Дата документу 05.08.2024 Справа № 337/1856/24
Єдиний унікальний № 337/1856/24 Головуючий у 1-й інстанції: Сидорова М.В.
Провадження № 22-ц/807/1419/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
05 серпня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Кухаря С.В.,
Полякова О.З.
розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2024 року (повний текст рішення складено 06 травня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна», Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна» (далі - ПрАТ «Дніпроспецсталь»), Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь») про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він працював на ПрАТ «Дніпроспецсталь» з 25.04.1996 по 15.04.2003, на ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» - з 18.04.2003 по 24.01.2024. Загальний стаж роботи на вказаних підприємствах у важких та шкідливих умовах праці понад 24 роки. 24.01.2024 він звільнився з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» за ст. 38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію. За час роботи в шкідливих умовах позивач отримав ряд професійних захворювань.
Згідно первинного медичного висновку, виданого на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії Криворізького Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 03.11.2022 за №1613, йому було встановлено професійне захворювання за діагнозами: 1. Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пилотоксичний бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. ЛН-другого ступеня. 2. Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7 з вираженими статико-динамічними порушеннями хребта, м?язовотонічним та стійким больовим синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднані з періартрозом ліктьових та колінних суглобів ( ПФ першого-другого ступеня). 3. Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість третього ступеня (з помірним зниженням слуху) - за класифікацією ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Повторним медичним висновком, виданим на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії Криворізького Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 23.01.2024 за № 107, йому було підтверджено захворювання за трьома вказаними діагнозами, проте знижено їх ступінь, а саме: по ХОЗЛ - знижено до третьої стадії група Е, доповнено «Хронічне легеневе серце, НК першої стадії»; зниження по колінним суглобам (ПФ другого-третього ступеня) та за зниженням слуху до IY стадії. Вказане свідчить про погіршення стану його здоров'я внаслідок отримання професійного захворювання.
За даними інформаційної довідки про умови праці працівника, складеної у 2022 році Головним Управлінням Держпраці у Запорізькій області підтверджено його працю у шкідливих та небезпечних умовах праці слюсарем-ремонтником на ПрАТ «Дніпроспецсталь» тa слюсарем-ремонтником, оператором з обслуговування пилогазоуловлюванних установ та бункерувальником на ПАТ «Запоріжсталь». Всі зазначені професії за результатами атестації робочих місць відносяться до 3ст. ІІІ кл. (3.3) особливо шкідливі та особливо важкі умови праці.
У зв'язку із чим Криворізьким НДІ промислової медицини встановлено зв'язок його захворювання із роботою у особливо шкідливих та особливо важких умовах праці на підприємствах відповідачів.
Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 24.11.2022 визнано, що виявлені у нього професійні захворювання виникли внаслідок його тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПрАТ «Дніпроспецсталь» (06 років 11 місяців), на ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» (18 років 10 місяців). Причиною виникнення отриманих професійних захворювань є наявність на робочих місцях позивача на обох підприємствах шкідливих виробничих факторів, які перевищували допустимі граничні норми у декілька разів, перелік яких наведено в п.18 Акту.
Згідно первинного висновку ОблМСЕК № 1 від 19.12.2022 його вперше визнано особою з інвалідністю третьої групи з втратою 60% працездатності зі строком переогляду - 19.12.2024.
У зв'язку з погіршенням стану здоров'я повторним висновком ОблМСЕК № 1 від 04.03.2024, його визнано особою з інвалідністю другої групи з втратою 70% працездатності без строку переогляду. Також рекомендовано амбулаторне та стаціонарне лікування за рекомендацією лікаря профпатолога, пульмонолога, лікаря лор, невролога та сімейного лікаря, і санаторно-курортне лікування за наявності ф.070/у.
Позивач вважає, що внаслідок професійного захворювання йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я. Внаслідок отриманих професійних захворювань він не має змоги вести звичайне життя, змінився його життєвий уклад, отримання статусу особи з інвалідністю обмежило його в спілкування з друзями та знайомими, він відчуває себе незахищеним, відчуває страх та неспокій за своє здоров'я та психічний стан, змушений постійно проходити лікування. Пережиті ним події, пов'язані з професійним захворюванням, викликали погіршення стану його загального самопочуття, призвели до зниження його репутації, спричинили зниження життєвої активності, погіршили взаємини з близькими людьми, змінився стан та якість його життя, що завдає йому постійних моральних страждань. Завдану йому моральну шкоду оцінює у 80000,00 грн. та вважає, що саме така сума, буде адекватною тій моральній шкоді, яка була спричинена в результаті професійного захворювання, а також достатньою і справедливою.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачів одноразово грошову суму, як відшкодування завданої моральної шкоди в результаті професійного захворювання, з ПрАТ «Дніпроспецсталь» у розмірі 25 000,00 грн., з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» у розмірі 55 000,00 грн.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2024 року позов ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (код ЄДРПОУ 00186536, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд.81) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) одноразову грошову суму у розмірі 18802 (вісімнадцять тисяч вісімсот дві) гривні 00 копійок, як відшкодування завданої моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (код ЄДРПОУ 00191230, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд.72) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) одноразову грошову суму у розмірі 51198 (п'ятдесят одну тисячу сто дев'яносто вісім) гривень 00 копійок, як відшкодування завданої моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, відмовлено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (код ЄДРПОУ 00186536, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд.81) в дохід держави судовий збір в розмірі 284 (двісті вісімдесят чотири) гривні 66 копійок.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (код ЄДРПОУ 00191230, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд.72) в дохід держави судовий збір в розмірі 775 (сімсот сімдесят п'ять) гривень 14 копійок.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» - Ніколенко М.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити рішення суду в частині стягнення з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» моральної шкоди у сумі 51 198,00 грн. та стягнути її з утриманням суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при розгляді справи та прийнятті рішення суд не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення та не дотримався принципів виваженості та справедливості при визначенні суми, що підлягала відшкодуванню позивачу.
Так, події, внаслідок яких у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди та які стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, мали місце після 23 травня 2020 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», тому з огляду на викладене слід застосовувати положення актів законодавства, чинні на час виникнення спірних правовідносин.
Податки і збори із суми, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню та виплаті при добровільному виконанні відповідного судового рішення.
У випадку, якщо особа відшкодовує на користь фізичної особи моральну шкоду, вона виступає щодо такої фізичної особи податковим агентом та зобов'язана утримати і перерахувати податок із суми такого доходу та за рахунок фізичної особи, якій виплачується такий дохід.
Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Станом на 01 січня 2024 року розмір мінімальної заробітної плати згідно зі статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» становить 7 100, 00 грн., отже, якщо сума відшкодування моральної шкоди за рішенням суду перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати (7 100, 00 грн. х 4 = 28 400,00 грн.), необхідно стягнути моральну шкоду з утриманням податків та загальнообов'язкових платежів.
На думку представника ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» вказані аргументи підтверджуються численною судовою практикою, а саме, Дніпровський апеляційний суд в постановах від 15.12.2021 року по справі № 212/1626/21, від 16.01.2023 року по справі № 242/770/22, від 18.01.2023 року по справі № 212/9643/21, від 04.10.2023 року по справі № 204/11193/22, від 09.10.2023 року по справі № 204/10052/22, від 24.10.2023 року по справі № 204/10053/22, від 09.11.2023 року по справі № 204/10871/22, від 17.01.2024 року по справі № 185/3825/23 та ін. дійшов висновку, що звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.06.2021 року по справі №180/505/20-ц (провадження №61-5св21), якою визначено, що з 23 травня 2020 року стягнута моральна шкода підлягає оподаткуванню у разі перевищення її розміру чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Вважає, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції не були застосовані вищевказані норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого суд помилково стягнув з ПАТ «Запоріжсталь» суму моральної шкоди без утримання з неї сум податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Від ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому він просить залишити апеляційну скаргу ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Вважає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.
Інші учасники справи рішення суду не оскаржили, тому предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині задоволених позовних вимог до ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь», в іншій частині судове рішення відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі в частині задоволених позовних вимог до ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь».
Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Відповідно до вимог абзацу 2 частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення - 05.08.2024 року.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін,з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 в період тривалого виконання роботи слюсаря-ремонтника, оператора з обслуговування пилогазоуловлюючих установок, бункерувальника на підприємствах відповідачів, через перевищення впливу шкідливих виробничих факторів, отримав ряд професійних захворювань, в результаті чого йому 19.12.2022 встановлена 3 група інвалідності з втратою професійної працездатності 60%, а 04.03.2024 - друга група інвалідності з втратою професійної працездатності 70%. Суд вважав встановленим та доведеним спричинення позивачу моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я під час виконання трудових обов'язків, відповідальність за що покладається на відповідачів ПрАТ «Дніпроспецсталь» та ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь». Позивач має ряд хронічних захворювань, у зв'язку з чим відчуває фізичний біль, потребує постійного медикаментозного та іншого лікування, перебуває під спостереженням лікарів, лікарями йому рекомендовано проходити стаціонарне лікування, він не може виконувати тяжкий фізичний труд. Вказане однозначно викликає у позивача відповідні фізичні та душевні страждання і вимагає від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Виходячи з встановлених обставин, принципу розумності, виваженості і справедливості, суд вважав необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду в загальному розмірі 70 000,00 грн., розподіливши її пропорційно до його стажу роботи на вказаних підприємствах.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 з 25.04.1996 по 15.04.2003 працював на посаді слюсаря-ремонтника на постійному ремонті металургійного устаткування безпосередньо у металургійних цехах 4-6 розрядів у цеху з ремонту металургійного устаткування ПрАТ «Дніпроспецсталь»; з 18.04.2003 по 24.01.2024 - на ПАТ «Запоріжсталь»: з 18.04.2003 по 31.03.2013 - слюсарем-ремонтником 5 розряду у цеху ремонту металургійного устаткування № 4, з 01.04.2013 по 31.03.2017 - оператором з обслуговування пилогазоуловлюючих установок 4 розряду у агломераційному цеху, з 01.04.2017 по 24.01.2024 - бункерувальником 3 розряду у агломераційний цеху. Звільнився 24.01.2024 за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України.
Відповідно до Інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння), затвердженої першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 11.10.2022, ОСОБА_1 має загальний стаж роботи 31 рік 10 місяців 25 днів, у т.ч. працював у шкідливих умовах: слюсарем-ремонтником цеха з ремонту металургійного устаткування ПАТ «Дніпроспецсталь» 6 р.11 міс, а саме з 25.04.1996 по 15.04.2003; слюсарем-ремонтником з ремонту металургійного устаткування №4 ПАТ «Запоріжсталь» 9 р.11 міс, а саме з 18.04.2003 по 31.03.2013; оператором з обслуговування пилогазовловлюючих установок агломераційного цеху ПАТ «Запоріжсталь» 4 р.1 міс., а саме з 01.04.2013 по 31.03.2017; бункерувальником агломераційного цеху ПАТ «Запоріжсталь» 5 р. 6 міс, а саме з 01.04.2017 по час складання висновку (з 04.03.2022 - на підставі контракту добровольця перебуває та виконує у робочий час державні та громадські обов'язки у складі Добровольчого формування Запорізької територіальної громади №1). Робота на посадах слюсаря-ремонтника на постійному ремонті металургійного устаткування безпосередньо в металургійних цехах ПрАТ «Дніпроспецсталь» та слюсаря-ремонтника ЦРМУ-4, оператора з обслуговування пилогазовловлюючих установок, бункерувальника ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» пов'язана з шкідливим факторами. Умови праці, згідно з ГКП №4137-86 та №248, відносяться до 3ст ІІІ класу (3.3), особливо шкідливі та особливо тяжкі.
Згідно з медичним висновком ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини», який видано на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії від 03.11.2022 за №1613, ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання за діагнозами: 1. Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пилотоксичний бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. ЛН-другого ступеня. 2. Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7 з вираженими статико-динамічними порушеннями хребта, м?язовотонічним та стійким больовим синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднані з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня). 3. Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість третього ступеня (з помірним зниженням слуху) - за класифікацією ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Діагноз професійних захворювань встановлено на підставі, зокрема, стажу роботи в шкідливих умовах (інформаційної довідки про умови праці) 26 років 06 міс.; даних інформаційної довідки про умови праці за №ПДС/2/3656-22 від 17.10.2022, виданої Держпраці Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області, де вказано, що ОСОБА_1 працював у шкідливих умовах: слюсарем-ремонтником цеха з ремонту металургійного устаткування ПАТ «Дніпроспецсталь» 6 р. 11 міс, а саме з 25.04.1996 по 15.04.2003; слюсарем-ремонтником з ремонту металургійного устаткування №4 ПАТ «Запоріжсталь» 9 р. 11 міс, а саме з 18.04.2003 по 31.03.2013; оператором з обслуговування пилогазовловлюючих установок агломераційного цеху ПАТ «Запоріжсталь» 4р.1 міс., а саме з 01.04.2013 по 31.03.2017; бункерувальником агломераційного цеху ПАТ «Запоріжсталь» 5 р. 6 міс, а саме з 01.04.2017 по час складання висновку (з 04.03.2022 - на підставі контракту добровольця перебуває та виконує у робочий час державні та громадські обов'язки у складі Добровольчого формування Запорізької територіальної громади №1).
Згідно з медичним висновком ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини», який видано на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії від 23.01.2024 за №107, ОСОБА_1 було підтверджено раніше встановлений діагноз хронічного професійного захворювання. Діагноз: 1. Хронічне обструктивне захворювання легень третьої стадії (пилотоксичний бронхіт третьої стадії, емфізема регень третьої стадії), група Е. ЛН-третього ступеня. Хронічне легеневе серце. НК першої стадії. 2. Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7 з вираженими статико-динамічними порушеннями хребта, м?язово-тонічним та стійким больовим синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня) та колінних суглобів (ПФ другого-третього ступеня). 3. Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна приглухуватість справа третього ступеня (з помірним зниженням слуху), зліва четвертого ступеня (з вираженим зниженням слуху) - за класифікацією ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 24.11.2022, професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПрАТ «Дніпроспецсталь» (06 років 11 місяців) та ПАТ «Запоріжсталь» (18 років 10 місяців) (п.17), причина виникнення хронічного професійного захворювання - наявність на робочому місці слюсаря-ремонтника на постійному ремонті металургійного устаткування безпосередньо у металургійних цехах ПрАТ «Дніпроспецсталь» ОСОБА_1 шкідливих виробничих факторів: кремнію діоксиду кристалічного при вмісті у пилу від 10 до 70% - 2,4 мг/м3 при ГДК - 2,0 мг/м3; - кремнію діоксиду у зварювальному аерозолі - 3,6мг/м3 при ГДК- 1,0 мг/м3; - ангідриду хромового - 0,01-0,021 мг/м3 при ГДК - 0,01 мг/м3; - озону - 0,18 мг/м3 при ГДК - 0,1 мг/м3; - статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, за участю м'язів тулубу та ніг - 430056 кг х с при нормі 61001-130000 кг х с; - статичного навантаження при утриманні вантажу однією рукою - 89880 кг х с при нормі 18001-43001 кг х с; - знаходження у вимушеній робочій позі 40,6% тривалості зміни; - знаходження у нахиленому положенні більш 30? - 37,5-51% тривалості зміни при нормі до 50% тривалості зміни; - шуму 81-82 дБА при ГДР 80 ДБА; а також наявність на робочих місцях ОСОБА_1 (цех ремонту металургійного устаткування №4 слюсар-ремонтник, агломераційний цех оператор з обслуговування пилогазоуловлюючих установок, агломераційний цех бункерувальник) шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запоріжсталь»: - кремнію діоксиду у зварювальному аерозолі - 0,707-0,908 мг/м3 при ГДК - 1,0 мг/м3; - вапняку - 92,1-234,9 мг/м3 при ГДК - 6,0 мг/м3; - озону - 0,068-0,085 мг/м3 при ГДК - 0,1 мг/м3: - заліза оксиду 7,5-14,03 мг/м3 при ГДК - 6,0 мг/м3; - кількості нахилів тулубу 103-135 разів за зміну при нормі до 100 разів; - шуму 80,7-91,7 дБА при ГДР 80 ДБА (п.18).
Як вбачається з довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №155864 від 19.12.2022, позивачу первинно встановлена третя група інвалідності за професійним захворюванням до 01.01.2025, протипоказана важка фізична праця, стато-динамічні навантаження, рекомендовано «Д» нагляд у профпатолога, пульмонолога, сімейного лікаря, невролога, стаціонарне лікування.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №097463 від 19.12.2022, ступень втрати професійної працездатності ОСОБА_1 складає 60 %.
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №461264 від 04.03.2024, позивачу повторно встановлена друга група інвалідності за професійним захворюванням безстроково, протипоказана важка фізична праця, стато-динамічні навантаження, рекомендовано «Д» нагляд у профпатолога, невролога, пульмонолога, лор та сімейного лікаря.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №125431 від 04.03.2024, ступень втрати професійної працездатності позивача ОСОБА_1 складає 70 %.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 під час роботи на підприємствах відповідачів проходив періодичні медогляди, за результатами яких визнавався придатним для роботи за професією.
Позивач періодично проходив лікування з 03.09.2008 як амбулаторно, так і стаціонарно, у тому числі після встановлення третьої групи інвалідності за професійним захворюванням.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 153 Кодексу Законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування роботодавцем працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), згідно зі ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рн/2004 констатує, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач за час перебування з відповідачами у трудових правовідносинах через перевищення впливу шкідливих виробничих факторів, отримав ряд професійних захворювань, в результаті чого йому 19.12.2022 встановлена 3 група інвалідності з втратою професійної працездатності 60%, а 04.03.2024 - друга група інвалідності з втратою професійної працездатності 70%.
Колегія суддів вважає встановленим та доведеним факт спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я під час виконання трудових обов'язків, відповідальність за що покладається на відповідачів.
Факт встановлення професійних захворювань позивачу внаслідок тривалої роботи в шкідливих умовах праці на ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» фактично не спростовано відповідачем.
Медичний висновок ЛЕК про наявність хронічного професійного захворювання (отруєння) та Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» не оскаржувалися та недійсними не визнавалися.
Доводи про те, що позивач був обізнаний із шкідливими умовами праці, добровільно погодився на них, під час роботи на підприємстві на стан здоров'я не скаржився, за результатами періодичних медичних оглядів визнавався придатним для роботи за професією, приховував погіршення стану свого здоров'я, апеляційним судом відхиляються через те, що добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці та його обов'язок дбати про своє здоров'я жодним чином не знімає з відповідача обов'язку виконувати вимоги ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці та не звільняє від відповідальності за їх невиконання.
Визнання позивача придатним для роботи за професією за результатами періодичних медичних оглядів не виключає наявність у нього хронічного професійного захворювання і, відповідно, відповідальність підприємства за шкоду, спричинену ушкодженням здоров'я.
При вирішені спірних правовідносин судова колегія керується висновками Конституційного Суду України, викладеними в п. 4.1 рішення від 27.01.2004 р. по справі №1-рп/2004, відповідно до яких сам по собі факт ушкодження здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків і встановлення стійкої втрати працездатності, незалежно від його ступеня, свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.
Матеріали справи містять письмові докази про те, що позивачмає професійні захворювання, зокрема, хронічне обструктивне захворювання легень третьої стадії (пилотоксичний бронхіт третьої стадії, емфізема регень третьої стадії), група Е. ЛН-третього ступеня. Хронічне легеневе серце. НК першої стадії; радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7 з вираженими статико-динамічними порушеннями хребта, м?язово-тонічним та стійким больовим синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня) та колінних суглобів (ПФ другого-третього ступеня); хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна приглухуватість справа третього ступеня (з помірним зниженням слуху), зліва четвертого ступеня (з вираженим зниженням слуху) - за класифікацією ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . ОСОБА_1 не має змоги вести звичайне життя, потребує стаціонарного, амбулаторного, санаторно-курортного лікування, визнаний особою з інвалідністю, у зв'язку з чим не може повноцінно себе утримувати. Вищевказане однозначно викликає у позивача відповідні фізичні та душевні страждання, і вимагає від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя.
Твердження про відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди судова колегія вважає неприйнятними, оскільки вони об'єктивно спростовуються встановленими вище обставинами.
Визначаючи розмір моральної шкоди, відповідно до ст. 23 ЦК України, судом першої інстанції обґрунтовано враховано характер порушення прав позивача, ушкодження здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків, глибину фізичних і моральних страждань позивача, погіршення його здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, характер отриманих ним захворювань, внаслідок яких він визнаний особою з інвалідністю другої групиз втратою 70% професійної працездатності, він періодично вимушений проходити лікування в лікарняних установах, потребує стаціонарного, амбулаторного, санаторно-курортного лікування, на що вимушений витрачати як фізичні, так і матеріальні ресурси.
Вказані обставини свідчать про істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача та необхідність докладати додаткові зусилля для організації свого життя.
При визначені розміру моральної шкоди не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам. Крім того, розмір моральної шкоди не залежить від розміру майнової шкоди.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 права на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції з урахуванням засад розумності, виваженості і справедливості виходив з встановлення факту завдання позивачу шкоди здоров'ю на виробництві, встановлення 70 відсотків втрати професійної працездатності, враховував характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров'я та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 51 198,00 грн.
Суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір відшкодування з кожного відповідача в залежності від стажу роботи позивача на кожному підприємстві, що відповідає вимогам ст. 1190 ЦК України, згідно з ч. 2 якої за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», №12868/05, рішення від 10.12.2009р.; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004р.)
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було враховано, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яке набрало чинності 23 травня 2020 року, внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне.
Законодавство у сфері оподаткування встановлює, що будь-який дохід, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного періоду, підлягає оподаткуванню згідно положень ст. 164 Податкового кодексу України.
При цьому, пп. 164.2.14 Податкового кодексу України має деякі винятки із загального правила, за якими не оподатковуються, зокрема, і суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Аналогічну правову позицію з цього питання викладено у постанові Верховного Суду у справі № 180/683/13-ц від 25 липня 2018 року, за якою Верховний Суд встановив, що Податковий кодекс України визначає види отриманих фізичними особами доходів, які зараховують до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 164 ПКУ), і доходів, які не беруть до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (ст. 165 ПКУ).
При цьому Верховний Суд звернув увагу, що згідно з пп. «а» пп. 164.2.14 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку належить зараховувати дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю. Тобто суми, які за рішенням суду стягують на користь платника податків для відшкодування збитків, завданих останньому внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров'ю, оподаткуванню не підлягають.
Проте, Законом № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України», якими підпункт «а» підпункту 164.2.14 доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом». Зазначена норма набрала чинності з 23.05.2020.
За приписами статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За текстом цього підпункту поняття моральної шкоди не поділено на категорії осіб, оскільки визначено тільки її загальне поняття, суми якого можуть бути стягнуті з різних підстав.
Таким чином, обмеження її розміру для платників податку, на користь яких за рішенням суду стягнуто суму моральної шкоди, спричинену внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров'ю, погіршує конституційні права та законні інтереси таких осіб. Саме таку категорію платників податків законом було звільнено від оподаткування стягнутих за рішенням суду сум моральної шкоди, що закріплено у вище вказаному правовому висновку ВС.
Аналогічного висновку також дійшов Верховний Суд в ухвалі від 04 серпня 2021 року по справі № 332/2120/20, провадження № 61-11843ск21.
Посилання в апеляційній скарзі на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.06.2021 року по справі №180/505/20-ц (провадження №61-5св21) є безпідставними, оскільки в указаній справі були встановлені інші фактичні обставини, порівняно з обставинами у цій справі.
Неспроможними є посилання в апеляційній скарзі на постанови Дніпровського апеляційного суду від 15.12.2021 року по справі № 212/1626/21, від 16.01.2023 року по справі № 242/770/22, від 18.01.2023 року по справі № 212/9643/21, від 04.10.2023 року по справі № 204/11193/22, від 09.10.2023 року по справі № 204/10052/22, від 24.10.2023 року по справі № 204/10053/22, від 09.11.2023 року по справі № 204/10871/22, від 17.01.2024 року по справі № 185/3825/23 та ін., оскільки відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторень заперечень проти позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367- 369, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2024 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.
В іншій частині судове рішення не оскаржувалось, тому апеляційним судом не переглядалось.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 05 серпня 2024 року.
Головуючий Д.А. Трофимова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков