Номер провадження: 11-сс/813/1045/24
Справа № 521/9978/24 1-кс/521/1909/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
08.07.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 кизи,
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 21.06.2024 року, відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Долинське, Ананівського району, Одеської області, громадянина України, українця, стрільць-санітар 1 відділення морської піхоти 3 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти 3 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024162470000735, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,-
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 21.06.2024 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції № 1 ОРУП № 1 ГУ НП в Одеській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 , та відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 18.08.2024 року, в межах строку досудового розслідування, з визначенням розміру застави, у розмірі 160 (сто шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 484 480 (чотириста вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят) гривень.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), якими обґрунтовується підозра та які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ризики, на які посилається слідчий у клопотанні недоведені; оскаржувана ухвала не містить в собі обґрунтувань щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того зазначає, що слідчим суддею не враховано, що підозрюваний раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, зокрема дружину, дитину, з якими проживають разом у м. Одеса.
Апеляційний розгляд проведено без участі підозрюваного ОСОБА_8 , однак за участю його захисника, який не наполягав на участі підозрюваного. Також, розгляд апеляційної скарги захисника проведено без участі прокурора, який будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з'явився, клопотань чи заяв не подавав.
Заслухавши суддю-доповідача; пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Згідно частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України вказує, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановлюється. В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.
Зазначені вимоги суд першої інстанції виконав в повному обсязі. В оскарженій ухвалі слідчий суддя навів належні та достатні мотиви для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
За таких обставин, на думку апеляційного суду, відсутні підстави стверджувати про необґрунтованість та невмотивованість судового рішення.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя при постановленні ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що у провадженні СВ відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції в Одеській області знаходиться кримінальне провадження № 12024162470000735 від 04.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
21.06.2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України за наступних обставин: ОСОБА_8 з 31.10.2022, на підставі Указу Президента України № 65/2022 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройні Сили України. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 15.11.2022 №65 РС (по особовому складу) ОСОБА_8 призначений на посаду стрільця-санітара 1 відділення морської піхоти 3 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти 3 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 .
Так, 04.06.2024 року, ОСОБА_8 близько 12:20, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи умисно, в ході телефонної розмови із ОСОБА_11 , виказав останньому вимогу щодо надання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , які уповноважені на виконання функцій держави, щодо визнання непридатним до військової служби та виключення ОСОБА_12 з військового обліку, а також за видачу "незаповнених повісток про виклик до ТЦК".
Надалі, ОСОБА_8 10.06.2024 близько 14:02, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, продовжуючи реалізацію єдиного корисливого умислу, спрямованого на особисте протиправне збагачення, під час особистої зустрічі з ОСОБА_11 , повторно виказав ОСОБА_11 вимогу надати йому неправомірну вигоду у розмірі 500 доларів США за вплив на прийняття рішення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , які уповноважені на виконання функцій держави, щодо визнання непридатним до військової служби та виключення ОСОБА_12 з військового обліку, внесення щодо останнього відомостей до АІТС «Оберіг», а також за видачу "незаповнених повісток про виклик із гербовою печаткою та підписом посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_2 " у розмірі 1000 грн за кожну повістку.
В подальшому, ОСОБА_8 13.06.2024 у період з 12:24 по 16:11, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи умисно, продовжуючи реалізацію єдиного корисливого умислу, спрямованого на особисте протиправне збагачення, на виконання раніше висловленої вимоги одержав на банківську картку № НОМЕР_3 від ОСОБА_11 , частину неправомірної вигоди у розмірі 3000 грн за вплив на прийняття рішення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , які уповноважені на виконання функцій держави, щодо видачі "незаповнених повісток про виклик із гербовою печаткою та підписом посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_2 ".
Надалі, ОСОБА_8 18.06.2024 близько 14:06, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, продовжуючи реалізацію єдиного корисливого умислу, спрямованого на особисте протиправне збагачення, під час особистої зустрічі з ОСОБА_11 , на виконання раніше висловленої вимоги одержав від ОСОБА_11 , частину неправомірної вигоди у розмірі 500 доларів США (згідно курсу НБУ станом на 18.06.2024 - 20325 грн) за вплив на прийняття рішення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , які уповноважені на виконання функцій держави, щодо визнання непридатним до військової служби та виключення ОСОБА_12 з військового обліку, внесення щодо останнього відомостей до АІТС «Оберіг».
В подальшому, ОСОБА_8 20.06.2024 близько 10:06, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, продовжуючи реалізацію єдиного корисливого умислу, спрямованого на особисте протиправне збагачення, під час особистої зустрічі з ОСОБА_11 , на виконання раніше висловленої вимоги одержав від ОСОБА_11 , частину неправомірної вигоди у розмірі 400 доларів США (згідно курсу НБУ станом на 20.06.2024 - 16216 грн) за вплив на прийняття рішення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , які уповноважені на виконання функцій держави, щодо визнання непридатним до військової служби та виключення ОСОБА_12 з військового обліку, внесення щодо останнього відомостей до АІТС «Оберіг».
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, дослідженими слідчим суддею. Натомість, сторона захисту обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_8 в апеляційному порядку не оскаржувала, тому в цій частині ухвала слідчого судді не перевіряється, однак, апеляційний суд вважає, що надані прокурором докази, які долучені до клопотання, доводять на даній стадії досудового розслідування обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, про що вірно зазначено в оскаржуваній ухвалі, а тому апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді в цій частині.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Не погоджуючись із доводами захисника про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявності ризиків, які були б підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, апеляційний суд наголошує на таких обставинах.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Апеляційний суд погоджується з доводами клопотання слідчого та висновками слідчого судді стосовно існування ризиків що підозрюваний ОСОБА_8 може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які обумовлені обґрунтованістю підозри у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.
Наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі та усвідомлюючи передбачене законодавством за вчинення інкримінованого йому кримінальне правопорушення покарання, може переховуватися від органів досудового слідства та суду. оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за який передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Апеляційний суд вважає правильним висновок слідчого судді про те, що наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_8 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, не маючи стримуючих факторів у вигляді міцних соціальних зв'язків та маючи значні матеріальні ресурси для тривалого перебування за кордоном, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Зазначений ризик підвищений специфікою інкримінованого злочину, а також наявністю спеціальних знань внаслідок перебування на оперативній посаді в лавах ЗСУ.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходив з того, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, зможе повідомляти невстановлених осіб про хід досудового розслідування та надавати вказівки, які будуть перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, тобто існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваному особисто відома особа заявника у кримінальному провадженні, покази якого є надважливими.
На наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється), вказує той факт, що підозрюваний ОСОБА_8 був зацікавлений у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди з метою власного збагачення.
Так, ризик переховування від органу досудового розслідування та суду підтверджується обставинами які встановлені в судовому засіданні, та яким слідчий суддя надає оцінку з урахуванням вимог ст. 178 КПК України, а саме вік підозрюваного - 48 років та стан здоров'я підозрюваного - відсутність скарг; майновий стан підозрюваного.
Таким чином, аналізуючи всі викладені вище обставини у їх сукупності, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість можливого призначеного покарання, наявність обґрунтованої підозри та ризиків можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, ризиків незаконного впливу на свідків та можливого знищення доказів, а також особи підозрюваного, на переконання апеляційного суду, прокурором доведено те, що обрання підозрюваному ОСОБА_8 іншого більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти доведеним ризикам, а слідчий суддя вірно оцінив та відобразив ці факти в своїй ухвалі.
В зв'язку з наведеним апеляційний вважає застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виправданим, а доводи сторони захисту в цій частині - необґрунтованими.
Дійшовши висновку про законність та обґрунтованість оскарженої ухвали апеляційний суд також враховує, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК України, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
Доводи захисника про необхідність зменшення розміру застави, непомірність його для підозрюваного, та можливості застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки менший розмір застави, а також домашній арешт, з великою вірогідністю може виявитися недостатніми для гарантування запобігання встановленим ризикам.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Задовольняючи клопотання слідчого частково, слідчий суддя виходив з того, що у клопотанні слідчий, а в судовому засіданні прокурор, посилаючись на характер вчиненого кримінального правопорушення, просили у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваному заставу у розмірі 500000 грн.
Натомість, апеляційний суд вважає, що оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого кримінального злочину, пов'язаного із одержанням неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаного з вимаганням такої вигоди, що опосередковано впливає на обороноздатність держави та свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, розмір винагороди за вчинення інкримінованих дій, розмір доходів, а також високий ступінь встановлених ризиків, то слідчий суддя прийшов обґрунтованого висновку, що лише застава в розмірі 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 484480 грн. зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_8 обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Так, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув'язнення.
Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.
Як встановлено вище, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, відповідно до абз. 2 ч. 5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно
Зважаючи на тяжкість та характер злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливості підозрюваного, який підозрюється у вчиненні злочину із використанням службового статусу в ЗСУ в умовах воєнного стану, тому слідчий суддя прийшов обґрунтованого висновку, що застава у сумі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.
За вказаних вище обставин, запобіжний захід у виді застави у розмірі 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялися б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Твердження сторони захисту про неврахування даних про особу підозрюваного, колегія суддів визнає неспроможними, оскільки всі дані про його особу були враховані при постановленні судового рішення, а нових документів щодо інших даних про особу ОСОБА_8 на підтвердження вказаних доводів, захисником не надано.
Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання, що органом досудового розслідування була доведена неможливість застосування на даному етапі досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу, для запобігання названим вище ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та продовження їх існування, у зв'язку з чим неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про неспроможність доводів апеляційної скарги захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 21.06.2024 року, відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024162470000735, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4