про повернення позовної заяви
05 серпня 2024 року м. Рівне №460/7270/24
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Борискіна С.А., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив:
-визнати протиправними дії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати ОСОБА_1 розмір щорічної до Дня Незалежності України у 2023 році разової грошової виплати членам сім'ї загиблих (померлих) ветеранів війни передбаченої ст.12 Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону №367-ХІV від 25.12.1998, яка передбачає розмір разової грошової виплати для учасників бойових - 5 (п'ять) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми разової грошової виплати;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини разової щорічної до Дня Незалежності України грошової виплати за 2023 рік у розмірі 9465,00 грн.
Ухвалою суду від 10.07.2024 позов залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути недоліки позову шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом із обґрунтуванням поважності причин такого пропуску та доказами на підтвердження поважності причин пропуску.
До суду надійшла заява про поновлення процесуального строку, в якій позивачем зазначено, що він є військовослужбовцем і проходить військову службу за контрактом з 01.01.2016 по теперішній час в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України (Держспецзв'язку). Вказано на те, що Управління Держспецзв'язку в Рівненській області, як територіальний орган Адміністрації Держспецзв'язку, відповідно до покладених завдань, бере участь у виконанні завдань із територіальної оборони, а також у заходах, спрямованих на підтримання в регіоні правового режиму воєнного та надзвичайного стану відповідно до закону. Позивачем наголошено, що на момент виникнення спірних правовідносин, він проходить військову службу по теперішній час у військовому званні - підполковник, на посаді начальника сектору Управління Держспецзв'язку в Рівненській області. Враховуючи викладене, позивач вважав, що вищезазначені обставини за їхньою сукупністю, а саме: покладення на нього завдань та обов'язків військової служби, у тому числі їх безпосереднє виконання поза межами міста Рівне, які передбачені посадовою інструкцією як на військовослужбовця, який проходить військову службу в Держспецзв'язку, пов'язану також обов'язком виконання завдань оборони України під час особливого періоду, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності в умовах воєнного стану є такими, які виникли об'єктивно, протягом строку, який пропущено, незалежно від волі позивача, значно ускладнили, а в деяких випадках під час виконання обов'язків військової служби і унеможливили його можливість вчасного вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, що підтверджені належними і допустимими засобами доказування.
Розглядаючи питання поважності пропуску строку звернення в межах аргументів, наведених стороною позивача, суд зазначає наступне.
Вимогами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Цей спір стосується нарахування та виплати позивачу у 2023 році одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності.
Відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України, частини п'ятої статей 12-15, частини першої статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", частини третьої статей 6-1-6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" Кабінет Міністрів України 21.07.2023 прийняв постанову №754 "Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань".
Цією постановою, серед іншого, затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Порядок №754).
Пунктом 4 Порядку №754 передбачалося, що отримувачі грошової допомоги, зокрема ті, що набули відповідного статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10, 10-1, 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до 24 серпня поточного року включно, яким грошову допомогу не виплачено станом на 1 жовтня, мають право звернутися щодо її виплати до Пенсійного фонду України (його територіального органу за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) та отримати її до 1 листопада поточного року.
Отже, 1 листопада відповідного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги, і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж та, яка була йому нарахована, а перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправними дій щодо ненарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" слід обраховувати з 2 листопада відповідного року.
Відповідно, встановлений ч.2 ст.122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом закінчився 01.05.2024.
Позивач звернувся до суду 07.07.2024, тобто пропустив строк звернення до суду з цим позовом.
У численній практиці Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 11.07.2019 у справі № 0940/1181/18, від 31.10.2019 у справі № 823/1915/18, від 22.01.2020 у справі № 826/4464/17, від 16.07.2020 у справі № 487/3042/16-а, висловив позицію, згідно якої пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Суд звертає увагу позивача, що соціальна виплата у вигляді щорічної разової грошової допомоги, носять щорічний характер (регулярні платежі), тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна здійснюватись така виплата.
Одночасно, суд наголошує, що позивач не заперечує у позові та доданих до нього документах про отримання такої допомоги на власний банківський рахунок в серпні 2023 року. Тобто, на момент виплати щорічної разової грошової допомоги до 24 серпня позивач володів інформацією про суму нарахованої допомоги.
Згідно з ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку, банк зобов'язується приймати й зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування й видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.
У ч.3 ст.6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
Тобто, безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об'єктом права власності, що передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку.
З огляду на зазначене, безготівкові кошти, які перебувають на рахунках у банках, є об'єктом права власності в розумінні ст.190 ЦК України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 10.09.2018 у справі №905/3542/15.
Таким чином, в будь-якому випадку, користуючись банківським рахунком позивач володіє інформацією про фінансові операції із зарахування чи списання коштів на її банківському рахунку, зокрема, і інформацією про залишок коштів на такому рахунку.
Одночасно, звертаючись до відповідача із заявою про виплату спірної допомоги, позивач вже знав, що виплата допомоги здійснена не у відповідності до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Отже, в даному випадку отримання особою листа від розпорядника інформації у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права.
Щодо покликання позивача на запровадження та дію на території України воєнного стану та проходження ним військової служби з виконанням посадових обов'язків із захисту та оборони України на підтвердження поважності причин пропуску до суду з даним позовом, то суд зауважує таке.
Верховний Суд в ухвалі від 21.07.2022 у справі № 127/2897/13-ц наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
У постанові від 28.11.2022 у справі № 140/11951/21 Верховний Суд вказував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Отже, лише сам по собі факт проходження ОСОБА_1 військової служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України в умовах воєнного стану з покладенням на нього завдань та обов'язків відповідно до посадової інструкції не може бути достатньою підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Доказів безпосереднього перебування позивача у зонах бойових дій, виконання обов'язків військової служби поза межами міста Рівне, що унеможливлювали б вчасне звернення до суду, до матеріалів справи долучено не було.
Суд враховує, що, в будь-якому випадку, досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування (постанова Верховного Суду від 02.12.2021 у справі №640/20314/20).
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Проте, позивач не наводить жодних причин пропуску строку звернення до суду, які були об'єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення чи пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, зокрема, через запровадження і дію на території України воєнного стану.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.
Так, приписами ч.2 ст.123 КАС України передбачено, що якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При цьому, п.9 ч.4 ст.169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, а тому наявні правові підстави для повернення такого позову.
Питання про повернення позовної заяви у справі вирішується з урахуванням часу перебування головуючого судді у відпустці.
Керуючись статтями 169, 241, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд,-
У задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 05 серпня 2024 року
Суддя С.А. Борискін