Рішення від 05.08.2024 по справі 460/3804/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року м. Рівне №460/3804/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту -позивач) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, а саме:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу за період з 24.03.2023 по 06.10.2023 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести позивачу за період з 24.03.2023 по 06.10.2023 нарахування та виплатити грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704.

3. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування під час складання грошового атестату позивачу розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 за період з 24.03.2023 по 06.10.2023.

4. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виготовити та направити позивачу новий грошовий атестат виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 за період з 24.03.2023 по 06.10.2023.

5. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення позивачу повного розрахунку на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 згідно з наказом №772 від 06.10.2023 року.

6. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести позивачу повний розрахунок згідно з наказом №772 від 06.10.2023 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».

7. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку днів основної щорічної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій позивачу.

8. Зобов'язати військової частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок днів основної щорічної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій позивачу.

9. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані 40 днів основної щорічної відпустки за 2022 рік, 40 днів основної щорічної відпустки за 2023 рік, дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30:08.2017 року № 704 та Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».

10. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошову компенсацію за 40 днів основної щорічної відпустки за 2022 рік, 40 днів основної щорічної відпустки за 2023 рік, за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».

11. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».

12. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».

13. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

14. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату позивачу, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

15. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення 3 урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

16. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

17. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не надання позивачу довідки про вартість речового майна весь період служби позивача з 31.03.2022 року по 06.10.2023 року.

18. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати позивачу довідку про вартість речового майна весь період служби позивача з 31.03.2022 року по 06.10.2023 року.

19. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації за не отримане речове майно за весь період служби позивача, з 31.03.2022 року по 06.10.2023 року, у порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 року.

20. Зобов'язати військову частинуА1302 провести нарахування та виплату позивачу компенсації за не отримане речове майно за весь період служби позивача, з 31.03.2022 року по 06.10.2023 року, у порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 був призваний на військову службу під час мобілізації. Наказом начальника військової частини НОМЕР_1 від 24 березня 2023року №182 його було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . 06 жовтня 2024року наказом начальника військової частини НОМЕР_1 №772 позивача, головного сержанта військової служби за мобілізацією, оператора 2 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 1 механізованого батальйону було виключено із списків особового складу частини з усіх видів забезпечення. Вважає, що за час проходження служби йому було нараховано і виплачено грошове забезпечення у меншому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством України, що підтверджується довідкою №8072/ФЕС від 06.11.2023року.

Вказує на те, що відповідачем протиправно нездійсненно належні йому нарахування та виплати щомісячного грошового забезпечення, всіх одноразових виплат та виплат при звільненні зі служби, компенсацій за невикористані відпустки, вихідної допомоги. Зазначає те, що відповідачем не було проведено повний розрахунок на день виключення зі списків особового складу з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно Постанови Кабінету міністрів «Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017року 704. На підставі наведеного просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 15.04.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав пропущення строку звернення до суду. Позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом надання заяви до суду про поновлення строків звернення до суду із зазначенням поважності причин такого пропуску.

19.04.2024 через відділ документального забезпечення суду позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом. Зважаючи на обставини, які стали причиною пропуску строку звернення до суду (перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням) та докази, які позивач надав до заяви, суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду, наведені у заяві та поновив позивачу строк звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

12.06.2024 через підсистему Електронний суд відповідачем подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що 06 жовтня 2023 року позивача виключено із списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 07 жовтня 2023 року.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2023 рік виплачена (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 вересня 2023 року № 667).

Вказує на те, що відповідно до відомостей з фінансово - економічної служби військової частини НОМЕР_1 - картка особового рахунку від 10.06.2024 року № 4216/ФЄС виплачена грошова компенсація за 23 доби невикористаної основної щорічної відпустки за 2022 рік, виплачена грошова компенсація за 23 доби невикористаної основної щорічної відпустки за 2023 рік, виплачена грошова допомога для оздоровлення за 2023 рік.

Щодо визначення кількості днів компенсації за невикористану відпустку зазначає, що при перевірці обставин викладених в позовній заяві було виявлено помилку при визначені кількості дні невикористаної відпустки, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.06.2024 року № 491 внесені зміни до наказу від 06 жовтня 2024 року № 772, де змінено кількість днів невикористаної відпустки - з 23 днів на 34 дні. Розрахунок за різницю в кількості днів буде здійснений військовою частиною НОМЕР_1 негайно.

Стосовно компенсації за неотримане речове майно за період служби відповідач зазначає, що відповідно до абз.10 пункту 29 розділу V Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 (зі змінами) при звільненні військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період вони вибувають з майном особистого користування. Речі, які не були отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються. Інвентарні речі здаються на речовий склад військової частини. А тому компенсація за недоотримане речове майно позивачу не нараховується та не виплачується.

Відповідач вказує на те, що позивачем до позовної заяви та доданих документів не надано жодного доказу, які б свідчили про правомірність його вимог, а також не надав жодного належного доказу на підтвердження своєї позиці. А тому, вимоги викладені в позовній заяві ОСОБА_1 вважає безпідставними.

Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Згідно вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням положень ч.8 ст.262 КАС України, судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній доказів.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 13 квітня 2023 року (а.с.29).

Відповідно до Наказу №47 від 31.03.2022 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації», ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача, прапорщика запасу, призвано на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_3 (а.с.38).

Позивач прибув з військової частини НОМЕР_4 згідно з наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.03.2023року №135-рс. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.03.2023 №182 (по стройовій частині) головного сержанта за призовом по мобілізації зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 24 березня 2023року та зараховано на всі види забезпечення, котлове забезпечення з 25.03.2023. Вважається таким, що приступив до виконання службових обов'язків з 24 березня 2023року.

Встановлено щомісячну премію в максимальному розмірі від встановленого посадового окладу відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, рішення Міністра оброни України, викладеного в телеграмі Міністерства оборони України від 04 березня 2022 року №248/1210.

Позивачу встановлено виплачувати надбавку за особливості проходження служби в мінімальному розмірі 65% від встановленого посадового окладу, за військове звання та надбавку за вислугу років передбачених наказом Міністра оброни України від 07 червня 2018року №260, викладеного в телеграмі Департаменту фінансів Міністра оборони України від 27 січня 2021 року №248/6112. Вислуга років станом на 24 березня 2023 року становить 18 років 06 місяців 29днів. Підстава: наказ наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.03.2023року №135-рс (а.с.30).

Згідно довідки №5567/2 від 08.09.2023р. виданою військовою частиною НОМЕР_4 , головному сержанту ОСОБА_1 стверджується участь у заходах для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в період з 06.07.2022 по 10.11.2022, з 23.112022 по 23.03.2023 перебуваючи в Донецькій та Луганських областях (а.с.36).

Згідно довідки №19858 від 22.11.2023р. виданою військовою частиною НОМЕР_1 , головному сержанту ОСОБА_1 стверджується участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в період з 06.07.2022 по 10.11.2022, з 23.112022 по 23.03.2023 перебуваючи в Бахмутському районі Донецької області (а.с.37).

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №772 від 06.10.202 (а.с.31) позивача ОСОБА_1 з 06 жовтня 2024 року виключено із списків особового складу військової частини з усіх видів забезпечення, а з котлового забезпечення з 07 жовтня 2023року.

Встановлено виплатити щомісячну премію в максимальному розмірі 523% від встановленого посадового окладу відповідно до наказу Міністра оброни України від 07 червня 2018 року №260, рішення Міністра оброни України, викладеного в телеграмі Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року №2683/з, з 01 по 06 жовтня 2023 року.

Встановлено виплатити надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65 % від встановленого посадового окладу, за військове звання та надбавку за вислугу років передбачених наказом Міністра оброни України від 07 червня 2018 року №260, рішення Міністра оброни України, викладеного в телеграмі від 14 січня 2020року №246/291, з 01 по 06 жовтня 2023 року.

Щорічну основну відпустку за 2022 рік не використав. Виплатити грошову компенсацію за 23 доби невикористаної основної щорічної відпустки за 2022рік.

Щорічну основну відпустку за 2023 рік не використав. Виплатити грошову компенсацію за 23доби невикористаної основної щорічної відпустки за 2023рік.

Відпустка за сімейними обставинами за 2023 рік зі збереженням грошового забезпечення не використана.

Виплатити грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2023 рік виплачена (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 вересня 2023 року №667).

Вислуга років станом на 06 жовтня 2023 року становить 22 роки 00 місяців 27 днів.

Наказом командира НОМЕР_5 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 06 жовтня 2023 року№279-рс ОСОБА_1 звільнено в запас відповідно до підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ( через сімейні обставини, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою (дружиною) з інвалідністю III групи, яка потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії) з 06 жовтня 2024року.

26.02.2024 року позивач звертався із заявами до відповідача, в яких просив провести повний перерахунок та виплату з 24.03.2023 року по 06.10.2023 року грошового забезпечення, провести повний розрахунок на день виключення зі списків особового складу, здійснити перерахунок днів основної щорічної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій та нарахувати і виплатити грошову компенсацію за 40 днів основної щорічної відпустки за 2022 і 2023 роки, а також грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2023 рік, одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби, матеріальної грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної грошової допомоги на вирішення соціально побутових питань за 2023 роки, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року відповідно на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704. Просив надати довідку про вартість речового майна за весь період служби з 31.01.2022 року по 06.10.2023 року.

А також, після проведення вищезазначеного обрахунку просив скласти новий грошовий атестат виходячи з розміру з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання.

Відповідач відповідей на заяви позивачу не надав.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктами владних повноважень в основу своїх дій та рішень, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон № 2011) соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону № 2011 у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 2011, порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

По суті позовних вимог суд зазначає таке (при цьому оцінку заявленим позовним вимогам суд надає в черговості, як зазначив позивач в позовній заяві).

Щодо позовних вимог 1 та 2 - визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення та зобов'язання нарахування та виплатити грошове забезпечення за період з 24.03.2023 р. по 06.10.23 р. з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023.

Частиною 4 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ) передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Тобто, на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, станом на 01.03.2018 року пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас, Закон України від 05.10.2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (ст. 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Так, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.

Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.

Відтак, зазначення у пункті 4 постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.

Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому суд зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі Закон № 294-IX), Закон України 15.12.2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021» та Закон України від 02.12.2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Юридична природа соціальних виплат розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.

У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 року у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 року у справі № 160/1088/19).

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закону № 294-IX та Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Також встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

З урахуванням наведеного, суд дійшов таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

- з 01.01.2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

- встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 року у справі № 440/6017/21.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Закони України № 294-IX та № 1082-ІХ містять аналогічні норми щодо встановлення прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не містять застережень щодо використання розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня 2018 як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Відтак суд прийшов до висновку, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 24.03.2023р. по 19.05.2023 р. посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, є протиправною, а тому відповідач зобов'язаний здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення за вказаний період з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704.

Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704", яка набрала ччинності з 20.05.2023, внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:

“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

А відтак, починаючи з 20.05.2023 підстави для визначення посадового окладу, окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 - відсутні, оскільки з вказаної дати розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення частково.

3.4. Щодо визнання дій протиправними щодо неврахування під час складання грошового атестату розміру посадового окладу та зобов'язання видати новий грошовий атестат.

Оскільки судом встановлено, що позивачу протиправно не нараховано і не виплачено грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 за період з 24.03.2023 по 19.05.2023, тому як наслідок є необхідність зобов'язати військову частину виготовити та направити новий грошовий атестат виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ №704.

5.6. Щодо визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення з позивачем повного розрахунку на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 згідно з наказом №772 від 06.10.2023 року та зобов'язання провести повний розрахунок згідно даного наказу.

Відповідно до приписів Положення про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008року №1153/2008 встановлено, що особа звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпеченим грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. До проведення всіх необхідних розрахунків військовослужбовець не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Судом встановлено, що позивачу протиправно не нараховано і не виплачено грошове забезпечення за період з 24.03.2023 по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ №704, тому у відповідача виникає обов'язок здійснити розрахунок позивача на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 згідно наказу 772 від 06.10.2024.

7.8. Щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснення перерахунку днів основної щорічної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій та

9.10. Щодо визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 та 2023 роки та щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023 рік та зобов'язання їх перерахувати та виплатити.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно з п.8 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом 36 пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.10.2023р. № 772, позивачу було встановлено виплатити грошову компенсацію за 23 доби невикористаної відпустки за 2022 рік та виплату грошової компенсації за 23 доби невикористаної відпустки за 2023рік. У відзиві відповідач зазначає, що при перевірці обставин викладених у позовній заяві було виявлено помилку при визначенні кількості днів невикористаної відпустки. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.06.2024року №491 внесені зміни до наказу №772 від 06.10.2023р., де змінено кількість днів невикористаної відпустки з 23 дні на 34 дні. Позивач просить суд виплатити компенсацію за 40 днів основної щорічної відпустки за 2022р. та 2023р. Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, на підставі яких можна обрахувати точну кількість днів невикористаної щорічної основної відпустки, суд вважає за доцільне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок днів основної щорічної відпустки.

Щодо грошової компенсації за невикористані дні відпусток, то відповідач не заперечує, що її розмір розраховувався, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на дату звільнення. Оскільки суд встановив, що за період з 24.03.2023 р. по 09.05.2023 р. позивачу протиправно не виплачено у повному розмірі грошове забезпечення, це вплинуло і на визначення розміру відповідної грошової компенсації. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно із п.12 ст.12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до ст.16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Право особи на отримання додаткової відпустки або компенсації за її неотримання пов'язаний з встановленням факту набуття особою статусу особи, що має таке право, тобто з дня отримання особою посвідчення про набуття такого статусу.

Позивач набув статусу учасника бойових дій 13 квітня 2023 року згідно посвідчення Серії НОМЕР_2 , а тому має право на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2023р., яка виплачена не була.

А відтак бездіяльність відповідача щодо не здійснення перерахунку додаткової відпустки як учаснику бойових дій позивачу є протиправною. А тому, підлягає виплаті компенсація за невикористані дні у розмірі грошового забезпечення відповідно до Постанови №704.

11.12. Щодо визнання бездіяльності протиправною щодо не нарахування і не виплати одноразової грошової допомоги при звільнені та зобов'язання її нарахувати та виплатити.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України від 20.12.1991 № 2011 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 затверджено Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (далі - Порядок).

Згідно з п.1, 2, 3 Порядку військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Наказ №772 від 06.10.2023 та інші документи, які містяться в матеріалах справи не містять інформацію про виплату позивачу одноразової грошової допомоги.

А відтак вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

13.14. Щодо грошової допомоги на оздоровлення за 2023рік та зобов'язання її виплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 10-1 Закону України № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 8 ст. 10-1 Закону України № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України Про відпустки. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Згідно з ч. 14 ст. 10-1 Закону України № 2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право, серед іншого, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

З огляду на вищезазначене, а також враховуючи зазначені вище по тексту рішення висновки суду про невірне нарахування позивачу грошового забезпечення за період з 24.03.2023 по 19.05.2023, суд зазначає, що наслідком невірного нарахування йому грошового забезпечення є невірне нарахування та виплата грошової допомоги на оздоровлення за 2023рік. А відтак, вимога про визнання протиправними дій щодо не нарахування та невиплати грошової допомоги на оздоровлення та зобов'язання провести таке нарахування та виплату підлягає задоволенню з урахуванням раніше виплачених сум.

15.16. Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 передбачене право командирів військових частин у межах наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового й начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їхнього місячного грошового забезпечення.

Згідно Наказу №772 від 06.10.2023 встановлено, що позивачу виплачена матеріальна грошово допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення з 2023 рік (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2023 року №667).

Спір виникає з приводу розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу за військове звання, яке бралося за основу при розрахунку такої виплати. Оскільки суд дійшов висновку про невірне нарахування позивачу грошового забезпечення за період з 24.03.2023 по 19.05.2023, суд зазначає, що наслідком невірного нарахування йому грошового забезпечення є невірне нарахування та виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023рік. А відтак, вимоги в цій частині підлягають до задоволенню з урахуванням раніше нарахованих та виплачених сум.

17.18 Щодо ненадання довідки про вартість речового майна за період служби з 31.03.2022 по 06.10.2023 згідно Постанови КМУ №178 від 16.03.2016р.

19.20. Щодо не нарахування і невиплати компенсації за неотримане речове майно та зобов'язати виплатити за весь період служби з 31.03.2022 по 06.10.2023

Відповідно до ст. 9-1 Закону № 2011-XII продовольче забезпечення військовослужбовців, резервістів і військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Норми забезпечення предметів речового майна передбачено наказом Міністерства інфраструктури України від 10 травня 2017 року № 171 "Про затвердження норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період" та наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України".

Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно регулюється на підставі Порядку, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. № 178. Він визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Дія даного Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:

- звільнення з військової служби;

- загибелі (смерті) військовослужбовця;

- переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.

Військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 “Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно”.

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Відповідно до п. п. 3, 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.

Таким чином, при звільненні військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а грошова компенсація підлягає нарахуванню відповідно до виду й кількості неотриманого речового майна та його вартості станом на 1 січня поточного року.

Позивач звертався із заявою до військової частини про надання довідки про вартість речового майна за весь період служби (а.с.42-45). Проте на день розгляду справи, в матеріалах судової справи відсутні будь які документи, які б свідчили про виконання військовою частиною обов'язку у видачі довідки про вартість речового майна за весь період служби з 31.03.2022 року по 06.10.2023року та виплаті такої компенсації.

Щодо покликань відповідача на пункт 29 розділу V Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затв. Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232, відповідно до якого "У разі звільнення військовослужбовців з військової служби у запас або відставку в особливий період, у їх власність дозволяється залишати видані предмети речового майна особистого користування та інвентарне майно, вказані у відповідних примітках до Норм забезпечення. Інше інвентарне майно здається на речовий склад військової частини.

У разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються", то варто зазначити, що вказана Інструкція визначає, що не видаються саме речі, які не були отримані. Водночас, питання щодо виплати компенсації така Інструкція не регулює.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про наявність усіх передбачених Порядком № 178 умов для визнання бездіяльності протиправною щодо ненадання довідки про вартість речового майна та невиплаті компенсації за таке речове майно та зобов'язання вчинити такі дії.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій (бездіяльності), з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не надано до суду жодного доказу на спростування доводів позивача по суті позовних вимог.

За наведеного, позов підлягає задоволенню.

Суд не здійснює розподіл судових витрат відповідно до норм статті 132 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а сторони не надали суду доказів понесення інших видів судових витрат.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 24.03.2023 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704.

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 24.03.2023 року по 19.05.2023 року грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704 з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування під час складання грошового атестату позивачу розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 за період з 24.03.2023 року по 19.05.2023 року.

Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виготовити та направити ОСОБА_1 новий грошовий атестат виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 за період з 24.03.2023 року по 19.05.2023 року.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 повного розрахунку на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 згідно з наказом №772 від 06.10.2023 року.

Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести повний розрахунок згідно з наказом №772 від 06.10.2023 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання (за період з 24.03.2023 року по 19.05.2023), які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку днів основної щорічної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій ОСОБА_1 .

Зобов'язати військової частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок днів основної щорічної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки за 2022 рік, невикористані дні основної щорічної відпустки за 2023 рік, невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення за період з 24.03.2023 року по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30:08.2017 року № 704 та Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».

Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошову компенсації за всі невикористані дні основної щорічної відпустки за 2022 рік, за невикористані дні основної щорічної відпустки за 2023 рік, за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення (за період з 24.03.2023 року по 19.05.2023) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення за період з 24.03.2023 року по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».

Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення за період з 24.03.2023 року по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023рік з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року (за період з 24.03.2023 року по 19.05.2023), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704.

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2023рік з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року (за період з 24.03.2023 року по 19.05.2023), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 року №704 з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року (за період з 24.03.2023 року по 19.05.2023), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року (за період з 24.03.2023 року по 19.05.2023), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не надання позивачу довідки про вартість речового майна весь період служби позивача з 31.03.2022 року по 06.10.2023 року.

Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати позивачу довідку про вартість речового майна період служби з 31.03.2022 року по 06.10.2023 року.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно за період служби позивача, з 31.03.2022 року по 06.10.2023 року, у порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 року.

Зобов'язати військову частинуА1302 провести нарахування та виплату позивачу компенсації за неотримане речове майно за період служби позивача, з 31.03.2022 року по 06.10.2023 року, у порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 05 серпня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )

Суддя С.М. Дуляницька