05 серпня 2024 року м. Рівне №460/21915/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.С. Гудими, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій
В провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.12.2023, яке набрало законної сили, позов задоволено.
Позивач подав до суду заяву у порядку статті 383 КАС України, у якій просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо невиконання судового рішення в частині нарахування і виплати підвищення до пенсії відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з мінімальних заробітних плат, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, у зв'язку з чим постановити окрему ухвалу.
Розгляд вказаної заяви здійснюється 05.08.2024, позаяк в період з 10.07.2024 по 02.08.2024 головуючий суддя перебувала у відпустці.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, починаючи з 13.09.2023.
При вирішенні даної справи, суд враховував, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 зазначено, що Конституційний Суд України у Рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012, крім іншого, вирішив: в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України; в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 БК України та пункту 2 частини першої статті 9 КАС України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності.
У постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 не надає права Кабінету Міністрів України зменшувати розмір виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, а Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України у разі, якщо законом прямо не передбачено розмір таких виплат.
Із 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015 в частині, яка не змінена Законом України від 04.02.2016 №987-VIII “Про внесення зміни до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015 (а саме: в редакції від 09.07.2007), була викладена так: “Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України”.
Вирішуючи вказаний вище спір, Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку щодо застосування розміру доплати до пенсії - дві мінімальні заробітні плати.
Тому, виконуючи рішення суду у справі №460/21915/23 відповідач зобов'язаний застосовувати розмір доплати - три мінімальні заробітні плати.
Поряд з цим, враховуючи зміну розміру мінімальної заробітної плати у кожному році, відповідач має обов'язок перераховувати та виплачувати доплату до пенсії у порядку статті 39 Закону №796-ХІІ з урахуванням таких змін. При цьому, такий обов'язок виникає також у випадку, коли протягом відповідного календарного року згідно законодавства змінюється розмір мінімальної заробітної плати.
Суд зазначає, що розмір мінімальної заробітної плати установлюється відповідним законом на наступний рік із зазначенням змін такого розміру протягом такого року: з 01.01.2021 по 30.11.2021 - 6000,00 грн; з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 6500,00 грн., з 01.01.2022 по 30.09.2022 - 6500 грн., з 01.10.2022 - 6700 грн, з 01.01.2023 - 6700.
Згідно з ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" №3460-IX від 09.11.2023, установлено з 1 січня 2024 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 грн., з 1 квітня - 8000 грн. Разом з тим, окремо визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн.
Як свідчать матеріали справи, ГУ ПФУ в Рівненській області на виконання рішення суду позивачу нараховано підвищення до пенсії, починаючи з 13.09.2023, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" №3460-IX від 09.11.2023, тобто не в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на відповідний рік з подальшою зміною такого розміру. Так, в період з 13.09.2023 по 31.12.2023 при нарахуванні і виплаті позивачу підвищення до пенсії відповідачу слід було застосовувати розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 01.01.2023.
Поряд з цим, в період з 01.01.2024 по 29.02.2024 нарахування та виплата підвищення до пенсії повинні здійснюватися, виходячи з розрахункової величини 1600 грн., встановленої ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" №3460-IX від 09.11.2023, що і було зроблено відповідачем у даному випадку за вказаний період.
Суд наголошує, що за правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлено, що “Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи”.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про порушення з боку відповідача норм чинного законодавства при виконанні рішення суду у справі №460/21915/23 в частині нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії за період з 13.09.2023 по 31.12.2023, а тому у даному випадку наявні правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС України, в зв'язку з чим заява позивача підлягає до задоволення частково.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 383 КАС України, суд
Заяву про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на виконання судового рішення у справі №460/21915/23 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 у справі №460/21915/23 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 13.09.2023 по 31.12.2023, виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" №3460-IX від 09.11.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 05 серпня 2024 року
Суддя Н.С. Гудима