06.08.24
22-ц/812/1215/24
Провадження № 22-ц/812/1215/24 Суддя першої інстанції Афоніна С.М.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Іменем України
06 липня 2024 року м. Миколаїв Справа № 487/7075/15-ц
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж. М.,
при секретарі судового засідання - Травкіній В.Р.,
без участі учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2024 року, постановлену під головуванням судді Афоніної С.М., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», боржники - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи - приватний виконавець Баришніков Артем Дмитрович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал»,
29 травня 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (далі - ТОВ «Дебт Форс») звернулось до суду з заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа.
Доводи заяви обґрунтовано тим, що 04 листопада 2015 року Заводський районний суд м. Миколаєва ухвалив заочне рішення у справі № 487/7075/15-ц про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») заборгованості за кредитним договором № 11179831000/11179831001 у розмірі 870 077.85 грн та з кожного судові витрати у розмирі 6 525.58 грн.
09 лютого 2021 року ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва у вищевказаній справі було замінено сторону виконавчого провадження - ПАТ «Дельта Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ПАТ «Вердикт Капітал»).
22 березня 2024 року ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва в цій же справі було замінено сторону виконавчого провадження ТОВ «Вердикт Капітал» на ТОВ «Дебт Форс»» стосовно боржника ОСОБА_1
07 лютого 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс» (далі - ТОВ «Кампсіс Фінанс) було укладено Договір № 07-02/23 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Кампсіс Фінанс», а ТОВ «Кампсіс Фінанс» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором № 11179831000/11179831001.
23 травня 2023 року між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Дебт Форс» було укладено Договір № 23-05/23 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кампсіс Фінанс» відступило ТОВ «Дебт Форс», а ТОВ «Дебт Форс» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором № 11179831000/11179831001.
22 березня 2024 року ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва в наведеній судовій справі попередньо було замінено сторону відносно виконавчого провадження № 45499693 - на ТОВ «Дебт Форс», заборгованості за кредитним договором № 11179831000/11179831001.
05 вересня 2019 року приватним виконавцем Баришніковим А.Д. відкрито виконавче провадження за № 59977256 з виконання виконавчого листа № 487/7075/15-ц щодо боржника ОСОБА_1 .
За таких обставин, існують всі підстави для заміни сторони відкритого виконавчого провадження.
Дії боржника щодо невиконання протягом тривалого часу рішення суду, що набрало законної сили, не можуть вчинятися на шкоду іншим учасникам цивільних правовідносин з метою уникнення виконання рішення суду та сплати боргу.
Враховуючи той факт, що виконавчий лист № 487/7075/15-ц про стягнення з боржників ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 11179831000/11179831001 перебуває на виконанні ОСОБА_3 , а тому , звернення правонаступника первісного кредитора, ТОВ «Дебт Форс» із заявою про надання йому статусу стягувача до суду відповідає змісту статей 512, 514 Цивільного кодексу України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Посилаючись на викладене, ТОВ «Дебт Форс» просило суд замінити стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа у справі № 487/7075/15-ц на правонаступника - ТОВ «Дебт Форс», про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором № 11179831000/11179831001.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за вказаною цивільною справою на підставі пункту 2 частини 1 статті 186 ЦПК України.
Ухвала суду мотивована тим, що у провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва вже знаходилась цивільна справа за № 487/7075/15-ц, провадження № 6/487/39/24 за заявою ТОВ «Дебт Форс», стягувач: ТОВ «Вердикт Капітал», боржник: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: приватний виконавець Баришніков А.Д., ТОВ «Кампсіс Лігал» про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 березня 2024 року заяву ТОВ «Дебт Форс» задоволено частково.
Не погодившись з ухвалою суду ТОВ «Дебт Форс» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в грудні 2023 року ТОВ «Дебт Форс» дійсно звернулось до Заводського районного суду м. Миколаєва із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 березня 2024 року за результатами розгляду вищезазначеної заяви сторону стягувача на правонаступника ТОВ «Дебт Форс» замінено лише в частині стягнення заборгованості з одного боржника ОСОБА_1 , а в частині стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_2 в заміні сторони стягувача на правонаступника ТОВ «Дебт Форс» відмовлено.
Суд першої інстанції помилково відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 186 ЦПК України, оскільки не звернув уваги на те, що провадження у вказаній справі було закінчено ухваленням вищевказаного рішення від 04 листопада 2015 року, а звернення ТОВ «Дебт Форс» із заявою про заміну сторони виконавчого провадження відноситься до процесуальних питань пов'язаних із виконанням судового рішення, яке повинно бути розглянуто у передбаченому законом порядку.
Виходячи з викладеного вбачається, що особа не позбавлена права на повторне звернення до суду із заявою про вирішення процесуальних питань, в тому числі питання заміни сторони виконавчого провадження.
У заяві ТОВ «Дебт Форс» ставило вимогу про вирішення судом питання заміни сторони виконавчого провадження лише в частині боржника ОСОБА_2 , в частині якої раніше судом ухвалою від 22 березня 2024 року було відмовлено в такій заміні, і не ставило вимогу повторно вирішити питання про таку заміну щодо боржника ОСОБА_1 , відносно якого таке питання вирішено вищевказаною ухвалою.
Поряд з цим дана заява містить в собі виклад нових обставин, якими заявник обґрунтовує вимоги своєї заяви, покликання на нові докази, якими заявник доводить наявність нових обставин, також долучені нові докази, якими заявник підтверджує наявність нових обставин. Також до справи залучено нового учасника процесу - приватного виконавця Баришнікова А.Д.
На день слухання справи відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, проте про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, а тому відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу без участі учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що наявні підстави передбачені пунктом 2 частини 1 статті 186 ЦПК України для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки 22 березня 2024 року Заводським районним судом м. Миколаєва було постановлено ухвалу по справі № 487/7075/15-ц про заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа, якою частково задоволено вимоги заяви щодо заміни сторони виконавчого провадження стосовно боржника ОСОБА_1 . В задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадження стосовно боржника ОСОБА_2 відмовлено.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Пунктом 2 частини 1 статті 186 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Вказана підстава для відмови у відкритті провадження спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто та остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Відмова у відкритті провадження у справі у цьому разі можлива за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожнім позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Цивільне судочинство (цивільний процес) - це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок провадження в цивільних справах, що визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав та обов'язків, а також цивільних процесуальних дій, за допомогою яких вони реалізуються їх суб'єктами - судом і учасниками процесу.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Законодавство про цивільне судочинство встановлює єдиний порядок розгляду цивільних справ, об'єднаних за матеріальними ознаками в три види проваджень: позовне; окреме; наказне (частина 2 статті 19 ЦПК).
За загальним правилом, розгляд справи закінчується постановленням рішення.
Отже, провадження у справі, що переглядається закінчилось ухваленням 04 листопада 2015 року рішення Заводським районним судом м. Миколаєва, яке до цього часу залишається невиконаним.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 488/3753/17-ц вважала, що … [висновок колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про те, що вимоги статті 186 ЦПК України (тотожність вимог/спору) передбачена тільки для позовного провадження є неправильним, оскільки зазначена норма права застосовується і в інших видах судового провадження та стадіях процесу, а саме у наказаному провадженні, в окремому провадженні, а також при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця… Разом з тим, слід звернути увагу на те, що розділ VI ЦПК України, який врегульовує розгляд процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), не є окремим видом судового провадження, не є окремою стадією цивільного процесу, а є виконанням судових рішень, як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав… Отже, розгляд процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень, є триваючими правовідносинами до тих пір, поки судове рішення не буде виконане у порядку, передбаченому законом. Тому державний/приватний виконавець має право звертатися до суду з відповідним поданням, направленим на виконання статті 129 Конституції України щодо обов'язковості судового рішення стільки раз, скільки для цього необхідно, аби виконати судове рішення. Проте це не повинні бути тотожні й аналогічні подання (заяви), які вже судом вирішені].
ТОВ "Дебт Форс", звертаючись до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні, посилалось на те, що 09 лютого 2021 року ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва у зазначеній цивільній справі було замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Вердикт Капітал», в подальшому за договором відступлення прав вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги ТОВ «Кампсіс Фінанс», а 23 травня 2023 року ТОВ «Кампсіс Фінанс» за договором купівлі-продажу відступило ТОВ «Дебт Форс» право вимоги за кредитним договором № 11179831000, де боржниками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2
22 березня 2024 року ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва було змінено сторону виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_1 стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» на ТОВ «Дебт Форс». Стосовно заміни сторони виконавчого провадження в частині виконання судового рішення щодо боржника ОСОБА_2 відмовлено з підстав відсутності доказів пред'явлення виконавчого листа стосовно цієї боржниці на примусове виконання та відкриття виконавчого провадження.
Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України").
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження віднесено до процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, порядок вирішення яких визначено статтею 442 ЦПК України.
Отже, суд першої інстанції вищевказаних вимог закону не врахував та помилково відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 186 ЦПК України, оскільки не звернув уваги на те, що провадження у вказаній справі було відкрито та закінчено 04 листопада 2015 року ухваленням заочного рішення Заводським районним судом м. Миколаєва, а звернення ТОВ «Дебт Форс» із заявою про заміну сторони виконавчого провадження відноситься до процесуальних питань пов'язаних із виконанням судового рішення, яке повинно бути розглянуто у передбаченому законом порядку.
Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги, що обставини, викладені в заяві ТОВ «Дебт Форс» від 29 травня 2024 року не є тотожними й аналогічними тим, що були викладені в заяві цього товариства від 18 грудня 2023 року, яка вже судом першої інстанції була вирішена, зокрема, заявник зазначає, що наразі стосовно боржника ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження № 59977256, яке перебуває на виконанні приватного виконавця Баришнікова А.Д. Між тим саме відсутність відкритого виконавчого провадження було підставою для відмови в задоволенні заяви ТОВ «Дебт Форс» від 18 грудня 2024 року стосовно боржника ОСОБА_2 .
Ухвала суду першої інстанції від 22 березня 2024 року, на переконання колегії суддів, не зумовлює преюдиційного значення для вирішення процесуального питання про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України таке значення мають лише обставини, встановлені рішенням суду, а не висновки ухвали суду з вирішення процесуального питання.
За такого зазначена ухвала і викладені в ній висновки не можуть бути перешкодою для звернення ТОВ «Дебт Форс» до суду з повторною заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
Таким чином апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Дебт Форс» слід відмовити у відкритті провадження у справі за його заявою про заміну сторони виконавчого провадження у виконавчому провадженні стосовно боржника ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За приписами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалене у справі судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, не може вважатись законним і обґрунтованим та на підставі пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» задовольнити.
Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повний текст постанови складено 06 серпня 2024 року.