Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
05 серпня 2024 року Справа № 520/21035/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Садова М.І., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить: - визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виключення ОСОБА_1 з обліку внутрішньо переміщених осіб з 01.05.2016, протиправною бездіяльність щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії, протиправною бездіяльність щодо не виплати компенсації втрати частини доходу; - зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виключити ОСОБА_1 з обліку внутрішньо переміщених осіб з 01.05.2016 року; - зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 , поновити виплату та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам; - зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 01.05.2016 року по 30.04.2023 року за невиплату пенсії; - зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 01.05.2023 року за невиплату пенсії у встановленому Законом розмірі.
Ухвалою судді від 01.08.2024 адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині, а саме: щодо сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду та щодо строку звернення до суду щодо частини позовних вимог про виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків її виплати з 01.05.2023.
02.08.2024 представником позивача ОСОБА_2 подано до суду заяву про усунення недоліків. Наводить аргументи про те, що позивач хоч і проживає за межами України у державі Ізраїль, однак не отримує доходи, а лише соціальні виплати, які не є доходом. Відтак повторно заявила перед судом клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору у зв'язку із складеним матеріальним становищем, що підтверджено належними доказами. Щодо строку зварення до суду із адміністративним позов у частині позовних вимог починаючи з 01.05.2023, то такий не попущено, адже строк звернення до суду із відповідними позовними вимогами які стосуються пенсійних виплат не обмежений будь-яким строком. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.20218 (справа № 646/6250/17). Відтак у відповідності до наведених обставин просить поновити строк.
Вважаю, що цей адміністративний позов необхідно повернути позивачу, виходячи з наступних мотивів.
Щодо судового збору за подання адміністративного позову до суду.
Ухвалою судді від 01.08.2024 у клопотанні позивача про звільнення від сплати судового збору у відповідності до пп. 1 п.1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» відмовлено за недоведеністю складного матеріального становища.
Попри те, позивачем у заяві про усунення недоліків від 02.08.2024 повторно заявлено перед судом клопотання про звільнення від сплати судового збору у відповідності до пп.1 п. 1 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір».
Відповідно до пп 1 п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Наведені положення закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Суд враховує, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 07.05.2024 (справа №380/1184/24).
З огляду на зазначене вище, суд повторно зазначає, що до матеріалів позову представник позивача надав довідку про доходи пенсіонера ОСОБА_1 за період 2023 року ставить у сумі 14880,00 грн (1240,00*12). Разом із тим, відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків № 0403-24-03539 від 07.05.2024 про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за 2023 рік, з якої вбачається, що позивач станом на 07.05.2024 не отримує дохід. Вказані докази не можуть бути розцінені як належні докази на підтвердження скрутного матеріального становища скаржника, адже підтверджують лише відсутність доходу позивача на території України.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 15.07.2024 (справа № 380/919/24).
В той же час представник позивача самостійно вказує про той факт, що до лютого 2016 року позивач проживала в м. Довжанськ та отримувала пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю.
Таким чином, позивач вже тривалий час проживає у державі Ізраїль та може мати там джерела доходів, про які у первинному клопотанні про звільнення позивача від сплати судового збору взагалі не зазначено.
Представником позивача на виконання ухвали суду від 01.08.2024 подано до суду довідку з Інституту національного страхування Ізраїлю від 22.02.2024, згідно якої, як стверджує представник позивача, ОСОБА_1 не працює та отримує в Ізраїлі лише соціальні виплати, які не являються доходом.
Надаючи оцінку поданій до суду копії документу під назвою "Річна сукупність платежів за 2023 рік. Річний звіт про фінансову діяльність в страховій установі" з зазначенням дати 22.02.2024 року, виданої Інститутом національного страхування, суддя зазначає, що остання містить в собі відомості про "Загальні платежі - 47,932", "Відрахування - 1,344", "Всього - 49,276", "Надбавка - Особливий пенсіонер", а також зазначення про те, що відрахування включають обов'язкові відрахування: збори на соціальне страхування та/або збори на медичне страхування, та/або податок на прибуток та позначку про те, що інформація в цій довідці не включає виплати зборів на соціальне забезпечення та медичне страхування, які були сплачені через роботодавця. До заяви від 01.08.2024 додано відповідну заяву мовою івриту та українською мовою, яка засвідчена підписом та печаткою нотаріуса.
При цьому суддя зазначає, що зі змісту вказаної довідки неможливо встановити в якій валюті позивачем отримувались платежі та чи є такі платежі страховими виплатами в цілому. Відтак зазначений доказ не відображає відсутність отримання доходу позивача на території держави Ізраїль.
Крім того, суддя зазначає, що посилання представника позивача на обставини того, що пенсія та страхові виплати не є доходом, не можуть вважатися судом належними та обґрунтованими в цьому випадку, оскільки як вже було вказано вище під час розгляду питання наявності у особи права на звільнення від сплати судового збору за звернення до суду із позовом судом надається оцінка майновому стану особи, а отримання такою особою тих чи інших виплат має вплив на такий стан.
Таким чином, заява представника позивача про усунення недоліків в частині заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору з наведених представником позивача підстав задоволенню не підлягає, оскільки до суду не надано належних доказів, які б свідчили про скрутний матеріальний стан позивача, а надані нею документи не містять достатньої інформації, яка повністю відображає розмір річного доходу позивача за минулий рік.
Щодо строку звернення до суду із адміністративним позовом, суд зазначає наступне.
Представник позивача у заяві про усунення недоліків наводить аргументи про те, що стирок звернення до суду у цій частині позовної вимоги не пропущено, адже нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 (справа № 646/6250/17).
Із адміністративного позову та доданих до нього документів убачається, що позивачу поновлено з 01.05.2023 виплату пенсії на поточний рахунок банківської установив АТ «ОТП БАНК», дата виплати 14 число. Дані обставини позивач дізнався із листа відповідача від 02.06.2024.
Отже приходжу до переконання про те, що з першого дня наступного місяця, тобто з 01.06.2023, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.04.2023 (справа № 560/8194/20): а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати; в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду; г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду. Саме такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах зазначеної категорії справ відповідатиме принципу верховенства права та його складовій - принципу правової визначеності, сприятиме стабільності правовідносин щодо виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовам у цій частині позовних вимог 29.07.2024 за допомогою підсистеми «Електронний суд», тобто із значним пропуском шестимісячного строку, не подавши заяви про поновлення строку звернення до суду та не навівши при цьому, ані у адміністративному позові, ані у заяві про усунення недоліків, жодних поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Покликання представника позивача на правову позиція викладену у постанові Верховного Суду у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 (справа № 646/6250/17), суд не застосовує до спірних відносин у частині позовних вимог про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати щодо строку звернення до суду із адміністративним позовом, адже у разі вирішення тотожних спорів має враховуватись саме остання правова позиція та суд першої інстанції не має повноважень на відступ від такої позиції (аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019, справа № 755/10947/17).
З огляду на викладене вище, приходжу до переконання про те, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з позовною заявою в частині позовних вимог щодо частини позовних вимог про виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків її виплати з 01.05.2023.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Чуйкіна проти України» ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що «стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 36, Series A № 18)».
Доступ до правосуддя включає не лише можливість подати заяву до суду. На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема, задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.
Наведене у сукупності дозволяє суду дійти висновку, що можливість звернення до суду з даним позовом за спірний період, залежала виключно від волевиявлення самого позивача.
Враховуючи наведене вище, враховуючи правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2023 (справа № 560/8194/20), приходжу до переконання про те, що представником позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду з цим позовом не наведено таких підстав та не надано доказів існування обставин, які були б об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду. Тому, суд визнає підстави поновлення строку звернення до суду, вказані у клопотанні про поновлення такого строку неповажними, відповідно клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
Щодо зловживання представником позивача процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з п. п. 1, 2, 4 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Позивачем у адміністративному позові вказано, що ним не було подано іншого позову до того ж відповідача, з тим самим предметом та з тими самими підставами, адже установлено, що аналогічні позови неодноразово були пред'явлені до Харківського окружного адміністративного суду.
По адміністративній справі №520/13770/24 судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху у зв'язку з несплатою судового збору та пропуском строку звернення до суду. Після чого ухвалою суду повернуто позовну заяву позивачу у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви.
По адміністративній справі №560/18518/24 судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху у зв'язку з несплатою судового збору та пропуском строку звернення до суду. Після чого ухвалою суду від 26.07.2024 повернуто позовну заяву позивачу у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, яка на момент подання цього адміністративного позову (29.07.2024) не набрала законної сили.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 (справа № 814/218/14) під зловживанням процесуальними правами слід розуміти форму умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних з наслідками, до яких вони можуть призвести; використанні наданих прав всупереч їхньому призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження; перешкоджанні діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ; необґрунтованому перевантаженні роботи суду.
Враховуючи вказані обставини, такі дії позивача та його представника розцінюються суддею як зловживання процесуальними правами.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 КАС України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу
З огляну на викладене вище, приходжу до переконання про те, що позовну заяву необхідно повернути позивачу.
Керуючись ст. ст. 44, 45, 122, 123, 165, 169, 186, 293, 295, 297 КАС України,
У клопотанні представника позивача про звільнення позивача від сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду - відмовити.
У клопотанні представника позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду із адміністративним позовом в частині позовної вимоги - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви в частині позовних вимог не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Ухвала складена та підписана суддею 05.08.2024.
Суддя М. І. Садова