви, підписаної ОСОБА_1 , вбачається, що відповідач виявила бажання отримати кредитку картку «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» із встановленням кредитного ліміту у розмірі 4500 гривень, базова відсоткова ставка 3% в місяць на залишок заборгованості та без встановлення щомісячної комісії (а.с. 40-40 зворот). Однак, згідно з розрахунками заборгованості за кредитним договором 01 січня 2013 року відсоткова ставка за користування кредитом була змінена на 30% річних (а.с. 10), 01 вересня 2014 року - на 34,8% річних (а.с. 10 зворот), 10 листопада 2014 року - на 32,4% річних, 01 квітня 2015 року - на 42% річних (а.с. 11), 01 червня 2015 року відсоткову ставку визначено на рівні 2,7% та 3,5% в місяць (а.с. 12), а з 14 серпня 2020 року - 3,4% відсотка в місяць. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідач була обізнана та погодилася зі збільшенням/зменшенням відсоткової ставки за користування кредитом, що, в свою чергу, свідчить про зміну відсоткової ставки банком в односторонньому порядку.
При оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем суд має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищим, ніж до споживача фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою (постанова Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17). Крім того, тягар доказування обґрунтованості вимог пред'явленого позову, за загальним правилом, покладається на позивача.
За таких обставин, оскільки позивач не підтвердив обізнаність та згоду відповідача на зміну розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами, а умови договору не містять положень щодо погодження сторонами односторонньої зміни відсоткової ставки без відповідної згоди відповідача, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог банку щодо стягнення відсотків за користування кредитом, так як всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони (позичальника), яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Крім того, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо нерелевантності застосованих судом першої інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, оскільки в обох випадках одностороння зміна банком розміру відсоткової ставки, що підлягає сплаті за користування кредитними коштами, сторонами не узгоджувалася та із відповідними змінами сторона відповідача (позичальника) ознайомлена не була. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19 на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України, відхиляючи апеляційну скаргу, залишає заочне рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника АТ КБ «ПриватБанк» - Ніколаєнко Олени Миколаївни - залишити без задоволення.
Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2023 року - залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік