Номер провадження: 11-сс/813/1069/24
Справа № 947/18089/24 1-кс/947/8484/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
08.07.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 кизи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.06.2024 року, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Арциз Болградського (Арцизького) району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, має дитину, офіційно не працює, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 в,
підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42024164690000054 від 09.05.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,-
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.06.2024 року частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 та відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 20.08.2024 року, в межах строку досудового розслідування, з визначенням розміру застави, у розмірі 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 393640 (триста дев'яносто три тисячі шістсот сорок) гривень.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), якими обґрунтовується підозра та які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, просить її скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід, що не пов'язаний із триманням під вартою.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що пред'явлена ОСОБА_6 підозра необгрунтована, ризики, на які посилається слідчий у клопотанні недоведені; оскаржувана ухвала не містить в собі обґрунтувань щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, а розмір застави, визначений слідчим суддею взагалі не обґрунтований, оскаржувана ухвала не містить в собі належних обґрунтувань виключності саме такого розміру застави.
Крім того зазначає, що слідчим суддею не враховано і того, що підозрюваний раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки.
Апеляційний розгляд проведено без участі підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника, від якого надійшло клопотання про проведення апеляційного розгляду за його відсутності та який не наполягав на участі підозрюваного. Також, розгляд апеляційної скарги захисника проведено без участі прокурора, який будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з'явився, клопотань чи заяв не подавав.
Враховуючи викладене, апеляційний суд, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, продовжив апеляційний розгляд за відсутності учасників провадження.
Враховуючи неявку учасників процесу в судове засідання, колегія суддів, керуючись вимогами ч. 4 ст. 405 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд здійснити за відсутності учасників провадження та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.
Заслухавши доповідь судді, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Згідно частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України вказує, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановлюється. В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.
Зазначені вимоги суд першої інстанції виконав в повному обсязі. В оскарженій ухвалі слідчий суддя навів належні та достатні мотиви для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
За таких обставин, на думку апеляційного суду, відсутні підстави стверджувати про необґрунтованість та невмотивованість судового рішення.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя при постановленні ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що у провадженні СУ ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024164690000054 від 09.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
25.06.2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.332 КК України за наступних обставин: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21.05.2024, виник злочинний умисел, спрямований на одержання грошової винагороди за організацію незаконного переправлення громадян України, а саме чоловіків, яким заборонено виїзд за межі країни під час дій правового режиму воєнного стану, через державний кордон України.
З метою реалізації свого злочинного умислу, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи, що для досягнення злочинного результату поза можливістю бути викритим є необхідним залучення інших осіб, ОСОБА_6 для досягнення своєї злочинної мети, у невстановлений досудовим розслідуванням дату, час та спосіб, залучив до злочинної діяльності невстановлену досудовим розслідуванням особу на ім'я ОСОБА_10 .
ОСОБА_6 та невстановлена в ході досудового розслідування особа на ім'я ОСОБА_10 погодили план та схему злочинної діяльності та кожен з них надав добровільну згоду на участь у злочинні діяльності, підтвердивши таку згоду своїми подальшими активними діями.
Так, відповідно до розробленого та погодженого плану, у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 21.05.2024 ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, підшукав ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому повідомив про можливість переправлення останнього через державний кордон України під час дій правового режиму воєнного стану, незважаючи на встановлену заборону, шляхом безпосереднього перевезення
ОСОБА_11 через державний кордон України на ділянці кордону з невизнаною Придністровською Молдавською Республікою, повідомивши останньому, що таке перевезення відбудиться в обхід офіційно встановлених пунктів пропуску через державний кордон України.
У свою чергу, ОСОБА_11 , повідомивши про відомі йому факти до правоохоронних органів, був залучений, за його згодою, до проведення слідчих (розшукових) дій, та діючи під контролем правоохоронних органів погодився на запропоновані йому умови перетину державного кордону України.
В подальшому, 21.05.2024 року, приблизно о 18 год. 20 хв., ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_11 на автомобільній заправці « ІНФОРМАЦІЯ_3 », за адресою: АДРЕСА_3 .
Під час вказаної зустрічі ОСОБА_6 , діючи відповідно до раніше погодженого з іншим учасником плану злочинної діяльності, із єдиним спільним умислом, з корисливих мотивів, розповів ОСОБА_11 порядок перетину державного кордону, пояснивши, що у визначений час на своєму автомобілі він перевезе ОСОБА_11 до прикордонної зони, де на іншому транспортному засобі під керуванням невстановленої досудовим розслідуванням особи, яка здійснить безпосереднє перевезення ОСОБА_11 через державний кордон України в обхід офіційно визначених пунктів пропуску, вказавши, що точний маршрут руху повідомить пізніше.
Окрім того, ОСОБА_6 зазначив, що ОСОБА_11 має надати копії свого паспорту громадянина України, паспорту громадянина України для виїзду за кордон, посвідчення водія та картки платника податків, з метою виготовлення пакету підроблених документів, які надають право бронювання від мобілізації та право безперешкодного виїзду за межі України, на випадок, якщо перевести ОСОБА_11 поза встановленого пункту пропуску через державний кордон України не вдасться.
Окрім цього, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, зазначив, що ОСОБА_11 має передати йому 7 000 доларів США в якості неправомірної вигоди, пояснивши при цьому, що зазначену суму можливо надати частинами: спочатку передати йому 5 000 доларів США разом із копіями вищевказаних особистих документів ОСОБА_11 , а іншу частину суми, тобто 2 000 доларів США, передати за декілька днів до безпосереднього виїзду.
Надалі, діючи на виконання вказівок ОСОБА_6 , 27.05.2024 року приблизно о 15 год. 20 хв., ОСОБА_11 , продовжуючи діяти під контролем правоохоронних органів, перебуваючи на автомобільній заправці « ІНФОРМАЦІЯ_3 », за адресою: АДРЕСА_3 , передав ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 5 000 доларів США (що станом на 27.05.2024 року відповідно до курсу Національного банку України становить 200 576,5 гривень), копію свого паспорту громадянина України, та копію картки платника податків та цього ж дня, ОСОБА_11 з використанням мобільного додатку «Телеграм» відправив ОСОБА_6 фотокартки із зображенням свого посвідчення водія та паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
В свою чергу, ОСОБА_6 вказав, що упродовж тижня повідомить ОСОБА_11 про готовність до виїзду та про необхідність надати йому другої частини грошових коштів в сумі 2 000 доларів США.
В подальшому, продовжуючи діяти на виконання вказівок ОСОБА_6 , 04.06.2024 року приблизно о 15 год. 00 хв., ОСОБА_11 , діючи під контролем правоохоронних органів, перебуваючи на автомобільній заправці « ІНФОРМАЦІЯ_3 », за адресою: АДРЕСА_3 , передав ОСОБА_6 другу частину раніше обумовленої суми грошових коштів у сумі 2 000 доларів США (що станом на 04.06.2024 року відповідно до курсу Національного банку України становить 80 962,6 гривень).
В подальшому, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію спільного кримінально-протиправного умислу, направленого на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню вказівками, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб із невстановленою досудовим розслідуванням особою на ім'я ОСОБА_10 , 23.06.2024 року у вечірній час в ході телефонної розмови із ОСОБА_11 повідомив останньому, що безпосередній виїзд за кордон відбудеться 24.06.2024 року та що йому необхідно в цей день о 17 год. прибути на автомобільну заправку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », за адресою: АДРЕСА_3 .
Надалі, 24.06.2024 року о 17 годині 20 хвилин, ОСОБА_6 діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, на своєму автомобілі марки «Volksvwagen Caddy» з державним номерним знаком НОМЕР_1 перевіз ОСОБА_11 від автомобільної заправки « ІНФОРМАЦІЯ_3 », за адресою: АДРЕСА_3 , до пункту пропуску через державний кордон України відділу Державної прикордонної служби в'їзду « ІНФОРМАЦІЯ_4 », за адресою: АДРЕСА_4 після чого ОСОБА_6 був затриманий працівниками правоохоронного органу а його протиправна діяльність припинена.
У вказаному місці протиправні дії ОСОБА_6 були припинені працівниками правоохоронного органу.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, дослідженими слідчим суддею, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколами додаткових допитів свідка ОСОБА_11 ; протоколом огляду і вручення грошових коштів від 27.05.2024 року; протоколом огляду і вручення грошових коштів від 04.06.2024 року; протоколом обшуку автомобіля марки «Volksvwagen Caddy» з державним номерним знаком НОМЕР_1 від 24.06.2024 року; протоколом обшуку житла від 24.06.2024 року; та іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами у своїй сукупності.
Апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту щодо необґрунтованості пред'явленої підозри ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині з огляду на таке.
Відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності, допустимості та їх достатності відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Крім того, вирішуючи питання про обґрунтованість підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
На підставі зазначеного, апеляційний суд вважає, що надані прокурором докази, які долучені до клопотання, доводять на даній стадії досудового розслідування обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, про що вірно зазначено в оскаржуваній ухвалі, а тому апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді в цій частині.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Не погоджуючись із доводами захисника про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявності ризиків, які були б підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, апеляційний суд наголошує на таких обставинах.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Апеляційний суд погоджується з доводами клопотання слідчого та висновками слідчого судді стосовно існування ризиків що підозрюваний ОСОБА_6 може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які обумовлені обґрунтованістю підозри у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.
Наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі та усвідомлюючи передбачене законодавством за вчинення інкримінованого йому кримінальне правопорушення покарання, може переховуватися від органів досудового слідства та суду. Так, з огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску. А тому існуючі законодавчі обмеження для виїзду громадян України за кордон, на що звертала увагу сторона захисту, не виключають такої можливості, про що вірно вказано слідчим суддею.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходив з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваного.
Таким чином, аналізуючи всі викладені вище обставини у їх сукупності, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість можливого призначеного покарання, наявність обґрунтованої підозри та ризиків можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, ризиків незаконного впливу на свідків, а також особи підозрюваного, на переконання апеляційного суду, прокурором доведено те, що обрання підозрюваному ОСОБА_6 іншого більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти доведеним ризикам, а слідчий суддя вірно оцінив та відобразив ці факти в своїй ухвалі.
В зв'язку з наведеним апеляційний вважає застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виправданим, а доводи сторони захисту в цій частині - необґрунтованими.
Дійшовши висновку про законність та обґрунтованість оскарженої ухвали апеляційний суд також враховує, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК України, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
Доводи захисника про необхідність зменшення розміру застави, непомірність його для підозрюваного, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки менший розмір застави, з великою вірогідністю може виявитися недостатнім для гарантування запобігання встановленим ризикам.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Задовольняючи клопотання слідчого частково, слідчий суддя виходив з того, що у клопотанні слідчий, а в судовому засіданні прокурор, посилаючись на характер вчиненого кримінального правопорушення, просили у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваному заставу у розмірі - 150 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб.
Натомість, апеляційний суд вважає правильним висновок слідчого судді про те, що оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого кримінального злочину, пов'язаного із організацією незаконного переправленням осіб придатних до військової служби через державний кордон України в умовах воєнного стану, що опосередковано впливає на обороздатність держави та свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, розмір винагороди за вчинення інкримінованих дій, розмір доходів, а також високий ступінь встановлених ризиків, то слідчий суддя прийшов обґрунтованого висновку, що лише застава в розмірі 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 393640 грн. зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_6 обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Так, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув'язнення.
Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.
Як встановлено вище, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, відповідно до абз. 2 ч. 5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно
Зважаючи на тяжкість та характер злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливості підозрюваного, який підозрюється у вчиненні злочину у групі осіб в умовах воєнного стану, тому слідчий суддя прийшов обґрунтованого висновку, що застава у сумі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.
За вказаних вище обставин, запобіжний захід у виді застави у розмірі 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялися б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Твердження сторони захисту про неврахування даних про особу підозрюваного, колегія суддів визнає неспроможними, оскільки всі дані про його особу були враховані при постановленні судового рішення, а нових документів щодо інших даних про особу ОСОБА_6 на підтвердження вказаних доводів, захисником не надано.
Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання, що органом досудового розслідування була доведена неможливість застосування на даному етапі досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_6 більш м'якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу, для запобігання названим вище ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та продовження їх існування, у зв'язку з чим неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про неспроможність доводів апеляційної скарги захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.06.2024 року, відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42024164690000054 від 09.05.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4