про залишення позовної заяви без руху
05 серпня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/9099/24
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
30 липня 2024 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України , відповідно до якого просить:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди у сумі 30000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, наказами МВС України від 26.01.2023 №37 і від 01.09.2023 №729 за період з 01.06.2023 по 01.07.2024;
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, наказами МВС України від 26.01.2023 №37 і від 01.09.2023 №729 за період з 01.06.2023 по 01.07.2024 в сумі 360000 гривень.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту).
Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 13.05.1997 № 1-зп, від 05.04.2001 № 3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 (адміністративне провадження № Пз/990/4/22) дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Станом на 01.06.2023 частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці обмежувався строком три місяці.
Водночас, суд наголошує, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 Кодексу законів про працю України, на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
У зв'язку з наведеним, строк, визначений частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній з 19.07.2022), був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Отже, тримісячний строк звернення до суду з даним позовом розпочався з 01.07.2023 та з урахуванням частини шостої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України закінчився 02.10.2023 (останній день строку звернення до адміністративного суду).
Позивач звернувся до суду з позовом 29.07.2024, тобто з пропуском трьохмісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не вказав, які саме обставини перешкодили йому своєчасно звернутись до суду з даним позовом.
Також суд вважає, що отримання листа відповідача від 14.06.2024 у відповідь на адвокатський запит не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти набагато пізніше після не отримання додаткової винагороди у сумі 30000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, наказами МВС України від 26.01.2023 №37 і від 01.09.2023 №729 за період починаючи з 01.06.2023.
Крім того, позивачем не заперечується того факту, що йому було відомо про порушення його прав в частині неповної, на його думку, виплати додаткової винагороди за виконання бойового завдання із оборони і хорони державного об'єкту і з метою захисту свого права він звертався із відповідними зверненнями до Військової частини НОМЕР_1 та до ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримав відповіді ще 31.08.2023 та 26.10.2023 року. Як зазначає сам позивач у позові, у вказаних відповідях, на його думку, не зазначено правові підстави для невиплати додаткової грошової винагороди. Відтак, позивачу було достеменно відомо про порушення його прав в частині нарахування та виплати відповідачем додаткової грошової винагороди за вказаний період (кожного наступного місяця після місяця у який мала бути нарахована така доплата) в неповному обсязі, позивач звертався із вказаного питання до відповідача, отримував відповідь, яка на його думку не містить правових підстав для такої виплати, однак позивач не звертався до суду за захистом відповідних прав у строки передбаченні чинним законодавством, а саме протягом трьох місяців з моменту, коли позивач дізнався про порушене право.
Жодних належних пояснень в обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду та об'єктивної неможливості звернутися до суду в тримісячний строк починаючи з дати коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав - позовна заява не містить.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що доводи позивача викладені в позовній заяві не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Таким чином, позовні вимоги, які охоплюють період, що передує шестимісячному строку звернення до суду з цим позовом від 29.07.2024, тобто з 01.06.2023 по 29.04.2024, заявлені з пропуском тримісячного строку, за відсутності заяви позивача про поновлення цього строку.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовну заяву необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Позивачеві усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що в разі, якщо він не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява буде йому повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.Г. Ясиновський