Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питання прийняття позову до розгляду та
відкриття провадження в адміністративній справі
05 серпня 2024 р. справа №520/20786/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Департаменту патрульної поліції
про1) визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції «Про відрядження працівників Департаменту патрульної поліції» № 352 від 26.06.2024 в частині направлення поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №1 УПП в Харківській області ДПП рядового ОСОБА_1 у відрядження; 2) визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції № 1384 від 04.07.2024 «Про призначення службового розслідування» в частині, що стосується поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №1 УПП в Харківській області ДПП рядового Антонова Романа Володимировича,
встановив:
Після усунення недоліків позову за формальними зовнішніми критеріями (форма, зміст, обсяг приєднаних документів) стан оформлення матеріалів позову у цілому відповідає вимогам ст.ст.25, 26, 122, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Указане зумовлює прийняття рішення про відкриття провадження у справі.
Представником заявника у позові заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом у судове засідання.
Суд відмічає, що означене клопотання не містить взагалі будь-якої аргументації.
Вирішуючи юридичну долю клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом у судове засідання, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Як то передбачено ч.1 ст.12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
У силу приписів ч.1 ст.260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Положення ч.1 ст.260 КАС України кореспондують положенням п.4 ч.9 ст.171 КАС України.
Отже, саме у позові або у приєднаних до позову документах заявник повинен викласти такий обсяг доводів та доказів в підтвердження таких доводів про існування реальних (а не уявних) причин для розгляду конкретної справи за правилами загального позовного провадження або за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням відкритого судового засідання.
Позов заявника не містить таких доводів та доказів, котрі б зумовлювали формування у суду переконання про існування реальної потреби за правилами загального позовного провадження або за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням відкритого судового засідання.
Натомість, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з п. 4 ч. 4 ст. 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У силу правового висновку ухвали Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2024р. у справі №990/88/24 відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
При цьому практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення ЄСПЛ від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини» (Axen v. Germany), заява № 8273/78; рішення ЄСПЛ від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії» (Varela Assalino v. Portugal), заява № 64336/01). У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Також ЄСПЛ у рішенні від 26 травня 1988 року у справі «Екбатані проти Швеції» (Ekbatani v. Sweden), заява № 10563/83 зазначив, що якщо розгляд справи в суді першої інстанції був публічним, відсутність «публічності» при розгляді справи в другій і третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури в цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим в апеляційному чи касаційному суді особисто.
Підсумовуючи викладені вище міркування, суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.12, ч.4 ст.257 КАС України на даний спір не поширюється дія імперативного правила відносно форми адміністративного судочинства.
Ознак існування значного суспільного інтересу до розгляду справи судом не виявлено, підстави для визнання спору складним відсутні, адже зміст, характер та правова природа спірних правовідносин, предмет доказування, обсяг та характер доказів ані поодинці, ані у поєднанні не зумовлюють складності даної справи.
Наявності інших факторів, котрі б спричиняли доцільність розгляду справи у порядку загального позовного провадження та перелічені у ч.3 ст.257 КАС України, судом не знайдено.
Для повного та всебічного встановлення обставин справи ані характер спірних правовідносин, ані предмет доказування в даному спорі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, а в обґрунтування зворотного позивачем жодних доводів не наведено, унаслідок чого клопотання про розгляд даної справи в загальному позовному провадженні є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Доводів про існування у межах цієї справи виняткового випадку стосовно неможливості з'ясування судом об'єктивної істини без використання у якості джерел здобуття об'єктивних даних про обставини, котрі входять до предмету доказування, інших доказів, окрім письмових документів, текст процесуального документу відповідача не містить.
З огляду на ч.4 ст.12, ч.3 ст.257, ч.4 ст.257, ч.6 ст.262 КАС України ініційований спір підлягає вирішенню у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) осіб.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4, 12, 122, 160, 161, 171, 241-243, 248, 257, 262, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
1.Прийняти позов до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі. Роз'яснити, що надсилання процесуальних документів або учасникам справи, або представникам учасників справи буде здійснюватись або відповідно до ч.5 ст.18 КАС України з урахуванням правового висновку постанови Верховного Суду від 08.02.2024р. у справі №480/8341/22, або за указаними у відповідних процесуальних документах адресами учасників справи (у разі відсутності обов"язку здійснювати реєстрацію електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі). Сповістити, що інформація відносно справи може бути отримана за посиланням: http://court.gov.ua/fair/sud2070.
2.Здійснювати розгляд та вирішення справи одноособовим складом суду у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін.
3.Зобов'язати відповідача подати до суду: 1) відзив на позов, де чітко та однозначно зазначити про те, які з викладених у позові обставин визнаються, а які заперечуються; 2) усі докази на підтвердження висловлених аргументів та на висвітлення обставин спору, зокрема, але не виключно: докази прийняття заявника на публічну службу; докази призначення заявника на штатну посаду в організаційній структурі територіального органу Національної поліції України; функціональні (службові) обов'язки заявника за штатною посадою; докази доведення до відома заявника наказу про вибуття у відрядження; правові та фактичні підстави для прийняття суб'єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин управлінського волевиявлення про відрядження поліцейських; докази прийняття/ неприйняття рішення про відрядження заявника до інших державних органів; докази вчинення заявником протиправного діяння; докази дотримання процедури виявлення та фіксації дисциплінарного проступку заявника; матеріали перевірок чи службових розслідувань професійної діяльності заявника на штатній посаді; докази вірної кваліфікації ступеня тяжкості вчинку заявника, кваліфікованого суб”єктом владних повноважень у якості дисциплінарного проступку; докази про попередню службову діяльність заявника; докази ставлення заявника до роботи; докази слушності обрання виду покарання; докази про шкоду, завдану діянням заявника, кваліфікованим суб'єктом владних повноважень у якості дисциплінарного проступку; докази про створені цим діянням наслідки; докази можливості чи неможливості усунення цих наслідків; копії усіх матеріалів службового розслідування; копії оскаржених рішень суб"єкта владних повноважень; докази з матеріалів особової справи заявника, які були використані суб"єктом владних повноважень під час вчинення управлінського волевиявлення з приводу способу доведення до відома заявника будь-яких наказів у період з 26.06.2024р.-календарна дата звернення до суду; докази відповідності закону оскаржених управлінських волевиявлень суб'єкта владних повноважень; 3) письмові пояснення та докази з приводу існування поважних причин ненадання відзиву на позов - у строк не пізніше 15 днів з дати одержання цієї ухвали.
4. Запропонувати подати до суду відповідь на відзив та заперечення протягом трьох календарних днів від одержання відповідних процесуальних документів разом з доказами про таку дату. Роз'яснити, що про неможливість подання доказів слід письмово повідомити суд протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали.
5.Роз'яснити наявність процесуальних прав і обов'язків, передбачених ст.44, 45, 47, 60, 131 КАС України та неприпустимість як зловживання процесуальними правами, так і недобросовісного виконання процесуальних обов'язків.
6.Роз'яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Сліденко