Номер провадження: 22-ц/813/2381/24
Справа № 522/17467/21
Головуючий у першій інстанції Мурзенко М.В.
Доповідач Дришлюк А. І.
05.08.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді ДришлюкаА.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м. Одесі апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Ніколаєнко Олени Миколаївни на рішення Малиновського районного суду Одеської області від 09 серпня 2023 року по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,
10.09.2021 року представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовом про стягнення заборгованості, в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 13.10.2011 року у розмірі 20838,75 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 17369,00 грн., та заборгованості за простроченими відсотками у сумі 3469,75 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн. В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що відповідно до укладеного кредитного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, для користування кредитним рахунком, відповідач отримав кредитну картку, користувався кредитними коштами, проте, у встановлений Умовами та Правилами надання банківських послуг строк кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 15.08.2021 року дорівнює 20838,75 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 17369,00 грн., та заборгованості за простроченими відсотками у сумі 3469,75 грн.. Оскільки відповідач у добровільному порядку заборгованість не сплачує, позивач вимушений звернутися з даним позовом до суду (т. 1, а.с. 1-63).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 09 серпня 2023 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом було вирішено відмовити (т. 2, а.с. 16-20).
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Ніколаєнко Олена Миколаївна звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просила суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесено внаслідок неповного з'ясування обставин, якій мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначав, що за змістом п. 6 розділу 6 Положення № 705 та п. 14.6 ст. 14 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором, тобто до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення за електронним платіжним засобом користувача несе банк, відповідно, враховуючи, що повідомлення від ОСОБА_1 до ПриватБанку надійшло після зняття коштів, то саме відповідач несе відповідальність за зняття коштів. Також апелянт стверджує, що вчинення фінансових операцій на картковому рахунку відповідача третіми особами неможливо без розголошення останнім інформації, яка діє змогу ініціювати платіжні операції, таких як код доступу до картки, строк дії картки, пін-коду та інші ідентифікуючі дані електронного платіжного засобу, пароль входу до системи приват24 тощо. Разом з тим, апелянт зазначає, що наявність кримінального провадження не може свідчити. У силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно відповідача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення його від обов'язки належного виконання зобов'язання та виконання Умов та Правил надання банківських послуг у випадку настання певних обставин, передбачених ними (т. 2, а.с. 36-44).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.09.2023 року було відкрито апеляційне провадження та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику стороні по справі) (т. 2, а.с. 46-48).
01.11.2023 року на адресу суду надійшов відзив від адвоката Смірнова Володимира Сергійовича, який діє в інтересах відповідача - ОСОБА_1 , в якому останній зазначав, що ним були здійснені всі необхідні заходи, передбачені в таких випадках, щодо доведеності непричетності до здійснення відповідних дій, а отже як користувач картки не може нести відповідальність за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка надає змогу ініціювати платіжні операції. Разом з тим, відповідач також зазначає, що позивачем в свою чергу не було надано відповідних доказів на спростування наявних в матеріалах справи відомостей про те, що відповідач в період з 22.12.2020 року по 31.12.2020 року банківською карткою не користувався, не втрачав, іншим особами не передавав, ПІН-коду нікому не повідомляв, не укладав угоди за допомогою сервісу «Оплата частинами» та взагалі під час здійснення банківських операцій з картковим рахунком перебував не у місці їх вчинення (т. 2, а.с. 77-82).
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Сторони в судове засідання не викликались.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши наявні матеріали справи, апеляційним судом встановлено наступні обставини справи.
13.10.2011 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим клієнтом було підписано заяву-анкету №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуги у ПриватБанку (т. 1, а.с. 14-15), на підставі якої в подальшому було оформлено та видано ОСОБА_1 банківську картку, яка в подальшому неодноразово перевидавалася (т. 1, а.с. 13). Згідно довідки Банку, 14.11.2018 року було видано банківську картку НОМЕР_1 (по якій було вчинено відповідні операції), строком дії до 10/22 (т. 1, а.с. 13)
Згідно виписки по рахунку станом на 18.08.2021 року, в період з 22.12.2020 року по 16.01.2021 року внаслідок здійснення видаткових операцій за вказаною карткою утворилась заборгованість в сумі 11 000 грн. 00 коп. що підтверджується випискою по рахунку (т. 1, а.с. 50). В подальшому, згідно виписки, відбувалося систематичне списання відсотків за користування кредитним лімітом та станом на 01.08.2021 року загальна заборгованість по картці становила - 20838,75 грн.
З наданої позивачем інформації вбачається, що верифікація клієнта ОСОБА_1 здійснювалась за номером телефону НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 208-212).
Згідно інформації Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ від 10.05.2023 року, відповідач в період з 31.07.2020 р. по 17.02.2021 року перебував за межами України (т. 1, а.с. 231).
26.01.2021 року за вказаними обставинами було внесенні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження № 12021162380000042, правова кваліфікація ч.3 ст. 190 КК України (т. 1, а.с. 88).
Приймаючи оскаржуване рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що враховуючи встановлені обставини справи, судом зроблено висновок, що видаткові операції за карткою в період з 22.12.2021 року по 16.01.2021 року здійснювались не ОСОБА_1 , а іншою особою, дії якої мають ознаки шахрайства, та за результатами вчинення яких 26.01.2021 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження № 12021162380000042, правова кваліфікація ч.3 ст. 190 КК України. При цьому, відповідач, як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, списання грошових коштів з його карткових рахунків відбулося не за його розпорядженням й він не повинен нести відповідальності за такі операції, виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, відповідач невідкладно повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Матеріалами справи встановлено, що в період з 22.12.2020 року по 16.01.2021 року за виданою ОСОБА_1 банківською карткою відбувалися відповідні платіжні операції, внаслідок вчинення яких за вказаною карткою утворилась заборгованість у розмірі 11000, 00 грн, що підтверджується випискою по рахунку (т. 1, а.с. 50).Надалі, згідно долученої виписки по картковому рахунку, відбувалося систематичне списання відсотків за користування кредитними коштами та станом 01.08.2021 року загальний розмір заборгованості становив - 20838,75 грн, у зв'язку із чим представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із відповідними позовними вимогами щодо стягнення з ОСОБА_1 виниклої заборгованості по картковому рахунку.
Разом з тим, з матеріалів справи в свою чергу також вбачається, що на період проведення відповідних платіжних операції по вказаній картці, відповідач - ОСОБА_1 на території України не перебував. Вказані обставини підтверджується відповідною довідкою начальника Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, долученою до матеріалів справи, згідно якої ОСОБА_1 , починаючи з 31.07.2020 року по 17.02.2021 року перебував поза межами України (т. 1, а.с. 231).
На підтвердження наведених обставин, в матеріалах справи в свою чергу наявне підтвердження капітана борту від 05.02.2021 року, згідно якого відповідач з 31.07.2020 року постійно працює на посаді 3-го механіка на борту т/х «MSC Julia R» та в період з 14.12.2020 року по 26.12.2020 року останній перебував на борту під час трансатлантичного переходу судна з Коста-Ріка (Мойн) до Західної Європи (Антверпен), у зв'язку із чим станом на 22.12.2020 року судно було поза зоною дії будь-якої мережі CSM, а тому був позбавлений можливості отримання вхідних дзвінків, вчинення вихідних дзвінків чи то надіслання певних повідомлень (т. 1, а.с. 96).
Відповідно, з вищезазначених обставин вбачається, що на момент здійснення даний операції по картковому рахунку, у зв'язку із вчиненням яких виникла відповідна заборгованість, відповідач - ОСОБА_1 на території України не перебував.
Згідно наданої позивачем інформації, верифікація клієнта ОСОБА_1 здійснювалась за номером телефону НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 208-212).
При цьому, з наданої ТОВ «Лайфсел» інформації, на виконання ухвали Малиновського районного суду м. Одеса про витребування доказів від 06.03.2023 року, вбачається, що скорочення переліку послуг за номером НОМЕР_2 (т. зв. «блокування») відбулось 22.12.2020 року (саме в період знаходження відповідача поза межами території України та станом на який, згідно підтвердження капітана від 05.02.2021 року, судно перебувала поза зоною дії будь-якої мережі CSM)о 10:15 за усною заявою особи, яка зателефонувала до Контакт-центру ТОВ «Лайфселл» з номеру НОМЕР_3 та повідомила фахівцю Контакт-центру ідентифікуючі дані за номером НОМЕР_2 . Під час такої процедури блокування особі, яка зателефонувала, було надано код для розблокування «208697».
22.12.2020 року о 11:36 в магазині дилера lifecell за адресою: АДРЕСА_1 (дилер - ФОП ОСОБА_3 ) за зверненням особи, яка повідомила раніше отриманий код розблокування «208697», відбулась заміна sim-картки за номером НОМЕР_2 , та о 11:38 надання електронних комунікаційних послуг за згаданим номером було поновлено (т. 1, а.с. 233-234). Окрім наведених відомостей, також ТОВ «Лайфсел» було повідомлено суд, що в період з 31.07.2020 року по 17.02.2021 року не зафіксовано реєстрацію в межах роумінг-партнерів за межами України номеру НОМЕР_2 та відсутнє користування електронними комунікаційними послугами міжнародного роумінгу за вказаним номером, та надано детальну виписку місця розташування мобільного пристрою за вказаним номером, згідно якою станом на період, починаючи з 22.12.2020 року по 16.01.2021 року, значиться місце розташування - АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 237-249).
В матеріалах справи також наявна особиста заява-вимога ОСОБА_1 , направлена 03.03.2021 року на адресу Ват «Лайфсел» (т. 1, а.с.109), із повідомленням щодо обставин списання грошових коштів та проханням надати відповідну інформацію відносно використання його номеру телефону НОМЕР_4 (т. 1, а.с. 106-107).
Тобто, з вищенаведеного відповідно вбачається, що на період вчинення платіжних операцій з банківсько карткою, приблизне місцезнаходження абонента з відповідним номером телефону НОМЕР_2 , за допомогою якого відбулася верифікація клієнта ОСОБА_1 значиться Дніпропетровська область, Криворізька міська громада, м. Кривий Ріг. Натомість, як зазначалося вище, відповідач в зазначений період на території України не перебував та взагалі датою на 22.12.2020 року (коли саме відбувалися дії щодо блокування та розблокування зазначеного номеру телефону та в подальшому вчинення вихідних платіжних операції) перебував поза межами дії будь-яких мереж.
При цьому, матеріалами справи в тому числі містять відомості щодо звернення в подальшому ОСОБА_4 (яка є дружиною відповідача) до правоохоронних органів із заявою від 06.01.2021 року відносно вчинення невідомою особою шахрайських дій з банківськими рахунками, за зверненням якої, згідно копії витягу з ЄРДР, 27.01.2021 року було внесено відповідні відомості щодо вчинення шахрайських дій, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки з банківською карткою чоловіка ОСОБА_5 , внаслідок яких було спричинено матеріальну шкоду на суму 96877,0 грн (т. 1, а.с. 88). 23.02.2021 року безпосередньо ОСОБА_1 було складено відповідну заяву про залучення до провадження як потерпілого, яку було прийнято старшим слідчим СВ відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області (т. 1, а.с. 89).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 08.02.2018 року по справі № 552/2819/16 вказано, що: "користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 13.05.2015 року по справі № 6-71цс15, від 14.02.2018 року по справі № 127/23496/15, від 20.06.2018 року по справі № 691/699/16, від 02.10.2019 року по справі № 182/3171/16, від 23.01.2020 року по справі № 179/1688/17, від 16.08.2023 року по справі № 176/1445/22.
Разом з тим, посилання відповідача щодо розголошення відповідачем персональних даних та відповідно як наслідок відповідальність за вчинення таких дій відхиляються апеляційним судом, оскільки наведені доводи зводяться лише до припущень, з огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів у розумінні положень ст.ст. 77, 80 ЦПК України, які б у своїй сукупності належним чином підтверджували, що відповідачем було порушено обумовлені сторонами умови та правила надання банківських послуг та/або ж своїми діями будь-ким чином сприяв розголошенню інформації, що стосується саме персональних даних, необхідних для здійснення платіжних операції по банківським рахункам. Матеріали справи в свою чергу також містять відповідну заяву ОСОБА_1 направлену на адресу Банку щодо повідомлення відомостей відносно вчинення незаконних дій з його банківською краткою (т. 1, а.с. 135-136).
При цьому, сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1 , не є підставою в даному випадку для задоволення позовних вимог щодо стягнення грошових коштів з останнього.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Таким чином, враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, оскільки наведені доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростували правильні по суті висновки суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст.375 ЦПК України залишає апеляцій скаргу без задоволення та оскаржуване рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Ніколаєнко Олени Миколаївни - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду Одеської області від 09 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік