Справа № 308/12617/24
1-кс/308/4617/24
02 серпня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання слідчого СВ Ужгородського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенант поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні за № 12024071030001546 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Руські Комарівці, Ужгородського району, Закарпатської області, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (зі слів), раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
Слідчий СВ Ужгородського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області лейтенант поліції ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , звернулася до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні за № 12024071030001546 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 16.06.2024 ОСОБА_4 призвано на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , де останній проходить військову службу по теперішній час. У подальшому ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця 3 стрілецького спеціалізованого відділення 2 стрілецького спеціалізованого взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону (ІНФОРМАЦІЯ_4).
Відтак, з моменту призову на військову службу та відправлення до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України 16.06.2024 солдат ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України, прийняв присягу на вірність народу України.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, бути дисциплінованим, поводитись з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Окрім цього, солдат ОСОБА_4 мав поводити себе пристойно і дотримуватись вимог ст. ст. 19, 68 Конституції України, згідно яких кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей, та ст. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно яких військовослужбовці постійно повинні бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Незважаючи на викладене, 31 липня 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , близько 13 години 10 хвилин діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх суспільну небезпечність та протиправність, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , на території гаражного кооперативу, реалізуючи свій корисливий мотив спрямований на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, підійшов до потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та діючи з прямим умислом, із застосуванням фізичного насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, відкрито викрав в останньої мобільні телефони марки «Iphone 7» та марки «Nomi», грошові кошти в сумі близько 1000 гривень, срібні сережки та срібний ланцюжок з кулоном, вартість яких встановлюється.
Після цього ОСОБА_4 покинув територію вищевказаного гаражного кооперативу разом з викраденими речима, розпорядившись останніми на власний розсуд.
Таким чином ОСОБА_4 завдав потерпілій ОСОБА_8 матеріального збитку на суму, що встановлюється.
Слідчий зазначає, що ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений в умовах воєнного стану.
Підозрюваним у кримінальному провадженні є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українець, уродженець Закарпатської області Ужгородського району села Руські Комарівці, одружений, з базовою середньою освітою, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», який зареєстрований, за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий.
Слідчий вказує, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 31.07.2024, протоколом допиту потерпілого від 31.07.2024, протоколом допиту свідка від 31.07.2024, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 31.07.2024, протоколом затриманням особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 31.07.2024, та повідомленням про підозру ОСОБА_4
31.07.2024 о 19 год. 00 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
31.07.2024 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Сторона обвинувачення вказує, що обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не надається можливим, оскільки, розуміючи невідворотність призначення йому покарання терміном від 7 до 10 років позбавлення волі за вчинений ним злочин, ОСОБА_4 може зникнути від слідства і суду.
Так, відповідно до Ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_9 у справі №308/11704/24 від 14.07.2024 року, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 без застосування засобу електронного контролю строком до 09.09.2024 включно.
Незважаючи на викладене, ОСОБА_4 порушив обов'язки покладені на нього вищевказаною ухвалою суду, залишив визначене судом місце перебування під домашнім арештом, та прибув у м. Ужгород, де 31.07.2024 вчинив новий злочин.
Окрім цього, 03.06.2024 на підставі Ухвали Рівненського районного суду Рівненської області, ОСОБА_4 був звільнений з державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» умовно-достроково для проходження військової служби по контракту на невідбутий термін покарання 03 роки 05 місяців 11 днів.
Однак, 05.07.2024, останній, в умовах воєнного стану самовільно залишив місце несення служби у районі населеного пункту Райське, Донецької області, відповідного до чого, Першим слідчим відділом (з дислокацією в Краматорську) Територіального управління ДБР 09.07.2024 розпочато кримінальне провадження № 62024050010005774 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Слідчий зазначає, що вказані обставини свідчать про неможливість застосування щодо ОСОБА_4 особистого зобов'язання, особистої поруки або домашнього арешту, так як вищенаведені обставини свідчать про те, що такі запобіжні заходи ним дотримані не будуть і є недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно з запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог п.4 ч.1. ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність декількох ризиків, передбачених у п.1, п.2 та п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може:
- переховуватися від органу досудового слідства, слідства;
- незаконно впливати на потерпілого, у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни його показань на свою користь;
- незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни їх показань на свою користь.
- може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, чи штучно створити докази, в тому числі в електронному вигляді, які б підвереджували його невинуватість у вчиненні інкримінованого злочину.
- вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто продовжити умисно вчиняти злочини, існує ризик його протиправної поведінки.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з підстав, зазначених у ньому, та просив задовольнити. Вказав, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та існують ризики, зазначені в клопотанні. Вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти зазначеним ризикам.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, зазначив, що він не вчиняв інкримінованого йому злочину.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 подав письмові заперечення, які долучено до матеріалів клопотання, які підтримав в судовому засіданні та вказав, що не погоджується із поданим клопотанням та просить відмовити у його задоволенні виходячи з того, що підозра не обґрунтована та ризики зазначені в клопотанні відсутні, просив обрати відносно його підзахисного домашній арешт, який зможе запобгти ризикам.
Заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що Ужгородським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за № 12024071030001546 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 31.07.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затриманий 31.07.2024 року о 19 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 .
31.07.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах кримінального провадження за № 12024071030001546 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений в умовах воєнного стану.
Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно положень ст. 178 КК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (пункт 4); до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (пункт 5).
Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за вчинення якого, передбачено покарання позбавлення волі на строк від семи до десяти років, та яке у відповідності до положень ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину.
Дослідивши матеріали долучені до клопотання, а саме: рапорт від 31.07.2024 року, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 31.07.2024 року, протоколом огляду місця події від 31.07.2024 року, довідка Травматологічного пункту №1535/1036 від 31.07.2024 року, протоколом допиту потерпілого від 31.07.2024 року, протоколом допиту свідка від 31.07.2024, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 31.07.2024 року, протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 31.07.2024 року, вважаю, обґрунтованою пред'явлену ОСОБА_4 підозру, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого злочину, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які містяться в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням. Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Більше того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
В свою чергу, всі обставини провадження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 мають з'ясовуватися судом під час судового розгляду у встановленому законом порядку.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 статті 177 КПК, у кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Так, відповідно до положень закону про кримінальну відповідальність кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
Крім того, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, в сукупності з наведеними вище обставинами суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується слідчим суддею при оцінюванні ризиків. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Варто зауважити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки воно свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. При цьому, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків, у кримінальному провадженні підтверджується тим, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженні триває, проводяться необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, тому підозрюваний ОСОБА_4 має реальну можливість спілкуватись із потерпілою та свідками і впливати на них у кримінальному провадженні шляхом застосування певного психологічного тиску і спонукання їх до надання неправдивих свідчень, введення в оману органів досудового розслідування та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.
Водночас варто зауважити, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Вказаний правовий припис кореспондується з ч. 1 ст. 23 КПК України, згідно з якою суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження отримує усно.
Усвідомлюючи зазначене, підозрюваний може вчинити спроби незаконного впливу на потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженні з метою зміни наданих раніше показань, що негативним чином позначиться на неупередженості дослідження обставин кримінального правопорушення.
Під час досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення стороною обвинувачення допитано потерпілу та свідків, показання яких слідчий, прокурор врахували під час встановлення наявності фактів та обставин, що мають важливе значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Так само слідчий суддя вважає, що ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема пов'язане з посяганням на власність, є доведеним стороною обвинувачення. Так, слідчий суддя приймає той факт, що відповідно до Ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_9 у справі №308/11704/24 від 14.07.2024 року, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 без застосування засобу електронного контролю строком до 09.09.2024 включно. Незважаючи на викладене, ОСОБА_4 порушив обов'язки покладені на нього вищевказаною ухвалою суду, залишив визначене судом місце перебування під домашнім арештом, та прибув у м. Ужгород, де 31.07.2024 вчинив новий злочин. Окрім цього, 03.06.2024 на підставі Ухвали Рівненського районного суду Рівненської області, ОСОБА_4 був звільнений з державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» умовно-достроково для проходження військової служби по контракту на невідбутий термін покарання 03 роки 05 місяців 11 днів. Однак, 05.07.2024, останній, в умовах воєнного стану самовільно залишив місце несення служби у районі населеного пункту Райське, Донецької області, відповідного до чого, Першим слідчим відділом (з дислокацією в Краматорську) Територіального управління ДБР 09.07.2024 розпочато кримінальне провадження № 62024050010005774 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Однак, не зважаючи на це, вчинив нові умисні, корисливі кримінальні правопорушення з метою особистого збагачення.
При цьому, слідчий суддя погоджується із доводами сторони обвинувачення та вважає, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказаний ризик носить формальний характер.
Таким чином, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Також, слідчий суддя при вирішенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховує дані про особу підозрюваного, а саме, що останній військовослужбець військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», одружений, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (зі слів), раніше судимий, 03.06.2024 на підставі Ухвали Рівненського районного суду Рівненської області, ОСОБА_4 був звільнений з державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» умовно-достроково для проходження військової служби по контракту на невідбутий термін покарання 03 роки 05 місяців 11 днів.
Жодних даних, котрі б свідчили про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі матеріали клопотання не містять та такі надані не були.
Враховуючи сукупність наведених обставин, особу підозрюваного, та те, що стороною обвинувачення доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосовуючи вказаний запобіжний захід, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи наведене клопотання слідчого підлягає до задоволення.
У відповідності з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Так, у відповідності з ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи підозрюваного, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Виходячи з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , з урахуванням положення Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2024 року складає 3028 гривень, та з урахуванням даних щодо майнового стану підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, є необхідним визначити заставу в розмірі шістдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. Такий розмір застави, на переконання слідчого судді, буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, зможе запобігти ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України та забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
У випадку внесення застави слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, та зобов'язати ОСОБА_4 : прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає ( АДРЕСА_1 ), без дозволу прокурора, слідчого або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі потерпілою, свідками у кримінальному проваджені; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 27 вересня 2024 року (включно).
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України - в розмірі шістдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн. 00 коп.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;
- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає ( АДРЕСА_1 ), без дозволу прокурора, слідчого або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі потерпілою, свідками у кримінальному проваджені;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання вищевказаних обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків визначити до 27 вересня 2024 року (включно).
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області ОСОБА_1