Справа № 127/11735/24
Провадження № 33/801/648/2024
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковальчук Л. В.
Доповідач: Сопрун В. В.
06 серпня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді Сопруна В.В.,
за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тишківського Сергія Леонідовича на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2024 року,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №626683, 02 квітня 2024 року о 06:25 год. по вул. С. Зулінського, 4 в м. Вінниці водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ЗАЗ Daewoo Sens», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер», результат тесту №444 - 0,40‰. Водій порушив вимоги п.2.9.а ПДР України, скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2024 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн на користь держави.
Не погодившись з постановою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Тишківський С.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки вперше подав апеляційну скаргу в межах строку на апеляційне оскарження 06 червня 2024 року, проте її було повернуто постановою Вінницького апеляційного суду від 21 червня 2024 року через відсутність повноважень адвоката Тишківського С.Л. Повторно подаючи апеляційну скаргу до неї долучено повноваження адвоката Тишківського С.Л., а тому вважає, що строк пропущений з поважних причин.
В апеляційній скарзі, посилається на те, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою, докази наявні в матеріалах справи не можна визнати належними, доступними, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззаперечну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Таким чином, просив скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити на підставі п.1ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2024 року слід задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження даної постанови, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, вперше подану апеляційну скаргу було повернуто постановою Вінницького апеляційного суду від 21 червня 2024 року через відсутність повноважень адвоката Тишківського С.Л.
24 червня 2024 року адвокат Тишківський С.Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав вдруге апеляційну скаргу, до якої долучено повноваження адвоката, а тому строк на апеляційне оскарження постанови суду пропущений з поважних причин та на підставі ст.289 КУпАП підлягає поновленню.
Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно диспозиції ст.130 КУпАП відповідальність за даною нормою настає у разі перебування особи в стані алкогольного сп'яніння, яка керує транспортним засобом.
Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є правильними і узгоджуються з наявними та дослідженими судом доказами, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №626683, згідно якого, 02 квітня 2024 року о 06:25 год. по вул. С. Зулінського, 4 в м. Вінниця водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ЗАЗ Daewoo Sens», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер»;
- результат тесту №444 - 0,40‰.
Також, вказані обставини підтверджуються відеозаписом з місця події, відеофіксація велась на нагрудні бодікамери працівників поліції.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозапис з нагрудної бодікамери працівника поліції є об'єктивним доказом, тобто таким, який в процесі доказування не встановлюється від людей і не залежить від їх суб'єктивного сприйняття певних обставин.
Як вбачається з відеозапису на якому зафіксовано подія, після зупинки транспортного засобу поліцейський починає спілкуватися з водієм ОСОБА_1 , останній погоджується з тим, що його автомобіль не справний, та він не ввімкнув ближнє світло фар, чим порушив вимоги ПДР України. В подальшому, працівник поліції запитує ОСОБА_1 про те, чи вживав він алкогольні напої, на що ОСОБА_1 заперечує. Після цього, поліцейський, побачивши в ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, а саме - запах з порожнини рота, запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою «Драгера», на що останній погодився. Після проходження огляду, з використанням спеціального технічного засобу «Drager 7510», в водія ОСОБА_1 виявлено стан алкогольного сп'яніння. Працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про те, що в разі незгоди з результатами «Драгера», він має право пройти огляд в наркологічному диспансері, до якого його доставлять на службову автомобілі. За результатами огляду на ОСОБА_1 складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, наявні відеоматеріали дозволяють встановити факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме керування останнім транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги, що наявний відеозапис не можна визнати доказом вчинення адміністративного правопорушення є необґрунтованими, оскільки відеозапис містить події правопорушення та весь хід вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення та хід спілкування працівників поліції з ним.
Працівниками поліції дотримано вимог п. 3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 03.02.2016 р. № 100, яким визначено, що після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.
Також у апеляційного суду не виникає сумнівів щодо достовірності наявних відеозаписів у матеріалах справи або про їх монтаж, або підробку, апелянтами не надано доказів про протилежне.
Наявні відеозаписи як докази отримані в порядку, визначеному законом, зокрема ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», ст.251 КУпАП, відповідно до вимог яких, доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів.
Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №626683 від 02 квітня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 підписав вказаний протокол, був ознайомлений з правами та обов'язками, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, будь-яких зауважень не висловлював, лише в графі пояснення вказав «надасть в суді».
Таким чином, наявні матеріали справи дозволяють встановити факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме керування останнім транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) скаржник не надав.
Отже вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.7 Розділу 2 Інструкції установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що у водія ОСОБА_1 не вбачається зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння, є безпідставними, оскільки як встановлено пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, результат тесту №444 - 0,40‰, що перевищує гранично допустиму норму (0,2% проміле) та беззаперечно вказує на перебування особи в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 6 розд. І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених МОЗ та Держспоживстандартом.
Згідно з наказом «Про державну реєстрацію медичних виробів» Держлікслужби України від 29.12.2014 року №1529 затверджено перелік зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення. Під № 43 зазначеного переліку вказано газоаналізатори Drager Alcotest, реєстрація та строк дії свідоцтва яких необмежена, тому жодних обмежень щодо використання газоаналізатору Drager не передбачено, що свідчить про правомірність використання приладу Drager Alcotest 7510 працівниками поліції під час виконання своїх обов'язків.
Пунктом 13 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі що видихається» становить 1 рік.
З роздруківки технічного приладу Drager Alcotest, долученої до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння 02 квітня 2024 року за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotest 7510, останнє калібрування 04 жовтня 2023 року.
Виходячи з вищезазначеного суд приходить до висновку, що повірку газоаналізатор Drager Alcotest 7510, за допомогою якого проводився огляд, здійснено в межах міжповірочного інтервалу.
З огляду на викладені обставини, а також те, що жодного доказу, який би піддавав сумніву справжність показань стану сп'яніння, зафіксованих приладом, або доказів його неправильної роботи не надано.
Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами ОСОБА_1 , який категорично заперечив свою вину у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду. Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.
Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.
Крім того, під час перевірки законності постанови суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури були досліджені всі матеріали справи, вивчені та перевірені усі заперечення апелянта стосовно обставин події адміністративного правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним судом не встановлено.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Також, слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника адвоката Тишківського С.Л. задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.130, ст.294 КУпАП, суд,
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Тишківського Сергія Леонідовича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тишківського Сергія Леонідовича залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2024 року притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Сопрун